ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.03.2025Справа № 910/1484/25
Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження
справу № 910/1484/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Київ"
до Політичної партії "Європейська солідарність"
про стягнення 5 740 354,29 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Левченко В.В.;
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Київ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Політичної партії "Європейська солідарність" про стягнення 5 740 354,29 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач після припинення строку дії Договору № к-206 оренди нежитлових приміщень від 15.10.2019 не повернув орендоване приміщення, у зв'язку з чим позивачем нарахована плата за фактичне користування відповідачем приміщенням у період з 01.09.2024 по 04.02.2025 та застосовано приписи ч.2 статті 785 Цивільного кодексу України щодо нарахування неустойки в розмірі подвійної оплати за користування майном, що загалом становить 5 740 354,29 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 відкрито провадження у справі № 910/1484/25, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 13.03.2025.
20.02.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі.
Присутній у судовому засіданні 27.02.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача в засідання суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов суду не подав.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Як установлено судом, позивач і відповідач мають зареєстровані електронні кабінети у Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі відповідно ухвала суду від 10.02.2025 про відкриття провадження у справі в електронному вигляді була доставлена до електронних кабінетів сторін, що підтверджується повідомленнями про доставку електронного листа, залученими до матеріалів справи.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи вважається днем вручення судового рішення. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
З огляду на приписи ч. 6 ст. 242 ГПК України вважається, що відповідач отримав 11.02.2025 ухвалу про відкриття провадження у справі від 10.02.2025.
Отже, судом установлено, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення попереднього судового засідання, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, долученого до матеріалів справи.
Ураховуючи відсутність у підготовчому засіданні 13.03.2025 будь-яких заяв і клопотань представників сторін, суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 27.03.2025, яка занесена до протоколу судового засідання від 27.03.2025.
У судовому засіданні 27.03.2025 представник позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив позовні вимоги задовольнити повністю.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.
Суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених статтями 165, частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, які також визначені судом в ухвалі від 10.02.2025 відповідач мав подати відзив на позовну заяву.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У свою чергу, суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Наразі, від відповідача станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відзиву та/або про намір вчинення відповідних дій, у відповідності до статті 165 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.
З огляду на вищевикладене, оскільки відповідач не скористався наданими їм процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті у строки, визначені ст. 178 ГПК України, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.
Крім того, одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Отже, за висновками суду, неявка відповідача не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 27.03.2025.
У судовому засіданні 27.03.2025, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
15.10.2019 між Політичною партією "Європейська Солідарність" (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство "КИЇВ" (орендодавець) було укладено договір оренди №к-206, за умовами п. 1.1 якого орендодавець передає орендарю в строкове платне користування (в оренду) нежитлові приміщення, визначені в пункті 1.2. даного договору, а орендар зобов'язується прийняти їх та сплачувати орендодавцю орендну плату.
Відповідно до пунктів 1.2., 1.4. договору №к-206 від 15.10.2019, нерухомим майном, що передається в оренду за даним договором є нежилі приміщення загальною площею 1 674,27 кв.м., розташовані на першому поверсі будівлі (літ. "Н"), яка знаходиться за адресою: 01015, м. Київ, вул. Лаврська, 16 (далі також - Приміщення). Дані приміщення належить орендодавцю на праві власності.
У п. 2.1. договору №к-206 від 15.10.2019 встановлено, що орендодавець передає орендарю Приміщення у користування на підставі акту приймання-передачі нежитлових приміщень, що підписується сторонами та є невід'ємною частиною цього договору.
Пунктами 4.1., 4.2 договору №к-206 від 15.10.2019 встановлено, що договір набирає чинності та вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками. Строк оренди приміщень за даним договором починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі приміщень та закінчується 31.12.2019 року.
Відповідно до п. 4.3. договору №к-206 від 15.10.2019, по закінченню календарного року, цей договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін не заявила письмово про його припинення не пізніше ніж за 1 календарний місяць до закінчення відповідного календарного року.
Згідно з пунктом 5.1. договору №к-206 від 15.10.2019, протягом трьох робочих днів по закінченню строку оренди, визначеного пунктом 4.2. даного договору, орендар зобов'язаний повернути Приміщення орендодавцю, а орендодавець прийняти їх на підставі акту приймання-передачі приміщень, що підписується сторонами.
У розділі 6 договору №к-206 від 15.10.2019 сторони погодили, що орендна плата, яка підлягає сплаті орендарем за користування приміщенням за даним договором встановлюється сторонами за взаємною домовленістю у наступному розмірі: без ПДВ - 333,33 грн, крім того ПДВ 20% - 66,67 грн, разом - 400,00 грн за 1 квадратний метр Приміщення за місяць.
Загальна сума місячної орендної плати, що підлягає сплаті орендарем за користування Приміщенням визначається шляхом множення щомісячного орендного платежу, вказаного в п. 6.1. цього договору на площу Приміщення, вказану в п. 1.2. цього договору, та становить: без ПДВ - 558 090, 00 грн, крім того ПДВ 20% - 111 618,00 грн, разом - 669 708,00 грн.
Орендар сплачує орендну плату виключно коштами, отриманими з державного бюджету за бюджетною програмою КПКВК 6331020 "Фінансування статутної діяльності політичних партій" (п. 6.3. договору).
Орендна плата сплачується орендарем у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі на поточний банківський рахунок орендодавця, вказаний у даному договорі (якщо реквізити іншого рахунку не будуть повідомлені орендодавцем у письмовій формі), за кожний поточний місяць не пізніше 10 числа кожного поточного місяця, протягом якого орендарем використовуються приміщення на підставі даного договору (п. 6.5. договору).
Орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати оренду плату (пункт 7.4.3. договору).
Пунктом 7.3.3 договору сторони передбачили, що орендодавець має право відмовитись від договору або вимагати дострокового розірвання договору у випадках, передбачених даним договором та чинним законодавством України.
Пунктом 9.3. договору визначено, що договір може бути розірваний достроково за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди до договору, яка є невід'ємною частиною договору. У такому випадку сторони укладають договір про дострокове розірвання договору.
У пункті 9.4. договору сторони погодили, що орендодавець має право в односторонньому порядку відмовитись від даного договору та вимагати повернення приміщень у разі порушення орендарем строку сплати орендної плати та/або комунальних платежів, встановлених даним договором, більше ніж на 30 (тридцять) календарних днів (незалежно від часткової сплати). В цьому випадку орендодавець надсилає на адресу орендаря письмове повідомлення про дострокове припинення цього договору в зв'язку з порушенням орендарем строків сплати орендних платежів та інших платежів, передбачених цим договором.
Відповідно до п. 9.6 договору, будь-яка із сторін цього договору має право в односторонньому порядку відмовитись від даного договору, письмово повідомивши про це іншу сторону у строк не менше ніж за 3 (три) календарних місяці до дати припинення договору, про що сторони укладають відповідну додаткову угоду до цього договору.
За умовами пункту 9.9. договору про дострокове розірвання дії даного договору сторона письмово повідомляє іншу сторону шляхом вручення повноважному представнику іншої сторони відповідного повідомлення особисто в руки під розпис або шляхом надсилання такого повідомлення листом з рекомендованим повідомленням про вручення за адресою місцезнаходження сторони, визначеної даним договором. Датою повідомлення про дострокове розірвання дії даного договору вважається дата вручення відповідного повідомлення під розпис представнику відповідної сторони. У випадку, коли повідомлення про дострокове розірвання даного договору надсилалося рекомендованим листом з рекомендованим повідомленням про вручення, датою повідомлення про дострокове розірвання дії даного договору вважається дата його отримання одержувачем (однією із сторін).
Згідно з п. 9.12. договору, у разі дострокового розірвання даного договору орендар зобов'язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з дати припинення договору звільнити приміщення та повернути їх орендодавцеві.
На виконання умов договору, згідно з актом приймання-передачі нежитлових приміщень від 01.11.2019, орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 1674,27 кв.м, розташовані на першому поверсі будівлі головного виробничого корпусу (літ. "Н"), яка знаходиться за адресою: 01015, м. Київ, вул. Лаврська, 16.
Як зазначає позивач, до Договору №к-206 від 15.10.2019 укладалися додаткові угоди, які стосувалися надання орендарю знижки по сплаті орендних платежів.
Додатковою угодою № 01 від 01.04.2020 року орендну плату знижено на 50% у період часу з 01.04.2020 по 30.04.2020 (загальна сума місячної орендної плати становить 334 854,00 грн. замість 669 708,00 грн.).
Додатковою угодою № 02 від 30.04.2020 року орендну плату знижено на 50% у період часу з 01.05.2020 по 31.05.2020 (загальна сума місячної орендної плати становить 334 854,00 грн. замість 669 708,00 грн.).
Додатковою угодою № 03 від 27.05.2020 року орендну плату знижено на 50% у період часу з 01.06.2020 по 30.06.2020 (загальна сума місячної орендної плати становить 334 854,00 грн. замість 669 708,00 грн.).
Додатковою угодою № 04 від 22.06.2020 року орендну плату знижено на 50% у період часу з 01.07.2020 по 31.07.2020 (загальна сума місячної орендної плати становить 334 854,00 грн. замість 669 708,00 грн.).
Додатковою угодою № 05 від 23.07.2020 року орендну плату знижено на 50% у період часу з 01.08.2020 по 31.12.2020 (загальна сума місячної орендної плати становить 334 854,00 грн. замість 669 708,00 грн.).
Додатковою угодою № 06 від 31.12.2020 року орендну плату знижено на 50% у період часу з 01.01.2021 по 31.01.2021 (загальна сума місячної орендної плати становить 334 854,00 грн. замість 669 708,00 грн.).
Додатковою угодою № 07 від 24.02.2022 року орендну плату знижено у період часу з 01.03.2022 по 31.05.2022 (загальна сума місячної орендної плати становить 100,00 грн. замість 669 708,00 грн.).
Додатковою угодою № 08 від 19.05.2022 року орендну плату знижено у період часу з 01.06.2022 по 31.08.2022 (загальна сума місячної орендної плати становить 100,00 грн. замість 669 708,00 грн.).
Додатковою угодою № 09 від 30.08.2022 року орендну плату знижено на 50 % у період часу з 01.09.2022 по 30.09.2022 (загальна сума місячної орендної плати становить 334 854,00 грн. замість 669 708,00 грн.).
Додатковою угодою № 10 від 26.09.2022 року орендну плату знижено на 50 % у період часу з 01.10.2022 по 31.10.2022 (загальна сума місячної орендної плати становить 334 854,00 грн. замість 669 708,00 грн.).
Додатковою угодою № 11 від 28.10.2022 року орендну плату знижено на 50% у період часу з 01.11.2022 по 30.11.2022 (загальна сума місячної орендної плати становить 334 854,00 грн. замість 669 708,00 грн.).
Додатковою угодою № 12 від 28.11.2022 року орендну плату знижено на 50 % у період часу з 01.12.2022 по 31.12.2022 (загальна сума місячної орендної плати становить 334 854,00 грн. замість 669 708,00 грн.).
Додатковою угодою № 13 від 28.12.2022 року орендну плату знижено на 50% у період часу з 01.01.2023 по 31.01.2023 (загальна сума місячної орендної плати становить 334 854,00 грн. замість 669 708,00 грн.).
Під час виконання укладеного між сторонами договору відповідач систематично порушував його умови в частині своєчасної оплати орендної плати.
Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2022 року у справі №910/13719/21, залишеним без змін Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2023, стягнуто з Політичної партії "Європейська Солідарність" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Київ" 10 045 620,00 грн. основного боргу за оренді платежі, 449 190,40 грн. пені, 628 688,38 грн. інфляційних втрат, 213 866,55 грн. 3% річних та 170 060,48 грн. витрат по сплаті судового збору. В зустрічному позові Політичної партії "Європейська Солідарність" відмовлено повністю. Отже судом встановлено порушення орендарем взятих на себе зобов'язань за договором оренди нежитлових приміщень від 15.10.2019 року № к-206 щодо своєчасної сплати орендної плати у період з листопада 2019 року по червень 2021 року, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 10 045 620,00 грн.
Ухвалою Верховного Суду від 29.03.2023 року касаційну скаргу Політичної партії "Європейська Солідарність" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2022 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 року у справі № 910/13719/21 повернуто заявнику.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 року у справі №910/8651/22 позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з Політичної партії "Європейська Солідарність" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Київ" 5 357 664,00 грн основного боргу за орендні платежі, 168 482,03 грн пені, 832 670,28 грн інфляційних втрат, 105 868,92 грн 3% річних, 96 970,28 грн витрат по сплаті судового збору.
Вказаним рішенням встановлено порушення орендарем взятих на себе зобов'язань за договором оренди нежитлових приміщень № к-206 від 15.10.2019 щодо своєчасної сплати орендної плати у період з липня 2021 року по лютий 2022 року внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 5 357 664,00 грн.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 у справі № 910/8651/22 змінено в частині стягнення суми пені.
Постановою Верховного Суду від 28.06.2023 постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 у справі № 910/8651/22 залишено без змін.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 у справі № 910/4720/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду 05.03.2024, закрито провадження в частині позивних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Київ" про стягнення 600,00 грн. (заборгованості зі сплати орендних платежів за період з березня по серпень 2022 року), а решту позовних вимог Товариства задоволено повністю та стягнуто з Політичної партії "Європейська Солідарність" на користь позивача заборгованість за Договором у загальному розмірі 3 530 758,11 грн, в тому числі, заборгованості зі сплати орендних платежів за період: з березня 2022 року по березень 2023 року у розмірі 3 014 286,00 грн. 26.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.06.2024 касаційну скаргу Політичної партії "Європейська Солідарність" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2024 у справі № 910/4720/23 повернуто без розгляду.
Отже, у межах справи № 910/4720/23 було встановлено та підтверджено факт порушення відповідачем свого обов'язку зі сплати орендних платежів за Договором у період з березня 2022 року по березень 2023 року.
Крім того, у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/925/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Київ" до Політичної партії "Європейська Солідарність" про стягнення заборгованості у загальному розмірі 14 418 843,59 грн., з яких, зокрема: 2 073 934,45 грн. - заборгованість зі сплати орендних платежів за період з квітня по червень 2023 року та з 01.07.2023 по 03.07.2023; 7 021 132,26 грн. - неустойка у розмірі подвійної плати за неправомірне користування Приміщенням: за період з 07.07.2023 по 15.01.2024.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Київ" задоволено повністю та стягнуто з Політичної партії "Європейська Солідарність" на користь позивача заборгованість у загальному розмірі 14 418 843,59 грн.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 апеляційну скаргу Політичної партії "Європейська Солідарність" задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 скасовано в частині стягнення 385 404,18 грн. пені та ухвалено в цій частині нове рішення про стягнення з Відповідача на користь Товариства 121 556,59 грн, здійснено перерозподіл судових витрат, а в іншій частині судове рішення залишено без змін.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.01.2025 постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 у справі № 910/925/24 залишено без змін.
Відтак, у межах справи № 910/925/24 судами було встановлено та підтверджено факт порушення Політичною партією "Європейська Солідарність" свого обов'язку зі сплати орендних платежів за Договором за період з квітня 2023 року по липень 2023 року, а також наявність підстав та правомірність стягнення з Відповідача неустойки за неправомірне користування Приміщенням за період з 07.07.2023 по 15.01.2024.
Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 20.11.2024 у справі № 910/10839/24 задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Київ" повністю та стягнуто з Політичної партії "Європейська Солідарність" на користь позивача неустойки за неправомірне користування нерухомим майном за період з 16.01.2024 по 31.08.2024.
Слід також зазначити, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/12351/23 за позовом Політичної партії "Європейська солідарність" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Київ" про визнання недійсним одностороннього правочину у вигляді односторонньої відмови Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Київ" від Договору оренди нежитлових приміщень № к-206 від 15.10.2019.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/12351/23, яке залишено без змін постановою від 08.04.2024 Північного апеляційного господарського суду, у задоволенні позову Політичної партії "Європейська солідарність" відмовлено повністю.
Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018р. по справі №910/9823/17.
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Христов проти України", no. 24465/04, від 19.02.2009р., "Пономарьов проти України", no. 3236/03, від 03.04.2008р.).
Наразі, суд зазначає, що обставини, які встановлено у судових рішеннях по справі №910/13719/21, № 910/8651/22, № 910/4720/23, №910/12351/23, № 910/925/24 мають преюдиційне значення та повторного доведення потребують.
У рішенні Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/12351/23 встановлено, що 03.07.2023 Політичною партією "Європейська солідарність" отримано від Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Київ" лист вих. №107 від 26.06.2023 про односторонню відмову від договору №к-206 від 15.10.2019 з 03.07.2023 з вимогою звільнити орендовані приміщення в строк до 06.07.2023 та повернути їх за актом приймання-передачі, з посиланням на п. 9.4 договору.
У рішенні встановлено, що Договір №к-206 від 15.10.2019 оренди є розірваним в односторонньому порядку з 03.07.2023.
Проте, як вказує позивач, відповідач обов'язку з повернення об'єкту оренди за Договором №к-206 від 15.10.2019 до теперішнього не виконано, що і стало підставою для нарахування неустойки, яка передбачена ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України, за період з 01.09.2024 по 04.02.2025 у загальному розмірі 5 740 354,29 грн та звернення до суду з даним позовом.
Відповідач відзив на позов не подав та позовні вимоги не оспорив.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Внаслідок укладення Договору № к-206 оренди нежитлових приміщень від 15.10.2019 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).
Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як установлено судом на виконання умов договору, згідно з актом приймання-передачі нежитлових приміщень від 01.11.2019, позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 1674,27 кв.м, розташовані на першому поверсі будівлі головного виробничого корпусу (літ. "Н"), яка знаходиться за адресою: 01015, м. Київ, вул. Лаврська, 16.
За умовами п.9.12 Договору, у разі дострокового розірвання договору орендар зобов'язаний протягом 3 робочих днів з дати припинення договору звільнити приміщення та повернуто його орендодавцеві.
Як судом вище вказувалось, рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/12351/23, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2024, установлено, що Договір №к-206 оренди нежитлових приміщень від 15.10.2019 є розірваним в односторонньому порядку орендодавцем з 03.07.2023.
Відтак, строк повернення об'єкта оренди за Договором №к-206 від 15.10.2019 настав, а останньою датою такого строку було 06.07.2023.
Наразі, суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
У контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу на приписи ст.79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Проте, усупереч наведеного, відповідачем доказів виконання свого обов'язку за Договором №к-206 від 15.10.2019 в частині повернення позивачу об'єкту оренди суду не надав.
Отже, виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що у позивача виникло право на застосування до відповідача заходу відповідальності, що передбачений ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України.
Положеннями статті 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України визначено загальне поняття штрафних санкцій, яке у господарському судочинстві включає неустойку, штраф, пеню, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил господарської діяльності, невиконання господарського зобов'язання.
За приписами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною першою статті 230 Господарського кодексу України визначено поняття штрафних санкцій. Ними визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина перша статті 548 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.2 статті 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
Тобто неустойка згідно із частиною другої статті 785 Цивільного кодексу України розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст. 610 ЦК України), а простроченням боржника є невиконання його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового обов'язку, що узгоджується з нормами статті 610 ЦК України та статті 216 ГК України.
Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку частини 2 статті 785 ЦК України обов'язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов'язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 24.10.2019 у справі №904/3315/18 (пункти 137-139) та у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 13.12.2019 у справі №910/20370/17.
Відповідно до статті 614 ЦК України, для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 ЦК України, необхідна наявність вини в особи, яка порушила зобов'язання. Тобто судам потрібно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов'язку не виконав.
Аналогічні за змістом правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №914/4238/15, від 24.04.2018 у справі №910/14032/17 та від 09.09.2019 у справі №910/16362/18 (пункт 51), від 13.12.2019 у справі №910/20370/17, від 06.07.2021 у справі №906/562/20.
До предмета доказування при вирішенні спорів щодо стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди входять обставини, пов'язані із невжиттям орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об'єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин, за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисним ухиленням орендаря від обов'язку щодо повернення орендодавцю об'єкта оренди; утриманням орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджанням орендарем у доступі орендодавця до належного йому об'єкта оренди; відсутністю з боку орендодавця бездіяльності та невчиненням ним дій, спрямованих на ухилення від обов'язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.
Обставини вчинення орендарем дій з повернення орендованого майна та відсутність у нього умислу на ухилення від повернення об'єкта оренди виключають можливість застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України.
Аналогічну правову позицію викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 08.05.2018 у справі № 910/1806/17, об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17.
Неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі, якщо наймач не виконує обов'язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов'язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.
Подібні правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 24.06.2021 у справі №908/3592/19.
З огляду на викладене, суд зазначає, що договір є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії Договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами Договору; а припинення Договору є підставою виникнення обов'язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в Договорі.
Користування майном за Договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного Договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб'єктів договірних правовідносин.
Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами Договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов'язання у сфері орендних відносин.
Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов'язальних) відносин за Договором у наймача (орендаря) виникає новий обов'язок - повернути наймодавцеві річ.
Під час розгляду справи судом установлено, що Договір №к-206 оренди нежитлових приміщень від 15.10.2019 є розірваним в односторонньому порядку орендодавцем з 03.07.2023.
Суд звертає увагу на те, що після розірвання договору невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що користування майном після припинення Договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв'язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами Договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за Договором найму (оренди) та регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 Цивільного кодексу України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 Цивільного кодексу України ("Обов'язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов'язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.
Отже, положення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 Цивільного кодексу України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (стаття 6 Цивільного кодексу України).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 року в справі № 910/11131/19.
У той же час, з огляду на вищенаведені норми чинного законодавства України, суд зазначає, що відповідач не спростував належними та допустимими доказами, у розумінні ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, обставин відсутності своєї вини у несвоєчасному поверненні Товариству з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Київ", нерухомого майна за Договором №к-206 оренди нежитлових приміщень від 15.10.2019, а також вжиття усіх належних заходів щодо виконання свого обов'язку з повернення об'єкту оренди.
Натомість, судом установлено, що на розгляді господарських судів перебуває справа № 910/10904/23 про примусове виселення Політичної партії "Європейська Солідарність" з нежитлових приміщень, загальною площею 1674,27 кв.м, що розташовані на першому поверсі будівлі (літ. "Н"), яка знаходиться за адресою: 01015, місто Київ, вулиця Лаврська, 16, що свідчить про недобросовісну поведінку відповідача та ухилення від обов'язку повернути позивачу спірні приміщення, у зв'язку з розірванням Договору №к-206 оренди нежитлових приміщень від 15.10.2019.
Отже, суд, перевіривши розрахунок неустойки за загальний період прострочення з 01.09.2024 по 04.02.2025 у розмірі 5 740 354,29 грн, прийшов до висновку, що він є арифметично вірним.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позивач правомірно звернуся з даним позовом до суду, а відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Політичної партії "Європейська солідарність" (04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 29А, ЄДРПОУ 21715714) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Київ" (01015, м. Київ, вул. Лаврська, буд. 16, ЄДРПОУ 00308146) неустойку за неправомірне користування нерухомим майном в розмірі 5 740 354 грн 29 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 68 884 грн 25 коп.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано: 02.04.2025.
Суддя А.І. Привалов