ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
26 березня 2025 року Справа № 918/1223/20
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Маціщук А.В. , суддя Василишин А.Р.
секретар судового засідання Першко А.А.
за участю представників сторін:
від позивача - Якимчук О.М.
від відповідача - Янкевич Л.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" на рішення Господарського суду Рівненської області від 16 грудня 2024 року у справі №918/1223/20 (повний текст складено 26 грудня 2024 року, суддя Політика Н.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут"
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз"
про вчинення певних дій
У грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз", в якій просить:
- визнати неправомірними дії Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" щодо надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" недостовірних об'ємів газу, спожитих побутовими споживачами, у період з 01 серпня 2018 року по 31 жовтня 2020 року;
- зобов'язати Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" достовірну інформацію щодо обсягів природного газу про фактично спожитий газ побутовими споживачами у період з 01 серпня 2018 року по 31 жовтня 2020 року.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 16 грудня 2024 року у справі №918/1223/20 відмовлено в задоволені позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут"до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" про вчинення певних дій.
Вказане рішення мотивоване тим, що нормами Кодексу ГРМ та Типового договору, які затверджені Регулятором, встановлено обов'язок Оператора ГРМ проводити розрахунки по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, шляхом приведення об'єму природного газу до стандартних умов за показаннями побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, що і було зроблено відповідачем в період з 1 серпня 2018 року по 31 жовтня 2020 року. З серпня 2018 року Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз", приведені ним до стандартних умов, об'єми використаного природного газу побутовими споживачами (встановлені відповідно до фактичних показань лічильників газу побутових споживачів) зараховувало на особові рахунки конкретного побутового споживча. Відповідно, кожний такий побутовий споживач розраховувався за ці приведені до стандартних умов об'єми перед постачальником природного газу (позивачем), як за об'єми спожитого ним природного газу. Висновком експерта за результатами проведення додаткової судової економічної експертизи від 17 жовтня 2024 року №5254/22-21 встановлено, що за результатами дослідження фактичний об'єм споживання відображений у персоніфікованих даних про фактичний об'єм (обсяг) природного газу по категорії побутових споживачів (населення) приведений до стандартних умов становить 306 487 450,01 куб.м., що з урахуванням округлення співпадає з даними реєстрів розподіленого природного газу споживачам Замовника та даними актів про фактичний обсяг спожитого газу, оформленим за Договором на розподіл природного газу №09/15508/Д.270-Н від 25 червня 2015 року у аналогічний період в частині обсягів розподіленого газу населенню. За висновком місцевого господарського суду, позивачем не було подано доказів, які б підтвердили факти, викладені в позовній заяві, щодо порушеного права позивача зі сторони відповідача.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 16 грудня 2024 року у справі №918/1223/20 та ухвалити нове рішення, яким задоволити позов.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що внаслідок неправомірних дій АТ "Рівнегаз", для товариства були передані недостовірні об'єми газу, спожиті побутовими споживачами починаючи з 01 серпня 2018 року по 31 жовтня 2020 року. Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" не погоджується з даними щодо об'ємів спожитого природного газу побутовими споживачами за вказаний період, які визначені Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз", а підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду стали обставини, які виникли внаслідок невідповідності нарахованих Оператором ГРМ (відповідачем) норм споживання у відповідні періоди для населення у разі відсутності у них газових лічильників, що в свою чергу рішеннями судів всіх інстанцій були визнані недійсними. Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" внаслідок передачі АТ "Рівнегаз" недостовірних об'ємів газу, несе необґрунтовані витрати по оплаті за придбаний газ у НАК «Нафтогаз України», які обумовлені наданням некоректної інформації щодо фактичного обсягу постачання населенню. Побутові споживачі, які забезпечені засобами обліку газу сплачують за спожитий природний газ згідно фактичних показників лічильників газу, а розрахунок з оптовим продавцями, зокрема з НАК "Нафтогаз України" - Товариством проводиться відповідно до інформації про обсяги природного газу, наданої Відповідачем. Такі завищення обсягів розподілу природного газу безпосередньо впливають на права постачальника, оскільки позивач вимушений брати на себе безпідставно збільшені зобов'язання щодо сплати природного газу і, до вирішення питання в судовому порядку, позивач має керуватися саме даними Оператора ГРМ.
Апелянт зауважує, що згідно з розподілом функцій між учасниками ринку природного газу, повноваження по обліку фактично спожитого природного газу віднесено до компетенції Оператора ГРМ АТ "Рівнегаз", а ТОВ "РІВНЕГАЗ ЗБУТ" не має навіть технічної можливості для здійснення обліку природного газу, а зобов'язаний використовувати дані, отримані від Оператора ГРМ. Тобто, ТОВ "РІВНЕГАЗ ЗБУТ" має змогу визначити фактичний обсяг природного газу, який був спожитий побутовими споживачами у звітному місяці, виключно з використанням даних, отриманих від АТ "Рівнегаз" та даних, розміщених на інформаційній платформі Оператора ГТС (з 01 січня 2020 року). Відтак, відповідальність за якість та достовірність обліку спожитих обсягів природного газу побутовими споживачами, покладається на Оператора ГРМ. ТОВ "РІВНЕГАЗ ЗБУТ" здійснюється виключно вартісне нарахування за спожитий природний газ у відповідності до наданої АТ "Рівнегаз" інформації щодо обсягів спожитого природного газу споживачами у відповідні календарні періоди.
Скаржник зазначає, що у період з серпня 2018 року по жовтень 2018 року діяв укладений між позивачем та НАК "Нафтогаз України" Договір купівлі-продажу природного газу №17-442-Н від 27 вересня 2017 року, а з листопада 2018 року по липень 2020 року (включно) діяв Договір купівлі-продажу природного газу №18-542-Н від 05 листопада 2018 року. Відтак, для формування актів приймання-передачі між ТОВ "РІВНЕГАЗ ЗБУТ" та НАК "Нафтогаз України" використовувалися ті обсяги спожитого природного газу побутовими споживачами, які формувала та надавала облікова організація - АТ "Рівнегаз". ТОВ "РІВНЕГАЗ ЗБУТ" звертало увагу суду першої інстанції, на те, що Товариство надало інформацію про всі нарахування по кожному побутовому споживачу окремо за період з 01 серпня 2018 року по 31 жовтня 2020 року (за ЕІС кодом побутового споживача). Всі нарахування проведенні виключно за даними про об'єми спожитого природного газу побутовими споживачами, які передані АТ "Рівнегаз". Однак, при проведенні вибіркового аналізу відповідності обсягів спожитого газу окремими побутовими споживачами Рівненської області, визначених відповідно до фактичних показників встановлених у їх домоволодіннях приладів обліку, були виявлені суттєві розбіжності з даними, що отримані від АТ "Рівнегаз", а також виявлено масові факти коригування Оператором ГРМ обсягів спожитого газу закритих періодів. Відтак, у ТОВ "РІВНЕГАЗ ЗБУТ" є обґрунтовані сумніви в достовірності даних, якими оперує Оператор ГРМ і на підставі яких були визначені фінансові зобов'язання нашого товариства за отриманий від НАК "Нафтогаз України" природний газ.
Крім того, апелянт звертає увагу суду, що у зв'язку з тим, що ТОВ "РІВНЕГАЗ ЗБУТ" здійснювало постачання природного газу, який був розподілений АТ "РІВНЕГАЗ" в тому числі, для споживачів без газових лічильників, та виконало вимоги постанови КМУ (зробило перерахунок норм в сторону зменшення) - виникла невідповідність розподіленого Оператором ГРМ (відповідачем) об'єму (обсягу) нормам споживання, які були встановленими КМУ у відповідні періоди, для населенням у разі відсутності газових лічильників (без газових лічильників). АТ "Рівнегаз" надалі ухиляється від надання інформації про кориговані об'єми газу закритих періодів, а також не підтверджує, що здійснило коригування за нормами споживання відповідно до Постанови КМУ №143 від 27 лютого 2019 року.
Листом №918/1223/20/272/25 від 20 січня 2025 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Рівненської області.
23 січня 2025 року до апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №918/1223/20.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28 січня 2025 року у справі №918/1223/20 залишено без руху апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" на рішення Господарського суду Рівненської області від 16 грудня 2024 року у справі №918/1223/20. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 (десяти) днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та надати суду докази сплати судового збору у розмірі 5 044 грн 80 коп.
07 лютого 2025 року від ТОВ "Рівнегаз Збут" надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано платіжну інструкцію №82 від 31 січня 2025 року про сплату 5044,80 грн. судового збору.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 лютого 2025 року, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії Філіпової Т.Л., внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р., суддя Маціщук А.В.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12 лютого 2025 року у справі №918/1223/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" на рішення Господарського суду Рівненської області від 16 грудня 2024 року у справі №918/1223/20 та призначено розгляд апеляційної скарги на 05 березня 2025 року об 10:15 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2.
20 лютого 2025 року від відповідача - АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останнє вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін. В обгрунтування своїх заперечень відповідач посилається на доводи викладені в оскаржуваному рішенні.
25 лютого 2025 року від ТОВ "Рівнегаз збут" надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу. Позивач звертає увагу, що у відзиві на апеляційну скаргу АТ "Рівнегаз" вкотре підтвердило, що до споживачів, які протягом спірного періоду не були забезпеченими лічильниками газу, відповідачем застосовувались норми споживання природного газу, встановлені постановою КМУ №619 від 08 червня 2016 року, що є абсолютно неправомірним. АТ "Рівнегаз" не заперечує той факт, що в оскаржуваному періоді проводило численні коригування (зменшення) обсягів спожитого газу по особових рахунках побутових споживачів, зокрема і закритих періодів, по яким підписані акти-приймання передачі з оптовим постачальником природного газу НАК "Нафтогаз України". Позивач зауважує, що повідомлення від АТ "Рівнегаз" про відсутність можливості доступу до Інформаційної платформи до Оператора ГТС не надходило, що свідчить про наявність у АТ "Рівнегаз" доступу до інформаційної платформи.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05 березня 2025 року у справі №918/1223/20 розгляд апеляційної скарги було відкладено на 26 березня 2025 року об 10:45 год.
03 березня 2025 року від ТОВ "Рівнегаз збут" надійшло клопотання про призначення експертизи, в якій заявник просить суд призначити повторну експертизу, проведення якої доручити Хмельницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
На вирішення повторної судової економічної експертизи поставити наступні питання:
- Чи підтверджується документально об'єм розподіленого відповідачем природного газу побутовим споживачам позивача, в яких не встановлено індивідуальні лічильники за період з 01.08.2018 року по 31.10.2020 року та в яких обсягах помісячно, враховуючи, що з 01.08.2018 року і до 07 лютого 2019 року діяли норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року №203 "Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників"; з 08 лютого 2019 року і до 06 березня 2019 року діяли норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2019 року №63 "Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами"; з 07 березня 2019 року і до 31 жовтня 2020 року діяли норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2019 року №143 "Питання споживання природного газу"?
- Чи підтверджується документально та в яких обсягах за період з 01 серпня 2018 року по 31 жовтня 2020 року помісячно, застосування позивачем норм споживання природного газу для побутових споживачів, у яких відсутній облік природного газу із застосуванням засобів вимірювальної техніки, з 01 серпня 2018 року і до 07 лютого 2019 року - відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року №203 "Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників"; з 08 лютого 2019 року і до 06 березня 2019 року - відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2019 року №63 "Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами"; з 07 березня 2019 року і до 31 жовтня 2020 року - відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2019 року №143 "Питання споживання природного газу"?
- Чи підтверджується документально та в яких обсягах за період з 01 серпня 2018 року по 31 жовтня 2020 року помісячно, застосування відповідачем норм споживання природного газу для побутових споживачів, у яких відсутній облік природного газу із застосуванням засобів вимірювальної техніки, з 01 вересня 2018 року і до 07 лютого 2019 року - відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року №203 "Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників"; з 08 лютого 2019 року і до 06 березня 2019 року - відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2019 року №63 "Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами"; з 07 березня 2019 року і до 31 жовтня 2020 року - відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2019 року №143 "Питання споживання природного газу"?
- Чи підтверджується документально та в яких обсягах розбіжність між даними Оператора ГРМ про фактичні обсяги споживання природного газу побутовими споживачами, які визначені відповідно до показників лічильників газу, з даними про обсяги споживання природного газу на лічильниках газу, які передані побутовими споживачами за період з 01 серпня 2018 року по 31 жовтня 2020 року?
Клопотання про зупинення обгрунтовано тим, що з пояснень АТ "Рівнегаз" вбачається, що ним нараховано норми споживання природного газу відповідно до постанови КМУ №619 від 08 червня 1996 року "Про затвердження норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників", яка не підлягає до застосування. В матеріалах справи є висновок експерта від 27 квітня 2022 року №11238/21-71/8656 8664/22-71 за результатами судово-економічної експертизи у господарській справі №918/1223/20 та висновок експерта за результатами проведення додаткової судово-економічної експертизи від 17 жовтня 2024 року №5254/22-21, проте у досліджуваній судовій справі експертами при складені вказаних висновків взагалі не було взято до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2021 року у справі №212/5836/17 щодо періодів дії та чинності постанов Кабінету Міністрів України, якими встановлювались норми споживання природного газу побутовим споживачам, в яких відсутні газові лічильники у спірний період з 01 серпня 2018 року по 31 жовтня 2020 року.
З огляду на те, що висновки експертиз від 27 квітня 2022 року №11238/21-71/86568664/22- 7103.01 та від 17 жовтня 2024 року №5254/22-21, на переконання апелянта, є недостовірними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, а також викликають сумнів у позивача щодо їх правильності, існує необхідність у призначенні повторної судової експертизи.
Розглянувши подане ТОВ "Рівнегаз збут" клопотання про призначення експеритизи колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 228 ГПК суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках призначення судом експертизи.
Згідно імперативних приписів частини 3 статті 195 ГПК провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини 1 статті 227 та пунктом 1 частини 1 статті 228 цього Кодексу.
Отже, призначення судом експертизи не входить до вичерпного переліку підстав для зупинення провадження у справі на стадії її розгляду по суті.
Пунктом 6 частини 1 статті 267 ГПК передбачено, що суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду за клопотанням сторін та інших учасників справи вирішує, зокрема, питання про призначення експертизи.
Тобто ГПК України чітко визначено, що питання про призначення експертизи вирішується судом саме на стадії підготовки справи до апеляційного розгляду.
Підготовчі дії, визначені пунктами 5, 6 частини 1 цієї статті, вчиняються з дотриманням прав всіх учасників справи подати свої міркування або заперечення щодо їх вчинення, якщо інше не передбачено цим Кодексом (частина 2 статті 267 ГПК України).
Після проведення підготовчих дій суддя-доповідач доповідає про них колегії суддів, яка вирішує питання про проведення додаткових підготовчих дій в разі необхідності та призначення справи до розгляду. Про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням (стаття 268 ГПК України).
З аналізу положення статті 267 ГПК України, з метою дотримання прав всіх учасників, клопотання про призначення експертизи мало бути подано разом з апеляційною скаргою та у будь-якому разі до вирішення питання про призначення справи до розгляду.
Відповідно до частин 1-2 статті 270 ГПК України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання.
Як вбачається з матеріалів справи, провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" на рішення Господарського суду Рівненської області від 16 грудня 2024 року у справі №918/1223/20 було відкрито ухвалою від 12 лютого 2025 року. В свою чергу, клопотання про призначення експертизи апелянтом було подано лише 03 березня 2025 року, тобто поза межами строку та стадії, встановленими ГПК України.
Заявником також не обгрунтовано неможливість подання такого клопотання до суду першої інстанції.
Крім того, за змістом частини 2 статті 107 ГПК України за наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо) за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити повторну експертизу, доручивши її проведення іншим експертам.
У відповідності до положень пункту 1.2.14 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, повторною є експертиза, під час проведення якої досліджуються ті самі об'єкти і вирішуються ті самі питання, що й при проведенні первинної (попередніх) експертизи (експертиз).
При цьому, повторну судову експертизу може бути призначено, якщо є розходження у висновках кількох експертів і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №910/18774/15.
З дослідженого колегією суддів вбачається, що первинна експертиза у справі містила більш широкі формулювання питань, в той час як на розгляд повторної експертизи пропонуються питання вужчого змісту в окремі періоди. Також підставою заявлення повторної експертизи є незастосування судовими експертами у основній та додатковій експертизі висновку Великої Палати Верховного Суду викладеної у постанові від 26 жовтня 2021 року у справі №212/5836/17 щодо періодів дії та чинності постанов Кабінету Міністрів України, якими встановлювались норми споживання природного газу побутовим споживачам, в яких відсутні газові лічильники у спірний період з 01 серпня 2018 року по 31 жовтня 2020 року. Тобто, заявник вважає, що судові експерти керувалися постановами Кабінету Міністрів України, які не підлягали застосуванню. Вказані обставини можуть бути підставою для притягнення судових експертів до відповідальності, однак не можуть бути підставою для призначення повторної експертизи.
З огляду на викладене в сукупності, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ТОВ "Рівнегаз збут" про призначення повторної судової експертизи у справі.
Безпосередньо в судових засіданнях представники позивача та відповідача повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" здійснює постачання природного газу на підставі виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор), ліцензії, згідно постанови №653 від 16 травня 2017 року.
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про ринок природного газу" з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб'єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов'язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства.
Постановами Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу від 22 березня 2017 року №187 (період дії з 01 квітня 2017 року до 01 листопада 2018 року) та від 19 жовтня 2018 року №867 (період дії з 01 листопада 2018 року по 21 серпня 2020 року) на Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" були покладені спеціальні обов'язки щодо постачання природного газу побутовим споживачам та релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) до зміни постачальника природного газу на території Рівненської області.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут", як газопостачальне підприємство, надає споживачам послуги з постачання природного газу, тобто, забезпечує споживачів ресурсом природного газу. При цьому, інші послуги на ліцензованій території, зокрема, розподіл та облік розподіленого природного газу здійснює Оператор ГРМ, яким є Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз".
Відносини між газопостачальними організаціями, споживачами природного газу та Оператором ГРМ регулюються Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2496 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за №1382/27827 (далі - Правила постачання) та Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2494 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за №1379/27824 (далі - Кодекс ГРМ).
Відповідно до пункту 2 розділу III Правил постачання, постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Відповідно до пункту 13 розділу III Правил постачання природного газу, розрахунки (побутовим споживачем) за послуги з газопостачання можуть проводитися на підставі даних про об'єм (обсяг) газу, визначений споживачем та Оператором ГРМ за підсумками місяця відповідно до умов договору розподілу природного газу, укладеного між побутовим споживачем та Оператором ГРМ, або за плановою величиною середньомісячного споживання в опалювальний та міжопалювальний періоди.
Механізм визначення фактичних обсягів спожитого природного газу побутовими споживачами передбачений Кодексом ГРМ.
Порядок комерційного обліку природного газу, у тому числі приладового, по об'єкту споживача визначений в розділах IX - XI цього Кодексу (абзац 6 пункту 2 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ).
Згідно з пунктом 1 глави 4 розділу IX Кодексу ГРМ визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу по об'єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу та договору. Для визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу приймаються дані лічильника газу Оператора ГРМ. У разі відсутності лічильника газу в Оператора ГРМ приймаються дані лічильника газу побутового споживача. При цьому Оператор ГРМ має право протягом експлуатації лічильника газу та відповідно до вимог цього Кодексу здійснювати контрольне зняття показань ЗВТ (лічильника газу) для контролю та перевірки його показань.
Пунктом 4 цієї глави встановлено, що побутовий споживач, який за умовами договору розподілу природного газу розраховується за лічильником газу, зобов'язаний щомісяця станом на 01 число місяця знімати фактичні показання лічильника газу та протягом п'яти діб (до 05 числа включно) надавати їх Оператору ГРМ у спосіб, визначений договором розподілу природного газу. У разі неотримання Оператором ГРМ до 06 числа місяця, що настає за розрахунковим, показань лічильника газу та за умови, що лічильник газу не оснащений засобами дистанційної передачі даних, фактичний об'єм розподілу та споживання природного газу по об'єкту споживача за розрахунковий період визначається Оператором ГРМ на рівні планового місячного об'єму споживання на відповідний період, що розраховується, виходячи з групи споживання побутового споживача, з урахуванням вимог цього Кодексу. Якщо за підсумками наступного місяця споживач своєчасно надасть покази лічильника газу, формування об'єму розподілу та споживання природного газу за період зазначеного місяця здійснюється з урахуванням наданих показань.
Згідно пункту 5 глави 4 розділу IX Кодексу ГРМ, Оператор ГРМ в установленому законодавством порядку передає інформацію про об'єм та обсяг розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за відповідний період до Оператора ГТС з метою її використання суб'єктами ринку природного газу, у тому числі постачальником споживача. Визначені за умовами цієї глави та договору розподілу природного газу об'єми та обсяги розподілу та споживання природного газу (алокація) є обов'язковими для їх використання у взаємовідносинах між побутовим споживачем та його постачальником. Розбіжності у частині визначення об'єму та/або обсягу розподіленого та спожитого природного газу врегульовуються договором розподілу природного газу, а у разі недосягнення згоди - в судовому порядку. До вирішення цього питання величина об'єму та обсягу розподіленого та спожитого природного газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.
25 червня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" (Замовник) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" (правонаступником якого є Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз") (Газорозподільне підприємство) укладено договір на розподіл природного газу №09/15508/Д.270-Н (далі - Договір).
Згідно умов Договору, відповідач зобов'язався надати позивачу з 01 липня 2015 року послугу з транспортування природного газу газорозподільними системами до меж споживачів ТОВ "Рівнегаз збут" відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності Сторін (пункт 2.1 зазначеного Договору).
Згідно пункту 2.2 Договору, передбачено, що газ Замовника, транспортування якого за даним Договором здійснює відповідач, призначений для задоволення потреб населення та релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності), газоспоживне обладнання яких підключено до газорозподільних мереж.
Відповідно до пункту 3.4 Договору за підсумками розрахункового періоду Газорозподільне підприємство формує акт про фактичний обсяг спожитого (розподіленого) газу та реєстр обсягів розподіленого природного газу споживачам Замовника за розрахунковий період по споживачах постачальника за регульованим тарифом, що є Замовником, та у зазначений строк передає його Замовникові.
За наявності розбіжностей у частині визначення обсягу розподіленого газу вони підлягають врегулюванню відповідно до умов Договору або в судовому порядку.
Пунктом 4.6 Договору передбачено, що послуги з транспортування природного газу ГРМ підтверджуються підписаним між Оператором ГРМ та Замовником актом наданих послуг, що оформлюється з урахуванням обсягу протранспортованого газу за розрахунковий період, визначеного відповідно до розділу III Договору.
Відповідно до умов Договору, обсяги протранспортованого природного газу визначаються в актах на підставі даних Оператора ГРМ.
Тобто, Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз", як Оператор ГРМ, здійснює облік спожитого природного газу, зокрема, визначає спожиті побутовими споживачами, обсяги природного газу на території Рівненської області, а ТОВ "Рівнегаз збут", як постачальник, здійснює нарахування оплати за спожитий природний газ згідно наданих Оператором ГРМ даних та збір коштів за використаний природний газ з побутових споживачів.
Статус постачальника зі спеціальними обов'язками позивач втратив з моменту набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2020 року №740 "Про внесення змін до Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу", тобто з 21 серпня 2020 року.
Крім цього взаємовідносини між учасниками ринку природного газу регулюються нормами чинного законодавства України, зокрема Кодексом газотранспортної системи, затвердженого Постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2493 (далі - Кодекс ГТС).
Главою 1 розділу І Кодексу ГТС передбачено, що одним з принципів доступу суб'єктів ринку природного газу є надання Оператором газотранспортної системи послуг належної якості.
Відповідно до глави 3 розділу IV Кодексу ГТС для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб'єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ оператор газотранспортної системи зобов'язаний створити та підтримувати функціонування інформаційної платформи.
Інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу.
Суб'єкти ринку природного газу, які уклали (переуклали) з оператором газотранспортної системи договір транспортування, набувають права доступу до інформаційної платформи та статусу користувача платформи з моменту укладення (переукладення) договору. Оператор газотранспортної системи присвоює кожному такому суб'єкту ринку природного газу код користувача платформи та створює на інформаційній платформі інтерфейс такого користувача відповідно до його статусу суб'єкта ринку природного газу (постачальник, оператор газорозподільної системи, оптовий продавець/покупець, оператор газосховищ тощо), про що має повідомити останнього.
Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи.
Як зазначено в позовній заяві, Оператор ГТС зобов'язаний забезпечити належне функціонування інформаційної платформи.
16 грудня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" укладено договір №1910000195 транспортування природного газу, відповідно до умов якого Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" надається доступ до інформаційної платформи Оператора ГТС.
Відповідно до пунктів 1, 3 глави 1 розділу XII Кодексу ГТС алокація природного газу по кожному замовнику послуг транспортування природного газу, зокрема в частині фіксації фактичних обсягів спожитого природного газу побутовими споживачами Рівненської області, визначається оператором газотранспортної системи та доводиться ним до відома Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут".
Тобто, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" має змогу визначити фактичний обсяг природного газу, який був спожитий побутовими споживачами у звітному місяці, виключно з використанням даних, отриманих від Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" та даних, розміщених на інформаційній платформі Оператора ГТС.
Враховуючи вищевикладене, згідно з розподілом функцій між учасниками ринку природного газу, повноваження по обліку фактично спожитого природного газу віднесено до компетенції Оператора ГРМ Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз", а Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" не має технічної можливості для здійснення обліку природного газу, а зобов'язане використовувати дані, отримані від Оператора ГРМ.
Відтак, відповідальність за якість та достовірність обліку спожитих обсягів природного газу побутовими споживачами покладається на Оператора ГРМ.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" здійснюється виключно вартісне нарахування за спожитий природний газ у відповідності до наданої Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" інформації щодо обсягів спожитого природного газу споживачами у відповідні календарні періоди.
На виконання Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №758 від 01 жовтня 2015 року, та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №792 "Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ", між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" та ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" були укладені договори на купівлю-продажу природного газу для подальшого постачання побутовим споживачам (населенню).
Зокрема, у період з серпня 2018 року по жовтень 2018 року діяв укладений між позивачем та НАК "Нафтогаз України" Договір купівлі-продажу природного газу №17-442-Н від 27 вересня 2017 року, а з листопада 2018 року по липень 2020 року (включно) діяв Договір купівлі-продажу природного газу № 18-542-Н від 05 листопада 2018 року.
Згідно підписаних актів приймання-передачі природного газу по вищевказаним договорам НАК "Нафтогаз України" передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" прийнято природного газу:
- за період серпень - жовтень 2018 року за Договором №17-442 Н від 27 вересня 2017 року - 22 189,394 тис.м.3;
- за період з листопада 2018 року по липень 2020 року за Договором №18-542-Н від 05 листопада 2018 року - 337 778,598 тис.м.3.
Як стверджує позивач, для формування актів приймання-передачі між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" та НАК "Нафтогаз України" використовуються ті обсяги спожитого природного газу побутовими споживачами, які формує та надає облікова організація Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз".
Також в позовній заяві зазначено, що за результатами вибіркового аналізу відповідності обсягів спожитого газу окремими побутовими споживачами Рівненської області, визначених відповідно до фактичних показників встановлених у їх домоволодіннях приладів обліку, виявлені розбіжності з даними, що отримані від Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз", а також виявлено масові факти коригування Оператором ГРМ обсягів спожитого газу закритих періодів.
Зокрема в позовній заяві щодо виявлених розбіжностей даних зазначено, що станом на 01 листопада 2020 року загальна кількість побутових споживачів, яким Товариство постачає природний газ складає 266 158 осіб.
Відповідно до актів про фактичний обсяг спожитого (протранспортованого) газу обсяг розподіленого газу Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" споживачам категорії "населення" за період з 01 серпня 2018 року по 31 грудня 2018 року склав 93 402,123 тис.куб.м., за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року склав 213 085,327 тис.куб.м.
Починаючи з січня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" отримує інформацію щодо обсягів спожитого (протранспортованого) газу споживачам категорії "населення" з інформаційної платформи оператора ГТС на підставі договору №1910000195 від 16 грудня 2019 року.
Відповідно до даних з інформаційної платформи оператора ГТС обсяг спожитого (протранспортованого) газу споживачам категорії "населення" за період з 01 січня 2020 року по 31 липня 2020 року склав 63 310 391 тис.куб.м.
Таким чином, керуючись пунктом 23 розділу III Правил постачання природного газу, в зв'язку з численними скаргами споживачів природного газу Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" проведено вибіркову звірку інформації про показники лічильника, який надають споживачі через додатки з мережі Інтернет та за телефоном із тими даними, які надає Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз". В ході такої перевірки встановлено суттєві розбіжності в даних.
Проте, враховуючи той факт, що по більшій кількості адрес абонентів Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" інформація не перевірена, при тому, що похибка мала місце по деяким з перевірених абонентів, то за доводами позивача є всі підстави вважати, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут", сплачуючи вартість отриманої від газорозподільної компанії послуги з розподілу природного газу, несе необґрунтовані витрати, обумовлені наданням некоректної інформації щодо фактичного обсягу постачання. Наведене вище, на переконання позивача, свідчить про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, як Оператором ГРМ, щодо обліку газу та порушує права Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" як постачальника природного газу. Внаслідок завищення обсягів нібито спожитого газу побутовими споживачами Товариство понесло необґрунтовані втрати перед НАК "Нафтогаз України", оскільки в актах приймання-передачі з останнім включені обсяги природного газу, які не підтверджуються фактичними показниками лічильників споживачів.
Вказане стало підставою для звернення в даним позовом до суду.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає наступне.
У частині першій статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 20 Господарського кодексу України та статтею 16 Цивільного кодексу України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання.
Відповідно до частини другої статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша і друга статті 5 ГПК України).
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №925/1265/16).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 та від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц.
Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту. Верховний Суд неодноразово відзначав, що предметом позову не може бути встановлення обставин.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлений у справі позов фактично містить у собі вимогу про встановлення судом факту, що має юридичне значення (встановлення факту передання недостовірних об'ємів газу) та не стосується захисту права цивільного.
При цьому вимога про встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.
Відповідний правовий висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16.
Захист майнового чи немайнового права, чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.
Звертаючись до суду з вимогою про визнання неправомірними дій Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" щодо надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" недостовірних об'ємів газу, позивач прагне досягти правової визначеності, тобто прагне підтвердження відсутності постачання споживачам тих обсягів газу, за які було підписано акти та здійснено оплату на користь НАК "Нафтогаз України".
Судом також враховується та обставина, що позивач просить зобов'язати відповідача надати достовірну інформацію щодо обсягів природного газу про фактично спожитий газ побутовими споживачами. Однак така вимога не є конкретизованою та не містить інформації про які "достовірні показники" стверджує позивач. Заявивши таку вимогу позивач намагається через судове рішення встановити ймовірність помилковості показників, тобто позовні вимоги грунтуються на припущеннях. ТОВ "Рівнегаз збут" у позовній заяві та у апеляційній скарзі наводить власні розрахунки невідповідності показників газу, які були передані АТ "ОГС "Рівнегаз", що свідчить про можливість позивача здійснити власний розрахунок таких об'ємів, проте такого зроблено не було.
Заявлені позивачем у цій справі вимоги не можуть самостійно розглядатися в окремій справі. Встановлення таких обставин, як правомірність та правильність здійсненого відповідачем передання об'ємів газу, може бути предметом доказування при вирішенні та розгляді спору про право, зокрема: про стягнення плати за поставлений газ; про припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення (у випадку припинення надання послуг), тощо.
Подібна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 15 липня 2022 року у справі №918/662/21.
Крім того, вимога про визнання неправомірними дії відповідача щодо надання позивачу недостовірних об'ємів газу та про зобов'язання надати достовірну інформацію щодо обсягів, які "ймовірно існують" не є належним способом захисту також через те, що містить лише припущення щодо події в майбутньому. На час вирішення спору по суті судам не надано доказів наявності порушення прав та законних інтересів позивача, а йдеться лише про припущення.
Крім того, у судовому засіданні 05 березня 2025 року на запитання суду щодо мети подання позову, представник позивача зазначила, що задоволення позовних вимог призведе до звернення з іншим позовом до НАК "Нафтогаз України" про стягнення вже сплачених коштів. Тобто, представник позивача підтвердила, що метою позову є збирання доказів для іншого спору, що є недопустимим.
До того ж суд зауважує, що корегування обсягів природного газу, оплаченого на користь НАК "Нафтогаз України" має пряме відношення до договірних відносин між позивачем та НАК "Нафтогаз України". І саме в межах договірних відносин мають розглядатися спори щодо обсягів газу. Договори між позивачем та відповідачем в частині розподілу газу виконані, послуги надані, бухгалтерська документація підписана без зауважень, договори припинили свою дію, тому вимога щодо надання достовірної інформації про фактично спожитий газ населенням є безпідставною.
Суд звертає увагу, що у разі виявлення фактів неправильного повідомлення відповідачем позивача щодо обсягів використаного газу останній не позбавлений права подати позов про відшкодування збитків, спричинених протиправними діями АТ "ОГС "Рівнегаз".
Таким чином, місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.
При цьому, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії").
На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду Рівненської області від 16 грудня 2024 року у справі №918/1223/20, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
У відповідності до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі статтею 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" на рішення Господарського суду Рівненської області від 16 грудня 2024 року у справі №918/1223/20 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Рівненської області від 16 грудня 2024 року у справі №918/1223/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу №918/1223/20 повернути до Господарського суду Рівненської області.
Повний текст постанови складений "01" квітня 2025 р.
Головуючий суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Маціщук А.В.
Суддя Василишин А.Р.