ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.04.2025Справа № 910/14130/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерон і Партнери" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/14130/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-Комерційне Підприємство "Автофургон" (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 30, офіс 15; ідентифікаційний код 34612238)
до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерон і Партнери" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 21, офіс 501; ідентифікаційний код 36351411),
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Патріот" (02095, м. Київ, вул. Урлівська, буд. 16, кв. 89; ідентифікаційний код 40256513)
про визнання недійсним договору,
Представники учасників судового процесу:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача 1: Сологуб В.Л.
Від відповідача 2: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-Комерційне Підприємство "Автофургон" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерон і Партнери" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Патріот" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № б/н від 23.10.2024, укладеного між відповідачами.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 у позові відмовлено повністю.
17.03.2025 через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерон і Партнери" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/14130/24, в якій останній просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-Комерційне Підприємство "Автофургон" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерон і Партнери" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерон і Партнери" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/14130/24 призначено на 02.04.2025.
02.04.2025 через підсистему "Електронний суд" позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивовано тим, що останній буде приймати участь у засіданні суду у Північному апеляційному господарському суді.
Проте, позивачем не надані пояснення суду стосовно того, чому він надав перевагу одного судового засідання над іншим.
Більше того, судом встановлено, що Північним апеляційним господарським судом на 02.04.2025 об 11:20 було призначення проголошення постанови.
Крім того, суд зазначає, що позивач не був позбавлений можливості подати до суду заперечення на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерон і Партнери" про ухвалення додаткового рішення з урахуванням судової практики.
Однак, позивач не скористався правом на подачу заперечень та не подав до суду свої заперечення стосовно заяви про ухвалення додаткового рішення.
У судовому засіданні 02.04.2025 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерон і Партнери" підтримав заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/14130/24, просив її задовольнити.
Розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерон і Партнери" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/14130/24, суд дійшов висновку про наступне.
Частинами 1, 3 статті 221 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
За приписами частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Частинами 1, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Суд зазначає, що у розумінні положень частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Разом із тим, частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку (дії/бездіяльність) обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
У відзиві на позовну заяву Товариством з обмеженою відповідальністю "Нерон і Партнери" вказувалося, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правову допомогу (судових витрат), які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції становлять 50 000,00 грн.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу Товариством з обмеженою відповідальністю "Нерон і Партнери" подано копію договору №47-24 від 17 липня 2024 року про надання правової (правничої) допомоги, додаткову угоду №4 від 10 січня 2025 року, акт надання послуг №3 від 13 березня 2025 року, ордер, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Так, відповідно до акту наданих послуг №3 від 13.03.2025 виконавцем (відповідачем-1) були виконанні наступні роботи (надані такі послуги):
- гонорар за аналіз позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» до Товариство з обмеженою відповідальністю «Нерон і партнери» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Патріот» про визнання договору недійсним - 3 год. загальною вартістю 7500,00 грн;
- гонорар за надання правової допомоги з підготовки відзиву на позовну заяву по справі №910/14130/24 - 8 год. загальною вартістю 20 000,00 грн;
- гонорар за аналіз відповіді на відзив Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» - 1 год. загальною вартістю 2 500,00 грн;
- гонорар за надання правової допомоги з підготовки та подання клопотання про розгляд справи без участі учасника судового процесу - 2 год. загальною вартістю 5 000,00 грн;
- гонорар за участь у судовому засіданні по справі №910/14130/24 в господарському суді м. Києва - 2 год. загальною вартістю 5 000,00 грн.
Так, дослідивши наявний в матеріалах справи акт наданих послуг №3 від 13.03.2025, суд вважає за необхідне зазначити, що здійснення правового аналізу позову, а також підготовка відзиву на позовну заяву не є окремими правовими послугами, а є складовими в юридичній послузі «складання та подання відзиву до суду».
Крім того, не зовсім зрозумілою є послуга «аналіз відповіді на відзив», оскільки алгоритм дій щодо правового захисту чітко визначений нормами Господарського процесуального кодексу України.
Більше того, така послуга, як «подання клопотання про розгляд справи без участі учасника судового процесу» не є обов'язковою, так як і не є професійною правничою допомогою в розумінні п.1 ч. 2 ст. 126 ГПК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/12876/19 зауважено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Водночас чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. З урахуванням наведеного суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Також слід зазначити, що предмет спору у даній справі є розрахунковим, і така категорія спорів не належить до складних. Вивчення нормативно-правового регулювання таких правовідносин відбувається під час здобуття вищої освіти в галузі права і не потребує додаткових зусиль і часу адвоката, який професійно займається діяльністю багато років.
Суд зазначає, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Суд наголошує на тому, що складність справи не полягає в ціні позову, а у категорії спору, а також у затрачених часі та зусиллях.
Крім того, судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача.
Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 30.01.2023 у справі № 910/7032/17.
З огляду на усі вищевикладені обставини, господарський суд, керуючись внутрішнім переконанням, визнає, що співмірними та пропорційними є витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 15 000,00 грн, які і покладаються на позивача, у зв'язку з чим заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерон і Партнери" про відшкодування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/14130/24 підлягає частковому задоволенню відповідно до п.3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 123, 126, 129, 221, 244 ГПК України, господарський суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерон і Партнери" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/14130/24 задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-Комерційне Підприємство "Автофургон" (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 30, офіс 15; ідентифікаційний код 34612238) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерон і Партнери" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 21, офіс 501; ідентифікаційний код 36351411) витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн 00 коп.
3. У задоволенні заяви у решті суми витрат на правову допомогу відмовити.
4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.
Додаткове рішення складено 02.04.2025
Суддя І.О. Андреїшина