вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
01.04.2025 Справа № 904/5680/24
за позовом Фізичної особи-підприємця Оканя Юлія Григоровича, м. Дніпро
до Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", м. Київ
Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпро Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), м. Дніпро
Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, м. Дніпро
про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню
Суддя Ярошенко В.І.
Секретар судового засідання Бублич А.В.
Представники:
від позивача: Заіменко Д.В.;
від відповідача: Українець О.П.;
від третьої особи-1: не з'явився;
від третьої особи-2: не з'явився.
Фізична особа-підприємець Окань Юлій Григорович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", в якому просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 01.07.2019 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, зареєстрований в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 1866.
Ухвалою від 30.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
07.01.2025 від Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою суду від 07.01.2025 клопотання Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" про забезпечення проведення судових засідань у справі № 904/5680/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
10.01.2025 від Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" надійшов відзив на позово.
В судове засідання 13.01.2025 з'явився представник позивача та представник відповідача.
Ухвалою суду від 13.01.2025 відкладено підготовче засідання до 04.02.2025.
21.01.2025 від Фізичної особи - підприємця Оканя Юлія Григоровича надійшла відповідь на відзив.
В підготовче засідання 04.02.2025 з'явився представник позивача та представник відповідача. Представник третьої особи-1 та представник третьої особи-2 в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Ухвалою суду від 04.02.2025 закрито підготовче провадження. Справу призначено до розгляду в засіданні по суті на 04.03.2025.
В судове засідання 04.03.2025 третя особа - 1,2 не з'явились, причини неявки суду не повідомили. Про час та місце судового засідання були повідомлений відповідно до положень ГПК України.
В судовому засіданні протокольною ухвалою від 04.03.2025 оголошено перерву до 01.04.2025.
В судове засідання 01.04.2025 третя особа - 1,2 не з'явились, причини неявки суду не повідомили. Про час та місце судового засідання були повідомлений відповідно до положень ГПК України.
Згідно із частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Тож суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників третіх осіб - 1, 2 за наявними у справі матеріалами.
Суд наголошує на тому, що сторони скористались своїм правом на подання заяв по суті справи із посиланням на конкретні докази та нормативне обґрунтування своїх правових позицій.
В ході судового засідання 01.04.2025 розглянуто справу по суті, встановлено обставини справи та досліджено наявні у матеріалах справи докази.
В судовому засіданні 01.04.2025 ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частин.
Позиція позивача викладена у позовній заяві
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на те, що виконавчий напису, який вчинено 01.07.2019 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. та зареєстровано в реєстрі за № 1866 таким, що не підлягає виконанню, оскільки відповідач скористався обома способами задоволення вимог, що передбачені п. 24 договору іпотеки, а саме: рішенням суду та виконавчим написом одночасно.
Так, 22.03.2019 відкрито виконавче провадження № 58699872 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2019 у справі № 904/3994/18. Відповідно до акта про реалізацію предмету іпотеки від 07.06.2021, в межах виконавчого провадження № 58699872, здійснено реалізацію 1/2 частини предмета іпотеки та перераховано 505 392, 68 грн відповідачу, що підтверджується платіжним дорученням № 2985 від 08.06.2021.
Також, 03.07.2020 відкрито виконавче провадження № 62454650 з примусового виконання виконавчого напису № 1866 про звернення стягнення заборгованості на нерухоме майно, що належить на праві власності Окань Ю.Г., за кредитним зобов'язанням у розмірі 279 656, 48 доларів США. За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, задоволено вимоги банку у розмірі 279 656, 48 доларів США, що за курсом НБУ на 11.01.2019 (28,270148 грн) становить 7 909 430, 08 грн.
19.09.2024 між ОСОБА_1 та АТ КБ "Приватбанк" укладено договір про врегулювання заборгованості за кредитним договором № 1739 від 06.12.2007, що підтверджується довідкою № КМID977ТВLNМ9OРD від 23.09.2024.
Таким чином, на даний час у відповідача відсутні фінансові претензій до ОСОБА_1 , як наслідок, виконання виконавчого напису № 1866 вчиненого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М., втратило правовий та практичний сенс.
Позиція відповідача, викладена у відзиві на позовну заяву
Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з наступних підстав.
16.06.2021 приватним виконавцем Макушевим Є.М. повернуто виконавчий документ стягувачу по виконавчому провадженні № 58699872, оскільки в ході проведення виконавчих дій, виконавцем звернено стягнення на майно боржника в 1/2 частину нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 , що належало Оканю Ю.Г.
31.01.2022 державним виконавцем Коломойцем К.В. повернуто виконавчий документ стягувачу по виконавчому провадженні № 62454650, оскільки встановлено, що приватним виконавцем Макушевим Є.П. звернуто стягнення на майно за адресою: м. Дніпро, вул. Батумська, 11, що належить боржнику та на яке необхідно звернути стягнення за виконавчим документом в рахунок погашення боргу АТКБ "ПриватБанк".
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/576/21, яке залишено без змін апеляційною інстанцією, встановлено законність вчиненого виконавчого напису, що свідчить про дотримання приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. Закону України "Про нотаріат", Постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 "Про затведження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", Наказу Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України".
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, станом на 01.08.2024, вбачається, що у виконавчому провадженні № 62454650 03.07.2020 накладено арешт на нерухоме майно Окань Ю.Г., окрім 1/2 частини нежилого приміщення в будівлі літ. В-3 на 1-му поверсі поз. 1-3 - 1-6 загальною площею 180,6 кв.м, ганки В3, в5, в6; у спільному користуванні - ганок В2, споруди №1 - 2, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане майно належить 1/2 ОСОБА_2 та Окань Ірині Миколаївні. Таким чином, Окань Ю.Г. не є власником нерухомого майна, по якому було вчинено виконавчий напис нотаріуса та на яке було накладено арешт, а тому його права на теперішній час не є порушеними.
Враховуючи вищевикладене, відповідач просив суд закрити провадження у справі № 904/5680/24 на підставі п.2 ч.1 ст.175 ГПК України.
Позиція позивача викладена у відповіді на відзив
Позивач у письмовій відповіді на відзив наголошує на тому, що відповідачем обрано два шляхи захисту своїх прав в якості кредитора: стягнення грошових коштів за рішенням суду та звернення стягнення на майно боржника. Так, виконавче провадження ВП № 62454650 з примусового виконання виконавчого напису № 1866, вчиненого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М. про звернення стягнення заборгованості на нерухоме майно, фактично завершено без проведення будь-яких виконавчих дій та виконавчий документ повернуто відповідачу у справі. Проте, в межах даного провадження, залишаються арешти майна та коштів позивача у справі, позивач знаходиться у реєстрі боржників, що порушує його права. Позивач заперечує щодо закриття провадження на підставі норм ст. 231 ГПК України, та просить суд розглянути позовні вимоги.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з наявністю підстав для визнання виконавчого напису, вчиненого 01.07.2019 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 1866 таким, що не підлягає виконанню.
06.12.2007 між Закритим акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - банк, відповідач) та Фізичною особою - підприємцем Окань Юлієм Григоровичем (далі - кредитор, позивач) укладено кредитний договір №1739.
За умовами пункту А.1. кредитного договору, кредитору надано строковий кредит з лімітом у розмірі 107 000,00 доларів США на наступні цілі: придбання нерухомості за програмою придбання офісної та торгівельної нерухомості "Нерухомість в кредит" для юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та 0,00 на сплату страхових платежів у випадку та в порядку, визначеному п.п.2.1.5, 2.2.12 цього договору.
Сторонами узгоджено, що погашення кредиту здійснюється у розмірі та у строки відповідно до графіку погашення кредиту, що міститься в таблиці (пункт А.3)
Відповідно до п.А.5 кредитного договору, зобов'язання позичальника забезпечуються договором іпотеки № 1739/ДЗ від 06.12.2007, договорами поруки від 06.12.2007.
Так, 06.12.2007 між Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (далі - іпотекодержатель, відповідач) та Фізичною особою - підприємцем Оканем Юлієм Григоровичем (далі - іпотекодавець, позивач) укладено договір іпотеки № 1739/ДЗ (далі - договір іпотеки).
Предметом цього договору є надання іпотекодавцем в іпотеку майна, зазначеного в п. 7 цього договору, в забезпечення виконання зобов'язань фізичної особи-підприємця Оканя Юрія Григоровича, юридична адреса якого: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів 2721110510 (далі - позичальник) перед іпотеко держателем, в силу чого іпотекодержатель має право в разі невиконання позичальником зобов'язань, забезпечених іпотекою, та (або) невиконання іпотекодавцем зобов'язань за цим договором, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами позичальника та (або) іпотекодавця (п. 1 договору іпотеки).
В забезпечення виконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором та зобов'язань за цим договором, іпотекодавець надав а іпотеку наступне нерухоме майно: нежиле приміщення в будівлі літ. В-3 на 1-му поверсі поз. 1-3 - 1-6 загальною площею 180,6 кв.м, ганки В3, в5, в6; у спільному користуванні - ганок В2, споруди №1 - 2, що знаходяться за адресою: місто Дніпро, вул. Батумська, будинок 11 (пункт 7 договору).
Пунктом 18 договору іпотеки, встановлено, що іпотекодержатель має право з метою задоволення своїх вимог: звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання позичальником якого зобов'язання, передбаченого кредитним договором, воно не буде виконано (пункт 18.8.1)
У разі порушення іпотекодавцем зобов'язань за цим договором іпотеко держатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором, а в разі невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки (п.18.8.2 договору).
Звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання термінів виконання якого виконання якого-небудь із зобов'язань за кредитним договором у випадках: порушення позичальником якого-небудь із зобов'язань, передбачених умовами кредитного договору; порушення іпотекодавцем якого-небудь із зобов'язань, передбачених цим договором; виявлення іпотеко держателем погіршення стану предмету іпотеки та (або) національного використання предмету іпотеки, або зменшення вартості предмету іпотеки понад норми нормального фізичного зносу, або фактичної часткової відсутності предмету іпотеки; порушення господарським судом справи про відновлення платоспроможності чи визнання банкрутом позичальника, чи про визнання недійсними установчих документів позичальника, чи про скасування державної реєстрації позичальника; прийняття власником або компетентним органом рішення про ліквідацію позичальника; встановлення невідповідності дійсності відомостей, що містяться в кредитному договорі або в цьому договорі; припинення (реорганізації, ліквідації) юридичної особи позичальника; смерті іпотекодавця; порушення кримінальної справи стосовно іпотекодавця (пп. 18.8.3. договору іпотеки).
Пунктом 18.9. договору іпотеки встановлено, що сторони дійшли згоди, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки і в разі дострокового розірвання кредитного договору або зміни його умов, при наявності невиконаних зобов'язань на момент розірвання або внесення змін.
Відповідно до п.18.10. договору іпотеки у разі звернення стягнення на предмет іпотеки згідно п.п. 18.6, 18.8.1., 18.8.2., 18.8.3., 18.9 цього договору іпотекодержатель має право задовольнити за рахунок предмету іпотеки свої передбачені п.п. 2, 4 цього договору вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення.
Згідно із п. 24 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених п.п. 18.6, 18.8.1, 18.8.2, 18.8.3, 18.9 цього договору, відповідно до цього договору V Закону України “Про іпотеку» на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі. В разі продажу предмет іпотеки на публічних торгах іпотекодержатель відповідно до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» здійснює реалізацію предмета іпотеки у порядку передбаченому Постановою Кабінету Міністрів № 1448 від 22.12.1997 року, інше не передбачене законодавством, на день реалізації предмету іпотеки. При зверненні стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку сторони погодились, що початкова ціна предмету іпотеки встановлюється в розмірі 100% від вартості), яка зазначена в п. 12 цього договору. Іпотекодержатель має право реалізувати предмет іпотеки за ціною вище ніж заявлена в цьому договорі.
Термін дії договору - до повного виконання позичальником та іпотекодержателем зобов'язань за кредитним договором та всім додатковим угодам до нього. У разі смерті іпотекодавця спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частині спадщини (згідно зі ст. 1281 1282 ЦК України) (п. 30 договору іпотеки).
Звертаючись з позовними вимогами позивач зазначає, що зі змісту п. 24 договору іпотеки вбачається, що іпотекодержатель може обрати лише один із перелічених способів реалізації свого права звернення на предмет іпотеки - або на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса, або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотеко держателя, що міститься в цьому договорі.
Так, за заявою банку державним виконавцем Індустріального районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного регіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Коломійцем К.В., 03.07.2020 відкрито виконавче провадження № 62454650 з примусового виконання виконавчого напису № 1866 вчиненого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., про звернення стягнення заборгованості на нерухоме майно - нежилого приміщення в будівлі літ. В-3 на 1-му поверсі поз. 1-3 - 1-6 загальною площею 180,6 кв.м, ганки В3, в5, в6; у спільному користуванні - ганок В2, споруди №1 - 2, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , за кредитним зобов'язанням у розмірі 279 656,48 доларів США.
Згідно з виконавчим написом № 1866 від 01.07.2019 запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - нежиле приміщення в будівлі літ. В-3 на 1-му поверсі поз. 1-3 - 1-6 загальною площею 180,6 кв.м, ганки В3, в5, в6; у спільному користуванні - ганок В2, споруди №1 - 2, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 ,
Зазначене нерухоме майно на підставі договору іпотеки від № 1739/ДЗ, передане в іпотеку Акціонерному товариству Комерційний банк “Приватбанк».
За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого мана, запропоновано задовольнити вимоги банку шляхом перерахування коштів на рахунок № НОМЕР_1 в АТ КБ “Приватбанк» у розмірі 279 656,48 доларів США, що за курсом НБУ на 11.01.2019 (28,270148 грн) становить 7 909 430,08 грн.
Строк, за який провадиться стягнення - 11 років 1 місяць 5 днів, а саме: з 06.12.2007 по 11.01.2019.
Виконавчий напис № 1866 набрав чинності з дати його реєстрації в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, тобто з 01.07.2019.
Позивач вважає, що виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. та зареєстрований в реєстрі за № 1866, є таким, що не підлягає виконанню.
Позивач вказує на те, що предмет іпотеки ним придбано у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 і в рамках цивільної справи № 202/727/19 від 16.07.2020 Дніпровським апеляційним судом постановлено судове рішення, що набуло законної сили, у цивільній справі про поділ майна подружжя. Відповідно до означеного рішення нерухомого майна, що є предметом виконавчого напису, є власністю ОСОБА_3 .
Також позивач звертає увагу на зловживання правами кредитора, допущене з боку відповідача, який звернувшись за вчиненням виконавчого напису, ввів нотаріуса в оману, не повідомивши про суттєві фактичні обставини справи.
Про наведене свідчить те, що у 2018 році АТ КБ “Приватбанк» звернулося з позовом до Господарського суду Дніпропетровської області в якому просило про стягнення 58 573,87 доларів США з ОСОБА_1 і рішенням суду від 20.11.2018 у справі № 904/3994/18 встановлено, що борг ОСОБА_1 за кредитним договором № 1739 є 58 573,87 доларів США. Зазначене рішення суду не оскаржувалося та набрало законної сили.
Таким чином, відповідач звернувся до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису вже був учасником спору у справі № 904/3994/18 щодо стягнення з ОСОБА_1 боргу за кредитним договором № 1739.
Тобто банк фактично скористався обома, передбаченими пунктом 24 договору іпотеки способами задоволення вимог - рішенням суду та виконавчим написом одночасно.
В позовні заяві, позивач звертає увагу на те, що відповідач, звертаючись у 2018 з позовом до суду у справі № 904/3994/18 зазначав розмір заборгованості за кредитом (станом на 17.07.2018) у розмірі 1 535 035,92 грн.
У той же час при зверненні до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису відповідачем заявлено про наявність заборгованості за кредитом вже у розмірі 7 909 430,08 грн.
В подальшому, 22.03.2019 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Макушевим Є. відкрито виконавче провадження № 58699872 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2019 у справі № 904/3994/18.
07.06.2021 складено акт про реалізацію предмету іпотеки, відповідно до якого в межах виконавчого провадження № 58699872 здійснено реалізацію 1/2 частини предмета іпотеки, належного боржнику ОСОБА_4 . За рахунок даної реалізації позивачу перераховано 505 392,68 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2985 від 08.06.2021.
19.09.2024 між ОСОБА_1 та АТ КБ "Приватбанк" укладено договір про врегулювання заборгованості за кредитним договором № 1739 від 06.12.2007.
23.09.2024 між стягувачем та боржником повністю врегульовані взаємовідносини щодо погашення всіх боргових зобов'язань, що підтверджується довідкою № КМID977ТВLNМ9OРD від 23.09.2024.
Таким чином, на даний час у відповідача відсутні фінансові претензій до ОСОБА_1 , як наслідок, виконання виконавчого напису № 1866 вчиненого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М., втратило правовий та практичний сенс.
В той же час, у зв'язку із чинністю вказаного виконавчого напису, залишається незакінченим виконавче провадження № 62454650 відкрите державним виконавцем Індустріального РВДВС ПСРУ Міністерства юстиції Коломойцем К.В. 03.07.2020 з примусового виконання виконавчого напису № 1866, в межах якого накладені заборони та арешти на майно ОСОБА_1 , що позбавляє останнього вільно розпоряджатися власними коштами та майном, що і стало підставою для звернення з позовом для захисту порушеного права.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 1 ст. 18 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії: вчиняють виконавчі написи.
Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 87 Закону України "Про нотаріат").
Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку (ст. 88 Закону України "Про нотаріат").
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України “Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 50, 87, 88 Закону України “Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України “Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України)
23.06.2021 Господарським судом Дніпропетровської області ухвалено рішення у справі № 904/576/21, залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.11.2021, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Таким чином, вказаним рішенням було встановлено законність вчиненого виконавчого напису, що свідчить про дотримання приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною Закону України "Про нотаріат", Постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", Наказу Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України".
Також, в рішенні надано оцінку аргументам позивача щодо посилань на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2018 по справі № 904/3994/18 та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16.07.2020 року по справі № 202/727/19.
Вказаний опис нерухомого іпотечного майна у постанові Дніпровського апеляційного суду від 16.07.2020 по справі № 202/727/19 відрізняється від опису майна, зазначеного в оскаржуваному виконавчому написі, кредитних документах, а також у клопотанні Позивача про витребування доказів від 23.03.2021 року, а саме: замість "нерухоме майно - нежитлове приміщення в будинку літ. В - 3 на 1-му поверсі поз, 1-3 - 1-6 загальною площею 180,6 кв.м, …" вказано: "нежилого приміщення в будівлі літ. В-3 на 1-му поверсі -
Крім цього, винесене судове рішення у жодному разі не підтверджує факт виконання зобов'язання позичальником ОСОБА_1 перед АТ КБ "Приватбанк", а навпаки підтверджує наявне право у стягувача АТ КБ "Приватбанк" на стягнення боргу з позичальника Окань Ю.Г., яке згідно Закону України "Про нотаріат" нотаріус й мав би перевірити.
Суд звертає увагу на те, що позивач вказує на врегулювання заборгованості між Оканем Ю.Г. та АТ КБ "Приватбанк" шляхом укладення договору про врегулювання заборгованості за кредитним договором № 1739 від 06.12.2007.
Крім того, відсутність заборгованості перед АТ КБ "Приватбанк" підтверджується довідкою № КМІD977TВLNM9OPO від 23.09.2024.
Обґрунтовуючи позовні вимоги у цій справі позивач посилається на чинність виконавчого напису № 1866 та вказує, на незакінчене виконавче провадження № 62454650 відкрите державним виконавцем Індустріального РВДВС ПСРУ Міністерства юстиції Коломойцем К.В. 03.07.2020 з примусового виконання виконавчого напису, в межах якого накладені заборони та арешти на майно ОСОБА_1 , що позбавляє останнього вільно розпоряджатися власними коштами та майном.
Як вбачається з матеріалів справи, виконавчий напис № 1866 від 01.07.2019 передбачає звернення стягнення на нерухоме майно - нежитлове приміщення в будівлі літ. В-3 на 1-му поверсі поз. 1-3 - 1-6 загальною площею 180,6 кв.м, ганки В3, в5, в6; у спільному користуванні - ганок В2, споруди №1 - 2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
31.01.2022 державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Коломойцем К.В. повернуто виконавчий документ стягувачу по виконавчому провадження № 6245460, оскільки встановлено, що приватним виконавцем Макушевим Є.П. звернуто стягнення на майно за адресою: м. Дніпро, вул. Батумська, 11, що належить боржнику та на яке необхідно звернути стягнення за виконавчим документом в рахунок погашення боргу АТ КБ "ПриватБанк".
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 389338429 станом на 01.08.2024, який сформований по «РНОКПП: НОМЕР_2 » , вбачається, що у виконавчому провадженні № 62454650 від 03.07.2020 накладено арешт на нерухоме майно Окань Ю.Г., а саме нежиле приміщення в будівлі літ. В-3 на 1-му поверсі поз. 1-3 - 1-6 загальною площею 180,6 кв.м, ганки В3, в5, в6; у спільному користуванні - ганок В2, споруди №1 - 2, що знаходиться за адресою: місто Дніпро, вулиця Батумська, 11, окрім 1/2 частини нежилого приміщення в будівлі літ. В-3 на 1-му поверсі поз. 1-3 - 1-6 загальною площею 180,6 кв.м, ганки літ. В 3, в 5, в 6; у спільному користуванні - ганок В 2, споруди № 1 - 2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, що був сформований по реєстраційному номеру об'єкта нерухомого майна станом на 30.08.2024, вбачається, що нежиле приміщення, загальна площа (кв.м): 180,6, Опис: нежиле приміщення в будівлі літ. В-3 на І-му поверсі - приміщення поз. 1-3 - 1-6 загальною площею 180,6 кв.м., ганки літ. В (3), в (5), в (6), у спільному користуванні - ганок літ. В (2), споруди № 1-2 Адреса: АДРЕСА_1 належить: 1/2 ОСОБА_2 та Окань Ірини Миколаївні.
Згідно ст. 59 Закону України “Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Таким чином, позивач - ОСОБА_1 , на день звернення з позовом до суду, не є власником нерухомого майна, по якому було вчинено виконавчий напис нотаріуса № 1866 від 01.07.2019 та на яке було накладено арешт, а тому його права на даний час не є порушеними.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).
До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (ч. 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).
Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України).
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. 2 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України).
Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України).
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Вказане узгоджується із позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, яка відображена у постанові від 03.09.2019 у справі № 917/1258/18.
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до приписів ст. 15 Цивільного кодексу України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
Як роз'яснив Конституційний Суд України своїм рішенням від 01.12.2004 №18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" має один і той же зміст.
У рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Тобто інтерес позивача (у даному випадку стосовно визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису приватного нотаріуса) має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 910/15567/17.
Отже, саме на Фізичну особу - підприємця Оканя Юлія Григоровича, як позивача, покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.
Однак, всупереч наведеному позивач не довів перед судом, яким чином, з огляду на підтверджену рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від № 904/3994/18 від 20.11.2018 зі сплати кредитних платежів за кредитним договором № 1739 від 06.12.2007, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства України, зі сторони відповідача було порушено права позивача шляхом звернення до нотаріуса щодо вчинення спірного виконавчого напису.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників спору та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Усі інші міркування, доводи та обґрунтування учасників справи судом враховані, проте є такими, що не впливають на висновки суду у даному рішенні щодо оцінки спірних правовідносин в контексті існуючого спору.
Додатково суд при вирішенні спору звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17, які зводяться до того, що суди, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)). Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку відмовити в задоволенні позову повністю.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви залишаються за позивачем.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позову Фізичної особи - підприємця Оканя Юлія Григоровича до Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпро Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - відмовити повністю.
Судові витрати у розмірі 3 028 грн за подачу позову залишити за Фізичною особою - підприємцем Окань Юлієм Григоровичем.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення 02.04.2025
Суддя В.І. Ярошенко