ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.04.2025Справа № 910/10849/24
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код: НОМЕР_1)
до ІНФОРМАЦІЯ_2 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний код: НОМЕР_2)
про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_3
ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач) про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_3, з яких ІНФОРМАЦІЯ_4 пені та ІНФОРМАЦІЯ_5 процентів за користування коштами попередньої оплати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Державним контрактом на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення № НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_6.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визнано справу малозначною та постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), а також встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
24.09.2024 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
27.09.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" відповідь на відзив, яку 27.09.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
03.10.2024 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.
04.10.2024 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ІНФОРМАЦІЯ_6 між ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - замовник) та ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - виконавець) було укладено Державний контракт № НОМЕР_4 на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення (далі - Контракт), відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов'язується поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства України, умов і вимог цього контракту товари оборонного призначення (товар), найменування, технічні характеристики, кількість, вартість (ціна) та строки поставки яких зазначені у цьому контракті та в специфікації товарів оборонного призначення (Додаток 1 до Контракту) (далі - специфікація), для подальшого використання Збройними Силами України, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити товар в строки і на умовах, визначених цим контрактом.
Загальна вартість (ціна) товару за контрактом становить 837 148 000,00 грн (п. 2.2 Контракту).
Відповідно до п. 2.9 Контракту за рішенням головного розпорядника бюджетних коштів розрахунки за товари здійснюються шляхом проведення попередньої оплати у розмірі до 97 (дев'яносто сім) відсотків від вартості (ціни) товару за контрактом на строк не більше як на 14 (чотирнадцять) місяців з дати перерахування першої частини коштів на рахунок виконавця у такому порядку: до 50 (п'ятдесяти) відсотків від вартості товару за контрактом здійснюється замовником на підставі рахунку, наданого виконавцем після надання замовнику дозволу уповноваженого органу з експортного контролю країни походження товару та країни, в якій розміщується постачальник товару на здійснення міжнародної передачі товарів; 47 (сорока семи) відсотків від вартості партії товару за контрактом здійснюється замовником після отримання повідомлення від виконавця про готовність партії товару до відвантаження. 3 (три) відсотки від вартості товару оплачуються на підставі рахунку, наданого виконавцем після підписаного сторонами акту приймання-передачі товару.
Згідно з п. 3.1 Контракту поставка виконавцем та приймання замовником товару за Контрактом здійснюється відповідно до комплекту документації, що поставляється разом з товаром, у місці поставки на підставі товаросупровідних документів та видаткової накладної з оформленням сторонами акта приймання- передачі товару за контрактом.
Товар поставляється виконавцем відповідно до умов DDP Україна, місце знаходження отримувача, визначеного державним замовником, згідно з міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів "Інкотермс" у редакції 2020 року.
Датою виконання виконавцем зобов'язань щодо поставки товару є дата підписання сторонами акта приймання-передачі товару за контрактом (п. 3.3 Контракту).
Пунктом 4.1 Контракту передбачено, що виконавець зобов'язаний поставити товар згідно з умовами контракту не пізніше строку, визначеному в Специфікації.
До Контракту сторонами було підписано Специфікацію (Додаток 1), в якій визначено найменування, кількість, вартість (ціну) та строки поставки товару.
Окрім того, сторонами укладено Додаткові угоди до Контракту, а саме: Додаткова угода №1 від 15.12.2023, Додаткова угода №2 від 27.12.2023, Додаткова угода №3 від 22.02.2024, Додаткова угода №4 від 27.02.2024 та Додаткова угода №5 від 10.06.2024.
Додатковою угодою №5 від 10.06.2024 викладено Специфікацію у редакції Додатку №1 до зазначеної додаткової угоди.
Зі змісту Специфікації (зі змінами) вбачається, що сторони погодили здійснення поставки третьої партії товару у кількості 97 500 од. у строк - Т0+220 днів, де Т0 - дата здійснення авансового платежу згідно з п. 2.9 контракту.
27.12.2023 позивач перерахував відповідачу першу частину передоплати в розмірі 418574000,00 грн (50% від вартості товару за Контрактом), що підтверджується платіжною інструкцією № 50.
17.06.2024 позивач перерахував відповідачу другу частину передоплати в розмірі 95905767,75 грн (47% від вартості товару за Контрактом), що підтверджується платіжною інструкцією № 765.
З огляду на те, що, на думку позивача, відповідач порушив строки поставки товару, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь ІНФОРМАЦІЯ_4 пені та ІНФОРМАЦІЯ_5 процентів за користування коштами попередньої оплати.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений Контракт, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Судом встановлено, що на виконання умов Контракту позивачем було сплачено відповідачеві попередню оплату у вигляді першого платежу (50% вартості товару) в розмірі 418 574 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 50 від 27.12.2023.
04.06.2024 відповідач направив на адресу позивача лист №9378, яким повідомив про готовність до відвантаження третьої партії товару у кількості 97 500 одиниць, у зв'язку з чим, на виконання умов Контракту, позивачем було перераховано попередню оплату у вигляді другого платежу (47% вартості товару) в розмірі 95 905 767,75 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 765 від 17.06.2024.
Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Сторонами було погоджено обов'язок відповідача поставити товар протягом 220 днів з моменту внесення авансу (Т0+220 днів, де Т0 - дата здійснення авансового платежу згідно з п. 2.9 Контракту).
Позивач обраховує строк поставки виходячи з того, що Т0 - це дата внесення першого платежу (50% вартості товару) в розмірі 418 574 000,00 грн, тобто 27.12.2023, а тому, на думку позивача, відповідач мав здійснити поставку товару у строк до 04.08.2024.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказує, що Т0 - це дата здійснення попередньої оплати в повному обсязі, тобто внесення як першого платежу (50% вартості товару), так і другого платежу (47% вартості товару). Таким чином, відповідач вважає, що перебіг строку поставки розпочався 19.06.2024 і закінчився лише 25.01.2025.
Отже, у даних правовідносинах виник спір, пов'язаний з тлумаченням п. 2.9 Контракту.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 213 Цивільного кодексу України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.
Зі змісту Специфікації вбачається, що перебіг строку поставки починається з "дати здійснення авансового платежу згідно з п.2.9 Контракту".
Вказаним пунктом Контракту встановлено спеціальний порядок оплати товару, який передбачає здійснення попередньої оплати у розмірі 97% від вартості товару, а саме: до 50 (п'ятдесяти) відсотків від вартості товару за Контрактом здійснюється замовником на підставі рахунку, наданого виконавцем після надання замовнику дозволу уповноваженого органу з експортного контролю країни походження товару та країни, в якій розміщується постачальник товару на здійснення міжнародної передачі товарів; 47 (сорока семи) відсотків від вартості партії товару за Контрактом здійснюється замовником після отримання повідомлення від виконавця про готовність партії товару до відвантаження.
При цьому, сторони погодили, що лише 3% вартості товару сплачуються за фактом поставки, після підписання Акту приймання-передачі товару.
Для дотримання однакового тлумачення вказаних умов Контракту, суд звертається до визначення поняття "аванс", що наведене в ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, зі змісту якого вбачається, що попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.
Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17 зазначив, що виходячи з системного аналізу вимог чинного законодавства авансом є грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а перераховується згідно договору наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за роботи які мають бути виконані.
Відтак, для цілей застосування п. 2.9 Контракту та обрахування строку поставки, виходячи з умов Специфікації, необхідно розглядати аванс (попередню оплату) як грошові кошти, які мають бути сплачені до поставки товару.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що строк поставки, відповідно до умов Специфікації, починає свій перебіг з моменту здійснення попередньої оплати в повному обсязі, тобто у розмірі 97%.
Враховуючи здійснення позивачем другого платежу (47% від вартості товару) 17.06.2024 (дата виконання - 19.06.2024) строк поставки товару закінчився лише 23.01.2025.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Товар було поставлено відповідачем 12.07.2024 у кількості 80000 одиниць (Акт приймання-передачі товару за Контрактом від 17.07.2024), 17.08.2024 у кількості 20000 одиниць (Акт приймання-передачі товару за Контрактом від 17.08.2024) та 19.08.2024 у кількості 15000 одиниць (Акт приймання-передачі товару за Контрактом від 19.08.2024).
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 7.2 Контракту у разі порушення строків поставки товару з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. У разі порушення виконавцем зобов'язань щодо строків поставки товару, за умови здійснення замовником попередньої оплати, виконавець зобов'язаний сплатити на користь замовника проценти за користування коштами попередньої оплати (в частині вартості простроченого товару) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, від дня порушення строку поставки товару до дня виконання виконавцем обов'язку щодо поставки товару, визначеного згідно з пунктом 3.3 цього контракту.
У свою чергу, судом встановлено, що відповідачем не було порушено строк поставки товару, що визначений у Специфікації. За таких обставин суд не вбачає підстав для настання для виконавця наслідків, передбачених пунктом 7.2 Контракту, а саме сплата пені та відсотків за користування коштами попередньої оплати.
Суд також не вважає за необхідне досліджувати докази, пов'язані зі звільненням відповідача від відповідальності за порушення зобов'язань за Контрактом (сертифікати про настання обставин непереборної сили), оскільки судом не встановлено таких порушень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи вищенаведене, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 10 524,05 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача, оскільки позов не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В позові відмовити.
2. Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 10 524,05 грн покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 02.04.2025
Суддя О.В. Нечай