Справа № 199/2457/25
(3/199/1535/25)
іменем України
02.04.2025 року м. Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Воробйов В.Л. розглянувши об'єднану справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, місце роботи не відомо, відповідно до протоколів про адміністративне правопорушення, кладених працівником поліції - місцем проживання зазначена адреса: АДРЕСА_1 , у скоєні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ч.1 ст.122-2 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №245284 від 12.02.2025 слідує, що «12.02.2025 року приблизно о 20-36 годині, за адресою: м. Дніпро, вул. Донецьке шосе 110, ОСОБА_1 керував транспортним засобом MITSUBISHI LANCER державний номерний знак НОМЕР_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місця зупинки транспортного засобу, за згодою водія, у встановлено законом порядку, із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатор «Alcotest Drager» 6820 (0502). Результат позитивний, 2,06% проміле. Тест №3193, що зафіксовано на нагрудні відео реєстратори №470338, 469360. Від керування транспортного засобу відсторонений шляхом евакуації транспортного засобу , чим порушив п.2.9.а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП».
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №245263 від 12.02.2025 слідує, що «12.02.2025 року приблизно о 20-36 годині, за адресою: м. Дніпро, вул. Донецьке шосе 110, ОСОБА_1 керував транспортним засобом MITSUBISHI LANCER державний номерний знак НОМЕР_2 , не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку було здійснено шляхом увімкнення проблискового маяка синього і червоного кольору та спеціального звукового сигналу, чим порушив п.8.9.б ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП».
Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14.03.2025 року, справу про адміністративне правопорушення № 199/2429/25 у відношенні ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, було об'єднано в одному провадженні зі справою про адміністративне правопорушення № 199/2457/25 у відношенні ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, присвоївши їм єдиний № 199/2457/25.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 враховую те, що останній був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судовому засіданні судовими повістками про виклик до суду та SMS- повідомленням у судові засідання на: 19.03.2025, 24.03.2025 та 02.04.2025, які він отримав на свій особистий абонентський номер телефону, та на які у зазначений час та місце до суду не з'явився.
З огляду на викладене, вважаю, що ОСОБА_1 був судом належним чином повідомлений про виклик до суду на 19.03.2025, 24.03.2025 та 02.04.2025.
Крім того, до суду не надходили заяви або клопотання ОСОБА_1 про неможливість розгляду справи за його відсутності.
З огляду на викладене, неявка ОСОБА_1 , як особи, на яку складено протокол про адміністративне правопорушення та яка підлягає притягненню до адміністративної відповідальності, свідчать про обізнаність про розгляд справи та невжиття заходів для явки до суду, що може свідчити про усталену практику щодо штучного, свідомого затягування часу розгляду справи з метою закінчення строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого статтею 38 КУпАП, намагання уникнути адміністративної відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення.
Крім цього, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.
В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов'язки (див., mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N 50966/99 від 14.10.2003.
Суд звертає увагу, що для отримання інформації щодо стану розгляду судової справи та прийнятих судових рішень функціонує офіційний Веб-портал «Судова влада України» та «Єдиний державний реєстр судових рішень» за допомогою яких будь-яка особа може отримати актуальну інформацію щодо стану судової справи, та стадії її розгляду.
Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» № 28249/95 від 19.06.2001 року, в п.53 якого зазначено, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави ...», тобто уникнення зловживання суб'єктами такими правами.
Слід зазначити, що ОСОБА_1 не звертався до суду з заявою про відкладення розгляду справи про адміністративне правопорушення - 02.04.2025, щодо наміру ОСОБА_1 особисто надати пояснення або докази стосовно обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення.
Судом вжито всіх заходів із метою забезпечення дотримання процесуальних гарантій ОСОБА_1 та права ефективно будувати свій захист задля справедливого та прозорого розгляду питання щодо наявності підстав для його притягнення до адміністративної відповідальності та постановлення справедливого судового рішення.
ОСОБА_1 скористався наданими йому правами на власний розсуд.
Оскільки відсутня така вищевказана заява ОСОБА_1 , яка містить відомості про обставини, які не унеможливлюють судовий розгляд, ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, місце та час судового засідання, тому, за вказаних обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що ОСОБА_1 не з'явився в судове засідання, не бажає з'являтись у судове засідання, тобто добросовісно не виконав процесуальні обов'язки, а також те, що відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП його участь при розгляді справи не є обов'язковою, вважаю за можливе на підставі ч.1 ст. 268 КУпАП розглядати справу у відсутність ОСОБА_1 .
Водночас, захисник ОСОБА_1 - адвокат Бойко Н.О. до суду не прибула, подала клопотання про закриття адміністративного провадження від 23.03.2025 року, яке було зареєстровано 24.03.2025 року №12456, в якому просить суд закрити провадження у справі №199/2457/25 відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Окрім цього, у вищезазначеному клопотанні захисник Бойко Н.О. прохає суд розглядати справу без її участі.
Обставини справи підтверджуються наступними доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії серії ЕПР1 №245263 від 12.02.2025 року, де викладені обставини скоєння правопорушником ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП;
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №245263 від 12.02.2025 року, де викладені обставини скоєння правопорушником ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням технічних засобів відносно ОСОБА_1 ;
- роздруківкою тесту №3193 про проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу газаналізатора «Alcotester Drager 6820» ARAK 0502, від 12.02.2025 року з результатом 2,06% проміле.
- рапортом ЄО №2864 від 12.02.2025 року;
- безперервним відеозаписом з нагрудних камер патрульних поліцейських, переглянутими судом, де зафіксований факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130, ч.1 ст.122-2 КУпАП.
Відповідно до п. 2.9а ПДР, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За таких обставин дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Дослідивши наявні докази, вважаю, що ОСОБА_1 винний в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, як керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Так з відеозапису під назвою «export-k9sob», який міститься в матеріалах об'єднаної справи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , було встановлено, що починаючи з тайкоду 0:07:00, працівниками поліції було ознайомлено ОСОБА_1 з положенням ст. 63 Конституції України.
Окрім цього, відповідно до тай коду 0:57:00, вищезазначеного відеозапису, судом було встановлено, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу газоаналізатора «Alcotester Drager 6820» ARAK 0502, від 12.02.2025 року з результатом 2,06% проміле з дотримання процедури та процесуальних норм, відповідно до розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
При цьому, аналізуючи відеозапис під назвою «export-k9sob» та обставини, які зафіксовані були на боді-камери працівників поліції №470338, 469360, є достатніми для встановлення судом факту перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння.
Так, відповідно до п.п. 2,3,6 ст.3 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», ознаками алкогольного сп'яніння є: порушення координації рухів; порушення мови; поведінка, що не відповідає обстановці.
У зв'язку із вищезазначеним, відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У рішеннях ЄСПЛ, зокрема по справах «Коробов проти України» від 21.07.2011, «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Згідно зі ст.251 КУпАП суду надані об'єктивні та інші безперечні докази провини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що дозволяє суду, визнати останнього винним.
Суд зазначає, що стороною захисту було подано клопотання про закриття адміністративного провадження, відповідно до якого, сторона захисту виклала свою правову позицію відносно обставин, які викладені у вищезазначеному протоколі, доказів, які містяться у матеріалах справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та не погодження з ними, а саме, захисник Бойко Н.О. в своєму клопотанні ставить під сумнів справність приладу, яким здійснювався огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, а також достовірність результатів огляду.
До позиції сторони захисту, суд відноситься критично, оскільки така позиція спростовується об'єктивними доказами, оцінку котрим суд дав, а не визнання ОСОБА_1 провини - спосіб його захисту та намагання уникнути адміністративної відповідальності за скоєне ним правопорушення.
Суд вважає необґрунтованими, оскільки на дослідженому судом відеозаписі зафіксовані всі події щодо обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Отже, зафіксована на відеозаписі інформація є достатньою та такою, що підтверджує обставини, які мають значення для справи та узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами.
Вказана відеозйомка працівниками поліції проводилась на законних підставах у відповідності до вимог ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію".
Відеозаписом зафіксовані реальні обставини, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на особу, яка керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Крім того, як убачається з даного запису, водій ОСОБА_1 не виказує працівникам поліції свої заперечення проти результатів проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою технічного приладу газоаналізатором алкотестер Драгер 6820.
Посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_1 не скоєно адміністративного правопорушення, та недійсності окремих доказів відхиляються, оскільки вони зводяться до особистого, суб'єктивного тлумачення норм матеріального та процесуального закону і хибній оцінці одиничних доказів. При цьому, сторона захисту оцінює і тлумачить такі докази на свій лад, вибірково, спотворюючи їх зміст та відособлено від інших доказів, ігноруючи всю їх сукупність та системність.
Окрім цього, суд зазначає, що на теперішній час є великою проблемою зріст кількості водіїв, які знаходяться у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, які керують транспортними засобами, що призводить до негативних наслідків, таких як дорожньо-транспортні пригоди, при цьому слід зазначити, що такі справи про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП набули систематичного характеру та призводить до обговоренню у суспільстві.
Крім того, особи, яких притягують до адміністративної відповідальності можуть зухвало ставитись до рішень суду щодо накладення на них адміністративного стягнення у вигляді штрафу, позбавлення права керування транспортними засобами, що може напряму впливати на повторність таких дій і створення легковажного ставлення до рішення суду щодо притягнення них до адміністративної відповідальності.
Стан сп'яніння, як узагальнене правове поняття - це психічний стан особи в момент вчинення правопорушення, викликаний вживанням алкогольних напоїв, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин, який характеризується послабленням інтелектуальної і вольової сфери психічної діяльності людини. При цьому знижуються передбачливість і обережність, зростають відхилення від нормальної поведінки та проявляються в більш широкому діапазоні небезпечна поведінка, неправильного сприйняття навколишнього та реагування на обстановку, яка склалась, втрачається реальне уявлення про те, що відбувається.
Слід зазначити, що перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 свідомо сів за кермо автомобіля, розуміючи, що знаходиться в стані алкогольного сп'яніння, тобто скоїв дане правопорушення, не замислюючись при цьому, що вживання алкоголю та керування транспортним засобом може призвести до тяжких наслідків.
Призначаючи вид адміністративного стягнення, враховую характер і міру громадської небезпеки скоєного адміністративного правопорушення, який можливо вважати найбільш тяжким, тобто, суспільну небезпеку скоєного ним правопорушення, наслідками якого могли бути завдані його діями збитки або настанням негативних тяжких наслідків.
З огляду на викладене, вважаю можливим призначити ОСОБА_1 , встановлене санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування всіма видами транспортним засобів.
Окрім цього, вирішуючи питання, щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП, вважаю, що ОСОБА_1 винний в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП.
Відповідно до п.8.9 ПДР України, вимога про зупинку транспортного засобу подається працівником поліції, а саме: увімкненого проблискового маячка синього і червоного або лише червоного кольору та (або) спеціального звукового сигналу.
Водій повинен зупинити транспортний засіб у вказаному місці з дотриманням правил зупинки.
Відповідно до ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, дії ОСОБА_1 були правильно кваліфіковані, як невиконання водіями вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу.
Аналізуючи відеозапис під назвою «export-k9sob», суд прийшов до висновку, що дії ОСОБА_1 дійсно були безумовно направлені щодо невиконання останнім вимоги працівників поліції про зупинку.
Судом встановлено, що вказані у постанові та досліджені в ході судового розгляду докази є належними, допустимими та достовірними, а з огляду на системну оцінку і достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, доведеність вини у його вчинені та для прийняття законного та обґрунтованого рішення в адміністративному провадженні, що дало змогу суду прийти до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП, який зроблено з дотриманням вимог вищевказаного Закону на підставі об'єктивного з'ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які були досліджені та перевірені під час судового розгляду, а також оцінені відповідно до вимог КУпАП.
З огляду на вищевказане, суд прийшов до висновку, що наявна в адміністративному провадженні сукупність наведених вище прямих і непрямих доказів вчинення адміністративних правопорушень, які за змістом є чіткими, зрозумілими і послідовними, та такими, що в достатній мірі повно викривають правопорушника у інкримінованих йому адміністративних правопорушень, надають суду можливість постановити рішення за наслідками розгляду адміністративного провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:
1) про накладення адміністративного стягнення;
2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу;
3) про закриття справи.
Оскільки під час розгляду справи встановлена вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, останній підлягає адміністративній відповідальності, по справі необхідно винести постанову, передбачену п. 1) ч. 1 ст. 284 КУпАП, а саме: про накладення адміністративного стягнення.
За таких обставин слід враховувати роз'яснення, яке міститься в п. 28 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зі змісту якого слідує, що суди не вправі застосовувати таке стягнення, як позбавлення права керувати транспортними засобами, тоді, коли винна особа взагалі його не має.
Призначаючи вид адміністративного стягнення, враховую характер і міру громадської небезпеки скоєного, особу правопорушника ОСОБА_1 , відсутність обставин, що пом'якшують його відповідальність, відсутність в матеріалах справи відомостей про настання негативних або тяжких наслідків для інших фізичних чи юридичних осіб не настало, вважаю за необхідне накласти йому адміністративне стягнення.
У зв'язку з викладеним та враховуючи суспільну небезпеку скоєного ним правопорушення, що могли бути завдані його діями збитки або настанням негативних тяжких наслідків, вважаю можливим призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування всіма видами транспортним засобів.
На підставі ст. 40-1 КУпАП із ОСОБА_1 належить стягнути на користь держави судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст.ст. 283, 284 КУпАП,
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік.
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП і піддати адміністративному стягненню у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 (шість) місяців.
На підставі ст.36 КУпАП, шляхом поглинання більш суровим покаранням менш сурове, остаточно ОСОБА_1 , призначити адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Роз'яснити ОСОБА_1 вимоги ч. 1 ст. 307 КУпАП про те, що штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Попередити ОСОБА_1 , що у разі несплати ним штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП буде надіслана для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:
- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;
- витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська.
Строк пред'явлення постанови до виконання 3 місяці з дня її винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 КУпАП перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
Суддя: В.Л.Воробйов
02.04.2025