вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" березня 2025 р. Справа№ 910/9868/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Козир Т.П.
суддів: Скрипки І.М.
Мальченко А.О.
при секретарі Вага В.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Маршук Ю.С. орд.;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України
на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2024 (повний текст складено 13.01.2025)
у справі №910/9868/24 (суддя Сівакова В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Меш Інвест"
до Державної служби геології та надр України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві
про визнання недійсним аукціону та стягнення 1000000,00 грн,
У серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Меш Інвест" (далі - позивач, Товариство) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Державної служби геології та надр України (далі - відповідач, Держгеонадра) та просило суд:
- визнати недійсним аукціон, проведений 17.01.2024 Держгеонадрами щодо продажу "Спеціальний дозвіл на користування надрами - Ділянка "Підмихайле" Калуського родовища. Вартість геологічної інформації - 6% ціни спеціального дозволу на користування надрами, що визначається на аукціоні (електронних торгах), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 № 1075 "Про затвердження Методики визначення вартості геологічної інформації, отриманої за рахунок коштів державного бюджету" (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2022 № 836). Вартість пакету аукціонної документації - 27.691,54 грн (з ПДВ)" (№ лоту: SUE001-UA-20231228-94220, посилання на аукціон - https://prozorro.sale/auction/SUE001-UA-20231228-94220/) та результати його проведення;
- стягнути з Державного бюджету України за рахунок асигнувань Держгеонадрів на користь Товариства грошові кошти в розмірі 1 000 000,00 грн, сплачені як гарантійний внесок за участь в електронному аукціоні, проведеному 17.01.2024 Держгеонадрами.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в системі електронних торгів Прозорро.Продажі 28.12.2023 було розміщено оголошення про проведення аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами - Ділянка "Підмихайле" Калуського родовища, замовником виступила Держгеонадра, розмір гарантійного внеску 1 000 000,00 грн. Позивач прийняв участь в даному аукціоні та сплатив гарантійний внесок у вказаному розмірі. За результатами аукціону, що відбувся 17.01.2024 переможцем стало ТОВ "Будтрансоіл", проте надалі ТОВ "Будтрансоіл" відмовилось від угоди та не сплатило необхідні платежі в результаті чого 28.03.2024 автоматично створено новий протокол №SUE001-UA-20231228-94220 та визнано позивача переможцем (учасник з наступною за величиною ціновою пропозицією). Позивачем було виявлено значні невідповідності, які стосуються ключових характеристик ділянки, тобто, відповідачем в оголошенні про проведення аукціону була надана недостовірна інформація про лот, що вплинуло на прийняття рішення позивачем про участь у даному аукціоні і призвело до порушення прав позивача. Виходячи з викладеного, позивач просив суд визнати недійсним вказаний аукціон та стягнути сплачену ним суму гарантійного внеску.
Заперечуючи у суді першої інстанції проти задоволення позову, відповідач посилався на те, що Держгеонадра діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги є недоцільними, необґрунтованими та не задоволенню не підлягають; у зв'язку із відмовою позивача сплатити різницю між ціною лота та гарантійного внеску, а також відмовою від підписання договору продажу дозволу, наказом Держгеонадр від 01.05.2024 №203 Товариство було позбавлено права на отримання дозволу на користування надрами, при цьому сума гарантійного внеску не повертається, а зазначений аукціон в системі Прозорро.Продажі визначено як "аукціон не відбувся".
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26 листопада 2024 року позов задоволено повністю.
Визнано недійсним аукціон, проведений 17.01.2024 Державною службою геології та надр України щодо продажу "Спеціальний дозвіл на користуванн надрами - Ділянка "Підмихайле" Калуського родовища. Вартість геологічної інформації - 6% ціни спеціального дозволу на користування надрами, що визначається на аукціоні (електронних торгах) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 № 1075 "Про затвердження Методики визначення вартості геологічної інформації, отриманої за рахунок коштів державного бюджету" (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2022 № 836). Вартість пакету аукціонної документації - 27.691,54 грн (з ПДВ)". (№ лоту: SUE001-UA-20231228-94220, посилання на аукціон - https://prozorro.sale/auction/SUE001-UA-20231228-94220/) та результати його проведення.
Стягнуто з Державного бюджету України за рахунок асигнувань Державної служби геології та надр України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Меш Інвест" грошові кошти в розмірі 1000000,00 грн, сплачені як гарантійний внесок за участь в електронному аукціоні, проведеному 17.01.2024 Державною службою геології та надр України.
Стягнуто з Державної служби геології та надр України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Меш Інвест" 14422,40 грн витрат по сплаті судового збору, 118 650,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Не погодившись з прийнятим рішенням суду, Державна служба геології та надр України звернулась з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки Держгеонадра діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та чинним законодавством, зокрема Кодексом України про надра та Порядком проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №993; до оголошення про проведення аукціону із продажу спеціального дозволу на користування надрами був доданий необхідний пакет документації, зокрема пояснювальна записка щодо характеристики Родовища; судом не було враховано висновки, які містяться в постанові Верховного Суду від 21.01.2025 у справі №910/299/24; у зв'язку із відмовою позивача сплатити різницю між ціною лота та гарантійного внеску, а також відмовою від підписання договору продажу дозволу, наказом Держгеонадр від 01.05.2024 №203 Товариство було позбавлено права на отримання дозволу на користування надрами, при цьому сума гарантійного внеску не повертається, а зазначений аукціон в системі Прозорро.Продажі визначено як "аукціон не відбувся", що виключає можливість визнання цього аукціону та його результатів недійсними; позивач, подаючи заявку на участь в аукціоні, безумовно мав ознайомлюватись із аукціонною документацією, зокрема, пояснювальною запискою, у якій зазначено про те, що Родовище не розроблялось з 1994 року, однак, без жодних заперечень взяв участь в електронному аукціоні, сплатив відповідний гарантійний внесок та підписав відповідний протокол від 28.03.2024 року, у якому його було визначено переможцем, а отже погодився зі всіма умовами проведення аукціону; навіть у випадку встановлення порушень з боку Держгеонадр під час підготовки до проведення аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами, такий аукціон не може бути визнано недійсним, адже він є таким, що не відбувся, а судом не встановлено, яким саме чином визнання недійсним оспорюваного аукціону та його результатів призведе до поновлення прав позивача; крім того, на думку Держгеонадр, підстав для повернення позивачу сплаченого ним гарантійного внеску в розмірі 1 000 000,00 грн не встановлено, з огляду на наявність наказу Держгеонадр щодо позбавлення позивача права на отримання спеціального дозволу та положень п. 30 Порядку №993.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що постанова Верховного Суду від 21.01.2025 року у справі №910/299/24, на яку посилається позивач, не є релевантною до обставин даної справи та не може бути врахована як прецедент, оскільки у вказаній справі позивачем виступав сам землекористувач, предметом було видобування підземних мінеральних лікувально-столових вод родовища "Свалява-1", а у даній справі предметом аукціону є видобування піску та гравію, що передбачає інші екологічні та земельні наслідки, оскільки така діяльність може прямо порушувати права землевласників, зокрема через зміну ландшафту, вплив на водний баланс та потенційне пошкодження землі, тому можливість застосування сервітуту є сумнівною, а підхід Верховного Суду у справі №910/299/24 не може бути механічно перенесений на спірну ситуацію; позивачем було надано докази, що в межах території, яка планувалась для добування корисних копалин наявні як приватні земельні ділянки, так і впритул до них розташовані житлові будинки місцевих жителів, а тому без відповідного узгодження ділянок, що будуть передані в користування аукціон на цих територіях не міг оголошуватись; поняття "аукціон, що не відбувся" та "аукціон, визнаний недійсним" є різними правовими категоріями, які мають різні правові наслідки, зокрема аукціон, що "не відбувся", означає, що процедура торгів не була завершена через певні підстави, передбачені законодавством, натомість визнання аукціону "недійсним" є юридичним наслідком, що встановлюється судом у разі виявлення порушень законодавства під час його організації або проведення; відповідач стверджує, що позивач свідомо взяв участь в аукціоні без будь-яких заперечень, однак цей аргумент не має відношення до суті спору, оскільки твердження про нерозробку родовища з 1994 року вказує лише на відсутність видобувної діяльності, а не на відповідність аукціону вимогам законодавства та правомірність виставлення лоту і позиція у цій справі ґрунтується на наступних обґрунтованих доводах: частина ділянки "Підмихайле", виставленої на аукціон, розташована в межах природоохоронної території, місцерозташування родовища було подано з неточностями в частині адміністративно-територіальної прив'язки, частина виставленої на аукціон ділянки знаходиться у приватній власності, що взагалі унеможливлює видобування корисних копалин на цій території, ділянка надр межує з приватними садибами, що відповідно до норм чинного законодавства утворює санітарну зону в радіусі 100 метрів, у межах якої здійснення видобувної діяльності заборонено; позивач не був обізнаний та не міг бути обізнаний стосовно недостовірності інформації вказаної Держгеонадрами в лоті аукціону, оскільки за умовами аукціону ознайомлення з майном, час і місце проведення огляду об'єкта передбачалися виключно згідно з доданими до лоту аукціону документами, а доступ до публічної кадастрової карти України, що надає доступ до важливих геодезичних та кадастрових даних, з початку повномасштабного вторгнення росії та введенням в Україні воєнного стану був заблокований; позивач, приймаючи участь у аукціоні, діяв сумлінно та добросовісно, однак у будь-якому випадку позбавлений можливості у легітимний спосіб здійснювати користування надрами та їх видобуванням на ділянці "Підмихайле" Калуського родовища на площі 23,59 га, що виключає можливість отримання об'єму піщано-гравійних порід, заявленого замовником аукціону; зазначена відповідачем недостовірна інформація в лоті аукціону створила помилкове уявлення позивача про можливості використання ділянки і це призвело до прийняття рішення про участь в аукціоні, що не відбулося б, якби позивач мав достовірну інформацію про обмеження, накладені на цю територію, тому діями відповідача порушено "законний інтерес" позивача як учасника та в подальшому переможця аукціону.
Третя особа у відзиві на апеляційну скаргу просила її задовольнити, посилаючись на те, що правильним способом захисту прав позивача щодо повернення суми гарантійного внеску є його звернення із заявою до органу, який контролює справляння надходжень бюджету по рахунку № НОМЕР_1 , а у випадку відмови чи неотримання відповіді - звернутися до суду з вимогою про зобов'язання органу, який контролює справляння надходжень бюджету по рахунку №UA488999980313060119000026011 подати до органу Казначейства відповідне подання; також позивачем в позовних вимогах та резолютивній частині оскаржуваного рішення однозначно не визначено способу виконання рішення суду, а саме не конкретизовано з кого саме необхідно стягнути кошти, з Державного бюджету України чи з відповідача.
Учасники справи належним чином повідомлялись про розгляд апеляційної скарги в порядку, визначеному статтями 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), шляхом направлення ухвал суду за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, що підтверджується довідками про доставку електронного документа до електронних кабінетів сторін і третьої особи.
Оскільки явка сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, суд, на підставі ч.12 ст. 270 ГПК України, ухвалив здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників відповідача і третьої особи.
За клопотанням представника позивача судове засідання проводилось в режимі відеоконференції.
Представник позивача у судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 28 грудня 2023 року в системі електронних торгів Прозорро.Продажі було опубліковано оголошення про проведення аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами - Ділянка "Підмихайле" Калуського родовища (№ лоту: SUE001-UA-20231228-94220), (посилання на аукціон - https://prozorro.sale/auction/SUE001-UA-20231228-94220/).
Замовником аукціону виступила Державна служба геології та надр України.
Вказаний аукціон був ініційований за Заявою щодо ініціювання продажу дозволу на користування надрами на аукціоні (електронних торгах), яка була подана до Держгеонадр ФОП Рисей Тарасом Миколайовичем.
Згідно інформації, лот, який було виставлено на аукціон - спеціальний дозвіл на користування надрами - Ділянка "Підмихайле" Калуського родовища. Вартість геологічної інформації - 6% ціни спеціального дозволу на користування надрами, що визначається на аукціоні (електронних торгах), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1075 від 10.12.2008 "Про затвердження Методики визначення вартості геологічної інформації, отриманої за рахунок коштів державного бюджету" (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.2022).
Призначення: Ділянка "Підмихайле" Калуського родовища розташована на відстані 0,6 км на північ від с. Підмихайля Калуського району Івано-Франківської області. Вид корисної копалини: піщано-гравійні породи. Вид користування надрами та строк, на який надається дозвіл: видобування корисних копалин, 20 років.
Розмір гарантійного внеску: 1 000 000,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Меш Інвест" прийняло участь в аукціоні у зв'язку з чим сплатило на рахунок ТОВ "Держзакупівлі.Онлайн", відповідно до вимог аукціону, гарантійний внесок у розмірі 1.000.000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №1462 від 11.01.2024.
За результатами аукціону, який відбувся 17.01.2024, переможцем аукціону стало Товариство з обмеженою відповідальністю "Будтрансоіл" (протокол проведення електронного аукціону № SUE001-UA-20231228-94220 від 17.01.2024).
Однак, в подальшому ТОВ "Будтрансоіл" було дискваліфіковано відповідно до п. 30 Порядку проведення аукціону (електронних торгів) з продажу спеціального дозволу на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №993 від 23.09.2020 (далі - Порядок) та автоматично створено новий протокол (№ SUE001-UA-20231228-94220), де переможцем було визнано позивача - ТОВ "Меш Інвест" (учасник з наступною за величиною ціновою пропозицією).
Наказом від 01.05.2024 №23 Держгеонадри вирішила позбавити ТОВ "Меш Інвест" права на отримання спеціального дозволу на користування надрами на підставі пункту 30 Порядку у зв'язку з невнесенням в установлений строк винагороди оператору, через якого переможець аукціону набув право на участь в аукціоні та не підписанням договору купівлі-продажу дозволу в установлений строк.
Позивач вказує, що при підготовці до укладення договору він встановив, що відповідачем в оголошенні про проведення аукціону була надана недостовірна інформація про лот, що вплинуло на прийняття рішення позивачем про участь у даному аукціоні і в подальшому призвело до порушення прав ТОВ "Меш Інвест", як переможця цього аукціону.
Оскільки, зазначена недостовірна інформація, за доводами позивача, має істотний вплив на розмір ділянки добування надр; умови добування надр; умови обмежень щодо ведення господарської діяльності з добування надр на ділянці. Вказане впливає на обсяги добування, визначення вартості дозволу та потенційної економічної ефективності освоювання даної ділянки та взагалі може говорити про те, що майнове право як предмет закупівлі було недійсним тому, що у заявленому вигляді ніколи не могло існувати. Цінність ділянки, як виявилося, значно нижча, як було зазначено в оголошенні про проведення аукціону, а можливості її використання за цільовим призначенням дуже обмежені.
У зв'язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду та просив суд визнати недійсним аукціон, проведений 17.01.2024 Держгеонадрами та стягнути з Державного бюджету України за рахунок асигнувань Держгеонадрів на користь Товариства грошові кошти в розмірі 1 000 000,00 грн, сплачені як гарантійний внесок за участь в електронному аукціоні, проведеному 17.01.2024.
Заперечуючи проти позову відповідач посилався на те, що Держгеонадра діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги є недоцільними, необґрунтованими та не задоволенню не підлягають; у зв'язку із відмовою позивача сплатити різницю між ціною лота та гарантійного внеску, а також відмовою від підписання договору продажу дозволу, наказом Держгеонадр від 01.05.2024 №203 Товариство було позбавлено права на отримання дозволу на користування надрами, при цьому сума гарантійного внеску не повертається, а зазначений аукціон в системі Прозорро.Продажі визначено як "аукціон не відбувся".
За наслідками розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що спірний аукціон є правочином, який не відповідає нормам чинного законодавства і підлягає визнанню не дійсним на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України, а сплачена позивачем сума гарантійного внеску підлягає поверненню позивачу на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
Північний апеляційний господарський суд погоджується із цими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Права та обов'язки між позивачем і відповідачем у даній справі виникли у зв'язку із участю позивач у аукціоні, проведеним 17.01.2024 відповідачем щодо продажу спеціального дозволу на користування надрами.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 3 Кодексу України про надра гірничі відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом та іншими актами законодавства України, що видаються відповідно до них.
Частиною першою статті 11 Кодексу України про надра встановлено, що державне управління у галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, органи влади Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи та органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства України.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1174 від 30.12.2015, Державна служба геології та надр України (Держгеонадра) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, є уповноваженим органом з питань реалізації угод про розподіл продукції.
Частиною 1 статті 16 Кодексу України про надра визначено, що спеціальний дозвіл на користування надрами надається за результатами аукціону (електронних торгів), а за наявності підстав, визначених частиною першою статті 16-2 цього Кодексу, - без проведення аукціону (електронних торгів).
Згідно з частиною 3 статті 16 Кодексу України про надра аукціон (електронні торги) щодо продажу спеціального дозволу на користування надрами проводиться шляхом електронних торгів, що здійснюються за допомогою дворівневої автоматизованої інформаційно-комунікаційної системи, яка забезпечує можливість створення, розміщення, оприлюднення та обміну інформацією і документами в електронній формі, які необхідні для проведення аукціону (електронних торгів), запобігання корупційним правопорушенням, та складається з бази даних системи аукціонів (електронних торгів) з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та електронних майданчиків, які взаємодіють через інтерфейс програмування додатків, що надається як код з відкритим доступом та визначає функціональність системи. Порядок проведення аукціону (електронних торгів) з продажу спеціального дозволу на користування надрами встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання вказаних положень статті 16 Кодексу України "Про надра" постановою Кабінету Міністрів України №993 від 23.09.2020 затверджено Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами.
Постановою Кабінету Міністрів України № 749 від 04.07.2023 внесено зміни до назви вказаного вище Порядку на "Порядок проведення аукціону (електронних торгів) з продажу спеціального дозволу на користування надрами" (далі - Порядок).
Пунктом 6 Порядку передбачено, що рішення про проведення аукціону приймається Держгеонадрами з урахуванням вимог та строків, передбачених Кодексом України про надра.
У спірному випадку, предметом аукціону був спеціальний дозвіл на користування надрами, тобто, як вірно зазначив суд першої інстанції, певне майнове право на обмежене користування земельною ділянкою.
Відчуження майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу (висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 05.06.2018 у справі №910/856/17).
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частинами 2, 4, 5 статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.
Згідно з частиною 1 статті 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, гроші, цінні папери, цифрові речі, майнові права, роботи та послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні блага.
Відповідно до положень статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.
Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція) має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном" (пункт 98 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо прийнятності заяви у справі "Броньовські проти Польщі", заява № 31443/96; пункт 22 рішення ЄСПЛ від 10.03.2011 у справі "Сук проти України", заява № 10972/05; пункт 74 рішення ЄСПЛ "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини" від 02.03.2005, заяви № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).
У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об'єктами права власності можуть бути, у тому числі, "легітимні очікування" та "майнові права" (рішення ЄСПЛ від 23.10.1991 у справі "Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії", заява № 12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13.12.1984 щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, № 10741/84).
Верховний Суд України у постанові від 30.01.2013 у справі №6-168цс12 також визначив майнове право як "право очікування", яке є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав.
Таким чином, майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами володільця майна, і яке свідчить про правомочність його власника задовольнити свої легітимні (законні та обґрунтовані) очікування за рахунок такого майнового права.
Отже, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що беручи участь у аукціоні та придбаваючи (фактично у держави) спеціальний дозвіл на користування надрами позивач мав право бути впевненим у можливості реалізації своїх законних очікувань, а також у тому, що набуте ним право є чинним, тобто не тільки набуте у законний спосіб, але й що воно може бути реалізоване в законний спосіб в повному обсязі, що його зміст та обсяг буде ними реалізовано.
Майнове право, що придбавається (дозвіл на користування надрами) повинно бути трансформоване набувачем у можливість користування надрами на визначеній земельній ділянці, що передбачає під собою дійсність не тільки самого права (тобто можливості видачі такого дозволу), але й його беззаперечної реалізації, що у свою чергу вимагає визначення об'єкту такого користування (тобто визначення земельної ділянки чи/або території на яку таке право буде розповсюджуватись).
Також складовою майнового права є орієнтовна оцінка саме місткості надр у вигляді піску та гравію, що виражається у орієнтовній кількості, яку можна добути в межах реалізації дозволу (тобто ті самі законні очікування). Можливість добування пов'язана з площею умовної ділянки, і якщо на більшій частині площі не може бути здійснена передбачувана діяльність, то і відповідно вартість такого майнового права, ємкість та можливість його реалізації (тобто корисного використання) не відповідає заявленій.
Так, згідно опублікованого в системі електронних торгів Прозорро.Продажі оголошення про проведення аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами - Ділянка "Підмихайле" Калуського родовища (№ лоту: SUE001-UA-20231228-94220) в розділі "Інформація про аукціон" вказано, що Порядок ознайомлення з майном, час і місце проведення огляду об'єкта: згідно доданих документів.
Документація, яка була завантажена в системі електронних торгів організатором аукціону містила наступні документи:
- Пояснювальна записка до лоту;
- Оглядова карта Ділянка "Підмихайле" Калуського родовища;
- Ситуаційний план Ділянка "Підмихайле" Калуського родовища;
- Пакет спеціального дозволу на користування надрами ділянка "Підмихайле" Калуського родовища.
- Проект Угоди про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин (додаток до спеціального дозволу)
- Проект Характеристики ділянки надр (додаток 1 до Угоди);
- Проект Програми робіт з видобування корисних копалин (неметалічні) (додаток 2 до Угоди);
- постанова Кабінету Міністрів України № 993 від 23.09.2020.
У пояснювальній записці зазначено, що згідно географічних координат кутових точок ділянки "Підмихайле" Калуського родовища, піщано-гравійні породи:
№ точок Система координат WGS84
ПнШ СхД
1. 49° 00' 31,40" 24° 24' 09,52"
2. 49° 00' 36,68" 24° 24' 17,08"
3. 49° 00' 31,77" 24° 24' 52,18"
4. 49° 00' 25,63" 24° 24' 52,58"
5. 49° 00' 24,59" 24° 24' 14,07"
Площа ділянки надр - 23,59 га, які також відображено на Ситуаційному плані ділянки "Підмихайле".
Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було виявлено недостовірну інформацію, що була вказана Держгеонадрами в оголошенні про проведення даного аукціону, що вбачається з наступного.
Так, в пояснювальній записці до лоту було вказано, що: "Ділянка "Підмихайле" знаходиться в східній частині Калуського родовища, на землях запасу Підмихайлівської сільської ради, на площі 23,59 га".
Однак, з топографо-геодезичного плану від 27.02.2024 вбачається, що насправді "Ділянка "Підмихайле", що знаходиться в східній частині Калуського родовища знаходиться не лише на землях запасу Підмихайлівської сільської ради (як було зазначено в описі лота), але й охоплює частину території Калуської міської ради.
Крім того, сама Підмихайлівська сільська рада була ліквідована 09.08.2018 шляхом приєднання до Новицької сільської громади.
Тобто, як вірно встановив суд першої інстанції, інформація щодо місця розташування родовища в частині адміністративно-територіального округу є недостовірною, що в подальшому могло вплинути на законність оформлення необхідних дозволів та інших документів з метою провадження господарської діяльності позивача.
Згідно зі статтею 18-1 Кодексу України про надра у разі, якщо для провадження діяльності з видобування корисних копалин є необхідним надання в користування земельних ділянок державної чи комунальної власності, які на момент проведення аукціону чи конкурсу з надання надр у користування сформовані як об'єкт цивільних прав, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, уповноважений здійснювати розпорядження такими земельними ділянками, до початку проведення такого аукціону (конкурсу) за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, затверджує перелік земельних ділянок державної, комунальної власності, розташованих у межах ділянки надр, що передається в користування переможцю аукціону, конкурсу, і які мають бути передані йому в користування для видобування корисних копалин.
Як вбачається з листа Державної служби геології та надр України №199/08/2-24 від 17.01.2024 (підписано ЕЦП о 20 год. 18 хв.) відповідач лише після завершення торгів та після обрання переможця (17.01.2024) проінформував ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області, Калуську районну раду, Калуську міську територіальну громаду та Новицьку сільську раду про проведення аукціону (електронних торгів) з продажу спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування піщано-гравійних порід ділянки "Підмихайле" Калуського родовища, що знаходиться на території Калуського району Івано-Франківської області та попросив у відповідності до статті 18-1 Кодексу затвердити перелік земельних ділянок державної, комунальної власності, розташованих у межах ділянки надр, що передається в користування переможцю аукціону, конкурсу, і які мають бути передані йому в користування для видобування корисних копалин.
У відповіді Новицької сільської ради №118/12-15 від 31.01.2024 (вже після завершення аукціону) було зазначено, що наявні об'єктивні труднощі у затвердженні переліку земельних ділянок відповідно до ст. 18-1 Кодексу України про надра, оскільки таке затвердження після проведення аукціону, суперечитиме цій же ст. 18-1 Кодексу та ст. 19 Конституції України. Крім того, було поінформовано про невдоволення жителів с. Підмихайля, яке обумовлене проведенням аукціону та розташуванням родовища корисних копалин практично під вікнами окремих житлових будинків.
З відповіді Калуської районної ради №5/01-24/01 від 24.01.2024 (також вже після завершення аукціону) вбачається, що землі на яких розташована ділянка надр "Підмихайле" Калуського родовища не належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст району, тому затвердження переліку земель, вказаному у листі, не відноситься до повноважень Калуської районної ради.
Тобто, в порушення статті 18-1 Кодексу України про надра та статті 19 Конституції України Державна служба геології та надр України провела аукціон без попереднього з'ясування наявності на ділянці надр "Підмихайле" Калуського родовища, земельних ділянок державної чи комунальної власності, які на момент проведення аукціону чи конкурсу з надання надр у користування сформовані як об'єкт цивільних прав та як наслідок не отримала погодженого та затвердженого переліку земельних ділянок державної, комунальної власності, розташованих у межах ділянки надр від органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.
Як вбачається з відповіді Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області №6-9-0.331-699/0/2-24 від 08.02.2024 у Державному земельному кадастрі відсутні відомості про земельні ділянки в межах ділянки надр Підмихайле" Калуського родовища піщано-гравійних порід на території Калуського району Івано-Франківської області; звернуто увагу на наявну можливість обмежень у використанні зазначеної ділянки, оскільки на території Калуського району розташований ландшафтних заказник місцевого значення "Ріка Лімниця з водоохоронною смугою вздовж берегів шириною 100 м" (обліковий номер обмеження 006:000104:00000002).
З матеріалів справи також вбачається, що ландшафтний заказник місцевого значення "Ріка Лімниця з водоохоронною смугою вздовж берегів шириною 100 м" було створено рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради народних депутатів №13 у 1979 році. В Калуському районі заказник знаходиться на території Перевозецької, Вістівської, Новицької, Пійлівської та Студінської сільських рад.
Натомість, в пояснювальній записці аукціону, Держгеонадрами не було вказано про наявність обмеження у використанні 100 метрової ділянки вздовж річки. Відповідач лише вказав наступну інформацію:
"Річкова система району робіт належить до басейну р. Дністер. За 40 м на північ від ділянки робіт протікає р. Лімниця (права притока Дніст-ра), за 2,0 км на південнний схід - р. Бережниця (права притока Лімниці).
У межах району родовища р. Лімниця тече із заходу на схід і має звивисте русло з багаточисельними меандрами і старицями. Заплава річки майже по всій довжині двостороння. Річище кам'янисте, в середній течії розгалужується на рукава. Ширина його в Передкарпатті досягає 20-60 м, глибина русла - 2,0 м. Для Лімниці характерні наявність малих витрат води у меженний період і катастрофічні паводки навесні, особливо під час злив.
Корисна копалина представлена верхньочетвертинними алювіальними піщано_гравійними відкладами першої надзаплавної тераси р. Лімниця, що підстеляються глинами нижньосарматського віку.
У гідрогеологічному відношенні у межах ділянки "Підмихайле" основне значення має водоносний горизонт у четвертинних алювіальних відкладах першої надзаплавної тераси р. Лімниця, до якого приурочені піщано-гравійні відклади".
Тобто, як вірно встановив суд першої інстанції, в описі лоту не зазначено про наявність жодних обмежень у видобуванні надр на даній ділянці.
Відповідно до пункти 13 постанови Кабінету Міністрів України №486 від 08.05.1996 "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них" в окремих випадках, коли допустимість провадження планованої діяльності визначена за результатами оцінки впливу на довкілля, у водоохоронній зоні може бути дозволено добування піску і гравію за межами земель водного фонду на сухій частині заплави та у праруслах річок за погодженням з обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, Держгеонадрами та Держводагентством, а на території Автономної Республіки Крим - з органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань водного господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища.
Видобування піску та гравію провадиться на підставі дозволів, що видаються в установленому законодавством порядку.
Отже, враховуючи, що ділянка надр "Підмихайле" Калуського родовища знаходиться в межах захисної смуги Ріки Лімниця шириною 100 м (при чому це значна частина ділянки надр), добування в цій зоні піску та гравію може бути виключно після оцінки впливу на довкілля та за погодженням з обладміністрацією, Держгеонадрами та Держводагентством.
Проте, як вбачається з документів, наданих Держгеонадрами в лоті аукціону - оцінка впливу на довкілля не провадилась.
В проекті спеціального дозволу на користування надрами, що був опублікований в лоті аукціону зазначено особливі умови надрокористування, а саме: провести процедуру оцінки впливу на довкілля відповідно до Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" та заборона видобування корисних копалин, зазначених у дозволі, до закінчення процедури оцінки впливу на довкілля відповідно до Закону України "Про оцінку впливу на довкілля".
Але, з урахуванням того що вказана територія є ландшафтним заказником місцевого значення добування піску чи гравію на її території взагалі не допускається.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про природно-заповідний фонд" до природно-заповідного фонду України належать природні території та об'єкти, зокрема регіональні ландшафтні заказники. При цьому відповідно до положень ст. 21 цього Закону забороняється проведення рубок головного користування та всіх видів поступових та суцільних рубок, вирубування дуплястих дерев, а також добування піску та гравію в річках та інших водоймах у заповідній зоні національних природних парків, до яких відносяться і природні заказники.
Крім цього, відповідно до статті 26 Закону України "Про природно-заповідний фонд" на територіях заказників забороняються рубки головного користування, суцільні, прохідні, лісовідновні та поступові рубки, видалення захаращеності, а також полювання та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник. Господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить цілям і завданням заказника, проводиться з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища. Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.
Як вбачається з топографо-геодезичного плану від 27.02.2024 зона природного заказника складає орієнтовно 40% від загальної площі ділянки добування, а отже такі обмеження можуть суттєво вплинути на загальну можливість та доцільність ведення такої діяльності на даній ділянці.
Крім того, представником позивача було направлено адвокатський запит до Івано-Франківської обласної адміністрації з проханням надати інформацію про обмеження господарювання на території заказника "Ріка Лімниця" в частині яка стосуються добування піску та гравію на території заказника чи окремо в руслі та захисній зоні річки "Лімниця".
Івано-Франківська обласна адміністрація листом № 4621/8096/6-24/01-056 від 24.07.2024 повідомила, що ландшафтний заказник місцевого значення "Ріка Лімниця" з водоохоронною смугою вздовж берегів шириною 100 м", створений (оголошений) рішенням Івано-Франківської обласної ради народних депутатів від 15.01.1979 №13 "Про затвердження заповідних урочищ і заказників місцевого значення", перезатверджений рішенням Івано-Франківської обласної ради народних депутатів від 16.10.1984 №247 "Про мережу територій та об'єктів природно-заповідного фонду області", із змінами у площі згідно рішення Івано-Франківської обласної ради від 31.07.2020 № 1510-36/2020 "Про території та об'єкти природно-заповідного фонду області", з метою охорони природних комплексів однієї з найбільших гірських річок Івано-Франківської області, яка найменше зазнала антропогенного впливу. Відповідно до статті 26 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" на територіях заказників забороняються рубки головного користування, суцільні, прохідні, лісовідновні та поступові рубки, видалення захаращеності, а також полювання та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник. Зокрема, на території Заказника забороняється будь-яка діяльність, що суперечить цілям і завданням Заказника, в тому числі геологорозвідувальні роботи, розробка всіх видів корисних копалин, підривні роботи та порушення ґрунтового покриву.
Вказана заборона щодо проведення геологорозвідувальних робіт, розробки всіх видів корисних копалин, підривних робіт та порушення ґрунтового покриву безпосередньо зазначена і в Положенні про ландшафтний заказник місцевого значення "Ріка Лімниця з водоохоронною смугою вздовж берегів шириною 100 м", затверджений наказом Управління екології та природних ресурсів Івано-Франківської обласної державної адміністрації №14 від 30.04.2021 (далі - Положення "Ріка Лімниця").
Таким чином, навіть після теоретичного проведення позитивної для Товариства оцінки впливу на довкілля, позивач все одно не мав би можливості займатися господарською діяльністю на території заказника, який становить близько 40% Ділянки родовища "Підмихайле", адже така діяльність прямо заборонена Положенням "Ріка Лімниця".
Зі змісту топографо-геодезичного плану від 27.02.2024 вбачається, що в межах ділянки надр "Підмихайле" Калуського родовища також розташовані земельні ділянки, які знаходяться у приватній власності фізичних осіб (кадастрові номери 2622885601:01:003:0101, 2622885601:01:003:0478, 2622885601:01:003:0327), що взагалі повністю виключає можливість видобування піску і гравію на даній території та поблизу неї.
Крім того, в межах ділянки надр "Підмихайле" Калуського родовища знаходяться приватні садиби.
Так, відповідно до статті 114 Земельного кодексу України санітарно-захисні зони створюються навколо об'єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об'єктів від територій житлової забудови. У межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об'єктів, об'єктів соціальної інфраструктури та інших об'єктів, пов'язаних з постійним перебуванням людей.
Відповідно до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони України №173 від 19.06.1996 в розділі "Підприємства по видобуванню руд та нерудних копалин" мінімальний розмір санітарно захисної зони становить 100 м.
Таким чином, господарська діяльність по видобуванню піску та гравію в даній зоні, а саме на території заказника, на території земельних ділянок, що знаходяться в приватній власності, а також біля приватних будинків та 100 м від них не можлива.
З наведеного вбачається, що відповідач здійснив продаж права відносно об'єкта, до якого входять земельні ділянки, що перебувають у приватній власності, тобто право розпорядження якими у відповідача відсутнє, а також без доведення до відома учасників аукціону, що значна частина об'єкта має встановлену нормативно правовими актами заборону щодо її користування.
Посилання відповідача на висновки, які міститься в постанові Верховного Суду від 21.01.2025 у справі №910/299/24, відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки встановлені фактичні обставини даної справи суттєво відрізняються від обставин справи №910/299/24, на підставі яких були сформовані висновки Верховним Судом.
Оскільки набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, такий договір може визнаватись недійсним за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 Цивільного кодексу України) (позиція Верховного Суду викладена у постановах від 29.05.2019 у справі №910/8302/18, від 20.11.2019 у справі № 925/796/18).
Позивач у позовній заяві вказав, що у даному випадку наявні одразу декілька підстав для визнання правочину недійсним, а саме: невідповідність правочину вимогам законодавства (частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України) та помилка позивача щодо обставин, які мають істотне значення (стаття 229 Цивільного кодексу України).
Так, відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
За правилами частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. В силу приписів статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.
Правові наслідки правочинів, вчинених під впливом помилки передбачені положеннями статті 229 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 229 Цивільного кодексу України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
При цьому, обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Враховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення.
Проте, як вірно зазначив суд першої інстанції, позивачем належними засобами доказування не доведено обставин, які б свідчили, що позивачем при ознайомленні із наданою відповідачем документацією для прийняття участі в аукціоні, призначеному на 17.01.2024, мала місце помилка і така помилка є істотною, оскільки фактично інформація, що містилась у поданих відповідачем документах, не відповідала дійсності та була не повною.
Таким чином, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що відсутні правові підстави для визнання недійсним аукціону від 17.01.2024 на підставі статті 229 Цивільного кодексу України.
Разом з цим, судом першої інстанції вірно встановлено наявність підстав для визнання аукціону, проведеного 17.01.2024, недійсним на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України, на які позивач також посилався у позовній заяві, оскільки спірний аукціон не відповідає вищенаведеним приписам законодавства, яким врегульовані правовідносини сторін, а тому позовна вимога про визнання недійсним аукціону, проведеного 17.01.2024 Держгеонадрами, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо позовної про стягнення коштів сплаченого позивачем гарантійного внеску в розмірі 1 000 000,00 грн, то в її обґрунтування позивач вказує, що вони підлягають поверненню на підставі статей 216, 1212 Цивільного кодексу України.
Так, Порядок визначає процедуру продажу на аукціоні шляхом проведення електронних торгів спеціального дозволу на користування надрами у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони.
Згідно з пунктом 3 частини 2 Порядку гарантійний внесок - платіж, що здійснюється заявником для набуття статусу учасника аукціону шляхом перерахування коштів на рахунок організатора (оператора) електронного майданчика, що зазначається в оголошенні про проведення аукціону.
Відповідно до абзаців 1, 3, 4 частини 16 Порядку для участі в аукціоні заявник проходить процедуру реєстрації та подає заявку для участі в аукціоні шляхом заповнення електронної форми в його особистому кабінеті. Після проходження процедури реєстрації та подання заявки заявник сплачує гарантійний внесок у будь_якій установі банку на підставі сформованого організатором (оператором) в особистому кабінеті заявника рахунка або безпосередньо на електронному майданчику за допомогою платіжних систем, якщо функціонал електронного майданчика забезпечує таку можливість. Розмір гарантійного внеску становить 20 відсотків початкової ціни лота, але не менше 10000000 (десяти мільйонів) гривень для корисних копалин, які мають стратегічне значення для сталого розвитку економіки та обороноздатності держави, 20000000 (двадцяти мільйонів) гривень для вуглеводнів, 2000000 (двох мільйонів) гривень для родовищ та/або ділянок надр, що містять пісок, та 1000000 (одного мільйона) гривень для інших корисних копалин (крім лота з продажу спеціального дозволу на геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислову розробку, видобування підземних вод (у тому числі мінеральних) для всіх потреб).
Частиною 32 Порядку визначено, що гарантійний внесок або його частина, що дорівнює ціні реалізації лота (якщо розмір гарантійного внеску більший за ціну реалізації лота), сплачений (сплачена) переможцем, перераховується організатором (оператором) до державного бюджету протягом п'яти робочих днів після опублікування протоколу. Якщо розмір гарантійного внеску більший за ціну реалізації лота, то різниця між частиною, перерахованою до державного бюджету, та сплаченим гарантійним внеском повертається переможцю протягом п'яти робочих днів з дня отримання ним дозволу.
Гарантійний внесок переможця зараховується до ціни реалізації лота. Іншим учасникам внесена сума гарантійного внеску повертається організатором (оператором) протягом п'яти робочих днів після завершення аукціону, крім учасника з наступною за величиною ціновою пропозицією після переможця, а у разі однакових цінових пропозицій учасників - тому, хто подав цінову пропозицію раніше. Такому учаснику гарантійний внесок повертається протягом п'яти робочих днів з дня отримання переможцем дозволу.
Якщо аукціон не відбувся або лот знято з продажу відповідно до цього Порядку, гарантійний внесок підлягає поверненню учасникам протягом п'яти робочих днів з наступного дня після визнання аукціону таким, що не відбувся, або зняття лота з продажу, крім випадків, передбачених пунктом 30 та абзацом четвертим пункту 34 цього Порядку. У випадках, передбачених пунктом 30 та абзацом четвертим пункту 34 цього Порядку, гарантійні внески учасників перераховуються організатором (оператором) до державного бюджету.
За приписами частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Статтею 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однієї із сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Тобто у разі коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинення або була відсутня взагалі.
Вказаний правовий висновок міститься у поставі Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 918/101/18.
Доказами, наявними у матеріалах справи, підтверджується, що Товариством для прийняття участі у аукціоні було сплачено гарантійний внесок у розмірі 1 000 000,00 грн.
Оскільки суд першої інстанції прийшов до висновку, що аукціон, проведений 17.01.2024, є недійсним, а отже підстава, на якій були сплачені позивачем кошти у вигляді гарантійного внеску в сумі 1 000 000,00 грн, відпала, тобто наразі утримуються безпідставно, а тому позовна вимога про стягнення з Державного бюджету України за рахунок асигнувань Держгеонадрів на користь Товариства вказаних коштів є обґрунтованою та також підлягає задоволенню.
За таких обставин доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.
Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив наявні у справі докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов'язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 26 листопада 2024 року - без змін.
2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 02.04.2025.
Головуючий суддя Т.П. Козир
Судді І.М. Скрипка
А.О. Мальченко