вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
01.04.2025 Справа № 904/242/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Жовті Води, Дніпропетровської області
про стягнення 73 652 747, 84 грн
Суддя Ярошенко В.І.
Секретар судового засідання Бублич А.В.
Представник:
від позивача: Пясецький Д.В.;
від відповідача: Тимофієв Є.Л.;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", в якому просить суд стягнути 73 652 747, 84 грн, з яких: основна заборгованість - 70 837 005, 32 грн, 3% річних - 358 075, 60 грн, та інфляційні втрати - 2 457 666,92 грн.
Позовну вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 579/03/30-зцп про постачання електричної енергії споживачу від 16.08.2024 в частині оплати поставленої електричної енергії.
Ухвалою суду від 23.01.2025 позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" залишено без руху.
Ухвалою від 27.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
05.02.2025 від Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" надійшов відзив на позовну заяву.
12.02.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" надійшла відповідь на відзив.
18.02.2025 від Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою суду від 18.02.2025 клопотання Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про забезпечення проведення судових засідань у справі № 904/242/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
25.02.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою суду від 26.02.2025 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" про забезпечення проведення судових засідань у справі № 904/242/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
В судове засідання 04.03.2025 з'явився представник позивача. Представник відповідача в підготовче засідання не з'явився та надіслав клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 04.03.2025 закрито підготовче провадження. Справу призначено до розгляду в засіданні по суті на 01.04.2025.
В ході судового засідання 01.04.2025 розглянуто справу по суті, встановлено обставини справи та досліджено наявні у матеріалах справи докази.
В судовому засіданні 01.04.2025 у нарадчій кімнаті ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частин.
Позиція позивача викладена у позовній заяві
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю заборгованості за спожиту електричну енергію за договором № 579/03/30-зцп про постачання електричної енергії споживачу від 16.08.2024, що і стало причиною нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань згідно зі ст. 625 ЦК України.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позов
Відповідач заперечує щодо задоволення заявлених позовних вимог та вказує на те, що підприємством на виконання умов договору № 579/03/30-зцп від 16.08.2024 внесено попередню оплату у розмірі 16 194 609, 11 грн, а тому заборгованість відповідач перед позивачем на момент звернення до суду складає у розмірі 70 837 005, 32 грн. Відповідач вказує на те, що вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних є безпідставними, а суми розраховані не правильно, так як позивачем не враховано умови договору та відповідні норми законодавства. Відповідач вказує на те, що розрахунок за поставлену електричну енергію у вересні 2024 року здійснюється до 25 жовтня 2024 року, а за поставлену електричну енергію у жовтні 2024 року здійснюється до 25 листопада 2024 року, оскільки позивачем не правильно встановлено дату початку порушення грошового зобов'язання, тому неправильно розраховано 3 % річних та інфляційні втрати.
Крім того, відповідач вказує на те, що позивач неодноразово повідомлявся про фінансову неможливість остаточного розрахунку за поставлену електричну енергію та просив відстрочити виконання грошових зобов'язань. таким чином, у відповідача відсутня вина щодо невиконання грошового зобов'язання за договором, що унеможливлює застосування частини 2 ст. 625 ЦК України.
Відповідач вказує на те, що майновий стан підприємства не дозволяє сплатити повністю заборгованість, оскільки ДП «Східний ГЗК», згідно постанови Кабінету Міністрів України № 83 від 04.03.2015, входить до Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави. У відповідності до Статуту, підприємство створене з метою забезпечення потреб атомних електростанцій України в урані шляхом видобутку уранових руд, виробництва концентрату природного урану. Майно підприємства є державною власністю, яке використовується у порядку, встановленому Уповноваженим органом управління відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням обмежень, встановлених статутом підприємства. Згідно з Наказом Міністерства енергетики України від 07.09.2022 № 1-ДСК ДП “СхідГЗК» внесено до переліку об'єктів критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору. Державне підприємство “Східний гірничо-збагачувальний комбінат» є єдиним в Україні підприємством, що здійснює видобуток уранових руд, їх переробку та виробництво закису-окису урану, з якого виготовляється ядерне паливо для атомних станцій України.
Також, відповідач вказує на введення воєнного стану на території України, що є форс - мажорними обставинами, які перешкоджають виконанню договорів та господарських зобов'язань, що підтверджується листом ТПП України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.
Відповідач просить суд врахувати вищевказані обставини при ухваленні рішення.
Позиція позивача викладена у відповіді на відзив а позовну заяву
Позивач заперечує щодо тверджень викладених відповідачем в відзиві на позовну заяву та вказує на те, що посилання відповідача надію форс-мажорних обставин є безпідставним, оскільки порушення строків оплати відповідачем відбулось не через настання такого форс-мажору, а уже в період дії воєнного стану. Враховуючи норми ст. 229 ГК України, у разі порушення грошового зобов'язання відповідач не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язань, а також сплатити штрафні санкції. Лист ТПП України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб'єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Позивач зазначає, що враховуючи те, що у відповідача було відсутнє перевищення споживання прогнозованих обсягів споживання у відповідних розрахункових періодах, то строки остаточного розрахунку (до 25 числа місяця наступного за розрахунковим) до спірних правовідносин не застосовуються.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
16.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - постачальник, позивач) та Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - споживач, відповідач) укладено договір № 579/03/30-зцп про постачання електричної енергії споживачу.
Пунктом 3.1 договору визначено, що постачання електричної енергії за цим договором здійснюється після надання споживачем заяви-приєднання за формою, встановленою в додатку № 1 до цього договору, з наданням необхідних для укладання документів
Цей договір укладено з відкладальною умовою щодо початку здійснення постачання електричної енергії після включення комерційної (комерційних) точки (точок) обліку споживача до реєстру точок комерційного обліку постачальника. Датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднання до цього договору.
Договірні величини (обсяги) постачання електричної енергії встановлюються відповідно до додатку № 3 «Обсяги очікування споживання електричної енергії» до даного договору (п.3.5 договору).
Згідно з пунктом 5.1 договору, орієнтовна вартість цього договору становить 202 665 216,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 33 777 536,00 грн.
Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами. що визначаються відповідно до механізму (формули) визначення ціни електричної енергії, що зазначений в комерційній пропозиції (п. 5.2 договору).
Відповідно до п. 5.4 договору, спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника.
Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни (п.5.5 договору).
Пунктом 5.6 договору, визначено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Приймання-передача електричної енергії, поставленої постачальником та прийнятої споживачем у розрахунковому періоді, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою (за наявності) акту приймання-передачі (купівлі-продажу) електричної енергії, в якому зазначаються, зокрема, фактичні обсяги спожитої електричної енергії та її вартість (п.5.7 договору)
Згідно з пунктом 5.9 договору, оплата рахунку постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку та/або у комерційній пропозиції.
Споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору (п.п. 1 п. 6.2 договору).
Відповідно до п.п. 2 п. 7.2 договору, постачальник зобов'язується нараховувати і виставляти рахунки Споживачу за поставлену електричну енергію відповідно до вимог та у порядку, передбачених ПРРЕЕ та цим договором.
Цей договір набуває чинності в порядку п.3.1 цього договору, а саме, набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заявки-приєднання тм укладається на строк, визначений в комерційній пропозиції (п.13.1 договору).
Відповідно до умов комерційної пропозиції (Додаток 2 до Договору) оплата електричної енергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати заявлених споживачем обсягів споживання на розрахунковий період (календарний місяць) з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію - згідно з даними комерційного обліку.
Попередня оплата здійснюється за наступним графіком:
- до 25-го числа місяця, що передує розрахунковому періоду в розмірі 25% орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період;
- до 25-го числа розрахункового періоду в розмірі 75% орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період.
Остаточний розрахунок до 25 числа місяця наступного за розрахунковим згідно з виставленим постачальником рахунком на оплату на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі електричної енергії.
Орієнтовна вартість прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період, для здійснення попередньої оплати, розраховується як добуток прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період на фактичну ціну електричної енергії у попередньому розрахунковому періоді, для першого розрахункового періоду по договору на суму середньозваженої ціни купівлі-продажу електричної енергії на РДН за попередній розрахунковий період, що визначена ДП «Оператор ринку» та розміщена на його офіційному веб-сайті, тарифу на послуги з передачі електричної енергії затверджений НКРЕКП та тарифу на розподіл для кожного ОСР затверджений НКРЕКП на відповідний розрахунковий період.
Сума переплати/недоплати споживача, яка виникла визначається після завершення розрахункового періоду. Сума переплати споживача, за вибором споживача, може бути зарахована в якості оплати наступного розрахункового періоду, або повертається Постачальником на розрахунковий рахунок Споживача. Сума недоплати споживача підлягає безумовній оплаті споживачем протягом 5- ти банківських днів з дня отримання рахунку.
Переплата за останній місяць розрахункового періоду повертається на поточний рахунок споживача, на його письмову вимогу протягом 10 банківських днів від дати такої письмової вимог.
16.08.2024 споживачем подано заяву - приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток №1 до договору). Крім того, 16.08.2024 сторонами підписано додатки до договору, а саме: додаток № 2 Комерційна пропозиція, додаток № 3 - Обсяги очікуваного споживання електричної енергії, додаток № 4 - Перелік точок комерційного обліку об'єктів , ЕІС - кодів ДП «Східний ГЗК».
На виконання умов договору позивачем протягом вересня - жовтня 2024 передав у власність відповідача електричної енергії на загальну суму 87 031 614, 43грн, що підтверджується актами приймання-передачі електричної енергії: № 200127-09 від 30.09.2024 на суму 60 617 503, 09 грн, № 200127-10 від 31.10.2024 на суму 26 414 111, 34 грн. Для здійснення оплати спожитих обсягів електричної енергії, споживачу виставлені відповідні рахунки: № 200127-09 від 14.10.2024 на суму 60 617 503, 09 грн, № 200127-10 від 15.11.2024 на суму 26 414 111, 34 грн.
Як зазначає позивач, відповідачем належним чином не виконані зобов'язання за договором № 579/03/30-зцп від 16.08.2024 щодо своєчасної та повної оплати поставленої електричної енергії, здійснив часткову оплату вартості прогнозованих обсягів споживання електричної енергії за вересень 2024 у розмірі 16 194 609, 11 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача за договором № 579/03/30-зцп про постачання електричної енергії споживачу від 16.08.2024 за спожиту електроенергію у вересні - жовтні 2024 складає у розмірі 70 837 005, 32 грн.
Позивач стверджує, що заборгованість за спожиту електричну енергію за договором № 579/03/30-зцп про постачання електричної енергії споживачу від 16.08.2024 споживачем в повному обсязі не сплачена, що і стало причиною нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань та звернення позивача з позовом до суду.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (частина 1 стаття 173 Господарського кодексу України).
Нормами абзацу 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання
Згідно зі статтею 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з пунктом 5.9 договору, оплата рахунку постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку та/або у комерційній пропозиції.
Відповідно до умов комерційної пропозиції (Додаток 2 до Договору) оплата електричної енергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати заявлених споживачем обсягів споживання на розрахунковий період (календарний місяць) з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію - згідно з даними комерційного обліку.
Попередня оплата здійснюється за наступним графіком:
- до 25-го числа місяця, що передує розрахунковому періоду в розмірі 25% орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період;
- до 25-го числа розрахункового періоду в розмірі 75% орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період.
Остаточний розрахунок до 25 числа місяця наступного за розрахунковим згідно з виставленим постачальником рахунком на оплату на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі електричної енергії.
Таким чином, строк виконання зобов'язання є таким, що настав.
Доказів сплати відповідачем заборгованості суду не надано.
Статтею 629 Цивільного кодексу встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Заперечуючи по суті заявлених позовних вимог, відповідач стверджує, що виходячи з умов п.5.9 договору та умови комерційної пропозиції, остаточний розрахунок здійснюється споживачем до 25 числа місяця наступного за розрахунковим згідно з виставленим постачальником рахунком на оплату на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі електричної енергії у зв'язку з чим, в розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат, неправильно визначено дату прострочення платежу.
Як вище встановлено судом, умовами комерційної пропозиції погоджено, що оплата електричної енергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати заявлених споживачем обсягів споживання на розрахунковий період (календарний місяць), однак статочний розрахунок, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію.
Враховуючи те, що відповідачем спожито електроенергію менше прогнозованої вартості за вказані періоди, що підтверджується актами приймання-передачі, оплата електричної енергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати заявлених споживачем обсягів споживання на розрахунковий період (календарний місяць), а саме: до 25-го числа місяця, що передує розрахунковому періоду в розмірі 25% орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період; до 25-го числа розрахункового періоду в розмірі 75% орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період.
Суд погоджується з твердженнями позивача, що за умови відсутності перевищення споживання відповідачем заявлених обсягів споживання електричної енергії у відповідних розрахункових періодах (вересень - жовтень 2024), то строки остаточного розрахунку (до 25 числа місяця наступного за розрахунковим) до спірних правовідносин не застосовуються.
Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує на те, що він є підприємством заснованим на державній власності і через скрутне фінансове становище підприємства не мав можливості для виконання зобов'язань за договором.
Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Зазначені положення повністю кореспондуються з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України яка визначає, що відсутність у боржника необхідних коштів, не вважається обставиною, що звільняє боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
Враховуючи викладене, посилання відповідача на скрутне фінансове становище та відсутність коштів є безпідставними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, а отже, не можуть братися судом до уваги при вирішення спору.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин щодо порушення відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати заборгованість за спожиту електричну енергію, суд вважає вимоги щодо стягнення 70 837 005, 32 грн обґрунтованими.
Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат
У зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості за спожиту електричну енергію по договору № 579/03/30-зцп від 16.08.2024, позивачем нараховано 3% річних за загальний період з 26.09.2024 до 30.11.2024 (по кожному акту окремо) у розмірі 358 075, 60 грн та інфляційні втрати за загальний період з 01.09.2024 по 30.11.2024 (по кожному акту окремо) у розмірі 2 457 666, 92 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат, суд встановив, що заявлені до стягнення суми вказаних нарахувань є правильним та підлягають задоволенню.
Щодо форс-мажорних обставин
Відповідач, як на обставину звільнення його від відповідальності посилається на настання форс-мажорних обставин.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на території України введено воєнний стан.
Листом від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила як форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану.
Згідно зі статтею 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин)(пункту 12.1 договору).
Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, які не залежать від волі та дій сторін, а саме: пожежа, повінь та інші стихійні лиха чи сезонні природні явища, війна, військові дії, блокади, ембарго, інші міжнародні санкції, валютні обмеження, дії інших держав тощо, а також несанкціоноване втручання у функціонування комп'ютерної системи Постачальника (хакерська атака), що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами цього договору (пункту 12.2 договору).
Якщо внаслідок дії форс-мажорних обставин унеможливлюється виконання будь-якою стороною зобов'язань за договором, така сторона повинна протягом 3 календарних днів повідомити у письмовій формі про це іншу сторону.
Неповідомлення однієї із сторін про неможливість виконання прийнятих за даним договором зобов'язань позбавляє сторону права посилатись на будь-яку вищевказану обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язань.
Термін виконання зобов'язання за цим договором у разі форс-мажорних обставин відкладається на строк дії таких обставин.
Згідно з п. 12.4 договору, доказом дії форс-мажорних обставин є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або будь-якою регіональною торгово-промисловою палатою.
Пунктом 12.5 договору, не вважається форс-мажорною обставиною відсутність у сторони відповідних коштів.
Виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови споживча від сплати Постачальнику за електричну енергію, яка була надана до їх виникнення (пунктом 12.6 договору).
З аналізу наведеного слідує, що на особу, яка порушила зобов'язання, покладається обов'язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов'язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв'язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов'язань).
Обґрунтовуючи неможливість виконання договірного зобов'язання щодо оплати товару, відповідач посилається на офіційний лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.
Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні":
- Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно;
- форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Відповідно до частини 4 статті 263 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду Касаційного господарського суду від 01 червня 2021 року за № 910/9258/20 вказано, що у постановах Верховного Суду від 15 червня 2018 року зі справи № 915/531/17, від 26 травня 2020 рок зі справи № 918/289/19, від 17 грудня 2020 року зі справи № 913/785/17 викладено висновок щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого: статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати; форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов'язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Отже, виходячи з наведених норм законодавства, висновків Верховного Суду, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати.
У матеріалах справи відсутній сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов'язань за договором.
За змістом листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року саме форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання зобов'язань у встановлений договором термін. Доказів, які б підтверджували наявність таких обставин саме для конкретного випадку виконання господарського зобов'язання суду не надані.
Відтак, твердження відповідача про те, що затримка виконання грошових зобов'язань відповідачем сталася з причин настання форс-мажорних обставин, а саме з початком військової агресії російської федерації проти України та введенням військового стану, які були відомі позивачу, є необґрунтованим.
Таким чином, суд вважає докази, надані позивачем, більш вірогідними. Крім того, відповідач заперечення позивача належними доказами не спростував.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 847 840 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, м. Жовті Води Дніпропетровської області, вул. Горького, буд. 2, код ЄДРПОУ 14309787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 40121452) : основну заборгованість у розмірі 70 837 005, 32 грн, 3% річних у розмірі 358 075, 60 грн, інфляційні втрати у розмірі 2 457 666,92 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 847 840 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення 02.04.2025
Суддя В.І. Ярошенко