вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
м. Київ
"25" березня 2025 р. Справа№910/6125/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Ходаківської І.П.
Демидової А.М.
за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 25.03.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва»
на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 (повний текст складено та підписано 02.12.2024)
у справі №910/6125/24 (суддя Підченко Ю.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція»
до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва»
про стягнення 1 014 607,52 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» (далі - відповідач) про стягнення суми заборгованості за витоки гарячої води у серпні 2023 в розмірі 983 454,12 грн, інфляційних втрат у розмірі 18 814,84 грн, 3% річних у розмірі 12 338,56 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач як балансоутримувач житлового будинку за адресою: м. Київ, вулиця Харківське Шосе, 2, в порушення умов договору про співпрацю Виконавця послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води з Балансоутримувачем та розмежування їх відповідальності від 01.06.2015 №31 не відшкодував позивачу за виток гарячої води у розмірі 983 454, 12 грн.
Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 12 338, 56 грн 3% річних та 18 814, 84 грн інфляційних втрат.
Господарський суд міста Києва рішенням від 21.11.2024 у справі №910/6125/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» задовольнив. Стягнув з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» суму заборгованості за витоки гарячої води в розмірі 983 454,12 грн, інфляційні втрати в розмірі 18 814,84 грн, 3% річних в розмірі 12 338,56 грн та судовий збір в розмірі 15 219,15 грн.
Місцевим господарським судом встановлено, що виток гарячої води з внутрішньобудинкової системи ГВП стався з вини відповідача, а відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, обсяг витоку гарячої води з внутрішньобудинкової системи ГВП розподіляється на особу, з вини якої стався цей виток, у даному випадку - на відповідача. Суд першої інстанції зазначив, що обов'язок обслуговувати внутрішньобудинкові мережі за адресою: м. Київ, вулиця Харківське Шосе, 2 покладено на відповідача та саме відповідач несе відповідальність за неналежне обслуговування, яке може призвести до аварійних ситуацій, у тому числі до витоку гарячої води внутрішньобудинкової мережі.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що вказаний розрахунок виконано правильно, а позовні вимоги про стягнення 3% річних суму 12 338,56 грн та інфляційні втрати на суму 18 814,84 грн підлягають задоволенню.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 у справі №910/6125/24 повністю та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що матеріали даної справи не містять підтверджень про уповноваження тієї чи іншої особи на складення Актів приписів від ТОВ «Євро-Реконструкція», на підставі яких Господарським судом міста Києва встановлена вина Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва», а судом першої інстанції зроблено помилковий висновок, що факт наявності вини відповідача підтверджується наявними у справі доказами, а саме: актом-приписом від 01.09.2023; приписами від 24.08.2023 та від 01.09.2023 про усунення недоліків, оскільки згідно статуту ТОВ «Євро - Реконструкція» останнє не наділене повноваженнями щодо складання Актів приписів, і як наслідок - притягнення до відповідальності.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2025 апеляційну скаргу Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 у справі №910/6125/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 10.01.2025 витребував з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6125/24. Відклав розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 у справі №910/6125/24.
Матеріали справи №910/6125/24 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 30.01.2025.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 03.02.2025 апеляційну скаргу Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 у справі №910/6125/24 залишив без руху, надав скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги.
Скаржник у встановлений строк усунув недоліки апеляційної скарги, шляхом подання відповідного клопотання.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 10.02.2025 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 у справі №910/6125/24. Розгляд апеляційної скарги призначив на 25.03.2025 о 12 год. 00 хв.
25.02.2025, через систему "Електронний суд", позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
У своєму відзиві позивач вказує, що виток з внутрішньобудинкової системи ГВП, який стався з вини балансоутримувача будинку/Управителя будинку/Особи, яка забезпечує належне обслуговування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання багатоквартироного будинку, розподіляється саме на таку особу. Факт наявності вини відповідача доводиться наявними у матеріалах справи документами, які досліджувалися судом та оглядалися в оригіналі, під час розгляду справи в суді першої інстанції
28.02.2025 на адресу Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов аналогічного змісту відзив на апеляційну скаргу відповідача.
03.03.2025, через систему "Електронний суд", відповідачем подано додаткові пояснення, в яких зазначено, що матеріалами справи підтверджується, що відсутній склад цивільного правопорушення в діях Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва".
Представник відповідача у судовому засіданні 25.03.2025 підтримав вимоги та доводи своєї апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 у справі №910/6125/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Представник позивача у судовому засіданні 25.03.2025 заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 у справі №910/6125/24 залишити без змін.
Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, додаткових пояснень, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для споживачів встановленої зони теплопостачання Дніпровського та Дарницького районів міста Києва.
Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» є балансоутримувачем будинку 2 по вул. Харківське шосе в м. Києві, який отриманий ним на підставі п.п. 10-12 рішення Київради від 09.10.2014 №270/270.
01.06.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (як виконавцем послуг) та Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» (як балансоутримувачем) укладено договір №31 про співпрацю виконавця послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води з балансоутримувачем та розмежування їх відповідальності (далі - Договір), за умовами якого балансоутримувач зобов'язується забезпечити належні умови для передачі (транзиту) теплової енергії та гарячої води внутрішньобудинковими мережами, що знаходяться у його власності або на його балансі при наданні виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води споживачам цих послуг, в будинку відповідно до Додатку №1 до договору.
Відповідно до п. 1.2. Договору, балансоутримувач зобов'язався утримувати внутрішньобудинкові мережі у належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт, забезпечувати підготовку житлових будинків до опалювального періоду, зокрема утеплення місць загального користування.
У п. 2.1.7 Договору сторони погодили, що виконавець послуг має право вимагати від балансоутримувача відшкодування збитків, які виникли внаслідок його дій або бездіяльності у порядку, визначеному законодавством та цим договором.
За умовами пункту 2.4.2 Договору балансоутримувач зобов'язаний утримувати внутрішньо будинкові мережі в належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт, відновлювати теплову ізоляцію трубопроводів, що проходять по технічним підвалам і горищам, забезпечувати належний стан запірної арматури, вживати своєчасних заходів щодо запобігання аварійним ситуаціям та їх ліквідації, усунення порушень щодо надання послуг в установлені законодавством строки.
Згідно з п. 2.4.19 Договору, балансоутримувач зобов'язаний відшкодувати виконавцю послуг збитки, які виникли внаслідок неналежного утримання ним внутрішньобудинкових мереж, збитки і втрати, спричинені діями або бездіяльністю балансоутримувача у порядку, визначеному законодавством та цим договором, у тому числі:
- за витоки гарячої води, що перевищують сумарні норми споживання мешканців будинку, квартири яких не обладнані приладами обліку гарячої води, якщо актами, складеними відповідно до п.п. 2.4.17, 2.4.18 цього договору не визначені винні у таких витоках особи або установи, або такі витоки сталися з вини балансоутримувача у підтверджених актами обсягах, шляхом оплати за обсяги витоків гарячої води відповідно діючих тарифів (у відповідності до Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №213 від 06.07.2010).
Цей договір набирає чинності з 01.06.2015 і діє до 31.12.2015. У разі коли за місяць до закінчення дії цього договору однією зі сторін не заявлено у письмовій формі про розірвання договору або необхідність його перегляду, цей договір вважається пролонгованим на наступний рік (п.п. 6.1., 6.2. Договору).
Судом першої інстанції встановлено, що станом на дату подання позовної заяви договір № 31 є чинним, оскільки жодна зі сторін за місяць до закінчення його дії не заявила у письмовій формі про розірвання договору або необхідність його перегляду.
04.08.2015 між Публічним акціонерним товариством «Київводоканал» (як стороною 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (як стороною 2) укладено договір № 14163/5-06ГВ про надання послуг з централізованого постачання питної холодної води, що призначена для виробництва послуг з централізованого постачання гарячої води (далі також - договір № 14163/5-06ГВ), за умовами якого сторона 1 зобов'язалася надавати стороні 2 послуги з централізованого постачання питної холодної води, що призначена для виробництва послуги з централізованого постачання гарячої води, до точки надання послуги з централізованого постачання питної холодної води, що знаходиться у сторони 2 на праві власності (на балансі, в управлінні, повному господарському віданні, в концесії тощо), обладнаної лічильником питної холодної води на відгалуженні до водопідігрівача, а сторона 2 зобов'язалася здійснювати оплату наданих послуг на умовах цього договору.
Як стверджує позивач, 01.08.2023 на електронну адресу теплопостачальної організації від районної теплової мережі (РТМ) Дарниця Комунального підприємства «Київтеплоенерго» надійшла до відома аварійна заявка №24479, згідно з якою виявлено пошкодження в мережі ГВП на дільниці за адресою Харківське шосе, 2 (теплопункт). За погодженням з оперативним черговим дільницю відключено та розпочато роботи 01.08.2023 о 10:45, закінчено роботи 01.08.2023 о 14:30, дільницю включено 01.08.2023 о 15:00.
В серпні 2023, в результаті різкого (аномального) збільшення обсягів споживання гарячої води відповідно до показників будинкового засобу обліку мешканцями будинку за адресою м. Київ, вул. Харківське шосе, 2, ТОВ «Євро-Реконструкція» спільно з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» проведено комісійне обстеження внутрішньобудинкових мереж гарячого водопостачання будинку.
24.08.2023, за результатами спільного комісійного обстеження, виявлено пошкодження внутрішньобудинкової мережі гарячого водопостачання будинку 2, по вул. Харківське шосе в м. Києві відповідно до Акту-припису від 24.08.2023.
01.09.2023 за результатами повторного спільного комісійного обстеження виявлено зниження температури гарячої води в мережі до 39 градусів Цельсія у зв'язку з пошкодженням трубопроводу гарячого водопостачання в місцевій системі будинку під аркою між 4 та 5 парадними. Як наслідок, недостатній тиск подачі гарячого водопостачання на верхніх поверхах будинку, у 5, 6, 7 парадних з фотофіксацією місця пошкодження.
Позивач в позовній заяві зазначив, що для усунення витоку води, працівниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» видано приписи від 24.08.2023 та від 01.09.2023 головному інженеру ЖЕД-404 щодо усунення пошкодження на трубопроводі ГВП.
Позивач склав Акт №1 від 20.09.2023 оформлення витоку води, відповідно до якого виявлено витік гарячої води 13 204,71 куб.м.
За результатами спільної наради 04.10.2023 теплопостачальна організація запропонувала Комунальному підприємству «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» протягом 20 календарних днів з моменту отримання платіжних бухгалтерських документів відшкодувати завдані збитки на суму 213 440,93 грн з урахуванням обсягів витоку води 13 204,71 куб.м. та тарифів з центрального постачання холодної води ПрАТ «Київводоканал» - 13,47 грн/куб.м.
29.11.2023 позивач направив на адресу відповідача претензію №20.2/УПНюр/7716 про відшкодування завданих збитків витоку гарячої води у розмірі 983 454,12 грн до 08.12.2023.
Спір виник між сторонами через несплату відповідачем 983 454, 12 грн за витоки гарячої води, що сталися у зв'язку з пошкодженням внутрішньо будинкових мереж ГВП Будинку.
За посиланням позивача за виток гарячої води у зв'язку з пошкодженням внутрішньо будинкових мереж ГВП Будинку повинен відшкодувати виконавцю послуг саме балансоутримувач (відповідач) будинку, з вини якого стались дані витоки.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За приписами частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 ГК України).
Закон України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон №2189-VIII) визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
За змістом пунктів 5, 13 частини 1 статті 1 Закону №2189-VIII визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.
Пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону №2189-VIII до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Відповідно до пунктів 3, 4 частини 2 статті 6 Закону №2189-VIII виконавцями комунальних послуг є, зокрема послуг з постачання теплової енергії - теплопостачальна організація; послуг з постачання гарячої води - суб'єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води.
У пункті 1 частини 1 статті 7 Закону №2189-VIII передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно з законодавством і умовами укладених договорів, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 2 статті 7 цього Закону обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
За приписами частин 1, 2 статті 12 Закону №2189-VIII надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 7 Закону №2189-VIII споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом. Аналогічна норма містилась в пункті 1 частини 3 статті 20 Закону України №1875-IV від 24.06.2004 "Про житлово-комунальні послуги", який втратив чинність на підставі Закону №2189-VIII.
Пунктом 2 частини 2 статті 8 Закону №2189-VIII встановлено, що виконавець комунальної послуги зобов'язаний готувати та укладати з споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.
Статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2015 між Товариством та Підприємством (балансоутримувач) укладено договір про співпрацю виконавця послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води з балансоутримувачем та розмежування їх відповідальності №31.
Відповідно до пункту 1.1 договору балансоутримувач зобов'язується забезпечити належні умови для передачі (транзиту) теплової енергії та гарячої води внутрішньобудинковими мережами, що знаходяться у його власності або на його балансі при наданні виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води споживачам цих послуг, в будинках відповідно до додатку №1 до договору.
Житловий будинок у місті Києві, по вулиці Харківське шосе, 2, у додатку №1 до договору зазначений за порядковим №30.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належить житлова послуга управління багатоквартирним будинком. Вказана послуга включає забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем).
Згідно з ч. 5 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», у разі виявлення у будівлі витоків гарячої, питної води із внутрішньобудинкових мереж гарячого, централізованого водопостачання протягом періоду, за який здійснюється розрахунок за відповідні комунальні послуги, споживачі мають право вимагати від особи, з вини якої стався такий витік, відшкодування їм вартості розподіленого на них відповідно до частини третьої цієї статті обсягу гарячої, питної води в частині, що перевищує обсяг, визначений за допомогою вузлів розподільного обліку, та для споживачів, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку, - відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Матеріалами справи встановлено, що за результатами проведення аналізу різкого (аномального) збільшення обсягів споживання гарячої води споживачами будинку №2 по вулиці Харківське Шосе у місті Києві, Виконавцем було проведене спільно з Балансоутримувачем будинку комісійне обстеження внутрішньобудинкових мереж ГВП Будинку на предмет виявлення та подальшого усунення пошкоджень.
За результатами комісійного обстеження та виявлення пошкодження в місцевій систем ГВП будинку, Виконавцем послуг був виданий Акт-припис від 01.09.2023 уповноваженому представнику Балансоутримувача Будинку - головному інженеру ЖЕД - 404 Рябічко С.О., щодо усунення пошкодження у внутрішньобудинковій системі ГВП Будинку.
Після усунення Балансоутримувачем будинку пошкодження у внутрішньобудинковій системі ГВП Будинку, Виконавцем послуг в присутності Балансоутримувача та співвласників Будинку (кв. 232, кв.173, кв.176) був складений Акт №1 від 20.09.2023 оформлення витоку води та/або теплоносія та підписаний уповноваженими представниками Виконавця послуг та співвласниками Будинку.
В акті №1 від 20.09.2023 зазначено, що представник(и) ЖЕД-404 від підпису відмовився.
Обсяги витоків гарячої води із внутрішньобудинкових мереж ГВП Будинку, внаслідок їх пошкодження, розраховані як різниця між показаннями Засобу обліку та сумою показань приладів розподільного обліку (квартирних лічильників гарячої води) мешканців будинку та норм споживання гарячої води мешканцями будинку, квартири яких не обладнані приладами обліку гарячої води, наведені в таблиці.
В матеріалах справи наявний лист відповідача (т. 1, а.с. 157) від 28.05.2024 №103/45-2241 в якому, Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування Житлового фонду Дніпровського району м. Києва» звернулась з приводу відшкодування збитків щодо витоку води у внутрішньобудинковій системі ГВП в багатоквартирному житловому будинку по вул. Харківське шосе, 2 у м. Києві. Відповідач в листі вказав, що відповідно протоколу №1/10 від 04.10.2023 роботи комісії Департаменту енергозбуту ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» стосовно розгляду Акту №1 від 20.09.2023 оформлення витоку води та /або теплоносія, визначення розміру збитків, з витоками води та їх відшкодування, Підприємству (відповідачу) запропоновано забезпечити відшкодування збитків з витоку холодної води. Для здійснення відшкодування збитків з витоку води в будинку №2 по вул. Харківське шосе, в м. Києві, просимо розглянути лист та у найкоротший термін надати розрахунок розміру збитків з витоку води (зафіксованих в Акті №1 від 20.09.2023 оформлення витоку води та /або теплоносія) та платіжні бухгалтерські документи на відшкодування збитків.
Тобто, відповідач вищезазначеним листом підтвердив, що ним завдано збитки з витоку води в будинку №2 по вул. Харківське шосе, в м. Києві.
Як вбачається з матеріалів справи, обсяги витоків гарячої води із внутрішньобудинкових мереж гарячого водопостачання будинку, внаслідок їх пошкодження, розраховані як різниця між обсягом гарячої води розрахованому за середньодобовим споживанням попереднього розрахункового періоду, в зв'язку із пошкодженням внутрішньобудинкової мережі гарячого водопостачання (витоком гарячої води у будинку).
Надання послуг з постачання гарячої води, що надавалися протягом серпня 2023 року, підтверджуються актом постановки на облік приладу комерційного обліку споживача, показниками засобу облік, які додані до позовної заяви.
Фактичний обсяг спожитої гарячої води за серпень 2023 становить 13 724 куб.м., а обсяг гарячої води, розподілений між споживачами будинку дорівнює 777 куб.м. Отже, обсяг витоку гарячої води у зв'язку з пошкодженням становить 12 947 куб.м. (13 724-777), що відповідно до Тарифу на послугу з постачання гарячої води для населення, встановленого розпорядженням Київської міської військової адміністрації від 30.09.2022 №674 становить 75,96 грн.
У пункті 8 частини 2 статті 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Частиною третьою статті 22 ЦК України визначено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Крім того, за загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України необхідно довести такі факти:
а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, яка не відповідає вимогам закону, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії;
б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У правовідносинах, що розглядаються, шкода - це фактично міра відповідальності;
в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки особи, яка заподіяла шкоду.
г) вина завдавача шкоди, але за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону, обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
Наявність сукупності всіх вищезазначених умов є обов'язковою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.
При цьому, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача, і є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки тієї особи, яка заподіяла шкоду.
За таких обставин, саме на позивача покладається обов'язок довести обґрунтованість своїх вимог, а саме, наявність шкоди, протиправність поведінки того, хто заподіяв шкоду, та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, і для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння матеріальної шкоди позивачеві необхідно довести наявність усієї сукупності вищезазначених ознак складу цивільного правопорушення, тоді як відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності.
Частина 2 ст. 1166 ЦК України встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв'язку із наявністю вини іншої особи або у зв'язку із дією об'єктивних обставин).
Між протиправною бездіяльністю відповідача та завданою шкодою існує прямий причинний зв'язок, оскільки у разі належного виконання відповідачем своїх обов'язків щодо утримання внутрішньо будинкових мереж позивачу не була б завдана шкода з витоку гарячої води у внутрішньо будинковій системі гарячого водопостачання будинку, 2, по вул. Харківське Шосе в м. Києві у серпні 2023 року у розмірі 983 454, 12 грн.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що доводи відповідача про те, що договір втратив свою чинність не підтверджено матеріалами справи, оскільки доказів повідомлення однією із сторін договору про його розірвання або необхідністю його перегляду суду не надано.
Верховний Суд неодноразово наголошував (з урахуванням конкретних обставин справи) на необхідності врахування поведінки учасників спору з точку зору її відповідності принципу добросовісності.
Так, Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 у справі №390/34/17 зазначив, що добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується на давньоримській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі цієї доктрини є принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно на них покладається.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач у листі від 28.05.2024 №103/45-2241 визнав свою вину та просив позивача надати розрахунок розміру збитків з витоку води (зафіксованих в акті №1 від 20.09.2023), однак проти позовних вимог заперечує з різних необгрунтованих мотивів.
При цьому зі змісту апеляційної скарги не вбачається, що відповідач заперечує щодо змісту наданих до матеріалів справи документів та розрахунків позивача, а зазначає лише, щоб суд звернув увагу на певних осіб які підписували наявні у справі документи. Однак, такі доводи відповідача не заслуговують на увагу, оскільки відповідач при цьому не зазначає, що підписи є не справжні, чи ті особи не відносяться до переліку осіб позивача та/або відповідача, які мають право підписувати ті чи інші документи. На переконання суду апеляційної інстанції за відсутності конкретного доводу відповідача, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості надати йому оцінку.
Стосовно доводів відповідача, що судом першої інстанції неправомірно встановлено факт наявності вини відповідача, зокрема, актом-приписом від 01.09.2023; приписами від 24.08.2023 та від 01.09.2023 про усунення недоліків, суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції посилався на зазначені акти-приписи від 24.08.2023 та від 01.09.2023, у сукупності з іншими доказами, а саме: аварійною заявкою №28145 від 01.09.2023; проведеним 04.09.2023 обстеженням аварійної ділянки; протоколом № 1/10 від 04.10.2023 спільної наради; листом відповідача від 28.05.2024 №103/5-2241 про згоду відшкодувати збитки з витоку гарячої води.
Згідно частин 5 та 6 статті 11 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» у статуті товариства зазначаються відомості про:
1) повне та скорочене (за наявності) найменування товариства;
2) органи управління товариством, їх компетенцію, порядок прийняття ними рішень;
3) порядок вступу до товариства та виходу з нього;
4) облік часток товариства в обліковій системі часток товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, що ведеться Центральним депозитарієм цінних паперів (далі - облікова система часток).
Статут товариства може містити інші відомості, що не суперечать закону.
Конституційним принципом є принцип верховенства права який закріплений у ст. 8 Конституції України, громадяни здійснюють свої права за принципом "дозволено все, що прямо не заборонено законом", а державні органи та їх посадові особи - за принципом "дозволено лише те, що прямо визначено законом".
Враховуючи вищезазначене, посилання відповідача, що згідно статуту ТОВ «Євро - Реконструкція» останнє не наділене повноваженнями щодо складання Актів приписів, і як наслідок притягнення до відповідальності, судом апеляційної інстанції визнаються як необґрунтовані, оскільки права позивача на складання зазначених актів приписів не обмежено діючим законодавством, а Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» не визначено обов'язок зазначення відомостей в статуті щодо права товариства з обмеженою відповідальністю на складання первинних документів (у т.ч. актів приписів, які фіксують порушення правил користування тепловою енергією та гарячого водовідведення та припис щодо необхідності усунення вказаного порушення).
При цьому слід зазначити, що наявність підстав для притягнення винної особи до відповідальності віднесено до повноважень суду, тому позивач і звернувся до суду з даним позовом.
Отже, доводи заявника зводяться до власного тлумачення норм матеріального права щодо його повноважень у сфері відповідальності за наслідки неналежного утримання ним внутрішньобудинкових мереж, а також до непогодження зі встановленими обставинами справи.
Тоді як, позивачем належними доказами доведено як бездіяльність відповідача яка полягає у не виконанні відповідачем зобов'язання з утримання внутрішньобудинкові мережі теплопостачання та гарячого водовідведення у належному технічному стані, здійсненні їх технічного обслуговування та ремонту, що призвело до пошкодження внутрішньобудинкової мережі ГВП у житловому будинку розташованому у місті Києві по вулиці Харківське Шосе, 2 та витоку гарячої води, наявності внаслідок цієї бездіяльності відповідача завданих позивачу збитків у розмірі 983 454, 12 грн (вартості обсягу витоку гарячої води у зв'язку з пошкодженням внутрішньобудинкової мережі ГВП у житловому будинку розташованому у місті Києві по вулиці Харківське Шосе, 2, що становить 12 947 куб.м.) та причинний зв'язок між протиправною поведінкою (бездіяльністю відповідача) та завданими позивачу збитками.
Разом з тим, відповідачем в супереч частини 2 статті 614 ЦК України не доведено суду відсутності своєї вини у заподіянні позивачу збитків заявлених до стягнення. Тоді як, пунктом 2.4.19. Договору передбачено, що балансоутримувач (відповідач) зобов'язаний відшкодувати збитки, які виникли у наслідок неналежного утримання ним внутрішньобудинкових мереж, збитки і втрати, спричинені діями або бездіяльністю балансоутримувача у порядку, визначеному законодавством та цим договором.
Приписами статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Визначене частиною 2 статті 625 ЦК України право на стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які через інфляційні процеси матимуть іншу цінність порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані.
За загальним правилом, закріпленим у частині 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Отже, у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (статті 607 ЦК України) або на відсутність вини (стаття 614, 617 ЦК України чи статті 218 ГК України) (аналогічний висновок, викладено у постановах Верховного Суду від 24.10.2023 у справі №910/18566/21, від 25.06.2020 у справі №910/4926/19, від 30.03.2020 у справі №910/3011/19, від 27.03.2024 у справі №910/7717/23).
Таким чином, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Доводів щодо неправильності стягнення судом першої інстанції 3 % річних за період з 09.12.2023 по 09.05.2024 у розмірі 12 338, 56 грн та інфляційних втрат за період з 09.12.2023 по 09.05.2024 у розмірі 18 814, 84 грн, апелянтом не наведено в апеляційній скарзі.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 у справі №910/6125/24.
Доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, при цьому апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам відповідача із посиланням на норми матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що судове рішення прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 у справі №910/6125/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 у справі №910/6125/24 залишити без змін.
3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва».
4. Матеріали справи №910/6125/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана суддями 02.04.2025.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді І.П. Ходаківська
А.М. Демидова