ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.03.2025Справа № 910/10946/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., при секретарі судового засідання Котиші П.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична кампанія "Укренерго" про стягнення 485 173 391,98 грн., за участю представників: позивача - Середи В.В., відповідача - Драчової М.С.,
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 485 173 391,98 грн., з яких 471 654 347,72 грн. заборгованості, 9 506 775,18 грн. інфляційних втрат та 4 012 269,08 грн. 3% річних за Договором про участь у балансуючому ринку № 0424-04013 від 25.07.2019 року 11, 525, 526, 610, 612, 617, 625, 626, 629 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2024 року відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16.10.2024 року.
04.10.2024 року до суду відповідачем подано відзив на позовну заяву.
08.10.2024 року до суду позивачем подано відповідь на відзив відповідача та заяву про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду.
У судовому засіданні 16.10.2024 року судом оголошено перерву у справі на 30.10.2024 року.
22.10.2024 року до суду позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду.
30.10.2024 року до суду відповідачем подано заперечення на заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог та зустрічний позов Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична кампанія "Укренерго" до Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" про надання тлумачення пункту 4.1 Договору про участь у балансуючому ринку.
У судовому засіданні 30.10.2024 року судом оголошено перерву у справі на 13.11.2024 року.
01.11.2024 року до суду позивачем подано заяву про залишення без розгляду зустрічного позову відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 року, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2024 року повернуто заявнику зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична кампанія "Укренерго" до Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" про надання тлумачення пункту 4.1 Договору про участь у балансуючому ринку.
13.11.2024 року відповідачем до суду подано відзив на заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.
У судовому засіданні 13.11.2024 року судом оголошено перерву у справі на 02.12.2024 року.
02.12.2024 року відповідачем до суду подано клопотання про долучення контррозрахунку сум 3% річних та інфляційних втрат, а також клопотання про зупинення провадження у справі, яке не прийнято судом до розгляду у зв'язку з його необґрунтованістю.
У судовому засіданні 02.12.2024 року судом оголошено перерву у справі на 09.12.2024 року.
05.12.2024 року позивачем до суду подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 795 907 002,82 грн., з яких: 770 973 887,32 грн. основної заборгованості, 19 438 479,94 грн. інфляційних втрат та 7 275 707,66 грн. 3% річних, яка прийнята судом до розгляду.
09.12.2024 року відповідачем до суду подано клопотання про зменшення 3% річних на 90%, заперечення на заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог та клопотання про зупинення провадження у справі, яке не прийнято судом до розгляду у зв'язку з його необґрунтованістю.
У судовому засіданні 09.12.2024 року судом оголошено перерву у справі на 22.01.2025 року.
21.01.2025 року відповідачем до суду подано додаткові пояснення та додаткові пояснення щодо розрахунку індексу інфляції за певні періоди.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.02.2025 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2025 року викликано представників сторін на 19.03.2025 року у зв'язку з тим, що судове засідання 26.02.2025 року не відбулось.
19.03.2025 року відповідачем до суду подано заяву про закриття провадження у справі в частині суми основної заборгованості в розмірі 313 728 612,76 грн., яке прийнято судом до розгляду та клопотання про відстрочення виконання судового рішення у даній справі на 1 рік.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Акціонерне товариство "ДТЕК Західенерго" (постачальник послуг балансування/ППБ) є виробником електричної енергії на підставі ліцензії, виданої згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична кампанія "Укренерго" є оператором системи передачі (ОСП), на якого, зокрема, покладені функції адміністратора розрахунків (АР).
27.05.2019 Державне підприємство "Національна енергетична кампанія "Укренерго" (яке у подальшому змінило найменування на Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична кампанія "Укренерго") підтвердило приєднання Акціонерне товариство "ДТЕК Західенерго" (акцептування пропозиції) до умов договору про участь у балансуючому ринку та долучення до реєстру постачальників послуг з балансування та долучило до реєстру постачальників послуг з балансування (Договір, ідентифікатор Договору № 0424-04013, дата акцептування - 27.05.2019 року).
Відповідно до пункту 1.2 Договору за цим Договором ППБ зобов'язується надавати балансуючу електричну енергію на завантаження або розвантаження для здійснення ОСП балансування об'єднаної енергетичної системи України. ОСП зобов'язується продавати балансуючу електричну енергію ППБ або купувати балансуючу електричну енергію у ППБ та отримувати оплату за продану ППБ балансуючу електричну енергію або сплачувати кошти за куплену балансуючу електричну енергію у ППБ відповідно до умов цього Договору та Правил ринку.
Згідно з пунктом 2.1 Договору загальна вартість цього Договору складається із суми придбаних та проданих обсягів електричної енергії на балансуючому ринку протягом дії цього Договору та відповідно до умов цього Договору.
За підсумками місяця визначаються індикативні величини: середньозважені ціни балансуючої електричної енергії на завантаження та розвантаження за розрахунковий місяць (грн/МВт·год з точністю до дев'яти знаків після коми), які розраховуються шляхом ділення вартості балансуючої електричної енергії на завантаження і розвантаження на загальний обсяг балансуючої електричної енергії на завантаження і розвантаження відповідно.
Пунктом 2.2 Договору визначено, що розрахунок ціни купівлі-продажу електричної енергії визначається відповідно до Правил ринку.
Відповідно до пункту 3.2 Договору обсяг електричної енергії, купленої-проданої на балансуючому ринку, визначається на підставі алгоритмів, передбачених Правилами ринку.
Згідно з пунктом 4.1 Договору виставлення рахунків та оплата платежів здійснюються відповідно до процедур та у строки, визначені Правилами ринку.
Пунктом 4.2 Договору погоджено, що подання платіжних документів здійснюється Сторонами відповідно до Правил ринку.
Відповідно до пункту 4.4 Договору ОСП формує та направляє Акт купівлі-продажу (Акт) до ППБ не пізніше 13 календарного дня місяця, наступного за розрахунковим.
Згідно з підпунктом 1 пункту 5.4 Договору ОСП (відповідач) зобов'язується здійснювати вчасно та в повному обсязі оплату проданої ППБ (позивачем) балансуючої електричної енергії на умовах, визначених Правилами ринку та цим Договором.
Пунктами 9.1 та 9.2 Договору визначено, що цей Договір набирає чинності з моменту акцептування ОСП заяви-приєднання ППБ, про що ОСП повідомляє ППБ, і є чинним до 31 грудня поточного року включно, у якому була надана заява-приєднання.
Якщо жодна зі Сторін не звернулася до іншої Сторони не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії цього Договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей Договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах.
На виконання умов договору, у ОСП було сформовано та надіслано рахунки-фактури на оплату електроенергії для врегулювання небалансів, придбаної відповідачем, а також відповідні акти купівлі-продажу за спірний період 2024 року, на загальну суму 770 973 887,32 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем допущено неналежне виконання зобов'язань за договором, у зв'язку із чим у останнього утворилася заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідача (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 05.12.2024 року, яку було прийнято судом 09.12.2024 року).
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно з положеннями пункту 7.7.4 Правил ринку оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка.
Правилами ринку (пункт 1.11.1) передбачено, що управління процесами, зокрема проведення необхідних розрахунків, реєстрація ринкових даних і результатів діяльності на ринку електричної енергії згідно з цими Правилами здійснюється за допомогою системи управління ринком (далі - СУР). СУР забезпечує, зокрема, проведення розрахунків за небаланси електричної енергії.
АР надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів даних розрахунків, що створив АР щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління ринком (пункт 1.11.8 Правил ринку).
Позивач надсилав на електронну пошту відповідача (settlement@ua.energy та nec-kanc@ua.energy) листи із рахунками-фактурами за спірний період, які скріплені цифровим підписом представника позивача.
На підтвердження направлення рахунків на оплату позивачем надані до матеріалів справи роздруківки знімків екрану щодо направлення рахунків на електронну пошту відповідача.
Щодо наданих позивачем доказів направлення відповідачу рахунків суд зазначає, що листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за статтею 7 Цивільного кодексу України, про що вказував Верховний Суд у постановах від 27.11.2018 року у справі № 914/2505/17, від 13.10.2021 року у справі № 923/1379/20, а також у постанові від 14.12.2023 року у справі № 910/3263/23.
Роздруківки знімків екранів комп'ютера є паперовою копією електронного доказу. Звідси вони мають бути засвідчені як паперові копії в порядку, встановленому чинним законодавством, та не підлягають засвідченню електронним підписом (пункт 82 постанови Верховного Суду від 15.07.2022 року у справі № 914/1003/21). При цьому, осіб відправника та отримувача, час відправлення відповідних повідомлень можна ідентифікувати за даними, наведеними в таких документах (адреси електронної пошти, власні імена, інші відомості, наведені у роздруківках).
Лист електронної пошти є таким, що містить відомості про факт відправлення повідомлення із відповідної електронної адреси, час відправлення, адресатів листа - осіб, до відома яких було доведено таке повідомлення тощо. У випадку, якщо позивач подає позов у паперовій формі, то електронний лист може бути наданий суду у вигляді відповідної роздруківки. Така роздруківка електронного листа та додатків до нього є паперовою копією електронного доказу.
Аналогічні висновки містилися у постанові Верховного Суду від 13.10.2021 року у справі № 923/1379/20.
Отже, представлені позивачем роздруківки знімків екрану підтверджують факт направлення відповідачу рахунків на оплату за спірний період, в той час як відповідачем не доведено неотримання ним цих рахунків.
З урахуванням вище наведеного, суд дійшов висновку, що строк оплати відповідачем коштів за електричну енергію для врегулювання небалансів за спірний період 2024 року, є таким, що настав.
Водночас суд враховує, що висновки, викладені у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/9216/22 не спростовують обов'язку відповідача здійснити розрахунки з позивачем саме відповідно до приписів пункту 7.7.4. Правил ринку, в той час як умови договору про врегулювання небалансів електричної енергії не містять іншого порядку розрахунків.
Поясненнями позивача, які викладені у позовній заяві, актами купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів за спірний період 2024 року, рахунками-фактури на оплату електроенергії для врегулювання небалансів, придбаної відповідачем за спірний період 2024 року, копії яких міститься в матеріалах справи, підтверджується факт того, що позивачем на виконання умов Договору поставлено відповідачу електричну енергію на загальну суму 770 973 887,32 грн.
Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання з надання відповідачу послуг з передачі електричної енергії, а відповідач в повному обсязі не виконав належним чином свої зобов'язання з оплати за отримані послуги з передачі електричної енергії у строки визначені Договором та на даний час має перед позивачем заборгованість в загальному розмірі 770 973 887,32 грн.
Разом із тим, за період з 29.10.2024 року по 17.03.2025 року відповідачем сплачено на користь позивача грошові кошти у загальному розмірі 313 728 612,76 грн., що підтверджується наданими відповідачем платіжними інструкціями за вищезазначений період.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Таким чином, враховуючи, що предмет спору (стягнення суми основного боргу у розмірі 313 728 612,76 грн.) припинив своє існування після звернення позивача з даним позовом до суду, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" суми основного боргу у розмірі 313 728 612,76 грн. на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (у зв'язку з відсутністю предмета спору).
Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за спірним договором, яка на момент розгляду справи складає 457 245 274,56 грн. (770 973 887,32 грн. - 313 728 612,76 грн.), підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідачем належними та допустимими доказами факту невиконання свого зобов'язання за договором не спростовано, а матеріали справи їх не містять, відтак суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу у сумі 457 245 274,56 грн.
У зв'язку з простроченням виконання відповідачем обов'язку з своєчасної та повної оплати обсягів врегулювання небалансів електричної енергії, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 19 438 479,94 грн. інфляційних втрат та 7 275 707,66 грн. 3% річних (у відповідності до наданого позивачем розрахунку).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, долучений позивачем до позовної заяви, суд дійшов висновку про його обґрунтованість та правильність, а відтак вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню у межах заявленого позивачем розміру.
При цьому, судом враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 21.11.2019 року у справі № 910/1265/17, де зазначено, що саме на позивачеві лежить процесуальний тягар доведення суду першої інстанції підстав, розміру, строку обчислення боргу шляхом надання суду деталізованого розрахунку усіх заявлених позивачем сум. Водночас, відповідач вправі надати відповідні заперечення щодо позовних вимог та здійснити контррозрахунок таких сум. Як розрахунок позивача, так і контррозрахунок відповідача повинні бути аргументованими, щоби суд, аналізуючи відповідні докази та аргументи учасників справи, виконував функцію здійснення правосуддя, а не змушений би був, в іншому випадку, виконувати обчислення, тобто здійснювати дії, покладені законом на учасників справи.
При цьому, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву та контррозрахунку позовних вимог, доданий до цього відзиву, оскільки вони не відповідають положенням чинного цивільного законодавства та правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування положень статті 625 Цивільного кодексу України.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 року у справі №909/636/16.
Доводи відповідача про неможливість здійснення розрахунків з позивачем через відсутність коштів на рахунку із спеціальним режимом використання, що надійшли від учасників балансуючого ринку суд вважає необґрунтованими, оскільки з правового аналізу змісту статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" можна дійти висновку, що її приписи не містять імперативної заборони щодо розрахунку відповідача з позивачем тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. Навпаки, означеними положеннями передбачено можливість відповідача, з метою належного виконання грошових зобов'язань, вносити грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання, що, у свою чергу, свідчить про те, що відповідач не позбавлений можливості здійснити перерахування на такий рахунок коштів з інших рахунків, зокрема з поточного рахунку, задля належного виконання своїх зобов'язань.
У той же час, ненадходження коштів від інших учасників балансуючого ринку не може бути відкладальною обставиною для невиконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати за договором.
Водночас, положення договору не містять будь-яких застережень щодо використання відповідачем поточного рахунку зі спеціальним режимом використання, та, відповідно, умови про розрахунок за небаланси електричної енергії лише з такого рахунку та/або за умови наявності коштів на такому рахунку.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.02.2022 року у справі № 910/6635/21, від 15.06.2022 року у справі № 910/6639/21, від 08.06.2022 року у справі № 910/6636/21, від 18.10.2022 року у справі № 910/6578/21 та від 03.02.2023 року у справі № 910/9374/21.
Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Що стосується поданої відповідачем заяви про зменшення розміру 3% річних на 90%, суд зазначає наступне.
Вказана заява мотивована тим, що ОСП міг сплачувати ППБ вартість придбаної балансуючої електричної енергії виключно з поточного рахунку із спеціальним режимом використання та за наявності на рахунку коштів, що надійшли від учасників ринку балансування.
Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Статтею 551 Цивільного кодексу України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18, на яку посилається відповідач, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Так, аналізуючи критерії для змешення відповідальності, Велика Палата зокрема зазначила, що господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Відтак, Велика Палата Верховного Суду у постанові у справі № 902/417/18, на яку посилається відповідач, дійшла висновку, що мала місце очевидна неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання.
Разом з тим, в даному випадку відсутні обставини, які мали місце у справі № 902/417/18, зокрема, за висновками суду, відсутні нерозумні чи несправедливі наслідки у вигляді явно надмірного тягаря відповідальності ОСП та існування ситуації, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання. Так, розмір несплаченого відповідачем основного боргу складає 457 245 274,56 грн, тоді-як розмір 3% річних та інфляційних втрат, що підлягають стягненню, складає 7 275 707,66 грн. та 19 438 479,94 грн., відповідно, що, за висновками суду є повністю співмірно та справедливо.
Більше того, суд вже надав оцінку обґрунтованості доводів відповідача щодо того, що ОСП міг сплачувати ППБ вартість придбаної балансуючої електричної енергії виключно з поточного рахунку із спеціальним режимом використання та дійшов висновку, що такі доводи не є обґрунтованими.
З огляду на викладене, заява відповідача про зменшення 3% річних не підлягає задоволенню, а тому в її задоволенні слід відмовити.
Що стосується поданої відповідачем заяви про відстрочення виконання рішення суду на один рік, суд зазначає наступне.
У відповідності до частини 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
В обґрунтування свого клопотання заявник посилається на такі обставини: відповідач позбавлений можливості спрямувати на розрахунки з позивачем кошти, для яких Регулятор в структурі тарифу визначив інші напрямки витрат; невідкладне стягнення з відповідача витрат, джерела покриття яких не передбачені, дестабілізує його фінансовий стан, негативно впливає на роботу енергетичної інфраструктури України; численні пошкодження об'єктів ОЕС України внаслідок бойових дій та терористичних актів країни-агресора вимагає додаткових витрат відповідача для аварійних ремонтних робіт і відновлення енергопостачання.
Згідно із статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
У відповідності до частини 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Частиною 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.
Підставами для задоволення заяви про відстрочку, розстрочку виконання рішення можуть бути обставини, якими його виконання ускладнюється чи видається неможливим. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.
Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.07.2020 року у справі № 908/1884/19.
Враховуючи зазначене вище, оцінивши обґрунтування заявника, враховуючи заперечення позивача за первісним позовом, суд дійшов висновку, що наведені заявником доводи не підтверджують наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять неможливим його виконання у розумінні частини 2 статті 331 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно із частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд зауважує, що між сторонами виникли господарські відносини, а приписи Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб'єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, зокрема, у питаннях відповідальності за порушення зобов'язань.
У відповідності до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Суд зазначає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
Отже, посилання заявника на відсутність необхідних коштів не є виключними обставинами. При цьому фінансові ускладнення не є винятковою і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки. Такий стан справ боржника є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності.
Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013 року, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Відсутність грошових коштів не є виключною обставиною та має негативний вплив на фінансовий стан не лише заявника, а й стягувача у справі та здійснювану ним господарську діяльність.
Окрім того, нормами статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" не містять імперативної заборони щодо розрахунку відповідача з постачальником електричної енергії (позивачем) тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. Натомість, зазначеними положеннями Закону передбачено можливість відповідача для належного виконання грошових зобов'язань, вносити грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання, що в свою чергу свідчить про те, що відповідач (боржник) не позбавлений можливості здійснити перерахування на такий рахунок коштів з інших рахунків, зокрема з поточного рахунку, задля належного виконання своїх зобов'язань. Ненадходження коштів від інших учасників балансуючого ринку не може бути відкладальною обставиною для невиконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати за договором. Зазначені висновки щодо застосування статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" викладені у постановах Верховного Суду від 02.03.2023 року у справі № 910/18611/21.
В постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.02.2023 року у справі № 910/9374/21 зазначено, що твердження Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична кампанія "Укренерго" про те, що прострочення виконання грошового зобов'язання виникло не з його вини, є неспроможними, оскільки ця обставина не впливає на обсяг його зобов'язань як боржника, що прострочив грошове зобов'язання, а наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках, впровадженого у зв'язку з особливістю здійснення розрахунків на ринку електричної енергії, не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права.
Судом серед іншого також враховано відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження наявності обставин, які ускладнюють чи унеможливлюють виконання рішення.
За таких обставин, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про відстрочення виконання рішення по справі.
Судовий збір відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична кампанія "Укренерго" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25; ЄДРПОУ: 00100227) на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" (79026, місто Львів, вулиця Козельницька, будинок 15; ЄДРПОУ: 23269555) 457 245 274 (чотириста п'ятдесят сім мільйонів двісті сорок п'ять тисяч двісті сімдесят чотири) грн. 56 коп. основного боргу, 19 438 479 (дев'ятнадцять мільйонів чотириста тридцять вісім тисяч чотириста сімдесят дев'ять) грн. 94 коп. інфляційних втрат, 7 275 707 (сім мільйонів двісті сімдесят п'ять тисяч сімсот сім) грн. 66 коп. 3% річних та 1 059 800 (один мільйон п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот) грн. 00 коп. судового збору.
Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 313 728 612,76 грн. основного боргу закрити.
Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.
Повний текст рішення складено 31.03.2025.
Суддя С.О. Чебикіна