02.04.2025 року м.Дніпро Справа № 904/3066/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Чус О.В., Чередко А.Є.,
розглянувши у порядку письмового провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Царичанський завод мінеральної води"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2024р.
(суддя Мельниченко І.Ф., м. Дніпро)
у справі
позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю "Поли-Трейд", м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Царичанський завод мінеральної води", смт Царичанка, Дніпропетровська область
про стягнення 161 133,24 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Поли-Трейд" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Царичанський завод мінеральної води" інфляційних втрат у сумі 103 904,67 грн. за загальний період з листопада 2022 по травень 2024 та річних у сумі 57 228,57 грн. за загальний період з 15.11.2022 по 20.06.2024.
Позов обґрунтований тим, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2023 у справі № 904/4326/22, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.03.2024, встановлено факт порушення ТОВ "Царичанський завод мінеральної води" умов договору відповідального зберігання № 05/08 від 05.08.2022 в частині повернення переданого на відповідальне зберігання майна (преформи ПЕТ) та присуджено до стягнення з останнього збитки у розмірі втраченого за спірним договором майна у сумі 1 193 222,00 грн., 3 236,41 грн. - річних (за загальний період прострочення з 13.10.2022 по 14.11.2022) та 29 830,55 грн. - інфляційних втрат (за жовтень 2022).
Також Позивач зазначає, що вартість переданого на зберігання за спірним договором та втраченого майна в сумі 1 193 222,00 грн. було відшкодовано Відповідачем лише 20.06.2024, у зв'язку з чим ТОВ "Поли-Трейд" просить стягнути з ТОВ "Царичанський завод мінеральної води" річні та інфляцію грошових коштів у вказаних вище сумах.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2024р. у справі №904/3066/24 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Царичанський завод мінеральної води" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поли-Трейд" 103 904,67 грн. - інфляційних втрат, 57130,76грн. - річних та 2 420,93 грн. - судового збору. В решті позовних вимог - відмовлено.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Царичанський завод мінеральної води" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2024р. скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Скарга обґрунтована тим, що згідно з п.5.3. договору зберігання зберігач несе відповідальність у разі втрати, нестачі майна або його частини у розмірі його вартості. Тобто Позивач повинен надати докази щодо вартості неповернутого майна.
На думку Скаржника, зважаючи на зобов'язання зберігача повернути майно (виконати зобов'язання в натурі), а не сплатити грошову суму, то застосування 3 % річних та інфляційних втрат є неправомірними, а рішення суду незаконним.
Скаржник вважає, що обов'язок у Відповідача по сплаті заборгованості за рішенням суду від 19.05.2022 року у справі № 904/4326/22, яким задоволено частково позовні вимоги ТОВ "Поли-Трейд" до ТОВ "Царичанський завод мінеральної води" про стягнення збитків в розмірі вартості втраченого за договором відповідального зберігання майна, виник в момент набрання чинності цим рішенням, тобто з 28.03.2024р,. до цього моменту зобов'язання Відповідача не були визначені: повернення майна чи відшкодування збитків у розмірі втраченого майна.
На переконання Апелянта, у рамках даної справи Позивачем не було понесено документально підтверджених збитків, яких він зазнав у зв'язку із простроченням виконання боржником зобов'язання з оплати.
Скаржник посилається на практику Верховного Суду згідно з якою враховуючи компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві та виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України. Водночас, зменшуючи розмір неустойки, штрафу, процентів річних, кредитор не позбавлений можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Позивач у відзиві зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Поли-Трейд" скористався своїм правом та звернулося до суду з позовом про стягнення інфляції грошових коштів за загальний період з листопада 2022 року по травень 2024 року та річних за загальний період з 15.11.2022 року по 20.06.2024 року.
Також, на переконання Позивача, суд першої інстанції, ретельно проаналізувавши матеріали справи, ухвалив законне рішення, дотримуючись правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду.
На думку Позивача, доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат є помилковими. Зобов'язання Відповідача, яке виникло на підставі договору відповідального зберігання, є грошовим, а його порушення тягне за собою застосування статті 625 ЦК України. Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
Доводи скаржника про те, що зобов'язання Відповідача виникли лише після набрання рішенням суду чинності (28.03.2024) не відповідають фактичним обставинам та нормам законодавства, оскільки рішення суду не створює нових зобов'язань, а підтверджує наявність вже існуючих. У даному випадку, Господарський суд Дніпропетровської області у рішенні від 19.05.2023 у справі № 904/4326/22 встановив, що Відповідач визнав свою заборгованість ще в листі від 12.10.2022, тому прострочка виконання зобов'язання Відповідачем розпочалася з 13.10.2022.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.10.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Дармін М.О., Чередко А.Є..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.10.2024р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/3066/24.
Матеріали справи №904/3066/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.10.2024р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Царичанський завод мінеральної води" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2024р. у справі № 904/3066/24 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків.
Від Скаржника до суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ч.10 ст.270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У даному випадку колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.11.2024 р. відкрито апеляційне провадження у даній справі для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Розпорядженням керівника апарату суду від 02.04.2025р., у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Дарміна М.О., призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 904/3066/24, відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018р. зі змінами.
Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Чус О.В., Чередко А.Є..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від від 02.04.2025р., судовою колегією у визначеному складі, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Царичанський завод мінеральної води" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2024р. у справі № 904/3066/24 прийнято до свого провадження, для розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
7. Встановлені судом обставини справи.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2023 у справі № 904/4326/22, залишеним без змін Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.03.2024, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Поли-Трейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Царичанський завод мінеральної води" задоволено частково та присуджено до стягнення з Відповідача на користь Позивача збитки у розмірі вартості втраченого за договором відповідального зберігання майна від 05.08.2022 у сумі 1 193 222,00 грн., 3% річних у сумі 3 236,41 грн., втрати від інфляції у сумі 29 830,55 грн.. В решті заявлених вимог відмовлено.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2023 у справі №904/4326/22, яке набрало законної сили 28.03.2024, встановлено наступні обставини.
05.08.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Поли-Трейд" (поклажодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Царичанський завод мінеральної води" (зберігачем) укладено договір відповідального зберігання № 05/08, відповідно до умов якого (пункт 1.1.) поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання протягом строку договору Преформу ПЕТ у кількості та комплектності, визначеній в Акті приймання-передачі майна, який є невід'ємною частиною договору.
Майно за цим договором зберігається за адресою: 51000, Дніпропетровська область, смт. Царичанка, вул. Царичанська, 147 (пункт 1.2. договору).
Згідно з п. 1.4. договору на підтвердження передачі та прийняття на відповідальне зберігання та повернення зі зберігання майна поклажодавець та зберігач укладають Акт приймання-передачі, в якому вказуються найменування, кількість, вартість та комплектність майна, прийнятого на зберігання.
За п.1.5 договору майно, що передається на зберігання за цим договором, належить на праві приватної власності поклажодавцеві.
Відповідно до п.п.1.6, 1.7 договору моментом передачі майна на зберігання зберігачу є момент підписання сторонами Акта приймання-передачі майна, а моментом повернення майна поклажодавцеві є момент підписання сторонами Акта приймання-передачі (повернення) майна.
У п. 1.8. договору сторони домовились, що строк, на який передається майно на відповідальне зберігання, відповідає строку дії договору.
За умовами п.п.2.2.1, 2.2.4 договору відповідального зберігання зберігач зобов'язаний, зокрема: вживати всіх необхідних заходів для забезпечення схоронності майна протягом строку зберігання; повернути майно поклажодавцеві за першою вимогою останнього.
Одночасно, поклажодавець зобов'язаний передати зберігачеві майно на зберігання за актом приймання-передачі; забрати у зберігача майно після закінчення строку дії цього договору; оплатити послуги зберігача (п. 3.2. договору).
Відповідно до п. 5.5. договору у випадку неповернення майна поклажодавцеві за першою вимогою, зберігач повинен виплатити поклажодавцеві неустойку у розмірі 0,1% від вартості майна за кожен день затримки.
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами - 05.08.2022 (пункт 7.1. договору).
Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 7.1. договору, та закінчується 31.12.2022, але не раніше дня повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (пункт 7.2. договору).
На виконання умов договору сторони підписали акт приймання-передачі майна № 1 від 05.08.2022, згідно якого поклажодавець передав, а зберігач прийняв на відповідальне зберігання Преформу ПЕТ 29,9 прозора/1881 у кількості 414,720 штук; ціна за тисячу штук з ПДВ - 3 368,40 грн., загальна вартість - 1 396 942,85 грн.
19.08.2022 зберігач повернув поклажодавцю 604,80 тисяч штук вартістю 3 368,40 грн. за одну тисячу штук, загальною вартістю 203 720,83 грн., що підтверджується Актом приймання-передачі майна № 2 від 19.08.2022.
У вересні 2022 року ТОВ"Поли-Трейд" звернувся до ТОВ"Царичанський завод мінеральної води" з проханням надати доступ до приміщення зберігача, з метою перевірки майна, що передано за договором. Запланованою датою просив вважати 23.09.2022 (лист від 20.09.2022 № 2109, від 22.09.2022 № 2209).
23.09.2022 проведено інвентаризацію та встановлено, що преформа ПЕТ, яка передана зберігачу на зберігання, - відсутня.
Листом № 0410 від 04.10.2022, ТОВ"Поли-Трейд" просив перерахувати на користь поклажодавця суму вартості преформи у розмірі 1 193 222,02 грн. та неустойку у розмірі 13 125,44 грн.
Лист від 04.10.2022 отримано відповідачем та надано відповідь (вих. № 1210 від 12.10.2022), в якій ТОВ"Царичанський завод мінеральної води" гарантувало оплату за преформу, яка знаходилась у нього за договором відповідального зберігання № 05/08 від 05.08.2022 в сумі 1 193 222,02 грн. Крім того, завод зазначив, що оплата буде здійснюватися два рази на тиждень в сумі 54 237,28 грн. по курсу НБУ +1% доларів США, кожний платіж, починаючи з 41 тижня, з кінцевим терміном оплати до 31.12.2022.
Також судом у справі №904/4326/22 встановлено, що за результатами проведеної 23.09.2022 інвентаризації майна, яке передано Відповідачу на зберігання за договором відповідального зберігання від 05.08.2022, преформа ПЕТ відсутня, що стало підставою для стягнення з ТОВ "Царичанський завод мінеральної води" збитків у розмірі втраченого за спірним договором майна в сумі 1 193 222,00 грн., 3 236,41 грн. - річних (за загальний період прострочення з 13.10.2022 по 14.11.2022) та 29 830,55 грн. - інфляції грошових коштів (за жовтень 2022).
У справі №904/3066/24 Позивач, враховуючи відшкодування вартості переданого на зберігання за спірним договором та втраченого майна у сумі 1 193 222,00 грн. лише 20.06.2024 відповідно до платіжної інструкції в національній валюті № 8, нарахував ТОВ "Царичанський завод мінеральної води" річні у сумі 57 228,57 грн. за загальний період з 15.11.2022 по 20.06.2024 та інфляцію грошових коштів в сумі 103 904,67 грн. за загальний період з листопада 2022 по травень 2024.
Неоплата Відповідачем вказаних сум річних та інфляційних втрат стало підставою для звернення Позивача з позовом у даній справі.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Одночасно, задовольняючи частково позовні вимоги суд послався на те, що розрахунок річних Позивачем завищено у зв'язку з урахуванням дня фактичної сплати суми заборгованості, який не включається у період часу, за який здійснюється стягнення.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Оскільки предметом апеляційного оскарження, у даному випадку є рішення у частині задоволення позовних вимог, доводи щодо перерахунку судом розміру 3% річних сторонами не наведено, то відповідно до приписів ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення лише у відповідній частині.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішень суду.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
За змістом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як зазначено вище, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2023 у справі № 904/4326/22, залишеним без змін Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.03.2024, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Поли-Трейд" задоволено частково.
Судом у справі № 904/4326/22 встановлено, що ТОВ"Поли-Трейд" було передано ТОВ "Царичанський завод мінеральної води" за договором відповідального зберігання № 05/08 від 05.08.2022 (акт приймання-передачі № 1 від 05.08.2022) майно (преформу ПЕТ), частину якого у подальшому повернуто поклажодавцеві.
За результатами проведеної 23.09.2022 інвентаризації майна, переданого Відповідачу на зберігання за вказаним договором, преформа ПЕТ виявилася відсутньою, що стало підставою для стягнення з ТОВ "Царичанський завод мінеральної води" збитків у розмірі втраченого за спірним договором майна у сумі 1193222,00 грн., 3 236,41 грн. - річних (за загальний період прострочення з 13.10.2022 по 14.11.2022) та 29 830,55 грн. - інфляції грошових коштів (за жовтень 2022).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Таким чином, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2023 у справі № 904/4326/22 набрало законної сили 28.03.2024.
Згідно з ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відтак, встановлені Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2023 у справі № 904/4326/22 обставини, зокрема щодо порушення ТОВ "Царичанський завод мінеральної води" умов договору відповідального зберігання № 05/08 від 05.08.2022 у частині повернення переданого на відповідальне зберігання майна на суму 1193222,02 грн., а також дати початку порушення зобов'язання Відповідачем, не доказуються при розгляді судом справи №904/3066/24.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, що розглядається, ТОВ "Царичанський завод мінеральної води" відшкодувало ТОВ "Поли-Трейд" вартість втраченого за спірним договором майна у вказаній вище сумі лише 20.06.2024.
Відповідальність зберігача за втрату (нестачу) або пошкодження речі встановлена ст. 950 ЦК України, згідно з ч. 1 якої, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.
За приписами ст.625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених обставин справи, а саме: встановлення у справі № 904/4326/22 факту порушення ТОВ "Царичанський завод мінеральної води" умов договору відповідального зберігання № 05/08 від 05.08.2022 в частині повернення переданого на відповідальне зберігання майна на суму 1193222,02 грн., стягнення, у рамках вказаної справи 3% річних за період прострочення з 13.10.2022 по 14.11.2022 та інфляції грошових коштів за жовтень 2022, а також відшкодування Відповідачем збитків 20.06.2024, колегія суддів вважає, що у Позивача виникло право для нарахування сум, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, у зв'язку з чим, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про стягнення з Відповідача інфляційних втрат у сумі 103904,67грн. за період з листопада 2022 року по травень 2024 року , а також 3% річних у сумі 57130,76грн за період 15.11.2022 - 19.06.2024 (з урахуванням перерахунку розміру річних, здійснених судом).
Доводи скарги про те, що Позивач повинен надати докази щодо вартості неповернутого майна не мають під собою підґрунтя, оскільки така вартість встановлена у рамках справи №904/4326/22, при цьому Відповідач сплатив цю суму, що не заперечується останнім.
Вимоги апеляційної скарги про скасування рішення про стягнення з Відповідача 3 % річних та інфляційних втрат у повному обсязі, є безпідставними, оскільки вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (такі висновки наведено у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).
За змістом ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ), а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
При цьому згідно зі ст. 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.
Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що збитки, завдані втратою, відшкодовуються зберігачем у розмірі вартості втраченої речі, а отже, спірне зобов'язання є грошовим, оскільки містить обов'язок Відповідача відшкодувати вартість переданого йому на зберігання, але втраченого товару, а порядок такого відшкодування безпосередньо передбачений вищенаведеною нормою ст. 950 ЦК України та Договором.
Наведеним спростовуються твердження Скаржника про те, що зважаючи на зобов'язання Зберігача повернути майно (виконати зобов'язання в натурі), а не сплатити грошову суму, то застосування 3 % річних та інфляційних втрат є неправомірними.
Доводи скарги про те, що обов'язок зі сплати річних та інфляційних втрат у Відповідача виник після набрання рішенням суду від 19.05.2022 у справі № 904/4326/22 законної сили, тобто з 28.03.2024р, ґрунтується на неправильному тлумаченні Скаржником норм права, оскільки за загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов'язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує таке зобов'язання.
Крім усього, у скарзі апелянт посилається на практику Верховного Суду, з гідно з якою суд за певних умов може зменшити розмір процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України.
У цьому зв'язку суд зазначає, що Позивач заявив до стягнення з Відповідача відсотки річних у розмірі, передбаченому законодавством (3%), сума яких значно менша за суму простроченого платежу, тому вони є співмірними. При цьому Скаржником не наведено будь-яких обставин, які б обумовлювали наявність підстав для зменшення розміру річних, у розумінні положень чинного законодавства України, та не надано доказів на їх підтвердження, тому у суду відсутні підстави для зменшення цих сум .
Підсумовуючи вищевикладене, наведені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права і не спростовують вказаних вище висновків суду, які напряму випливають із матеріалів даної справи, обставин спору та норм чинного законодавства України, що у сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування ним обставин справи не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги у порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю "Царичанський завод мінеральної води" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2024р. у справі №904/3066/24 залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В.Чус
Суддя А.Є. Чередко