Постанова від 02.04.2025 по справі 922/2986/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2025 року м. Харків Справа № 922/2986/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В. , суддя Плахов О.В.

при секретарі Голозубової О.І.

за участю:

позивача - Власенко Ю.О., посвідчення від 07.11.2023 року ХР№001287;

1-го відповідача- адвокат Горбань Б.Ю., довіреність від 13.09.2024 року;

2-го відповідача - не з'явився;

3-го відповідача -не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon" апеляційну скаргу представника Приватного підприємства "Приватна фірма “Здобушка» - адвоката Горбань Б.Ю. (вх. №347Х/1-18)

на рішення господарського суду Харківської області від 17.01.2025 року у справі № 922/2986/24, ухвалене в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Юрченко В.С.), повний текст якого складено 27.01.2025 року

за позовом: Головного управління ДПС України у Харківській області, місто Харків,

до відповідачів:

1) Приватного підприємства "Приватна фірма “Здобушка», місто Харків,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю “Валео ЛТД», місто Харків,

3) Товариства з обмеженою відповідальністю “Форстмейстер», місто Харків,

про визнання договорів недійсними,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.01.2025 року у справі позов задоволено повністю; визнано договір поставки № 01/07-1 від 01 липня 2021 року, укладений між ПП “ПРИВАТНА ФІРМА “ЗДОБУШКА» та ТОВ “ВАЛЕО ЛТД» - недійсним; визнано договір поставки № 05/25-1 від 25 травня 2021 року, укладений між ПП “ПРИВАТНА ФІРМА “ЗДОБУШКА» та ТОВ “ФОРСТМЕЙСТЕР» - недійсним; застосовано наслідки недійсності правочинів, передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК України та стягнуто з ТОВ “ВАЛЕО ЛТД» на користь ПП “ПРИВАТНА ФІРМА “ЗДОБУШКА» 4 660 500 грн. (чотири мільйона шістсот шістдесят тисяч п'ятсот) грн. та стягнуто з ТОВ “ФОРСТМЕЙСТЕР» на користь ПП “ПРИВАТНА ФІРМА “ЗДОБУШКА» 2 743 308 грн. (два мільйона сімсот сорок три тисячі триста вісім) грн.; застосовано наслідки недійсності правочинів, передбачені частиною 3 статті 228 ЦК України та стягнуто з ПП “ПРИВАТНА ФІРМА “ЗДОБУШКА» на користь держави України 7 403 808 (сім мільйонів чотириста три тисячі вісімсот вісім) грн.; стягнуто солідарно з Приватного підприємства "Приватна фірма “Здобушка», Товариства з обмеженою відповідальністю “Валео ЛТД» , Товариства з обмеженою відповідальністю “Форстмейстер» на користь Головного управління ДПС України у Харківській області судові витрати (сплачений судовий збір) судовий збір у розмірі 182 536 (сто вісімдесят дві тисячі п'ятсот тридцять шість) грн. 20 коп.

Представник Приватного підприємства "Приватна фірма “Здобушка» - адвокат Горбань Б.Ю. з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке.

У рамках виконання договору, що було підтверджено наявними документами, здійснена поставка товарів - олії нерафінованої та винограду сушеного загальною масою 65 000 (шістдесят п'ять тисяч) кілограм олії соняшникової нерафінованої та 2 000 (дві тисячі) кілограм винограду сушеного (родзинок); поставки відбувалися наступними партіями: Олія соняшникова нерафінована: 26.05.2021 - 5 000,00 кг; 31.05.2021 - 10 000,00 кг; 03.06.2021 - 15 000,00 кг; 16.06.2021 - 15 000,00 кг; 29.06.2021 - 10 000,00 кг; 07.07.2021 - 10 000,00 кг. Виноград сушений: 06.07.2021 - 2 000,00 кг.

ПП "ПФ "ЗДОБУШКА", як суб'єкт господарювання, разом із ТОВ "ФОРСТМЕЙСТЕР" уклало абсолютно правомірну угоду, фіктивність якої не підтверджена жодним доказом, наявним у справі.

Головним Управлінням ДПС у Харківській області не надано жодних доказів, якими би підтверджувалася безтоварність операцій, що стало підставою ухвалення рішення господарського суду Харківської області; ПП "ПФ "ЗДОБУШКА" надала докази, згідно з якими встановлено факт наявності товару, поставленого відповідно до договорів, укладених із ТОВ "ФОРСТМЕЙСТЕР" і ТОВ "ВАЛЕО ЛТД", його оприбуткування та подальшої реалізації.

Обставини, за яких господарський суд Харківської області визначив, що ТОВ "ФОРСТМЕЙСТЕР" і ТОВ "ВАЛЕО ЛТД" не здійснювали господарської діяльності, є недоведеними та не можуть підтвердити неможливість виконання договору.

Не є належним доказом протоколи допиту Мєханошина і Пліса, який проводився у рамках розслідування кримінального правопорушення, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022220000000136 від 10.06.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 209 КК України ("Легалізація доходів, здобутих злочинних шляхом"); ТОВ "ВАЛЕО ЛТД" не фігурує у кримінальних провадженнях

стосовно кримінального правопорушення, покарання за яке передбачено ст. 205 КК України ("Фіктивне підприємництво"); щодо вказаних осіб не було винесено вироків за вчинення будь-яких майнових злочинів, які стосувалися би діяльності ТОВ "ВАЛЕО ЛТД".

Посилається на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 12.04.2016 року у справі №826/17617/13, від 05.03.2012 року у справі №21-421а11 та від 22.09.2015 року у справі №810/5645/14, від 16.10.2012 року у справі №21-281а12, від 27.01.2016 року у справі №804/4663/15, від 01.12.2015 року у справі №826/15034/14, у постановах Верховного Суду від 07.07.2022 року у справі №160/3364/19, від 24.03.2020 року у справі № 814/1781/15.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2025 року, суддею - доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В.

Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією проти України. Указами Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №133/2022 від 14.03.2022 року, №573/2022 від 15.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 року, №254/2023 від 01.05.2023 року, №451/2023 від 26.07.2023 року, №734/2023 від 06.11.2023 року, №49/2024 від 05.02.2024 року, №271/2024 від 06.05.2024 року, №469/2024 від 23.07.2024 року, №740/2024 від 28.10.2024 року, №26/2025 від 14.01.2025 року відповідно продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 08 лютого 2025 року строком на 90 діб.

Наказом Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 року № 03 “Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану» встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 року та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема: рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов'язки, передбачені ГПК України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2025 року витребувано з господарського суду Харківської області матеріали справи №922/2986/24; відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.

25.02.2025 року на адресу суду з господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи № 922/2986/24 (вх.№2497).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.02.2025 року апеляційну скаргу представника Приватного підприємства "Приватна фірма “Здобушка» - адвоката Горбань Б.Ю. на рішення господарського суду Харківської області від 17.01.2025 року у справі № 922/2986/24 залишено без руху; останнього зобов'язано усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та роз'яснено, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

11.03.2025 року на адресу суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків (вх.№3055), яку долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 року, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника Приватного підприємства "Приватна фірма “Здобушка» - адвоката Горбань Б.Ю. на рішення господарського суду Харківської області від 17.01.2025 року у справі № 922/2986/24; учасникам справи встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України; вчинено інші процесуальні дії.

26.03.2026 року на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№ 3863), який долучено до матеріалів справи.

26.03.2025 року на адресу суду від Головного управління ДПС України у Харківській області надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (вх.№3866), яке долучено до матеріалів справи та не розглядалось, оскільки ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника Приватного підприємства "Приватна фірма “Здобушка» - адвоката Горбань Б.Ю. на рішення господарського суду Харківської області від 17.01.2025 року у справі № 922/2986/24 відкрито в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.03.2025 року призначено справу №922/2986/24 за апеляційною скаргою представника Приватного підприємства "Приватна фірма “Здобушка» - адвоката Горбань Б.Ю. на рішення господарського суду Харківської області від 17.01.2025 року у справі до розгляду на 02.04.2025 року о 09:15 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресом: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №132; запропоновано учасникам справи свої процесуальні права та обов'язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua та телекомунікаційної мережі “Електронний суд».

31.03.2025 року на адресу суду від апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№4049), яке долучено до матеріалів справи, в якому останній просить відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв'язку з зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.

31.03.2025 року на адресу суду від апелянта надійшла заява (вх.№4070), яку долучено до матеріалів справи, в якій останній просить у зв'язку зі зміною графіків судових засідань в інших справах, залишити клопотання про відкладення розгляду справи без розгляду та провести судове засідання відповідно до ухвали Східного апеляційного господарського суду у справі № 922/2986/24.

01.04.2025 року на адресу суду від представника Приватного підприємства "Приватна фірма “Здобушка» - адвоката Горбань Б.Ю. надійшла заява (вх.№ 2794) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", яку долучено до матеріалів справи, в якій останній просить надати можливість участі у судовому засіданні, призначеному на 02.04.2025 року о 09:15 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів системи відеоконференцз'язку “EasyCon».

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 року, зокрема, задоволено заяву представника Приватного підприємства "Приватна фірма “Здобушка» - адвоката Горбань Б.Ю.; судове засідання у справі, призначене на 02.04.2025 року об 09:15 год. в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в залі судового засідання №132, ухвалено провести за участю представника Приватного підприємства "Приватна фірма “Здобушка» - адвоката Горбань Б.Ю. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", з використанням власних технічних засобів представника; вчинено інші процесуальні дії.

У судовому засіданні представник 1-го відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити; представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвали суду апеляційної інстанції від 13.03.2025 року та від 28.03.2025 року було надіслано ТОВ “Валео ЛТД»,ТОВ “Форстмейстер» засобами поштового зв'язку.

Ухвали суду апеляційної інстанції від 13.03.2025 року, від 28.03.2025 року та від 02.04.2025 року надіслано представнику Приватного підприємства "Приватна фірма “Здобушка» - адвокату Горбань Б.Ю., ПП "Приватна фірма “Здобушка» та Головному управлінню ДПС України у Харківській області до електронного кабінету в системі "Електронний суд".

05.10.2021 року офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) ЄСІТС: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв'язку, в зв'язку з чим, відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку.

Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Абзацом 5 пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих "Електронних кабінетів", документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.06.2022 року у справі №906/184/21, від 02.11.2022 року у справі №910/14088/21, від 29.11.2022 року у справі №916/1716/20, від 22.12.2022 року у справі №922/40/22, де, зокрема, вказано на те, що чинним процесуальним законодавством передбачено два способи належного повідомлення сторони про дату, час та місце судового засідання - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.

Таким чином, надсилання судового рішення в електронному вигляді передбачає використання сервісу "Електронний суд", розміщеному за посиланням https://cabinet.court.gov.ua/login, за умови попередньої реєстрації офіційної електронної адреси (Електронного кабінету).

Також, інформацію про дату, час та місце розгляду справи було розміщено на офіційному веб сайті Східного апеляційного господарського суду веб-порталу "Судова влада України" у розділі "Повідомлення для учасників судового процесу" розділу "Громадянам".

За змістом ч. 1 ст. 11 Закону України “Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться в районі проведення антитерористичної операції, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб сайті судової влади України (з посиланням на веб адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України “Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвали суду апеляційної інстанції від 13.03.2025 року, від 28.03.2025 року та від 02.04.2025 року були у встановленому порядку внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039.

Статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Запровадження воєнного стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено учасникам справи необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України та беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи щодо відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку з заходами, встановленими особливим режимом роботи суду під час дії воєнного стану, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників 1-го відповідача та позивача, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Позивач посилається на таке.

Головним управлінням ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС) було отримано лист від Головного управління Національної поліції в Харківській області №16933/119 - 24/2024 від 11.07.2024 року (вх.63017/5/ЕП від 11.07.2024) з проханням звернутися до господарського суду Харківської області з метою визнання договору поставки №01/07-1 від 01.07.2021 року укладеного між ПП “ПРИВАТНА ФІРМА “ЗДОБУШКА» та ТОВ “ВАЛЕО ЛТД» та договору поставки №05/25-1 від 25.05.2021 року укладеного між ПП “ПРИВАТНА ФІРМА “ЗДОБУШКА» та ТОВ “ФОРСТМЕЙСТЕР» недійсними (копія додається) та яким було повідомлено позивача, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУ НП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022220000000136 від 10.06.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 209 КК України.

Слідчим управлінням ГУНП в Харківській області було направлено вимогу в порядку статті 93 КПК України від 25.06.2024 року керівнику ПП “ПРИВАТНА ФІРМА “ЗДОБУШКА» щодо надання пояснень з приводу договірних відносин з контрагентами ТОВ “ВАЛЕО ЛТД» та ТОВ “ФОРСТМЕЙСТЕР» у період з 01.01.2021 року по теперішній час.

У відповідь на даний запит ПП “ПРИВАТНА ФІРМА “ЗДОБУШКА» було надано інформацію щодо укладення договору поставки №01/07-1 від 01.07.2021 року укладеного з ТОВ “ВАЛЕО ЛТД» та договору поставки №05/25-1 від 25.05.2021 року укладеного з ТОВ “ФОРСТМЕЙСТЕР» та долучено первинні документи для підтвердження господарських операцій, зокрема:

1) Між ПП “ПРИВАТНА ФІРМА “ЗДОБУШКА» (покупець) та ТОВ “ВАЛЕО ЛТД» (постачальник) укладено договір поставки № 01/07-1 від 01.07.2021 року, предметом якого є олія соняшникова нерафінована на суму 4 660 500 грн.;

2) Між ПП “ПРИВАТНА ФІРМА “ЗДОБУШКА» (покупець) та ТОВ “ФОРСТМЕЙСТЕР» (постачальник) укладено договір поставки № 05/25-1 від 25.05.2021 року, предметом якого є олія соняшникова нерафінована та виноград сушений на суму 2 743 308 грн.

Зі змісту вказаних договорів слідує, що ТОВ “ВАЛЕО ЛТД» та ТОВ “ФОРСТМЕЙСТЕР» було здійснено поставку олії соняшникової нерафінованої та винограду сушеного для ПП “ПРИВАТНА ФІРМА “ЗДОБУШКА». Згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних (далі-ЄРПН) встановлено, що на адресу ПП “ПРИВАТНА ФІРМА “ЗДОБУШКА» за період з 01.01.2021 року по 31.12.2022 року постачальником ТОВ “ФОРСТМЕЙСТЕР» та ТОВ “ВАЛЕО ЛТД» виписано та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на загальну суму з ПДВ 7 403 808 грн., у т.ч. ПДВ 1 233968 грн.

Договір поставки № 01/07-1 від 01.07.2021 року, який укладений між ПП “ПРИВАТНА ФІРМА “ЗДОБУШКА» та ТОВ “ВАЛЕО ЛТД» та договір поставки №05/25-1 від 25 травня 2021 року укладений між ПП “ПРИВАТНА ФІРМА “ЗДОБУШКА» та ТОВ “ФОРСТМЕЙСТЕР» підлягають визнанню недійсними з огляду на їх невідповідність інтересам держави і суспільства, спираючись на норми статті 228 ЦК України.

В обґрунтування позовних вимог по кожному із визначених договорів на предмет їх невідповідності законодавчим нормам, позивач посилається на безтоварність господарських операцій за договором поставки № 01/07-1 від 01.07.2021 року, оскільки, як зазначає позивач, не підтверджено пересування транспортних засобів з державними номерними знаками, зазначеними у товарно-транспортних накладних № 001647 від 01.10.2021 року, № 001660 від 13.10.2021 року, № 001671 від 22.10.2021 року, № 001684 від 04.11.2021 року, № 001702 від 24.11.2021 року щодо переміщення транспортного засобу з номерним знаком НОМЕР_1 , за маршрутом - з пункту навантаження: м. Харків, вул. Новий Побут, 4 до пункту розвантаження: м. Харків Станційний В'їзд, 3; відбулось переоформлення транспортного засобу з номерним знаком НОМЕР_2 на нового власника та отримання нового номерного знаку НОМЕР_3 на автомобіль, який фігурує у товарно-транспортних накладних: №167 від 07.07.2021 року, № 212 від 09.08.2021 року, №219 від 31.08.2021 року, №244 від 14.09.2021 року; відсутність ТОВ “ВАЛЕО ЛТД» за юридичною адресою; реєстрація ТОВ “ВАЛЕО ЛТД» без наміру здійснення господарської діяльності, що підтверджується протоколами допиту власника ОСОБА_1 та директора ОСОБА_2 ; відсутність у ТОВ “ВАЛЕО ЛТД» господарських взаємовідносин із ТОВ “Бізнес Логістик» на транспортування продукції на адресу ПП “ПРИВАТНА ФІРМА “ЗДОБУШКА»; відсутність відносин перевізника з водіями (ПІБ яких зазначено у ТТН) та власниками транспортних засобів (номерні знаки яких зазначено у ТТН); про безтоварність господарських операцій за договором поставки № 01/07-1 від 01.07.2021 року, оскільки не підтверджено пересування транспортних засобів з державними номерними знаками, зазначеними у товарно-транспортних накладних за № 392 від 26.05.2021 року, № 393 від 31.05.2021 року, № 398 від 03.06.2024 року, № 403 від 16.06.2021 року, № 504 від 29.06.2024 року, № 510 від 07.07.2021 року з пункту навантаження: м. Харків, вул. Клочківська,295 до пункту розвантаження: м. Харків Станційний В'їзд, 3 та за товарно-транспортною накладною № 001500 від 06.07.2021 року з пункту навантаження: м. Харків, вул. Велика Панасівська,19 до пункту розвантаження: м. Харків Станційний В'їзд, 3; відсутність ТОВ “ФОРСТМЕЙСТЕР» за юридичною адресою: місто Харків, вул. Клочківська, 295; допитаний в якості свідка ОСОБА_3 , який є власником приміщення за адресою АДРЕСА_1 з 2011 року по теперішній час повідомив, що дане приміщення в оренду ТОВ “ФОРСТМЕЙСТЕР» ніколи не здавав і взагалі дане приміщення в оренду ніколи не надавалося; реєстрація ТОВ “ФОРСТМЕЙСТЕР» без наміру здійснення господарської діяльності; відсутність у ТОВ “ФОРСТМЕЙСТЕР» господарських взаємовідносин із ТОВ “Бізнес Логістик» на транспортування продукції на адресу ПП “ПРИВАТНА ФІРМА “ЗДОБУШКА»; відсутність відносин перевізника з водіями (ПІБ яких зазначено у ТТН) та власниками транспортних засобів (номерні знаки яких зазначено у ТТН).

Вказані вище обставини сили підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Харківської області, в якому останній просив визнати договір поставки № 01/07-1 від 01 липня 2021 року, укладений між ПП “ПРИВАТНА ФІРМА “ЗДОБУШКА» (61020, місто Харків, в"їзд Станційний, будинок 3, код ЄДРПОУ 43311021) та ТОВ “ВАЛЕО ЛТД» (61067, місто Харків, вулиця Новий Побут, 4, код ЄДРПОУ 43852926) - недійсним; визнати договір поставки № 05/25-1 від 25 травня 2021 року, укладений між ПП “ПРИВАТНА ФІРМА “ЗДОБУШКА» (61020, місто Харків, в"їзд Станційний, будинок 3, код ЄДРПОУ 43311021) та ТОВ “ФОРСТМЕЙСТЕР» (61045, місто Харків, вулиця Клочківська, 295, код ЄДРПОУ 43559250) - недійсним; застосувати наслідки недійсності правочинів, передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК України та стягнути з ТОВ “ВАЛЕО ЛТД» (61067, місто Харків, вулиця Новий Побут, 4, код ЄДРПОУ 43852926) на користь ПП “ПРИВАТНА ФІРМА “ЗДОБУШКА» (61020, місто Харків, в'їзд Станційний, будинок 3, код ЄДРПОУ 43311021) 4 660 500 грн. (чотири мільйона шістсот шістдесят тисяч п'ятсот) грн. та стягнути з ТОВ “ФОРСТМЕЙСТЕР» (61045, місто Харків, вулиця Клочківська, 295, код ЄДРПОУ 43559250) на користь ПП “ПРИВАТНА ФІРМА “ЗДОБУШКА» (61020, місто Харків, в"їзд Станційний, будинок 3, код ЄДРПОУ 43311021) 2 743 308 грн. (два мільйона сімсот сорок три тисячі триста вісім) грн.; застосувати наслідки недійсності правочинів, передбачені частиною 3 статті 228 ЦК України та стягнути з ПП “ПРИВАТНА ФІРМА “ЗДОБУШКА» (61020, місто Харків, в"їзд Станційний, будинок 3, код ЄДРПОУ 43311021) на користь держави України 7 403 808 (сім мільйонів чотириста три тисячі вісімсот вісім) грн.

17.01.2025 року господарським судом Харківської області ухвалено оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов'язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlanav. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позов, виходив з того, що позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними, а також доведено наявність порушеного права; відповідно до поданих позивачем доказів, товарно-транспортні накладні, які були надані першим відповідачем в підтвердження реальності господарських операцій на виконання умов договорів, копії яких наявні в матеріалах справи, містять відомості які не відповідають дійсності та свідчать про відсутність факту реального руху товару, що не спростовано відповідачами; склавши первинні документи бухгалтерського обліку, які не підтверджують фактичного здійснення господарської операції, відповідачі діяли узгоджено, маючи умисел та переслідуючи мету: створення формальних підстав виникнення права на податковий кредит з податку на додану вартість, що доводиться оформленням ПП “Приватна фірма “Здобушка» відповідних податкових накладних та не заперечується останнім.

Колегія суддів вважає вказані висновки місцевого господарського суду передчасними, з огляду на таке.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ч.1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб.

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-5 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 1 статті 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ч.1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У правових висновках, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 року у справі № 905/1227/17, між іншим, вказано на те, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (аналогічні правові висновки викладені у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.02.2024 року у справі № 917/1173/22, від 26.05.2023 року у справі № 905/77/21).

Таким чином, при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним позивач повинен довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними, а також наявність у позивача порушеного права чи інтересу в результаті укладення спірного правочину (правочинів).

Так, зі змісту апеляційної скарги, в обґрунтування заперечень проти позову, слідує таке.

Під час розгляду справи у господарському суді Харківської області, ПП "ПФ "ЗДОБУШКА" був наданий оригінальний примірник договору № 05/25-1 від 25 травня 2021 року, яким підтверджується факт укладення договірних правовідносин, відповідно до норм чинного законодавства.

Щодо використання олії соняшникової нерафінованої, згідно з бухгалтерською документацією ПП "ПФ "ЗДОБУШКА", 97 % отриманої олії соняшникової нерафінованої було або передано на рафінацію та в подальшому реалізовано, або реалізовано у нерафінованому вигляді (глава "висновки щодо виконання договорів").

Стосовно використання винограду сушеного: як свідчить бухгалтерський облік підприємства та дані первинних бухгалтерських документів, впродовж 2021 року було реалізовано 902 (дев'ятсот два) кілограми продукції, отриманої внаслідок виконання договору поставки № 05/25-1 від 25 травня 2021 року; решта товару була поступово реалізована протягом 3 років - до 2024 року.

Станом на момент підписання договору поставки № 05/25-1 від 25 травня 2021 року, у ПП "ПФ "ЗДОБУШКА" не було жодних підстав вважати, що юридична особа була створена без мети здійснення реальної господарської діяльності.

Згідно з даними з відкритих джерел, станом на 01.01.2021 року, у ТОВ "ФОРСТМЕЙСТЕР" виникла податкова заборгованість у розмірі 2 716 грн.; у подальшому податковий борг був сплачений: станом на 01.03.2021 року, залишок заборгованості становив 125 грн.; до 01.06.2021 року податкова заборгованість зросла до 6 585 грн., а станом на 01.07.2021 року, податковий борг був сплачений (залишок становив 1 грн.); ПП "ПФ "ЗДОБУШКА", будучи суб'єктом господарювання, здійснила перевірку контрагента завдяки наявним інструментам, які доступні юридичним особам - через профільні системи пошуку - Opendatabot, YouControl, через пошук юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань; всебічний аналіз контрагента доступними засобами продемонстрував те, що ознаки фіктивності у ТОВ "ФОРСТМЕЙСТЕР" відсутні: компанія мала дійсне свідоцтво платника податків на додану вартість, підприємство сплачувало податки, а в разі виникнення заборгованості - сплачувало такий борг, юридична особа подавала звітність, мала статутний капітал у розмірі 50 тисяч гривень, жодних кримінальних проваджень проти підприємства не розслідувалося, проти юридичної особи не були введенні санкції або інші обмеження, зокрема, не накладені арешти внаслідок невиконання тих чи інших зобов'язань; ПП "ПФ "ЗДОБУШКА", як суб'єкт господарювання, разом із ТОВ "ФОРСТМЕЙСТЕР" уклало абсолютно правомірну угоду, фіктивність якої не підтверджена жодним доказом, наявним у справі.

Єдиний доказ, наданий позивачем на підтвердження того, що Мєханошин і Пліс - створили юридичну особу - ТОВ "Валео ЛТД" за винагороду, без мети здійснення господарської діяльності - це протоколи допиту Мєханошина і Пліса, який проводився у рамках розслідування кримінального правопорушення, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022220000000136 від 10.06.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 209 КК України ("Легалізація доходів, здобутих злочинних шляхом"), в яких зазначено, що свідки Мєханошин і Пліс дійсно повідомили слідство про те, що вони взяли участь у створенні та керівництво ТОВ "Валео ЛТД" за грошові кошти, без мети ведення реальної підприємницької діяльності; однак, у разі, якщо Мєханошин і Пліс дійсно створили юридичну особу для вдаваного підприємництва, - їхні дії містять склад злочину, покарання за який передбачено ст. 205 Кримінального кодексу України ("Фіктивне підприємництво"); як свідчать докази, надані позивачем, кримінальне провадження, у межах якого був проведений допит Мєханошина та Пліса, стосується саме легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом; жодного процесуального статусу в цьому кримінальному провадженні вони не мають, а ТОВ "ВАЛЕО ЛТД" не фігурує у кримінальних провадженнях щодо фіктивного підприємництва; невідомо, за яких обставин Мєханошин і Пліс давали свідчення та наскільки ці свідчення відповідають дійсності, адже на будь-якому етапі розслідування кримінального провадження, вони можуть відмовитися від своїх слів; щодо вказаних осіб не було винесено вироків за вчинення будь-яких майнових злочинів, які стосувалися би діяльності ТОВ "ВАЛЕО ЛТД"; у справі № 922/2986/24 ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не були допитані як сторони процесу; підтвердження або спростування раніше наданих показань засновником і керівником "ВАЛЕО ЛТД" - є ключовим для встановлення всіх подій, які мали місце під час укладення та виконання договору між ПП "ПФ "ЗДОБУШКА" та ТОВ "ВАЛЕО ЛТД"; також не встановлена особа, яка начебто надала грошові кошти Мєханошину та Плісу за створення та керівництво юридичною особою; не виключено, що вказана особа могла проводити підприємницьку діяльність від імені керівників компанії та лише надавати їм документи на підпис; згідно зі свідченнями ОСОБА_2 , він як керівник ТОВ "ВАЛЕО ЛТД" не підписував жодних документів, однак, на наданих документах, зокрема, на договорі, укладеному між ПП "ПФ "ЗДОБУШКА" та ТОВ "ВАЛЕО ЛТД" міститься підпис ОСОБА_4 ; експертизи, яка могла би довести, що на документах міститься підпис іншої особи або існують інші ознаки службового підроблення, не було проведено; договір між ПП "ПФ "ЗДОБУШКА" та ТОВ "ВАЛЕО ЛТД" був укладений 01 липня 2021 року; ТОВ "ВАЛЕО ЛТД", відповідно до даних із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань, було створено 05 жовтня 2020 року і має статутний капітал у розмірі 50 тисяч гривень і на сьогоднішній день не ліквідоване та не перебуває у процесі банкрутства; аналіз контрагента, який був проведений посадовими особами ПП "ПФ "ЗДОБУШКА" на момент підписання договору свідчив про те, що ТОВ "ВАЛЕО ЛТД" - компанія, яка зареєстрована у відповідності до норм чинного законодавства, має необхідний код ведення економічної діяльності, який передбачає оптову торгівлю продуктами харчування, проти юридичної особи не введенні санкції, проти її посадових осіб відсутні вироки у кримінальних провадженнях, податковий борг компанії, який був наявний на момент підписання угоду про поставку товарів рослинного походження, сплачений (що підтверджується даними з профільних вебсайтів перевірки юридичних осіб); компанія демонструвала реальну економічну діяльність і сплачувала податки; з пояснень керівника та засновника ПП "ПФ "ЗДОБУШКА" слідує, що з метою ведення власної господарської діяльності, засновник підприємства Ігор Жолновач шукав товар для подальшої переробки та перепродажу; у невстановлену дату, але не пізніше червня 2022 року він знайшов продавця, який надіслав продукцію (олію соняшникову та виноград сушений (родзинки)) на пробу; виявивши те, що товар є належної якості, та відповідає ринковій ціні, ПП "ПФ "ЗДОБУШКА" ухвалила рішення про проведення закупівлі вказаного товару, уклавши договір поставки № 01/07-1 від 01.07.2021 року з ТОВ "ВАЛЕО ЛТД"; у рамках виконання цієї угоди, впродовж 2021 року на адресу ПП "ПФ "ЗДОБУШКА" - м. Харків, В'їзд Станційний, 3, було поставлено 125 000 (сто двадцять п'ять тисяч) кілограмів олії соняшникової нерафінованої: 07.07.2021 - 10 000,00 кг; 09.08.2021 - 15 000,00 кг; 31.08.2021 - 15 000,00 кг; 14.09.2021 - 15 000,00 кг; 01.10.2021 - 15 000,00 кг; 13.10.2021 - 10 000,00 кг; 22.10.2021 - 15 000,00 кг; 04.11.2021 - 15 000,00 кг; 24.11.2021 - 15 000,00 кг.; вказані надходження олії соняшникової нерафінованої підтверджуються наступними документами: договір поставки, товарно-транспорті накладні, видаткові накладні, внутрішній бухгалтерський облік ПП "ПФ "ЗДОБУШКА"; на підтвердження реальності правочинів, ПП "ПФ "ЗДОБУШКА" надало суду першої інстанції вказані документи, зокрема, оригінальний примірник договору поставки № 01/07-1 від 01.07.2021 року, а також документи, які у подальшому підтверджують рух отриманого товару, відповідно до договору поставки та первинних бухгалтерських документів.

Загальна кількість олії соняшникової нерафінованої, яка була придбана ПП "ПФ "ЗДОБУШКА" за 2021 рік складає 281 500 (двісті вісімдесят одна тисяча п'ятсот) кілограмів; впродовж 2021 року до поставок олії соняшникової нерафінованої було залучено 5 контрагентів; на переробку до ТОВ "Сан Ойл" було направлено 184 320 (сто вісімдесят чотири тисячі триста двадцять) кілограм. 89 035 (вісімдесят дев'ять тисяч тридцять п'ять) кілограм олії соняшникової нерафінованої були реалізовані десяткам контрагентів, про що свідчать як внутрішньо бухгалтерські ПП "ПФ "ЗДОБУШКА", так і первинна бухгалтерська документація підприємства; загальна кількість отриманої олії соняшникової нерафінованої складає 281 500 кг; у 2021 році було перероблено та реалізовано 273 355 кг олії соняшникової нерафінованої; 97 % отриманої олії соняшникової нерафінованої було використано впродовж 2021 року.

Приватне підприємство "Приватна фірма "ЗДОБУШКА" була заснована 25 жовтня 2019 року; основний код ведення економічної діяльності компанії - неспеціалізована оптова торгівля; ПП "ПФ "ЗДОБУШКА" має десятки контрагентів, з якими співпраця відбувалася у різний час; зміна контрагентів пов'язана з декількома факторами: наявності товару, який є затребуваним на ринку під час необхідності проведення закупівлі; конкурентоспроможності вартості товару згідно з ринковою ціною; пошук контрагентів відбувався у мережі інтернет на спеціалізованих вебсайтах, де фізичні та юридичні особи, які мають харчову продукцію, та бажають її реалізувати, виставляють власні пропозиції; у травні 2021 року засновник ПП "ПФ "ЗДОБУШКА" Ігор Жолновач, шукаючи необхідну продукцію для придбання у мережі "Інтернет", знайшов контакт особи, яка займалася оптовим продажем продуктів харчування рослинного походження, який представився як "Сергій" і запропонував направити продукцію, яка в нього є, для перевірки та в разі, якщо її вартість, якість і кількість влаштує керівництво "ЗДОБУШКИ", укласти договір поставки; після отримання невеликої партії олії соняшникової нерафінованої та винограду сушеного, засновниками ПП "ПФ "ЗДОБУШКА" було ухвалено рішення про підписання договору поставки з ТОВ "ФОРСТМЕЙСТЕР"; впродовж травня-липня 2021 року була поставлена продукція, відповідно до досягнутих домовленостей і первинних бухгалтерських документів; після ухвалення рішення про продовження співпраці, "Сергій" запропонував укласти ще одну угоду з іншою компанією, яка має можливість поставити олію соняшникову нерафіновану на потреби ПП "ПФ "ЗДОБУШКА"; цей договір був укладений із ТОВ "ВАЛЕО ЛТД"; судячи з усього, цей чоловік - є посередником на ринку продуктів харчування рослинного призначення; за словами Ігоря Жолновача, він також пропонував придбати картоплю, олію рафіновану та іншу продукцію, однак "ЗДОБУШКА" відмовилася від цієї пропозиції, враховуючи те, що вартість олії рафінованої була вище за ринкову, а картопля (як й інші овочі - не є предметом діяльності ПП "ПФ "ЗДОБУШКА"); договір поставки між ПП "ПФ "ЗДОБУШКА" та ТОВ "ВАЛЕО ЛТД" був повністю виконаний до 24 листопада 2021 року; зі слів засновника ПП "ПФ "ЗДОБУШКА", напередодні підписання договору з ТОВ "ФОРСТМЕЙСТЕР", на електронну пошту підприємства направили проект угоди, який був погоджений сторонами; під час першої поставки товару на складські приміщення "ЗДОБУШКИ", водій привіз підписані директором ТОВ "ФОРСТМЕЙСТЕР" 2 екземпляри договорів і первинну бухгалтерську документацію щодо першої поставки товару; ці договори були підписані директором ПП "ПФ "ЗДОБУШКА"; за таким же принципом відбувалося укладення угоди про поставку між ПП "ПФ "ЗДОБУШКА" та ТОВ "ВАЛЕО ЛТД"; жодних ознак, які би могли свідчити про фіктивність компаній, не було виявлено; посадові особи ПП "ПФ "ЗДОБУШКА" провели повний аналіз контрагента завдяки наявним інструментам; на момент укладення угод і їхнього виконання, державна податкова служба також не мала запитань до роботи ТОВ "ФОРСТМЕЙСТЕР" і ТОВ "ВАЛЕО ЛТД"; компанії подавали звітність, вели активну господарську діяльність і сплачували податки.

Разом з тим, апелянтом до апеляційної скарги долучено відеозапис екрану, який, на його думку, є суттєвим підтвердженням правомірності дії ПП "ПФ "ЗДОБУШКА", однак не був долучений до матеріалів справи через неможливість відновити вміст інформації в електронному месенджері на мобільному пристрої "WhatsApp"; після отримання інформації про те, що в застосунку для моментальної передачі повідомлень "WhatsApp", може міститися листування, яке підтверджує правомірність дій і встановлює реальність господарських операцій між Приватним підприємством "Приватна фірма "ЗДОБУШКА", товариством з обмеженою відповідальністю "ВАЛЕО ЛТД" і товариством з обмеженою відповідальністю "ФОРСТМЕЙСТЕР", мобільний телефон із інстальованим застосунком було передано технічним спеціалістам для відновлення даних за попередні роки, які, у тому числі підтверджують факт поставки товару відповідно до укладених договорів між Приватним підприємством "Приватна фірма "ЗДОБУШКА", товариством з обмеженою відповідальністю "ВАЛЕО ЛТД" і товариством з обмеженою відповідальністю "ФОРСТМЕЙСТЕР".

Щодо вказаного електронного доказу, як зазначає апелянт, у вигляді запису екрана листування (у тому числі текстові документи, графічні зображення, фотографії, відео- та звукозаписи тощо) між співзасновником ПП "ПФ "ЗДОБУШКА" Ігорем Жолновачем, номер телефону: НОМЕР_4 і посередником, який підписаний як "Сергей Изюм Киев" (прізвище ім'я, по батькові та інші анкетні дані громадянина невідомі) номер телефону: НОМЕР_5 ", був отриманий лише "30" жовтня 2024 року, як наслідок, представник відповідача ПП "ПФ "ЗДОБУШКА" Горбань Б.Ю. невідкладно повідомляв суд про отримання відповідного доказу, однак у результаті відповідний доказ не був долучений до матеріалів справи, слід зазначити на таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу України покладається саме на заявника, а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини.

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Суд апеляційної інстанції не приймає доданий 1-м відповідачем додатковий доказ- відеозапис екрану, оскільки із вказаного доказу не можливо встановити обставини, на які посилається 1-й відповідач, зокрема те, що листування велось саме між співзасновником ПП "ПФ "ЗДОБУШКА" Ігорем Жолновачем та посередником, який підписаний як "Сергей Изюм Киев", і здійснює розгляд апеляційної скарги за наявними і поданими суду першої інстанції доказами.

Разом з тим, також, апелянт додав до апеляційної скарги бухгалтерські документи ПП "ПФ "ЗДОБУШКА" за період 2021-2022 років, які підтверджують отримання та реалізацію товарів за даний період та вказує на те, що ці документи підтверджують не лише реальність господарських операцій, здійснених із ТОВ "ФОРСТМЕЙСТЕР" і ТОВ "ВАЛЕО ЛТД", а й подальший рух товарно-матеріальних ресурсів.

Дані документи, як зазначає апелянт, раніше неможливо було отримати через форс-мажорні обставини (непереборні), які виникли внаслідок злочинної агресії Російської Федерації, стосовно чого, зокрема, вказує на те, що сам по собі факт введення військового стану - не є підставою для долучення доказів у справі на стадії подання апеляційної скарги, однак неподання цих доказів зумовлене втратою частини документації через одну з російських атак на місто Харків; діяльність ПП "ПФ "ЗДОБУШКА" здебільшого проводиться у Харкові, у місті постійно знаходиться керівництво та засновники компанії, а також частина співробітників, у тому числі, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку; у відповідь на звернення Національної поліції України та ГУ ДПС у Харківській області щодо надання документів, ПП "ПФ "ЗДОБУШКА" повідомляла, що частина первинної бухгалтерської документації була втрачена внаслідок однієї з атак на Харків; 23 січня 2024 року о 4:00 ворог завдав ракетний удар по Київському району м. Харкова; було пошкоджено житлові будинки, будівлю санаторної школи-інтернат, а також газопровід; внаслідок атаки загинуло 2 особи, 46 людей отримали поранення різних ступенів тяжкості; про те, що внаслідок відповідної атаки були втрачені оригінали первинної бухгалтерської документації, були повідомлені ДПС, НПУ, а також неодноразово зазначено в суді; лише зараз вдалося відновити всі копії документації, які надали змогу скласти повний реєстр бухгалтерського обліку за 2021-2022 роки.

Частиною 1, 4 статті 80 ГПК України встановлено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідно до ст. 124, п. 2, 3, 4 ч. 2 ст.129 Конституції України, ст. ст. 7, 13 ГПК України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, вказані додаткові докази, а саме: бухгалтерські документи ПП "ПФ "ЗДОБУШКА" за період 2021-2022 років, слід прийняти на підставі положень ст. 269 ГПК України, як такі, що не були подані позивачем з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Так, вище вказано, що 25 травня 2021 року між ПП “Приватна фірма “Здобушка» (далі - покупець/перший відповідач) та ТОВ “Форстмейстер» (далі - постачальник/третій відповідач) укладено договір поставки № 05/25-1 (далі - Договір - 1), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність товари, а покупець зобов'язується сплатити і прийняти такий товар.

Також, 01 липня 2021 року між ПП “Приватна фірма “Здобушка» (далі - покупець/перший відповідач) та ТОВ “Валео ЛТД» (далі - постачальник) укладено договір поставки № 01/07-1 (далі - Договір - 2), відповідно до п.1.1 якого постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність товари, а покупець зобов'язується сплатити і прийняти такий товар. Пунктом 1.2 Договору - 1 та Договору - 2 визначено, що найменування товару: згідно накладних на товар. Пунктом 3.1 Договору - 1 та Договору - 2 встановлено ціна товару: згідно накладних на товар.

В підтвердження господарських операцій на виконання умов договору-1 та договору - 2 ПП “Приватна фірма “Здобушка» подано до ДПС товарно-транспортні накладні.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За змістом п. 14.1.231 статті 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в "Єдиному реєстрі податкових накладних" у встановлений цим Кодексом термін.

У правових висновках, викладених у постанові Верховного Суду від 10 березня 2020 року у справі № 640/1073/19, між іншим, вказано на те, що презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податків від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку.

Згідно з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 12.04.2016 року у справі №826/17617/13, від 05.03.2012 року у справі №21-421а11 та від 22.09.2015 року у справі №810/5645/14, зокрема, недоліки у накладних на передачу та прийняття документації (відсутність посади, прізвища та імені уповноважених осіб позивача та товариства, які їх представляли в цих господарських операціях) не спростовують реальність господарських операцій, так само, як і факт відкриття кримінальних проваджень і отримання в процедурах досудового розслідування доказів щодо фіктивності суб'єктів підприємницької діяльності - постачальників послуг, покупцем яких є позивач, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків усіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами.

Також, Верховний Суд у постанові від 16 жовтня 2012 року у справі №21-281а12, окрім іншого, зазначив, що у разі відсутності контрагента за юридичною адресою згідно з пунктом 17 статті 11 Закону №509-XII органи ДПС у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатись у передбачених законом випадках до судових органів із позовною заявою про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності; суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що відсутність юридичної особи за місцезнаходженням не призводить до скасування або визнання неправомірним запису в Реєстрі стосовно місцезнаходження юридичної особи і відсутність юридичної особи за місцезнаходженням є підставою для внесення таких відомостей до Реєстру та постановлення судового рішення про припинення юридичної особи.

Верховний Суд України неодноразово наголошував, що при вирішенні даного виду спору суди повинні досліджувати первинні бухгалтерські документи та з'ясовувати інформацію щодо фактів здійснення господарських операцій між контрагентами, при цьому приймаючи до уваги лише Довідки, а не Акти про неможливість проведення зустрічних звірок у зв'язку з відсутністю платника податку за юридичною адресою (постанова Верховного Суду України у справі №804/4663/15 від 27.01.2016 року).

Тільки фіктивність діяльності контрагента підтверджена вироком суду є належним доказом безтоварності операції (такі правові висновки викладені Верховним Судом України у постанові від 01.12.2015 року у справі №826/15034/14).

Разом із тим, у постанові від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19 Велика Палата Верховного Суду відступила від попереднього висновку Верховного Суду України про те, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, у зв'язку із чим господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Велика Палата Верховного Суду запровадила диференційований підхід до аналізу господарських операцій між суб'єктами господарювання залежно від фактично встановлених вироками обставин і їх впливу на правовідносини. Будь-який документ, виданий від імені суб'єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа і згідно зі ст. 44 ПКУ і ст. 9 Закону № 996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб'єкта господарювання та/ або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також щодо сумніву в достовірності даних, унесених до відповідного документа своїм контрагентом, у т. ч. стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису й інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції; норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог Закону щодо формування витрат і податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента і злагодженості дій між ними; вирок щодо посадової особи контрагента, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретних обставин щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватись адміністративним судом разом із наданими первинними документами й обставинами щодо наявності первинних документів, правомірності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв'язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності; помилки в оформленні документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних убачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Окрім того, у постанові від 06.11.2018 року у справі №822/551/18 Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про недоведеність податкового правопорушення щодо нецільового використання Кооперативом коштів (активів) при фінансуванні будівництва житла за рахунок коштів членів (учасників) організації та зазначив, зокрема, на таке.“Приймаючи спірне податкове повідомлення - рішення податковий орган поклав в основу складу податкового правопорушення "нецільового використання" виключно суб'єктивну ознаку позивача, як неприбуткової організації, яка спростовується фактом включення Кооперативу до Реєстру неприбуткових організацій, при цьому під час судових процедур (впродовж розгляду справи усіма інстанціями) відповідач доводить об'єктивні критерії такої оцінки, а саме наявність або відсутність первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, як підстав для їх бухгалтерського обліку в розумінні частини першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-14 та ставить під сумнів сам факт виконання будівельних робіт контрагентом позивача. Будь-яких норм Податкового кодексу України на підставі яких здійснюється визначення (збільшення) грошових зобов'язань з податку на прибуток, об'єкту оподаткування податком на прибуток на загальних підставах, розміру податку, ставки податку спірне податкове повідомлення - рішення не утримує. Відтак, відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Суд позбавлений можливості прийняти доводи податкового органу з огляду на те, що суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення. Неприйнятними є доводи податкового органу в частині посилання на матеріали досудового розслідування кримінальних проваджень: № 32015100020000162, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 грудня 2015 року за ознаками складу злочину, передбаченого частини 5 статті 27, частини 3 статті 212, частини 2 статті 200, частини 1 статті 205 Кримінального кодексу України; №32016100070000026, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 липня 2016 року за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 205, частиною 1 статті 212, частиною 5 статті 27, частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України; №32017100070000002, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 січня 2017 року за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 205, частиною 1 статті 212, частиною 5 статті 27, частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України. Досудовим розслідуванням у рамках цих кримінальних справ встановлено, що на території міста Києва діє група осіб, які шляхом використання ряду підконтрольних "фіктивних" підприємств, а саме: Товариства з обмеженою відповідальністю "Валіо Груп" та інших, вчиняють дії щодо пособництва службовим особам реального сектору економіки в ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах. У ході досудового розслідування встановлено, що невстановлені слідством особи створили (придбали) Товариство з обмеженою відповідальністю "Валіо Груп" з метою прикриття незаконної діяльності реального сектору. Під час проведення обшуку квартири, де проживав та здійснював свою протиправну діяльність один з фігурантів "конвертаційного центру", вилучено печатку Товариства з обмеженою відповідальністю "Валіо Груп", чорнові записи та чисті аркуші паперу формату А-4 з відтисками печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Валіо Груп". Відповідно до реєстраційних документів встановлено, що з лютого 2015 року до складу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Валіо Груп", з одночасним призначенням на посаду директора, увійшов ОСОБА_5, який повідомив, що службовою особою вказаного підприємства не являвся, відношення до фінансово-господарської діяльності не мав, банківськими рахунками не користувався, до складу засновників не входив, звітність до контролюючих органів не подавав, печаткою не користувався (ухвала Подільського районного суду м. Києва від 14 лютого 2017 у справі №758/1592/17). Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно частини першої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Так, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України (далі КПК України). У частині першій статті 23 КПК закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом. Частиною четвертою статті 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що ні на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, ні станом на час розгляду даної справи в судах першої та апеляційної інстанції, інформація стосовно винесення вироку щодо посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Валіо Груп" відсутня. Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Матеріали досудового розслідування за вказаними вище кримінальними провадженнями не можуть бути враховані як доказ фіктивності Товариства з обмеженою відповідальністю "Валіо Груп". Суд визнає, що недоведеність складу податкового правопорушення податковим органом в розумінні статті 109 Податкового кодексу України унеможливлює прийняття позиції податкового органу щодо правомірності визначення податку на прибуток та направлення податкової вимоги із включенням до її складу податкового боргу та нарахування нею пені, що обумовлює протиправність їх прийняття».

Таким чином, протоколи допиту ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в рамках кримінального правопорушення, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022220000000136 від 10.06.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 209 КК України ("Легалізація доходів, здобутих злочинних шляхом") до винесення вироку в кримінальному провадженні не можуть вважатись належними доказами у даній справі та не можуть бути враховані як доказ фіктивності укладених правочинів.

Згідно ч. 6 ст. 75 ГПК України, обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, відповідно до приписів ч. 6 ст. 75 ГПК України вчинення кримінального правопорушення може бути підтверджено лише обвинувальним вироком, однак, позивачем не долучено до матеріалів позову такого вироку.

Таким чином, матеріалами справи не підтверджується завдання матеріального збитку державним чи іншим інтересам та наявності інших суспільно небезпечних наслідків.

А отже, висновок місцевого господарського суду про те, що склавши первинні документи бухгалтерського обліку, які не підтверджують фактичного здійснення господарської операції, відповідачі діяли узгоджено, маючи умисел та переслідуючи мету: створення формальних підстав виникнення права на податковий кредит з податку на додану вартість, що доводиться оформленням ПП “Приватна фірма “Здобушка» відповідних податкових накладних та не заперечується останнім, є передчасним.

Таким чином, посилання позивача на те, що не підтверджено пересування транспортних засобів з державними номерними знаками, зазначеними у товарно-транспортних накладних № 001647 від 01.10.2021 року, № 001660 від 13.10.2021 року, № 001671 від 22.10.2021 року, № 001684 від 04.11.2021 року, № 001702 від 24.11.2021 року щодо переміщення транспортного засобу з номерним знаком НОМЕР_1 , за маршрутом - з пункту навантаження: м. Харків, вул. Новий Побут, 4 до пункту розвантаження: м. Харків Станційний В'їзд, 3; відбулось переоформлення транспортного засобу з номерним знаком НОМЕР_2 на нового власника та отримання нового номерного знаку НОМЕР_3 на автомобіль, який фігурує у товарно-транспортних накладних: №167 від 07.07.2021 року, № 212 від 09.08.2021 року, №219 від 31.08.2021 року, №244 від 14.09.2021 року; відсутні Товариства з обмеженою відповідальністю “ВАЛЕО ЛТД» за юридичною адресою; реєстрація ТОВ “ВАЛЕО ЛТД» без наміру здійснення господарської діяльності, що підтверджується протоколами допиту власника ОСОБА_1 та директора ОСОБА_2 ; відсутність у ТОВ “ВАЛЕО ЛТД» господарських взаємовідносин із ТОВ “Бізнес Логістик» на транспортування продукції на адресу ПП “ПРИВАТНА ФІРМА “ЗДОБУШКА»; відсутність відносин перевізника з водіями (ПІБ яких зазначено у ТТН) та власниками транспортних засобів (номерні знаки яких зазначено у ТТН); про безтоварність господарських операцій за договором поставки № 01/07-1 від 01.07.2021 року, оскільки не підтверджено пересування транспортних засобів з державними номерними знаками, зазначеними у товарно-транспортних накладних за № 392 від 26.05.2021 року, № 393 від 31.05.2021 року, № 398 від 03.06.2024 року, № 403 від 16.06.2021 року, № 504 від 29.06.2024 року, № 510 від 07.07.2021 року з пункту навантаження: м. Харків, вул. Клочківська,295 до пункту розвантаження: м. Харків Станційний В'їзд, 3 та за товарно-транспортною накладною № 001500 від 06.07.2021 року з пункту навантаження: м. Харків, вул. Велика Панасівська,19 до пункту розвантаження: м. Харків Станційний В'їзд, 3; відсутністю ТОВ “ФОРСТМЕЙСТЕР» за юридичною адресою: місто Харків, вул. Клочківська, 295, зокрема позивач вказує, що допитаний в якості свідка ОСОБА_3 , який є власником приміщення за адресою АДРЕСА_1 з 2011 року по теперішній час повідомив, що дане приміщення в оренду ТОВ “ФОРСТМЕЙСТЕР» ніколи не здавав і взагалі дане приміщення в оренду ніколи не надавалося; реєстрація ТОВ “ФОРСТМЕЙСТЕР» без наміру здійснення господарської діяльності; відсутність у ТОВ “ФОРСТМЕЙСТЕР» господарських взаємовідносин із ТОВ “Бізнес Логістик» на транспортування продукції на адресу ПП “ПРИВАТНА ФІРМА “ЗДОБУШКА»; відсутність відносин перевізника з водіями (ПІБ яких зазначено у ТТН) та власниками транспортних засобів (номерні знаки яких зазначено у ТТН), спростовуються матеріалами справи та наявними у справі доказами.

Отже, висновок місцевого господарського суду про задоволення позову не відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)

Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Таким чином, доводи викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити.

Отже, місцевий господарський суд не з'ясував обставини, що мають значення для справи, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а тому рішення господарського суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити повністю та стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги з позивача, відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 269, ч.2 ст. 275, ст. ст. 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Приватного підприємства "Приватна фірма “Здобушка» - адвоката Горбань Б.Ю. задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 17.01.2025 року у справі №922/2986/24 скасувати повністю.

Ухвалити нове рішення.

У позові відмовити повністю.

Стягнути з Головного управління ДПС України у Харківській області (61057, місто Харків, вулиця Пушкінська будинок 46, код ЄДРПОУ 43983495) на користь Приватного підприємства "Приватна фірма “Здобушка» (61020, місто Харків, в'їзд Станційний, будинок 3, код ЄДРПОУ 43311021) 273 805, 00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 02.04.2025 року.

Головуюча суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий

Суддя О.В. Плахов

Попередній документ

126285829

Наступний документ

126285831

Інформація про рішення:

№ рішення:	126285830
№ справи:	922/2986/24
Дата рішення:	02.04.2025
Дата публікації:	03.04.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Східний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (12.01.2026)
Дата надходження:	21.04.2025
Предмет позову:	про визнання договорів недійсними

Розклад засідань:

Минулі засідання (5)

03.10.2024 10:00	Господарський суд Харківської області
24.10.2024 10:00	Господарський суд Харківської області
31.10.2024 10:30	Господарський суд Харківської області
02.04.2025 09:15	Східний апеляційний господарський суд
19.06.2025 12:00	Касаційний господарський суд