Постанова від 19.02.2025 по справі 904/6601/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2025 року м.Дніпро Справа № 904/6601/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Орлівщина" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2024 (суддя Фещенко Ю.В.)

у справі № 904/6601/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Орлівщина"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна"

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Орлівщина" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" (далі - відповідач) суму страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № 3111/205/011791 від 13.07.2023 у розмірі 369 308 грн. 26 коп.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2024 у справі №904/6601/23 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Орлівщина" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" про стягнення суми страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № 3111/205/011791 від 13.07.2023 у розмірі 369 308 грн. 26 коп. - відмовити у повному обсязі. Судові витрати покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Орлівщина".

Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Орлівщина" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2024 у справі № 904/6601/23 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що оскаржуване рішення прийнято за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- оскільки у встановлений законом та ухвалою суду від 25.12.2023 року (а.с. 65-67) строк, Відповідач відзив та докази разом з поданням відзиву не надав, то відзив та докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, у відповідності до приписів частини 8 статті 80 ГПК України. В порушення цієї правової норми суд першої інстанції прийняв до розгляду відзив відповідача та додані до нього докази (а.с. 94-130) та врахував їх при винесенні рішення у справі, більш того неправильно їх дослідив та неправильно оцінив, у зв'язку з чим неправильно установив обставин, які мають значення для справи;

- такий документ як «Умови добровільного страхування наземного транспорту» (Форма Умови-Д-Р2-3111_Прокредит_СТ_1ТЗ), які затверджені Страховиком наказом № 37 від 30.08.2022 року, позивач від відповідача - не отримував, з його змістом позивач - не знайомий, уповноважена особа позивача його - не підписувала, на власному сайті страховика в мережі internet за посиланням: https://universalna.com/pro-kompanyu/publichni-dogovory-ta-oferty/ - відсутній;

- оскільки виниклу 31.10.2023 року пожежу було повністю ліквідовано власними силами та засобами, підстав для залучення до її гасіння спеціалізованих підрозділів пожежної охорони Державної служби України з надзвичайних ситуацій - не було. У зв'язку з відсутністю підстав для виклику зазначених підрозділів Державної служби України з надзвичайних ситуацій у ТОВ «АГРОФІРМА «ОРЛІВЩИНА» не було законних підстав і для повідомлення цих підрозділів про факт виникнення пожежі. Жодним нормативним актом чинного законодавства України не передбачено обов'язку повідомляти органи пожежної охорони Державної служби України з надзвичайних ситуацій про факти виникнення пожежі, яку ліквідовано власними силами і засобами та яка не потягла за собою тяжких наслідків (заподіяння шкоди життю чи здоров'ю людини, заподіяння матеріальних збитків сторонній особі чи інше), а укладений між сторонами Договір добровільного страхування наземного транспорту (спеціальна та сільськогосподарська техніка) № 3111/205/011791 від 13.07.2023 року (а.с. 33) таких обов'язків для Страхувальника не містить;

- Повідомлення Страховика було здійснено зранку наступного дня - 01.11.2023 року, у зв'язку з причинами які зазначені вище та які унеможливлювали зробити це одразу, та головне у зв'язку з тим, що положення укладеного Договору добровільного страхування наземного транспорту № 3111/205/011791 від 13.07.2023 року (а.с. 33) не містять обов'язкової умови (зобов'язання Страхувальника) (Позивачу у справі) негайно (не пізніше 1 години з моменту виявлення події, при цьому не залишаючи місця настання події) повідомляти відповідні державні органи в залежності від страхового випадку (МВС, Державну службу України з незвичайних ситуацій, Поліцію/інші органи МВС, органи пожежної охорони, медичні заклади) та негайно повідомляти самого Страховика, про настання такої події;

- АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПРОКРЕДИТ БАНК», що залучено третьою особою - не має право реалізувати своє право вигодонабувача вимагати здійснити страхову виплату на свою користь, оскільки заборгованість ТОВ «АГРОФІРМА «ОРЛІВЩИНА» перед АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ПРОКРЕДИТ БАНК» за кредитним договором відсутня. В матеріалах судової справи наявні письмові пояснення Третьої особи АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПРОКРЕДИТ БАНК» від 29.12.2023 року (а.с. 71-72) в яких відсутні будь-які вимоги щодо здійснення страхової виплати на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПРОКРЕДИТ БАНК»;

- Позивачем було виконано усі умови діючого законодавства, укладеного Договору добровільного страхування наземного транспорту № 3111/205/011791 від 13.07.2023 року (а.с. 33), отримані від Страховика інструкції та рекомендації. Натомість відповідач відмовивши позивачу у виплаті страхового відшкодування заподіяних збитків фактично в односторонньому порядку відмовився виконувати взяті на себе за Договором добровільного страхування наземного транспорту №3111/205/011791 від 13.07.2023 року (а.с. 33) зобов'язання, у зв'язку з чим у позивача виникли всі підстави для звернення до суду за захистом своїх порушених прав з позивними вимогами про примусове стягнення з відповідача страхового відшкодування.

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.

15.04.2024 до Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

Відповідач та третя особа своїм правом на подання відзиву не скористалися.

За приписами ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні 19.02.2025 приймали участь представники сторін. Третя особа, будучи повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, уповноваженого представника не направила, про причини неявки суд не проінформувала.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з огляду на те, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків провадження, зважаючи на обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без представника третьої особи.

Представник позивача (апелянта) підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нове - про задоволення позову.

Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, наполягав на необхідності залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Щодо клопотання про долучення додаткових доказів.

Так, апелянт просить долучити до матеріалів судової справи додаткові докази, зокрема Лист АТ «ПроКредит Банк» (вих. № 18-03-24/1/45 від 18.03.2024) та використати їх в обґрунтування правової позиції позивача.

Даним листом третя особа - АТ «ПроКредит Банк» не заперечує та надає свою згоду на здійснення страхового відшкодування згідно з Договором добровільного страхування наземного транспорту (спеціальна та сільськогосподарська техніка) №3111/205/011791 від 13.07.2023 року (а.с. 1-8, додатки до позову а.с. 9-57) на користь ТОВ «АГРОФІРМА «ОРЛІВЩИНА».

За твердженням позивача, дані докази не були подані до суду першої інстанції у зв'язку з їх відсутністю у позивача на дату подання позову.

Згідно ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема: подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

При цьому учасники справи зобов'язані: подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (п. 4 ч. 2 ст. 42 ГПК України).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS").

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 80 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Наведені положення передбачаються наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як «винятковість випадку» та «причини, що об'єктивно не залежать від особи», і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) (правовий висновок, наведений в постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14).

Апеляційний суд зауважує, що виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції в суді першої інстанції. В той же час, процесуальне законодавство допускає випадки подачі на стадії апеляційного розгляду нових доказів для підтвердження обставин, на які посилається сторона. Однак, є неприйнятною ситуація, коли сторона просить долучити до матеріалів справи нові докази лише з підстав її необізнаності щодо необхідності подання усіх наявних в неї доказів чи її суб'єктивної позиції щодо недоречності їх подання. Тим більше не може вважатися поважною причиною те, що суд не вимагав подання певних доказів, оскільки господарський процес побудований на принципах диспозитивності та змагальності сторін, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а тому останні повинні добросовісно користуватися процесуальними правами та надавати суду усі наявні у них докази, якими обґрунтовуються їх вимоги та заперечення, разом із першими заявами по суті справи.

Колегією суддів зважає, що прийняття судом до розгляду несвоєчасно поданих доказів без поважних на те причин, а лише через неналежну підготовку сторони щодо судового розгляду справи, порушує імперативні норми Господарського процесуального кодексу України та унеможливлює дотримання принципу рівності учасників справи і неупередженості суду.

До того ж, як передбачено ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, (яким відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів), яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15 та від 14.01.2020 у справі № 925/1082/18).

Так заявником не обґрунтовано належним чином неможливість подання вищезазначеного доказу до суду першої інстанції в межах процесуальних строків, в той час як останній був створений за результатом звернення до АТ «ПроКредит Банк», що свідчить про відсутність об'єктивних перешкод для вчинення відповідної процесуальної дії на певному етапі.

Під час розгляду справи судом першої інстанції позивач не повідомляв суд про неможливість надання листа банку (заставодержателя/вигодонабувача за Договором) щодо виплати страхового відшкодування.

Згідно ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до правового висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - позивача).

Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від особи, яка їх подає (правова позиція Верховного Суду, наведена у постанові від 16.06.2021 у справі № 915/2222/19).

Разом з тим, апелянтом не доведено винятковості випадку неможливості надання суду першої інстанції доказу, який намагається долучити до справи на стадії апеляційного розгляду, як не надано і доказів неможливості його подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, з урахуванням того, що у сторін, які зацікавлені в позитивному вирішенні справи на свою користь, не було перешкод в представленні суду усіх доказів, які, як вони вважають, підтверджують обґрунтованість їх вимог та заперечень.

В свою чергу, відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду, в постановах від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15, від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19, від 24.11.2021 у справі № 915/954/20, сформувалася стала судова практика при вирішенні подібних питань, відповідно до якої: «така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Враховуючи все вищевикладене, ТОВ "Агрофірма "Орлівщина" не тільки не дотрималося чітко встановленого процесуальним законодавством порядку подання додаткових доказів в суді апеляційної інстанції, але й фактично подано до суду новий доказ, який датований 18.03.2024, тобто після прийняття рішення судом першої інстанції (23.02.2024), що, як наслідок, виключає вчинення судом апеляційної інстанції процесуальних дій щодо долучення та надання оцінки такому доказу. Така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення судом першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність (аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.04.2019 у справі № 918/329/18, від 18.06.2019 у справі № 904/3582/18, від 11.09.2019 у справі №922/393/18, від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19, від 26.09.2023 у справі № 910/4490/22).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 27.06.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Орлівщина" (далі - позивач) та Акціонерним товариством "Прокредит банк" (далі - банк, третя особа) було укладено рамкову кредитну угоду № РШ1501.2374 від 27.06.2023 (далі - рамкова кредитна угода, а.с. 22-26) за умовами пункту 1 якої банк встановлює для позичальника наступні рамкові кредитні умови: максимальна сума - 25 000 000 грн. 00 коп., максимальний строк -120 місяців, максимальний розмір процентів - 40 % річних.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 11 рамкової кредитної угоди детальні умови надання забезпечення визначаються в окремому договорі. Банк має право згідно з вказаною угодою, кредитними договорами, договорами забезпечення та чинним законодавством, звернути стягнення на встановлене забезпечення для погашення всіх грошових зобов'язань позичальника перед банком, строк виконання яких настав, але які залишаються невиконаними чи неналежно виконаними.

У відповідності до рамкової кредитної угоди, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Орлівщина" та Акціонерним товариством "Прокредит банк" було укладено кредитний договір № 1501.52809/РШ501.2374 від 27.06.2023 (далі - кредитний договір, а.с. 27-29).

У відповідності до пункту 1 зазначеного кредитного договору банк зобов'язується надати позичальнику строковий кредит (далі - кредит), загальна сума якого складає 4 017 710 грн. 00 коп., строком на 58 місяців, від дати видачі кредиту включно.

Крім того, у відповідності до положень рамкової кредитної угоди та кредитного договору між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Орлівщина" та Акціонерним товариством "Прокредит банк" було укладено договір застави рухомого майна № 369624-Д38 від 13.07.2023 (далі - договір застави, а.с.30-32).

Відповідно до пункту 2.2. зазначеного договору застави предметом застави є наступне майно, яке належить заставодавцю на праві власності: машина: найменування - трактор колісний, марка Case IН Magnum MX 340, 2011 року випуску, заводський № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , яка належить йому на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_4 , виданого ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, 09.12.2020.

Відповідно до абзацу 1 пункту 12 рамкової кредитної угоди, якщо умовою надання кредитної послуги є страхування предметів забезпечення, позичальник зобов'язаний забезпечити, щоб усі ці предмети забезпечення були застраховані у тій формі, розмірі, обсязі та від ризиків, які будуть погоджені з банком, та на строк, який банк вважає достатнім для того, щоб кредитні послуги, в тому числі всі додаткові вимоги, були повністю погашені. Позичальник також зобов'язується в будь-який час надати на вимогу банку всі документи, що підтверджують виконання позичальником чи іншими особами умов щодо страхування. Банк має право бути вигодонабувачем (в тому числі і шляхом зазначення цього в договорі страхування) по всіх вимогах, що випливають з договорів страхування.

Як зазначив позивач у позовній заяві, на виконання умов рамкової кредитної угоди, кредитного договору та договору застави ТОВ "Агрофірма "Орлівщина" здійснило страхування предмету забезпечення.

Так, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Орлівщина" (далі - страхувальник, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Універсальна" (далі - страховик, відповідач) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту (спеціальна та сільськогосподарська техніка) №3111/205/011791 від 13.07.2023 (далі - договір страхування, а.с.33), відповідно до мов якого страховик відповідно до Закону України "Про страхування", "Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного)" від 20.06.2019 (далі - Правила), згідно із заявою страхувальника, що є невід'ємною частиною договору, здійснює страхування наземного транспортного засобу та додаткового обладнання (надалі - ТЗ) та зобов'язується провести виплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку страхувальнику/вигодонабувачу, а страхувальник зобов'язується сплатити страховий платіж на умовах, визначених договором, та виконувати інші умови договору.

Предметом вказаного договору страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим транспортним засобом - трактором колісним, марки Case IН Magnum MX 340, 2011 року випуску, № кузова (шасі) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Відповідно до пункту 1.12. договору страхування строк дії договору встановлено з 14.07.2023 до 13.07.2024.

Відповідно до умов пунктів 1.5., 1.6. договору страхування страховий платіж становить 8 777 грн. 67 коп., термін сплати якого - по 13.07.2023.

Як убачається з матеріалів справи, ТОВ "Агрофірма "Орлівщина" свої зобов'язання зі сплати страхового платежу виконало своєчасно та у повному обсязі, зокрема, здійснило оплату страхового платежу в сумі 8 777 грн. 67 коп. відповідно до платіжної інструкції від 12.07.2023 № 1145 на суму 8 777 грн. 67 коп.

Згідно з умовами пункту 1.3 договору страхування страхова сума, що підлягає виплаті у разі настання страхового випадку становить 2 659 900 грн. 00 коп.

Відповідно до умов пункту 1.7. договору страхування франшиза по ризиках "А" та "В" становить 132 995 грн. 00 коп., по ризиках "Б" та конструктивній загибелі 265 990 грн. 00 коп.

Як зазначив позивач у позовній заяві, у процесі експлуатації застрахованого транспортного засобу стався страховий випадок (пожежа), а саме: 31.10.2023 о 16:50 год. під час виконання польових робіт в полі поблизу бази ТОВ "Агрофірма "Орлівщина" за адресою: Дніпропетровська область Новомосковський район, с. Орлівщина, з трактором марки Case IН Magnum MX 340, 2011 року випуску, заводський № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_3 (предметом страхування) стався страховий випадок (загоряння частин вихлопної системи); пожежу вдалося загасити власними силами за допомогою вогнегасників, якими було укомплектовано трактор. Про загоряння трактора трактористом було повідомлено керівництво ТОВ "Агрофірма "Орлівщина" в результаті чого до місця загоряння трактора було своєчасно направлено додаткових працівників, які наявними засобами остаточно ліквідували пожежу.

Таким чином, позивач посилається на те, що ТОВ "Агрофірма "Орлівщина" безпосередньо на місці виникнення страхового випадку (загоряння трактора) вжило всіх наявних та необхідних заходів щодо унеможливлення подальшого розгортання полум'я та поширення його на інші частини застрахованого транспортного засобу (трактора) чим фактично зменшило розмір негативних наслідків страхового випадку. При цьому, оскільки пожежу було повністю ліквідовано власними силами та засобами, підстав для залучення до її гасіння спеціалізованих підрозділів пожежної охорони Державної служби України з надзвичайних ситуацій не було. У зв'язку з відсутністю підстав для виклику зазначених підрозділів Державної служби України з надзвичайних ситуацій у ТОВ "Агрофірма "Орлівщина" не було законних підстав для повідомлення цих підрозділів про факт виникнення пожежі.

У позовній заяві вказано, що про настання страхового випадку страхувальником (директором ТОВ "Агрофірма "Орлівщина" Сокур В.В.) 01.11.2023 було здійснено відповідне повідомлення страховика за номером телефону 0-800-500-381, під час якого страховик повідомив, що звернення зареєстровано за № 00000120886 від 01.11.2023. У позовній заяві також зазначено, що під час голосового телефонного повідомлення страховика про настання страхового випадку, директор ТОВ "Агрофірма "Орлівщина" запитав у представника страховика чи потрібно ТОВ "Агрофірма "Орлівщина" вчиняти якісь додаткові дії за фактом настання страхового випадку, окрім повідомлення про нього по телефону представника страховика. На зазначене питання, представником страховика було надано відповідь, що жодних інших дій, окрім повідомлення по телефону про настання страхового випадку вчиняти не потрібно, а подальші інструкції з даного приводу будуть надані ТОВ "Агрофірма "Орлівщина" представником страховика, який буде безпосередньо розглядати обставини настання даного страхового випадку.

Як убачається з матеріалів справи, листом № 6516/24-101 від 01.11.2023 Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Універсальна" було повідомлено позивача - ТОВ "Агрофірма "Орлівщина" про перелік документів, які необхідно надати для вирішення питання щодо настання події, що має ознаки страхового випадку (а.с.35).

У свою чергу, ТОВ "Агрофірма "Орлівщина" супровідним листом № 173/04 від 06.11.2023 направило на адресу ПрАТ "Страхова компанія "Універсальна" наступні документи: 1) письмову заяву ТОВ "Агрофірма "Орлівщина" до ПрАТ "Страхова компанія "Універсальна" про сплату страхового відшкодування згідно з договором добровільного страхування наземного транспорту (оригінал); 2) договір добровільного страхування наземного транспорту № 3111/205/011791 від 13.07.2023; 3) фототаблицю до заяви про сплату страхового відшкодування згідно з договору добровільного страхування наземного транспорту (на 7-ми аркушах); 4) пояснення водія (тракториста-механізатора), який керував трактором в хронології його дій, починаючи за годину до запуску двигуна трактора до моменту ліквідації пожежі (оригінал); 5) свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (трактора); 6) посвідчення водія (тракториста-машиніста), який керував транспортним засобом (трактором) під час настання страхового випадку; 7) обліковий лист тракториста-машиніста № 0000-000064 від 31.10.2023; 8) рахунок ТОВ "Торговий дім "Агроальянс" № 106148 від 01.11.2023 на суму 502 303 грн. 26 коп. на підтвердження відомостей, необхідних для розрахунку суми страхового відшкодування; 9) посилання на інструкцію з експлуатації трактора доступно за наступною адресою: https://motorgeoup.com.ua/wp-content/uploads/2020/12/instrukcziya-po-ekspluatacziyi-case-magnum-310-rus.pdf; 10) протокол загальних зборів учасників ТОВ "Агрофірма "Орлівщина" про призначення директора ТОВ "Агрофірма "Орлівщина"; 11) виписки з ЄДРЮОФОПГФ про державну реєстрацію призначення директора ТОВ "Агрофірма "Орлівщина" (а.с. 37). Зазначені документи були направлені засобами поштового зв'язку у відправленні № 4903102353816 та отримані ПрАТ "Страхова компанія "Універсальна" - 14.11.2023 (а.с. 38-39).

У заяві про сплату страхового відшкодування ТОВ "Агрофірма "Орлівщина" зазначила таке: 31.10.2023 о 16:50 год. під час виконання польових робіт в полі поблизу бази ТОВ "Агрофірма "Орлівщина" (с. Орлівщина, Новомосковський район, Дніпропетровська область) в кабіні трактора став присутнім запах диму. Тракторист, який керував трактором - ОСОБА_1 одразу зупинив трактор, вийшов на вулицю та почав огляд трактора. З правої сторони по ходу трактора між передньою та задньою віссю, де знаходиться глушник, тракторист побачив займання пластикової захисної конструкції глушника та пожнивних залишків соняшника. Тракторист одразу почав тушити полум'я порошковим вогнегасником, що був причеплений до трактора та телефоном сповістив керівника. Так як подія трапилася неподалеку від бази, то підоспівши колеги з вогнегасниками допомогли остаточно загасити полум'я та не допустили повного знищення вогнем трактора. Транспортний засіб отримав такі пошкодження: згідно з відомостями ТОВ "Торговий дім "Агроальянс", який є офіційним дилером техніки Case IH (США), пошкоджено та підлягають заміні запчастини й матеріали, зазначені у рахунку №106148 від 01.11.2023 (а.с. 40).

У матеріалах справи також наявні фотографії пошкодженого транспортного засобу (а.с. 41-47); пояснення ОСОБА_1 та його посвідчення тракториста-машиніста (а.с. 48, 50), свідоцтво про реєстрацію машини (а.с. 49), обліковий лист тракториста-машиніста (а.с. 51).

Листом № 7032/24-101 від 17.11.2023 ПрАТ "Страхова компанія "Універсальна" звертала увагу ТОВ "Агрофірма "Орлівщина" ОСОБА_2 на положення пункту 10.9. договору страхування наземного транспорту № 3111/205/011791 від 13.07.2023, згідно з якими у випадку, коли в процесі відновлювального ремонту виявлені приховані пошкодження, виплата страхового відшкодування по таких пошкодженнях можлива лише за умови складання акту огляду транспортного засобу та визнання страховиком цих пошкоджень такими, що настали внаслідок страхового випадку. Також, в листі було зазначено, що при виявленні в процесі ремонту трактору прихованих пошкоджень, страхова компанія просить письмово інформувати страховика про виявлені пошкодження та узгоджувати з нею подальші дії щодо порядку огляду страховиком виявлених пошкоджень та подальшої можливості продовження ремонту. Крім того, було звернено увагу, що даний лист не є визнанням страховиком заявленої події від 31.10.2023 страховим випадком за договором страхування та не є погодженням страховиком розміру збитку за заявленою подією (а.с. 53).

Листом № 175/04 від 30.11.2023 ТОВ "Агрофірма "Орлівщина" повідомила ПрАТ "Страхова компанія "Універсальна" про те, що згідно з відомостями ТОВ "Торговий дім "Агроальянс", який є офіційним дилером техніки Case IH (США), пошкоджено та підлягають заміні запчастини й матеріали, зазначені у рахунку № 106148 від 01.11.2023, вартість яких становить 502 303 грн. 26 коп. з ПДВ. Відповідно, сума страхової виплати становить 502 303 грн. 26 коп. з ПДВ, яка і є остаточною на думку ТОВ "Агрофірма "Орлівщина" (а.с. 55).

Так, в матеріалах справи наявний рахунок № 106148 від 01.11.2023 на суму 502 303 грн. 26 коп., виставлений ТОВ "Торговий дім "Агроальянс" для ТОВ "Агрофірма "Орлівщина" (а.с. 52).

Вже під час розгляду даної справи судом, листом № 131/24-101 від 08.01.2024 ПрАТ "Страхова компанія "Універсальна" було відмолено у виплаті страхового відшкодування, з посиланням на порушення страховиком (ТОВ "Агрофірма "Орлівщина") пунктів 7.1., 8.1. договору страхування; також зазначено про те, що оскільки пошкоджений транспортний засіб 2011 року випуску, то коефіцієнт зносу становить 80%, а ймовірний розмір страхового відшкодування (з урахуванням франшизи) становить менше 0 (а.с. 123-127).

Отже, позивач звернувся із даним позовом до суду, в якому просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" суму страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту №3111/205/011791 від 13.07.2023 у розмірі 369 308 грн. 26 коп., розраховану наступним чином: 502 303,26 (вартість ремонту відповідно до рахунка № 106148 від 01.11.2023) - 132 995,00 (франшиза) = 369 308,26.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача про стягнення суми страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № 3111/205/011791 від 13.07.2023 у розмірі 369 308 грн. 26 коп.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Ціна позову складається з суми основного боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- 27.06.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Орлівщина" та Акціонерним товариством "Прокредит банк" було укладено Рамкову кредитну угоду №FW1501.2374 за умовами якої банком були встановлені для позичальника кредитні умови. На виконання Рамкової кредитної угоди №FW1501.2374 від 27.06.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Орлівщина" та Акціонерним товариством "Прокредит банк" було укладено кредитний договір № 1501.52809/FW1501.2374 від 27.06.2023. У подальшому, на виконання умов Рамкової кредитної угоди №FW1501.2374 від 27.06.2023 та кредитного договору № 1501.52809/FW1501.2374 від 27.06.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Орлівщина" та Акціонерним товариством "Прокредит банк" був укладений договір застави рухомого майна № 369624-Д38 від 13.07.2023 згідно з умовами пункту 2.2. якого предметом застави є наступне майно, яке належить заставодавцю на праві власності: найменування - трактор колісний, марка Case Ih Magnum MX 340, 2011 року випуску, заводський № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , яка належить йому на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_4 , виданого Головним управлінням Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, 09.12.2020;

- на виконання умов Рамкової угоди, кредитного договору та договору застави ТОВ "Агрофірма "Орлівщина" здійснило страхування предмету забезпечення, а саме: 13.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Орлівщина" та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Універсальна" був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 3111/205/011791 (далі - договір страхування);

- ТОВ "Агрофірма "Орлівщина" були погоджені виключно ті умови, які були безпосередньо зазначені в самому договорі страхування, жодних інших положень та умов страхування окрім тих, що викладені в договорі страхування, ТОВ "Агрофірма "Орлівщина" не погоджувало. Крім того, позивач вказує, що хоча ТОВ "Агрофірма "Орлівщина" застрахувало майно на умовах договору добровільного страхування, але фактично це страхування для позивача було примусове, оскільки страхування майна було здійснено на вимогу банку та було однією з умов отримання банківського кредиту;

- у подальшому, в процесі експлуатації застрахованого транспортного засобу (трактора) стався страховий випадок - пожежа. Зокрема, 31.10.2023 о 16:50 год. під час виконання польових робіт в полі поблизу бази ТОВ "Агрофірма "Орлівщина" за адресою: Дніпропетровська область Новомосковський район, с. Орлівщина, з трактором марки Case Ih Magnum MX 340, реєстраційний № НОМЕР_3 (предметом забезпечення та предметом страхування) стався страховий випадок (загоряння частин вихлопної системи). Пожежу вдалося загасити власними силами за допомогою вогнегасників, якими було укомплектовано трактор. Про загоряння трактора трактористом було повідомлено керівництво ТОВ "Агрофірма "Орлівщина" в результаті чого до місця загоряння трактора було своєчасно направлено додаткових працівників які наявними засобами остаточно ліквідували пожежу. Таким чином, ТОВ "Агрофірма "Орлівщина" безпосередньо на місці виникнення страхового випадку (загоряння трактора) вжило всіх наявних та необхідних заходів щодо унеможливлений подальшого розгортання полум'я та поширення його на інші частини застрахованого транспортного засобу (трактора) чим фактично зменшило розмір негативних наслідків страхового випадку;

- на вимогу ТОВ "Агрофірма "Орлівщина" пошкоджений трактор було оглянуто представником страховика (експертом) та здійснено фіксування з застосуванням фотографування пошкоджень, які трактор отримав в результаті загоряння. Після огляду пошкодженого трактора представником страховика (експертом), страховик направив на адресу страхувальника лист (вих. № 7032/24-101 від 17.11.2023), який надійшов 21.11.2023 на електронну пошту, а у подальшому його оригінал отримано поштовим відправленням на поштову адресу позивача. Відповідно до відомостей, що містились в даному листі страховик не заперечував проти проведення відновлюваних робіт пошкодженого трактору;

- у подальшому, на усну телефонну вимогу представника страховика (спеціаліста з встановлення вартості пошкодженого майна), позивач надав додаткові пояснення, зокрема в листі (вих. № 175/04 від 30.11.2023), направленому на адресу відповідача, позивачем повторно продублювало розмір матеріальних збитків (502 303 грн. 26 коп.), що завдано позивачу внаслідок настання страхового випадку. Визначаючи розмір заподіяної внаслідок настання страхового випадку шкоди, позивач керувався інформацією отриманою від ТОВ "Торговий дім "Агроальянс", яке є офіційним дилером техніки Case Ih (США) на території України. Зокрема, 01.11.2023 представниками ТОВ "Торговий дім "Агроальянс" було оглянуто пошкоджений в результаті загоряння трактор та встановлено перелік пошкоджених та підлягаючих заміні запчастин й матеріалів, розраховано вартість відновлювального ремонту. Визначений перелік запчастин (матеріалів) та їх вартість були вказані ТОВ "Торговий дім "Агроальянс" у наданому на адресу позивача рахунку № 106148 від 01.11.2023, у відповідності до якого вартість пошкоджених та підлягаючих заміні запчастини й матеріалів становить 502 303 грн. 26 коп.;

- лист позивача (вих. № 175/04 від 30.11.2023) з повторним дублюванням відомостей про розмір заподіяної шкоди було відправлено засобами поштового зв'язку та було отримано відповідачем - 05.12.2023. У зв'язку з тим, що заява позивача про сплату страхового відшкодування згідно з договором страхування була отримана страховиком - 14.11.2023, то станом на дату подання позову пройшло вже більше місяця, але, незважаючи на сплив достатнього часу для розгляду заяви та незважаючи на наявність усіх достатніх документів, відповідач рішення про сплату страхового відшкодування так і не прийняв, про своє рішення позивача не повідомив, страхове відшкодування не сплатив;

- у зв'язку з тим, що відповідач у добровільному порядку не виконав свої зобов'язання згідно з умовами укладеного між сторонами договору добровільного страхування наземного транспорту № 3111/205/011791 від 13.07.2023 в частині сплати страхової виплати (страхового відшкодування), то у позивача наявні усі підстави для звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних, оспорюваних прав і законних інтересів з позивними вимогами про примусове стягнення з відповідача страхової виплати (страхового відшкодування).

Таким чином, предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з наявністю підстав для стягнення суми страхового відшкодування.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Орлівщина" (далі - страхувальник, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Універсальна" (далі - страховик, відповідач) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту (спеціальна та сільськогосподарська техніка) №3111/205/011791 від 13.07.2023 (далі - договір страхування, а.с.33), відповідно до мов якого страховик відповідно до Закону України "Про страхування", "Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного)" від 20.06.2019 (далі - Правила), згідно із заявою страхувальника, що є невід'ємною частиною договору, здійснює страхування наземного транспортного засобу та додаткового обладнання (надалі - ТЗ) та зобов'язується провести виплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку страхувальнику/вигодонабувачу, а страхувальник зобов'язується сплатити страховий платіж на умовах, визначених договором, та виконувати інші умови договору.

Водночас, апелянт наголошує, що такий документ як «Умови добровільного страхування наземного транспорту» (Форма Умови-Д-Р2-3111_Прокредит_СТ_1ТЗ), які затверджені Страховиком наказом № 37 від 30.08.2022 року, позивач від відповідача - не отримував, з його змістом позивач - не знайомий, уповноважена особа позивача його - не підписувала, на власному сайті страховика в мережі internet за посиланням: https://universalna.com/pro-kompanyu/publichni-dogovory-ta-oferty/ - відсутній.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Схожих висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах: від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010, від 21.03.2018 у справі № 760/14438/15-ц, від 06.02.2019 у справі №554/5323/14, від 19.06.2019 у справі № 643/17966/14-ц та Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.03.2021 у справі №904/2073/19.

Колегіє судді враховується, що у наданому суду позивачем примірнику Договору страхування зазначено, що цей Договір складається з цього Полісу та з «Умов добровільного страхування наземного транспорту» (Форма Умови-Д-Р2-3111_Прокредит_СТ_1ТЗ), які є невід'ємною частиною Договору та затверджені Страховиком наказом № 37 від 30.08.2022 року, і текст яких у форматі, що унеможливлює зміну його змісту, розміщений на власному сайті Страховика в мережі internet за посиланням: https://universalna.com/pro-kompanyu/publichni-dogovory-ta-oferty/. Умови страхування містять перелік виключень зі страхових випадків та обмеження страхування, права та обов'язки Сторін, відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов Договору, дії Страхувальника у разі настання страхового випадку, умови здійснення страхової виплати, причини відмови у виплаті страхового відшкодування, порядок зміни і припинення дії Договору та інші істотні умови договору.

При цьому підписанням цього Договору Страхувальник погоджується та підтверджує, що до укладення Договору йому надана вся інформація, визначена в ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Підписанням цього Договору Страхувальник підтверджує, що з правилами та з Умовами страхування ознайомлений та згідний, примірник Полісу та Умов страхування та всі роз'яснення щодо умов Договору отримав.

Дослідивши надану позивачем копію Полісу, колегія судді встановила, що на ній міститься підпис Страхувальника - директора ТОВ "Агрофірма "Орлівщина" Сокур В.В. Позивачем (апелянтом) дійсність підпису на згаданому документі не заперечується та не оспорюється.

Отже, поставивши підпис під вказаними застереженнями, позивач підтвердив як ознайомлення та згоду з правилами та Умовами страхування, так і отримання примірників Полісу та Умов страхування.

В свою чергу, судом зауважується, що належним чином засвідчена копія Умов добровільного страхування наземного транспорту, затверджених Страховиком наказом № 37 від 30.08.2022 року міститься в матеріалах справи (т. 1 а.с. 102-111).

Судом встановлено, що у процесі експлуатації застрахованого транспортного засобу стався страховий випадок (пожежа), а саме: 31.10.2023 о 16:50 год. під час виконання польових робіт в полі поблизу бази ТОВ "Агрофірма "Орлівщина" за адресою: Дніпропетровська область Новомосковський район, с. Орлівщина, з трактором марки Case IН Magnum MX 340, 2011 року випуску, заводський № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_3 (предметом страхування) стався страховий випадок (загоряння частин вихлопної системи); пожежу вдалося загасити власними силами за допомогою вогнегасників, якими було укомплектовано трактор. При цьому як зазначає позивач, оскільки пожежу було повністю ліквідовано власними силами та засобами, підстав для залучення до її гасіння спеціалізованих підрозділів пожежної охорони Державної служби України з надзвичайних ситуацій не було. ТОВ "Агрофірма "Орлівщина" зазначає, що у зв'язку з відсутністю підстав для виклику зазначених підрозділів Державної служби України з надзвичайних ситуацій не було і законних підстав для повідомлення цих підрозділів про факт виникнення пожежі. Натомість про настання страхового випадку страхувальником (директором ТОВ "Агрофірма "Орлівщина" Сокур В.В.) було здійснено відповідне повідомлення страховика за номером телефону 0-800-500-381 лише 01.11.2023…

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 979 Цивільного кодексу України та статтею 16 Закону України "Про страхування" передбачено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Згідно з частинами 1-3 статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України. Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно зі статтею 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Частиною 1 статті 988 Цивільного кодексу України передбачено, що, зокрема, страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до частини 2 статті 20 Закону України "Про страхування" при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до пункту 1.2. договору страхування наземного транспорту страховими ризиками вважається, зокрема, пожежа.

Згідно з пунктом 2.1. договору страховим випадком є факт понесення збитків страхувальником внаслідок пошкодження, знищення застрахованого транспортного засобу, складових частин, деталей або додаткового обладнання в результаті дії страхових ризиків, які відбулися протягом строку та території дії договору.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, розділом 7 договору страхування наземного транспорту сторони погодили дії страхувальника у разі настання страхового випадку.

Згідно з пунктом 7.1. та підпунктом 7.1.1. договору страхування, у разі настання події, що має ознаки страхового випадку із транспортного засобу страхувальник зобов'язаний негайно, але не пізніше 48 годин, з моменту як тільки йому стане відомо про настання події повідомити страховика за телефоном 0 800 500 381 з подальшим письмовим повідомленням у формі заяви на виплату страхового відшкодування в строки, зазначені у пункті 7.1.7. договору. У випадку, коли відповідно до пункту 14.2. договору довідка поліції/інших компетентних органів не обов'язкова, повідомлення про страховий випадок за телефоном 0 800 500 381 здійснюється виключно з місця виявлення події.

Відповідно до умов пунктів 7.1.3., 7.1.4. договору, у разі настання події, що має ознаки страхового випадку із ТЗ страхувальник зобов'язаний:

- негайно (не пізніше 1 години з моменту виявлення події, при цьому не залишаючи місця настання події) сповістити відповідні державні органи в залежності від страхового випадку (МВС, Державну службу України з незвичайних ситуацій, Поліцію/інші органи МВС, органи пожежної охорони, медичні заклади), а на території інших держав - відповідні офіційні органи цих держав (якщо це не є обов'язковим для законодавства даної країни - страхувальник зобов'язаний повідомити страховика не пізніше 1 години з моменту виявлення події, при цьому не залишаючи місця настання події) та здійснити усі інші необхідні процедури, передбачені чинними Правилами дорожнього руху;

- зберігати вигляд і стан пошкодженого ТЗ або його залишки до його огляду представником Страховика і не починати будь-яких ремонтних, відновлювальних робіт або робіт по утилізації залишків ТЗ без узгодження зі Страховиком;

Страхувальник має право змінювати розташування ТЗ на місці події тільки у зв'язку з необхідністю транспортування, рятування людей та здійснення запобіжних заходів по попередженню виникнення надзвичайних ситуацій.

Таким чином, сторонами договору погоджено послідовність дій страхувальника у разі настання страхового випадку та передбачено обов'язковість повідомлення страховика у режимі телефонного дзвінка з місця події до страховика.

Судом встановлено, що повідомлення страховика за номером телефону 0 800 500 381 було здійснено ОСОБА_3 01.11.2023 о 09 год. 27 хв., отже на наступний день після події та не з місця її настання. Більше того, як зазначає сам позивач, на момент здійснення повідомлення пошкоджений транспортний засіб був переміщений з місця настання події (пожежі).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, позивачем не виконано умови договору страхування та не повідомлено страховика з місця виявлення події, при цьому, не залишаючи місця настання події, про настання такої події у встановлений договором строк, більше того, здійснено самостійне переміщення пошкодженого транспортного засобу з місця події.

Системний аналіз пунктів 1.2., 2.2., 7.1. договору страхування дає підстави для висновку про те, що повідомлення про страховий випадок за телефоном 0 800 500 381 повинно бути здійснене саме з місця виявлення події (пожежі).

Підстави для відмови страховика у здійсненні страхової виплати або страхового відшкодування встановлені статтями 991 Цивільного кодексу України та статтею 26 Закону України "Про страхування", згідно з якими страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: 1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації; 2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; 5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) наявності інших підстав, встановлених законом.

Згідно з частиною 2 статті 26 Закону України "Про страхування" та частини 2 статті 991 Цивільного кодексу України договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

Отже, страховик та страхувальник як сторони договору страхування за взаємною згодою можуть самостійно визначати предмет договору страхування, права та обов'язки сторін, підстави для виплати/відмови у виплаті страхового відшкодування тощо.

Так, відповідно до пункту 11.1.6. договору страхування причиною для відмови у виплаті страхового відшкодування є невиконання страхувальником будь-яких обов'язків за договором без поважних на це причин.

Згідно з пунктом 11.1.7. договору причиною для відмови у виплаті страхового відшкодування є створення страховику перешкод у визначенні обставин страхового випадку, характеру та розміру збитків.

Згідно з частиною 3 статті 26 Закону України "Про страхування" рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

З огляду на вищевикладене, враховуючи свободу укладення договору між сторонами, погодження останніми алгоритму дій страхувальника у разі виникнення страхового випадку, фактичне неповідомлення відповідача з боку страхувальника про страховий випадок з місця події за телефонним номером страховика, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність відмови відповідача в частині виплати страхового відшкодування.

При цьому позивачем не наведено жодної поважної причини неможливості такого повідомлення у спосіб, визначений сторонами у договорі.

Водночас, скаржник посилається на те, що оскільки виниклу 31.10.2023 року пожежу було повністю ліквідовано власними силами та засобами, підстав для залучення до її гасіння спеціалізованих підрозділів пожежної охорони Державної служби України з надзвичайних ситуацій - не було. У зв'язку з відсутністю підстав для виклику зазначених підрозділів Державної служби України з надзвичайних ситуацій у ТОВ «АГРОФІРМА «ОРЛІВЩИНА» не було законних підстав і для повідомлення цих підрозділів про факт виникнення пожежі. Жодним нормативним актом чинного законодавства України не передбачено обов'язку повідомляти органи пожежної охорони Державної служби України з надзвичайних ситуацій про факти виникнення пожежі, яку ліквідовано власними силами і засобами та яка не потягла за собою тяжких наслідків (заподіяння шкоди життю чи здоров'ю людини, заподіяння матеріальних збитків сторонній особі чи інше), а укладений між сторонами Договір добровільного страхування наземного транспорту (спеціальна та сільськогосподарська техніка) № 3111/205/011791 від 13.07.2023 року (а.с. 33) таких обов'язків для Страхувальника не містить.

Крім того, в апеляційній скарзі приведено доводи, що Повідомлення Страховика було здійснено зранку наступного дня - 01.11.2023 року, у зв'язку з причинами які зазначені вище та які унеможливлювали зробити це одразу, та головне у зв'язку з тим, що положення укладеного Договору добровільного страхування наземного транспорту № 3111/205/011791 від 13.07.2023 року (а.с. 33) не містять обов'язкової умови (зобов'язання Страхувальника) (Позивачу у справі) негайно (не пізніше 1 години з моменту виявлення події, при цьому не залишаючи місця настання події) повідомляти відповідні державні органи в залежності від страхового випадку (МВС, Державну службу України з незвичайних ситуацій, Поліцію/інші органи МВС, органи пожежної охорони, медичні заклади) та негайно повідомляти самого Страховика, про настання такої події.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що Умови добровільного страхування наземного транспорту» (Форма Умови-Д-Р2-3111_Прокредит_СТ_1ТЗ), які є невід'ємною частиною Договору страхування, містять ряд умов, за яких Страховиком може бути відмовлено Страхувальнику у виплаті страхового відшкодування і кожен з цих визначених випадків є самостійною окремою підставою для такої відмови.

Зокрема, як передбачено п. 11.1.5 договору підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є несвоєчасне повідомлення Страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин.

В той же час, судом враховується, що як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.06.2019 у справі № 465/4621/16-к, - у підпункті 37.1.3 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ" втілено загальний принцип недопустимості формального підходу до вирішення питання про здійснення або нездійснення компенсації і надання пріоритету зовнішній формі юридично значущих дій або бездіяльності над їх змістом і наслідками. Адже підставою для відмови у відшкодуванні визнаються не будь-які порушення регламентованої цим законом процедури, а лише ті, що призвели до неможливості встановлення обставин, які мають істотне значення для вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для здійснення виплат і визначення їх розміру.

Несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика без поважних на те причин про настання страхового випадку (пункт 5 частини першої статті 989 ЦК України, пункт 5 частини першої статті 991 ЦК України) може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування у тому разі, якщо воно позбавило страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком (див. Постанову Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №216/1806/20).

Наряду з цим, частиною першою статті 991 ЦК України передбачені випадки, за умови настання яких страховик має право відмовити у здійсненні страхової виплати. Інші підстави для відмови у здійсненні страхової виплати можуть бути передбачені договором страхування.

Тобто, умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону та, що порушення страхувальником умов укладеного договору є достатньою підставою для позбавлення його права вимагати виплати страхового відшкодування, що узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 11.04.2018 у справі № 910/13174/17, від 24.10.2018 у справі № 161/9156/15-ц, від 30.11.2018 у справі № 910/2061/18, від 13.03.2019 у справі № 757/11947/15-ц, від 31.07.2019 у справі № 404/2470/17, від 21.08.2019 у справі №758/9969/17, від 04.09.2019 у справі № 521/12198/15-ц, від 11.09.2019 у справі №335/12270/16-ц, від 24.06.2020 у справі № 640/8214/15, від 19.11.2020 у справі №2604/24373/12, від 21.01.2021 у справі № 759/5377/17, від 14.04.2021 у справі № 937/7972/19.

Як вже було зазначено, відповідно до пункту 11.1.6. договору страхування причиною для відмови у виплаті страхового відшкодування є невиконання страхувальником будь-яких обов'язків за договором без поважних на це причин.

При цьому за змістом п. 8.1.1.3 Договору основними документами, які підтверджують факт настання страхового випадку та розмір збитків є: при настанні страхового випадку за ризиком «Вплив інших випадкових подій» залежно від характеру випадку - оригінал довідки метеорологічної або сейсмологічної служб, яка підтверджує умови, що спричинили настання страхового випадку, органів пожежної охорони, яка підтверджує факт пожежі, оригінал довідки Державної служби з надзвичайних ситуацій, належним чином завірена копія витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР), що включає всі необхідні для витягу з ЄРДР відомості, а також оригінал довідки органів МВС встановленого зразка, яка підтверджує факт настання страхового випадку та відомості про винних осіб.

А як обумовлено Сторонами у п. 7.4. Договору невиконання Страхувальником/водієм будь-яких обов'язків та вимог, зазначених в розділі 7 Договору, дає право Страховику відмовити у виплаті страхового відшкодування.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем не тільки несвоєчасно не повідомлено Страховика про настання страхового випадку, що є самостійною підставою для відмови у виплат страхового відшкодування (див. постанову Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №592/13856/230, але й не виконано обов'язки Договору щодо підтвердження обставин страхового випадку, характеру та розміру збитків без поважних на це причин.

ТОВ "Агрофірма "Орлівщина" не дотримано порядку повідомлення страховика та/ або компетентних органів про настання події, що має ознаки страхового випадку, не надано Страховику основний документ, що підтверджує факт настання страхового випадку - довідку органів пожежної охорони, Державної служби України з надзвичайних ситуацій тощо, що наділяє Страховика у такому випадку правом відмовити у виплаті страхового відшкодування.

Більше того, позивачем не доведено суду дійсний розмір належного йому страхового відшкодування з урахування погоджених Сторонами умов страхування.

Так, в обґрунтування вартості ремонту заявлених пошкоджень Страхувальником надано рахунок №106148 від 01.11.2023 ТОВ «ТД «Агроальянс» (далі - рахунок на ремонт) на суму 502 441,26 грн.

В подальшому (за вих « 175/04 від 30.11.2023р.) ТОВ "Агрофірма "Орлівщина" надано письмове підтвердження, що остаточною сумою ремонту є 502 302,26 грн.

Апеляційний суд зауважує, що розмір страхового відшкодування згідно умов договору розраховується наступним чином:

В договорі пункт 1.9. опція В1. Страхування здійснюється без врахування зносу деталей застрахованого ТЗ (крім ризику Б та конструктивної загибелі)" зазначено «НІ».

Відповідно до пункту 10.11. Розділу 10:

10.11. Якщо Договір укладено на умовах виплати страхового відшкодування "без врахування зносу" (В.1) і це зазначено в п.1.9. Договору, то при визначенні розміру збитку при частковому пошкоджені ТЗ вартість запчастин, необхідних для проведення ремонтних робіт, приймається в повному обсязі, в іншому випадку - за мінусом зменшення вартості запчастин на розмір зносу, який визначається відповідно до п.10.12. Договору.

10.12. При частковому пошкодженні знос деталей, вузлів та агрегатів, що підлягають заміні, визначається наступним чином:

10.12.1. для ТЗ строком експлуатації до одного року на момент настання страхового випадку, - без урахування зносу;

10.12.2. для ТЗ строком експлуатації від одного року (включно) на момент настання страхового випадку, за формулою: Зд = Зб(п+1) *Т / 365 +Ј3бі, де і=1 Зд - знос деталей вузлів та агрегатів, що підлягають заміні; 36 - базовий знос ТЗ

за відповідний рік експлуатації ТЗ; Зб(п+1) - базовий знос ТЗ за поточний рік експлуатації ТЗ, в якому настав страховий випадок; Ј3бі - сума базових розмірів зносу ТЗ за повні попередні роки експлуатації ТЗ (розміри зносу зазначено в п.10.13. Договору); і=1 Т - період з дати початку поточного року експлуатації ТЗ, в якому настав страховий випадок, до дати настання страхового випадку (в днях); п - кількість повних років експлуатації ТЗ на момент настання страхового випадку.

10.13. Базовий знос в залежності від типів ТЗ складає:

10.13.1. для легкових ТЗ та мототехніки за перший рік експлуатації ТЗ - 16%, за другий рік -10%, за кожний наступний рік - 6%;

10.13.2. для автобусів, вантажних ТЗ та причепів за перший рік експлуатації ТЗ - 20%, за кожний наступний рік - 8%;

10.13.3. для спеціальної, сільськогосподарської техніки та інших типів ТЗ, які не зазначені в п.п.10.13.1. та 10.13.2. Договору за перший рік експлуатації ТЗ - 20%, за кожний наступний рік - 10%.

10.14. У випадку, якщо розмір зносу визначений відповідно до п. 10.12.2. Договору перевищить для легкових автомобілів - 70%, а для інших типів ТЗ - 80%, то в такому випадку знос приймається в розмірі 70% та 80% відповідно.

Зважаючи на те, що застрахований ТЗ 2011 року випуску, то виходячи з п. 10.14 знос складає - 80%, відтак розмір збитку має розраховуватися за такою формулою: 502 303,26 * (1-0,8) = 100 628,65 грн. (з ПДВ). (сто тисяч шістсот двадцять вісім гривень 65 копійок).

Разом з тим, згідно пункту 5.1. Розділу 5 по кожному страховому випадку встановлюється безумовна франшиза - частина збитку, що не відшкодовується Страховиком, розмір якої вказується в п.1.7. Договору.

Франшиза по ризикам «А» та «В» становить: 132 995,00 грн. (сто тридцять дві тисячі дев'ятсот дев'яносто п'ять грн. 00 коп.) (пункт 1.7. Договору).

Відповідно до підпункту 14.2.2. пункту 14.2. Розділу 14 при настанні страхового випадку за ризиком «В» та за умови відсутності довідки компетентних органів відповідно до Розділу 8 Договору - Страховик здійснює страхове відшкодування в розмірі збитку, розрахованого відповідно до умов Договору, за вирахуванням вказаної в п. 1.7. Договору франшизи для відповідного ризику, але не більше, ніж 5 % від страхової суми, вказаної в п. 1.3 Договору.

Страхова сума відповідно до п. 1.3. становить 2 659 900 грн., а 5% від страхової суми складає 132 995 грн.

За таких умов, а саме: без виклику компетентних органів, але за умови вчасного повідомлення Страховика та надання документів, що встановлюють причини та обставини настання випадку, страхове відшкодування здійснювалося б за формулою «Розмір збитку» мінус «франшиза». Якщо отриманий результат бу би більше 5% від страхової суми, то до виплати належало 132 995,00 грн. В іншому випадку сума що дорівнює «Розмір збитку» мінус «франшиза»: 100 628,65 - 132 995,00 = менше ліміту 132 995,00 грн. та менше 0.

Позивачем при обрахунку суми заявленого до стягнення страхового відшкодування цих умов не враховано.

Окрім того, суд зазначає, що Договір на підставі якого між сторонами виник спір, у відповідності до норм ст. 636, ч. 2 ст. 985 ЦК України, ч. 4 ст. 3 Закону України «Про страхування» укладений на користь третьої особи (Вигодонабувача) - Акціонерного товариства «Прокредит Банк».

Відповідно до ч. 2 ст. 985 ЦК України, страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.

Згідно ч. 4 ст. З Закону України "Про страхування", страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Нормою ст. 636 ЦК України визначено, що договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

Разом з тим, Позивачем не враховано, що визначаючи у договорі страхування вигодонабувачем AT «Прокредит Банк» позивач добровільно і свідомо зменшує обсяг своїх прав за вказаним договором, у тому числі і право вимоги виконання страховиком договору щодо виплати страхового відшкодування.

Із зазначеного слідує, що Договір страхування надає третій особі право вимагати від страховика здійснити страхову виплату на свою користь, тобто наділяє вигодонабувача правами страхувальника, але не покладає на нього обов'язків останнього.

Крім того, відповідно до положень пункту 18 Постанови Пленуму ВССУ № 4 від 01.03.2013 р. "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", при розгляді таких справ суди повинні враховувати положення статей 636, 985 ЦК, статтю 3 Закону України "Про страхування", і у разі якщо буде встановлено, що вигодонабувач відмовився від пред'явлення позову до страховика або сума страхової виплати більша, ніж має отримати вигодонабувач, страхувальник/потерпілий не позбавлений права на пред'явлення позову про виплату страхового відшкодування на свою користь на загальних підставах.

Згідно пунктів 9.81, 9.82 п. 9.8 Договору страхове відшкодування здійснюється Страховиком за письмовим погодженням з Вигодонабувачем (якщо Вигодонабувач призначений за договором): безпосередньо страхувальнику (вигодонабувачу) з врахуванням умов, зазначених в пункті 10.3. договору; шляхом безпосередньої оплати вартості послуг сторонніх підприємств (організацій), які надають ці послуги страхувальнику, і необхідність яких викликана страховим випадком (за згодою страховика).

А як передбачено п. 14.4 Договору якщо ТЗ виступає предметом застави, Вигодонабувач має право на отримання страхового відшкодування в межах непогашених Страхувальником перед Вигодонабувачем зобов'язань за кредитним договором, укладеним між Страхувальником та Вигодонабувачем.

Таким чином, умовами укладеного між сторонами договору визначена можливість отримання страхового відшкодування безпосередньо Страхувальником або Вигодонабувачем, при цьому тільки за письмовим погодженням з Вигодонабувачем АТ "Прокредит Банк". Відомостей про відсутність вимог Вигодонабувача щодо страхового відшкодування по страховому випадку матеріали справи не містять; в поясненнях банку від 29.12.2023 таких відомостей також не зазначено.

Так само, суду не надано доказів щодо ступеню виконання Страхувальником своїх зобов'язань за кредитним договором.

Наведене у сукупності унеможливлює задоволення позову, адже позивачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність вимог про стягнення суми страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № 3111/205/011791 від 13.07.2023 у розмірі 369 308 грн. 26 коп., а його докази на підтвердження правомірності вказаних вимог у відповідності до стандартів доказування (ст. 79 ГПК України) є менш вірогідними, ніж докази надані на їх спростування.

Твердження скаржника про порушення відповідачем правил щодо подання відзиву на позовну заяву (недотримання процесуальних строків), не спростовують достовірність висновків господарського суду та не впливають на оцінку ним обставин спірних правовідносин, а не залишення такого відзиву без розгляду не вплинуло на правильне вирішення судом спору.

Необхідно зауважити, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи у даному випадку сукупність встановлених обставин, підтверджених відповідними доказами, з огляду на положення ст.ст. 74-80, 86 ГПК України, колегія суддів вважає обґрунтованим та неспростованим апелянтом висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, та нормами права, які їх регулюють, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і обставини, надав їх належну правову оцінку.

Порушень або неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, не встановлено.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені ним в апеляційній скарзі, свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку не знайшли, у зв'язку з чим, відхиляються судом апеляційної інстанції, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2024 у справі №904/6601/23.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на її заявника.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Орлівщина" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2024 у справі №904/6601/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2024 у справі №904/6601/23 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Орлівщина".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 01.04.2025

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя А.Є. Чередко

Попередній документ

126285859

Наступний документ

126285861

Інформація про рішення:

№ рішення:	126285860
№ справи:	904/6601/23
Дата рішення:	19.02.2025
Дата публікації:	03.04.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Центральний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їхніх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення; страхування

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (22.11.2024)
Дата надходження:	11.03.2024
Предмет позову:	стягнення суми страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № 3111/205/011791 від 13.07.2023 у розмірі 369 308 грн. 26 коп.

Розклад засідань:

Минулі засідання (3)

15.08.2024 11:20	Центральний апеляційний господарський суд
21.11.2024 10:30	Центральний апеляційний господарський суд
19.02.2025 12:00	Центральний апеляційний господарський суд