вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"31" березня 2025 р. Справа№ 910/4264/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Коробенка Г.П.
Гончарова С.А.
при секретарі судового засідання Цікра А.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 31.03.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2024 (повний текст підписано 20.06.2024)
у справі №910/4264/24 (суддя Грєхова О.А.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акорн Трейдінг"
про стягнення 851 516,94 грн,-
Короткий зміст позовних вимог
Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Акорн Трейдінг» про стягнення 851 516,94 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії №0481-02024 від 02.05.2019, в частині здійснення розрахунків.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.06.2024 у справі №910/4264/24 позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Акорн Трейдінг» (04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 28; ідентифікаційний код: 42490522) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25; ідентифікаційний код: 00100227) заборгованість у розмірі 425 103 (чотириста двадцять п'ять тисяч сто три) грн. 03 коп., пеню в розмірі 231 714 (двісті тридцять одна тисяча сімсот чотирнадцять) грн. 52 коп., штраф у розмірі 98 716 (дев'яносто вісім тисяч сімсот шістнадцять) грн. 36 коп., 3% річних в розмірі 14 503 (чотирнадцять тисяч п'ятсот три) грн. 57 коп., інфляційні втрати в розмірі 39 539 (тридцять дев'ять тисяч п'ятсот тридцять дев'ять) грн. 89 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 12 143 (дванадцять тисяч сто сорок три) грн. 66 коп.
В іншій частині позову відмовлено.
Відмовляючи в позові в частині стягнення штрафу у розмірі 41 939,57 грн, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем порушено строки здійснення розрахунків за послугу вартістю 1 410 233,80 грн. на понад 30 календарних днів, з огляду на подвійне нарахування штрафу на суму послуг за липень 2023, обґрунтованим є позов про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 98 716,36 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у стягненні штрафу у розмірі 41 939,57 грн та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 41 939,57 грн задовольнити в повному обсязі.
Апелянт вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; порушено норми процесуального права; неправильно застосовано норми матеріального права.
Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі з урахуванням пояснень від 15.10.2024, зводяться до наступного:
Планові платежі (5 рахунків) за липень 2023 відповідач не сплатив, відповідні зобов'язання прострочив.
31.07.2023 складено акт приймання-передачі послуги за липень 2023 вартістю 1 038 029,98 грн. з ПДВ. Строк оплати за цим актом згідно п. 5.5 договору - до 15.08.2023.
У зв'язку з переплатою у розмірі 215 781,23 ця сума була зарахована в погашення боргу за липень 2023 ( 1 038 029,98 - 215 781,23 = 822 248,75), тому борг за липень 2023 на 15.08.2023 склав 822 248,75 грн.
17.07.2023 складено акт коригування до акту приймання - передачі послуг за травень 2023 на збільшення + 26 888,39 зі строком його оплати 15.09.2023, отже сума загальна боргу зростає 822 248,75 + 26 888,39 = 849 137,14 (липень, травень 2023).
На загальну суму боргу 849 137,14 грн. за період прострочення 16.09.2023 по 19.10.2023 - 34 к.д., тобто нараховано 7% = 59 439,59 грн. , яка задоволена судом першої інстанції.
13.10.2023, 20.10.2023 відповідачем здійснена оплата на суму 250 000,00, яка зарахована в погашення загального боргу 849 137,14 - 250 000,00 = 599 137,14 грн.
На загальну суму боргу 599 137,14 грн. за період прострочення з 21.10.2023 по 28.02.2024 - 131 к.д. нараховано 7% = 41 939,59, в цій частині суд першої інстанції відмовив.
Вважає, що судом першої інстанції неправомірно зменшено суму штрафу у розмірі 41 939,59 грн., оцінивши нарахування штрафу за липень 2023 як подвійне нарахування, але позивачем нараховано штраф на суму боргу загальну на 849 137,14 (липень, травень 2023) та також після оплати (-250 000,00 грн.) на загальну суму 599 137,14 грн.(липень, травень 2023), строк оплати цих сум боргу сплив 15.08.2023 та 21.10.2023, отже це не є подвійним нарахуванням штрафу, оскільки 7% штрафу нараховано на загальну суму боргу з урахуванням здійснених оплат.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Коробенко Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2024 у справі №910/4264/24, справу призначено до розгляду в судовому засіданні.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції її розгляд відкладався з об'єктивних причин, останній раз ухвалою від 12.02.2025 розгляд справи №910/4264/24 призначено на 31.03.2025.
До матеріалів справи представником відповідача подано пояснення, в яких останній зазначає, що на сторін у справі, як учасників ринку електричної енергії, поширюються положення підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій на період дії в Україні воєнного стану.
Стягнення з відповідача пені та штрафу є штрафними санкціями, нарахування яких обмежено в період воєнного стану.
Позиція правомірності зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, на період воєнного стану закріплена в постанові Верховного Суду від 26.07.2023 у справі №922/1948/22.
Явка представників сторін
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 31.03.2025 підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у стягненні штрафу у розмірі 41 939,57 грн та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 41 939,57 грн задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судових засіданнях апеляційної інстанції заперечував проти доводів позивача, вкладених в апеляційній скарзі, в подальшому в судове засідання апеляційної інстанції 31.03.2025 не з'явився.
В судовому засіданні 31.03.2025 відповідно до ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
02 травня 2019 між Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - ОСП, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Акорн трейдінг» (далі - користувач, відповідач) укладено Договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0481-02024 (далі - Договір), за умовами якого ОСП зобов'язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга), а користувач зобов'язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього Договору.
Сторони здійснюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, Правил ринку, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу, Кодексу комерційного обліку, ліцензій, відповідно до яких сторони здійснюють господарську діяльність, інших нормативно-правових актів, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України (п. 1.2 Договору).
Відповідно до п. 2.1 Договору терміни, які використовуються в цьому договорі, вживаються в значеннях, наведених у Законі України "Про ринок електричної енергії", Кодексі системи передачі, Кодексі систем розподілу, Кодексі комерційного обліку, Правилах ринку.
Ціна Договору визначається згідно з діючим на момент надання послуги тарифом на послуги з передачі електричної енергії, встановлених Регулятором, та оприлюднюється ОСП на своєму офіційному веб-сайті (п. 3.1 Договору).
Згідно п. 4.1 Договору (в редакції додаткової угоди від 21.12.2022) для розрахунків за цим Договором використовується плановий та фактичний обсяг послуги:
(1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць. У період після приєднання ОСП до ІТС механізму плановий обсяг послуги формується користувачем без урахування даних щодо обсягів експорту та/або імпорту електричної енергії. У разі ненадання або несвоєчасного надання користувачем повідомлень плановим обсягом послуги визначається фактичний обсяг наданої послуги у попередньому розрахунковому періоді;
(2) фактичний обсяг послуги в розрахунковому місяці визначається відповідно до розділу ХІ Кодексу системи передачі. У період після приєднання ОСП до ІТС механізму фактичний обсяг послуги формується з урахуванням обсягів експорту та/або імпорту електричної енергії до/з країн периметру.
Відповідно до п. 5.1 Договору (в редакції додаткової угоди від 21.12.2022) розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць.
Пунктом 5.2 Договору (в редакції додаткової угоди від 21.12.2022) визначено, що користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином:
1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі 1/5 від планової послуги, визначеної згідно з розділом 3 цього договору. Подальша оплата здійснюється шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуги, яка визначена згідно з розділом 3 цього договору, відповідно до такого алгоритму:
2 платіж - до 10 числа розрахункового місяця;
3 платіж - до 15 числа розрахункового місяця;
4 платіж - до 20 числа розрахункового місяця;
5 платіж - до 25 числа розрахункового місяця.
Згідно п. 5.3 Договору (в редакції додаткової угоди) у разі зміни планових обсягів послуги протягом розрахункового місяця користувач передає ОСП повідомлення про зміну обсягів послуги. ОСП протягом 5 робочих днів з моменту отримання такого повідомлення коригує розмір наступних планових платежів.
Відповідно до п. 5.5 Договору (в редакції додаткової угоди від 21.12.2022) користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих виконавцем (ОСП), або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком», або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису тієї особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.
Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються адміністратором комерційного обліку (АКО). Акти приймання-передачі послуги направляються користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).
Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в СУР, що здійснюється згідно з Правилами ринку.
Оплату вартості послуги, після коригування обсягів та вартості послуг, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі послуги (включно).
Акти приймання-передачі послуги та акти коригування до актів приймання-передачі послуги у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням сервісу) або надає користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі послуги та актів коригування до актів приймання-передачі послуги відповідного розрахункового періоду протягом трьох робочих днів та повертає їх ОСП.
Відповідно до п. 9.1 Договору (в редакції додаткової угоди від 21.12.2022) планові обсяги послуги користувач зобов'язаний подавати ОСП до 25 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю.
На виконання умов договору позивач надавав відповідачу послуги з передачі електричної енергії на підставі договору, натомість відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань, оплату отриманої у липні 2023 електричної енергії у повному обсязі не здійснив, у зв'язку з чим за відповідачем за липень 2023 обліковується заборгованість у розмірі 425 103,03 грн., а також оскільки відповідач порушував строки здійснення розрахунків за період з січня по липень 2023 включно, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 231 714,52 грн., штраф в розмірі 140 655,93 грн., 3% річних в розмірі 14 503,57 грн. та інфляційні втрати в розмірі 39 539,89 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч.4 ст.269 ГПК України суд апеляційної скарги не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
В апеляційній скарзі позивач не оскаржує рішення суду в задоволеній частині, просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у стягненні штрафу у розмірі 41 939,57 грн та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 41 939,57 грн задовольнити в повному обсязі.
Апелянт вважає, що судом першої інстанції неправомірно зменшено суму штрафу у розмірі 41 939,59 грн., оцінивши нарахування штрафу за липень 2023 як подвійне нарахування, але позивачем нараховано штраф на суму боргу загальну на 849 137,14 (липень, травень 2023) та також після оплати (-250 000,00 грн.) на загальну суму 599 137,14 грн.(липень, травень 2023), строк оплати цих сум боргу сплив 15.08.2023 та 21.10.2023, отже це не є подвійним нарахуванням штрафу, оскільки 7% штрафу нараховано на загальну суму боргу з урахуванням здійснених оплат.
Щодо вимог позивача про стягнення пені в розмірі 231 714, 52 грн. та штрафу в розмірі 140 655,93 грн. колегією суддів встановлено таке.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).
У пункті 5.7 Договору сторони погодили, що у випадку порушення користувачем термінів розрахунку, ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов'язань.
За прострочення користувачем термінів розрахунку понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.
Частинами першою, третьою статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафними санкціями, відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу (далі - ГК) України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Місцевий господарський суд дійшов висновку про стягнення з відповідача розмірі 231 714, 52 грн. пені, 98 716, 36 грн. штрафу.
Відмовляючи в позові в частині стягнення штрафу у розмірі 41 939,57 грн, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем порушено строки здійснення розрахунків за послугу вартістю 1 410 233,80 грн. на понад 30 календарних днів, з огляду на подвійне нарахування штрафу на суму послуг за липень 2023, обґрунтованим є позов про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 98 716,36 грн.
Однак колегія суддів не погоджується з висновками місцевого господарського суду в цій частині виходячи з наступного.
Як вбачається з постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2024 у cправі № 911/1359/22:
« 8.13.1. Правовий статус НКРЕКП, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначає Закон України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".
8.13.2. Відповідно до статті 1 вказаного Закону Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.
8.13.3. Згідно з частиною 1 статті 3 цього Закону Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
8.13.4. Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 6 Закону України «Про ринок електричної енергії» до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належать, зокрема, затвердження правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, порядку розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів, який включає в тому числі положення щодо особливостей розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів з третіми державами, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
8.13.5. Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 6 Закону України «Про ринок електричної енергії» Регулятор має право приймати рішення, що є обов'язковими до виконання учасниками ринку.
8.13.6.Пунктом 3 частини 2 статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» визначено, що Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції. Згідно частини 2 цієї статті рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.
8.13.7. Відповідно до пункту 1 частини 1 вказаного Закону для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор приймає обов'язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції.
8.13.8. Отже, НКРЕКП (Регулятор) здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції та є обов'язкові до виконання.
8.13.9. Об'єднана палата констатує, що постанова №332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022) прийнята НКРЕКП (Регулятором) в межах своїх повноважень, а тому її положення, у тому числі, підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, є обов'язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності.
8.13.10. Що стосується посилання скаржника на те, що у даному випадку мали застосовуватися норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, оскільки вони мають вищу юридичну силу ніж постанова НКРЕКП №332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022) Об'єднана палата виходить з наступного.
8.13.11. Статтею 1 Конституції України передбачено, що Україна є правовою державою.
8.13.12. Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні №9-рп/2001 від 19.06.2001 у справі № 1-37/2001, в правовій державі існує сувора ієрархія нормативних актів, відповідно до якої постанови та інші рішення органів виконавчої влади мають підзаконний характер і не повинні викривляти сутність і зміст законів.
8.13.13. Отже, нормативні акти, що затверджуються Регулятором, не можуть суперечити Конституції України та законам, які регулюють господарські відносини на ринку електроенергії.
8.13.14. Відповідно до частини першої статті 66 Закону «Про ринок електричної енергії» купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі.
8.13.15. Істотні умови двосторонніх договорів визначені у частині третій статті 66 вказаного Закону, якими є, зокрема, умови про права, обов'язки та відповідальність сторін (пункт 8 частини третьої статті 66 Закону).
8.13.16. Згідно з частиною третьою статті 6 Закону «Про ринок електричної енергії» до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належить, зокрема, затвердження типових та примірник договорів, визначених цим Законом, а відповідно до частини четвертої цієї ж статті рішення Регулятора є обов'язковими до виконання учасниками ринку (крім споживачів, що не є учасниками оптового енергетичного ринку).
8.13.17. Таким чином, наведений аналіз нормативних актів дозволяє дійти висновку, що Регулятор наділений повноваженням нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, зокрема, через затвердження типових і примірних договорів.
8.13.18. Типові і примірні договори входять до системи джерел господарського договірного права як особливі нормативно-правові акти. Затвердження таких договорів уповноваженими державними органами є формою державною регулювання договірних відносин у сфері господарювання.
8.13.19. Відповідно до частини четвертої статті 179 ГК України типові договори затверджуються Кабінетом Міністрів України або у випадках, передбачених законом, іншим органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
8.13.20. Одним з принципів функціонування ринку електричної енергії є відповідальність учасників ринку за недотримання правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньо добового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов договорів, що укладаються на цьому ринку (пункт 16 частини другої статті З Закону «Про ринок електричної енергії»).
8.13.21. Унормування відповідальності за невиконання договорів на ринку електроенергії відбувається, зокрема, шляхом визначення відповідних положень щодо відповідальності у типових договорах, які затверджуються Регулятором, і мають силу нормативно-правового акта.
8.13.22. Частина четверта статті 179 Господарського кодексу України закріплює межі вільного розсуду сторін господарського договору при визначенні його умов, а саме обов'язковість відповідності умов господарського договору певного виду типовим договорам, затвердженим Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади. Укладаючи договір на основі типового договору, затвердженого відповідним державним органом в межах його компетенції, сторони повинні враховувати імперативні правила, що містяться в типовому договорі. Разом з тим сторони мають право конкретизувати його умови та доповнити їх, якщо такі доповнення не суперечать його змісту.
8.13.23. Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
8.13.24. В подальшому Законами України від 15.03.2022 № 2119-ІХ, від 21.04.2022 № 02212-ІХ, від 22.05.2022 № 2263-ІХ, від 15.08.2022 № 2500-IX, від 16.11.2022 № 2738-IX, від 7.02.2023 № 2915-IX, від 2.05.2023 № 3057-IX, від 27.07.2023 № 3275-IX, від 8.11.2023 № 3429-IX, від 06.02.2024 № 3564-IX «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затверджено укази Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 6.02. 2023 № 58/2023 , від 1.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 року № 451/2023,від 6.11.2023 № 734/2023, від 5.02.2024 № 49/2024 строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
8.13.25. Статтею 1 Закону України від 12.05.2015 «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
8.13.26. Відповідно до частини 2 статті 9 цього Закону Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
8.13.27. Статтею 17 вказаного Закону встановлено, що органи державної влади України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, громадські об'єднання, а також громадяни зобов'язані сприяти діяльності військового командування та військових адміністрацій у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану на відповідній території.
8.13.28. Відповідно до положень частини 1 статті 20 наведеного Закону правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначаються відповідно до Конституції України та цього Закону.
8.13.29. Об'єднана палата ураховує, що Національна комісія, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в преамбулі Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 зазначила мету та підстави її прийняття.
8.13.30. Зокрема, Регулятор заначив, що такою метою є забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України від 25 лютого 2022 року, ураховуючи Протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду та діє відповідно до законів України «Про ринок електричної енергії», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».
8.13.31. Згідно з пунктом 5 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 27.02.2022 № 333) рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".
8.13.32. Згідно з підпунктом 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надати такі настанови - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.
8.13.33. Отже, з урахування дії на території України воєнного стану, для учасників ринку електричної енергії, якими укладено типові договори відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та постанов НКРЕКП, пункт 5 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 27.02.2022 № 333) - це бажана з точки зору держави модель поведінки, яка має обов'язковий характер для учасників ринку електричної енергії.
8.13.34. Підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) - це імперативна норма, якою держава вказала учасниками ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».
8.13.35. Отже, Об'єднана палата доходить висновку про те, що рішення Регулятора щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечать нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України про відповідальність у договірних відносинах з огляду на те, що Регулятор в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб'єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов'язань на ринку електричної енергії.
8.13.36. При цьому Об'єднана палата наголошує на тому, що такі рішення Регулятора не скасовують встановлену нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України відповідальність за порушення договірних зобов'язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк Регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.
8.13.37. Об'єднана палата звергає увагу, що норми постанови №332 від 25.02.2022 (у редакції від 27.02.2022 № 333, у редакції від 26.04.2022 ) прийняті Регулятором в межах своїх повноважень.
8.13.38. Таким чином, хоча постанова НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 має нижчу юридичну силу порівняно з Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, втім її норми є обов'язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності на ринку електроенергії, зокрема, які уклали між собою двосторонні договори відповідно до статті 66 Закону України "Про ринок електричної енергії", що також обумовлено положеннями статті 179 Господарського кодексу України, яка встановлює нормативне обмеження вільного розсуду сторін господарського договору при визначенні його умов у разі укладання типового договору.»
З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про стягнення 231 714, 52 грн. пені, 98 716, 36 грн. штрафу, не звернувши уваги на приписи постанови №332, а саме підпункт 16 пункту 1 такого змісту: на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надати таку настанову - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.
Колегією суддів враховано наступне:
- повноваження НКРЕКП, визначені Законом, пунктом 1 частини другої статті 17 якого установлено, що регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов'язковими до виконання;
- як визначено пунктом 1 частини першої статті 2 Закону регулятор, яким є НКРЕКП, здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема у сфері енергетики: діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії, зберігання енергії; діяльності з організації купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку, забезпечення купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, трейдерської діяльності тощо;
- відповідно до частини першої статті 3 Закону регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України;
- вказаною постановою регулятор надав настанову щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених відповідними договорами, для всіх учасників ринку електричної енергії, у тому числі у випадку застосування таких штрафних санкцій не лише оператором системи передачі, яким є позивач, але й у випадку застосування до такої особи відповідальності у вигляді штрафних санкцій іншим учасником ринку за іншими договорами, чим досягається баланс інтересів всіх учасників ринку у період оголошення воєнного стану для запобігання негативним наслідкам у відповідній сфері.
Отже застосуванню підлягають приписи Постанови №332 як такі, що мають обовязковий характер для учасників ринку електричної енергії.
Враховуючи вищевикладене, у задоволенні позовних вимог про стягнення 231 714, 52 грн. пені, 140 655,93 грн. штрафу слід відмовити з посиланням на Постанову №332.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).
Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги позивача без задоволення, однак рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2024 у справі №910/4264/24 підлягає частковому скасуванню, з викладенням резолютивної частини в редакції даної постанови з відмовою у задоволенні позову про стягнення з відповідача 231 714, 52 грн. пені, 140 655,93 грн. штрафу.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги позивача у зв'язку з відмовою в її задоволенні покладаються на апелянта (позивача), судові витрати за розгляд позовної заяви розподіляються пропорційно задоволеній частині позовних вимог, на підставі ст.129 ГПК України.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2024 у справі №910/4264/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2024 у справі №910/4264/24 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
«1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Акорн Трейдінг» (04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 28; ідентифікаційний код: 42490522) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25; ідентифікаційний код: 00100227) заборгованість у розмірі 425 103 (чотириста двадцять п'ять тисяч сто три) грн. 03 коп., 3% річних в розмірі 14 503 (чотирнадцять тисяч п'ятсот три) грн. 57 коп., інфляційні втрати в розмірі 39 539 (тридцять дев'ять тисяч п'ятсот тридцять дев'ять) грн. 89 коп. та 5 749 (п'ять тисяч сімсот сорок дев'ять) грн 76 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.
3. В решті позову відмовити.»
3. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.
4. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго".
5. Матеріали справи №910/4264/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови підписано 02.04.2025.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді Г.П. Коробенко
С.А. Гончаров