вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" березня 2025 р. Справа № 910/3666/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Ходаківської І.П.
Владимиренко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Мельничука О.С.
за участю представників учасників справи:
від позивача: Марковська В.В. (у режимі відеоконференції)
від відповідача: Божко А.В., Стеблівець О.Ю.
від третіх осіб: Халимон С.В. (від ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі")
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги"
на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2024 (повний текст рішення складено 18.12.2024) (суддя Бойко Р.В.)
у справі № 910/3666/24 Господарського суду міста Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги"
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Майкопська 1-А"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору,
на стороні позивача:
1. Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі";
на стороні відповідача:
2. Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; 3. ОСОБА_1 ; 4. ОСОБА_2 ; 5. ОСОБА_3 ; 6. ОСОБА_4 ; 7. ОСОБА_5 ; 8. ОСОБА_6 ; 9. ОСОБА_7 ; 10. ОСОБА_8 ; 11. ОСОБА_9 ; 12. ОСОБА_10 ; 13. ОСОБА_11 ; 14. ОСОБА_12 ; 15. ОСОБА_13 ; 16. ОСОБА_14 ; 17. ОСОБА_15 ; 18. ОСОБА_16 ; 19. ОСОБА_17 ; 20. ОСОБА_18 ; 21. ОСОБА_19 ; 22. ОСОБА_20 ; 23. ОСОБА_21 ; 24. ОСОБА_22 ; 25. ОСОБА_23 ; 26. ОСОБА_24 ; 27. ОСОБА_25 ; 28. ОСОБА_13 ; 29. ОСОБА_26 ; 30. ОСОБА_27 ; 31. ОСОБА_28 ; 32. ОСОБА_29 ; 33. ОСОБА_30 ; 34. ОСОБА_31 ; 35. ОСОБА_32 ; 36. ОСОБА_33 ; 37. ОСОБА_34 ; 38. ОСОБА_35 ; 39. ОСОБА_36 ; 40. ОСОБА_37 ; 41. ОСОБА_38 ; 42. ОСОБА_39 ; 43. ОСОБА_40 ; 44. Товариства з обмеженою відповідальністю "Хілсайд Менеджмент"; 45. ОСОБА_41 ; 46. ОСОБА_42 ; 47. ОСОБА_43 ; 48. ОСОБА_44 ; 49. ОСОБА_45 ; 50. ОСОБА_46 ; 51. ОСОБА_47 ; 52. ОСОБА_48 ; 53. ОСОБА_49 ; 54. ОСОБА_50 ; 55. ОСОБА_51 ; 56. ОСОБА_52 ; 57. ОСОБА_53 ; 58. ОСОБА_54 ; 59. ОСОБА_55 ; 60. ОСОБА_56 ; 61. ОСОБА_57 ; 62. ОСОБА_58 ; 63. ОСОБА_59 ; 64. ОСОБА_60 ; 65. ОСОБА_61 ; 66. ОСОБА_62 ; 67. ОСОБА_63 ; 68. ОСОБА_13 ; 69. ОСОБА_64 ; 70. ОСОБА_57 ; 71. ОСОБА_65 ; 72. ОСОБА_66 ; 73. ОСОБА_67 ; 74. ОСОБА_68 ; 75. ОСОБА_69 ; 76. ОСОБА_70 ; 77. Приватного підприємства "Юридичний Проект"; 78. ОСОБА_71 ; 79. ОСОБА_72 ; 80. ОСОБА_73 ; 81. ОСОБА_74 ; 82. ОСОБА_75 ; 83. ОСОБА_76 ; 84. ОСОБА_77 ; 85. ОСОБА_78 ; 86. ОСОБА_79 ,
про стягнення заборгованості в розмірі 394 401,22 грн
Короткий зміст і підстави позовних вимог
У березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (далі - ТОВ "Київські енергетичні послуги", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Майкопська 1-А" (далі - ОСББ "Майкопська 1-А", відповідач) про стягнення суми основного боргу - 376 952,98 грн, 3 % річних - 9 689,21 грн та інфляційної складової боргу - 7 759,03 грн.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Київські енергетичні послуги" зазначило, що ОСББ "Майкопська 1-А" на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 45862011ПУ від 08.03.2023 (далі - Договір) у період із квітня по жовтень 2023 року було спожито електричну енергію вартістю 1 268 628,48 грн, у той час як сплачено 891 675,50 грн, у зв'язку із чим у відповідача виник борг у розмірі 376 952,98 грн.
Крім того, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором, позивач стверджував про наявність правових підстав для стягнення з відповідача нарахованих за період з 11.05.2023 по 25.03.2024 3 % річних у розмірі 9 689,21 грн та нарахованих за період з 01.06.2023 по 29.02.2024 інфляційних втрат у розмірі 7 759,03 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2024 у справі № 910/3666/24 у задоволенні позову ТОВ "Київські енергетичні послуги" до ОСББ "Майкопська 1-А" про стягнення заборгованості в розмірі 394 401,22 грн відмовлено повністю. Судові витрати позивача на оплату судового збору покладено на ТОВ "Київські енергетичні послуги".
Місцевий господарський суд виходив із того, що з моменту опломбування приладів обліку оператором системи розподілу (далі - ОСР) та виникнення можливості зняття достовірних відомостей обсягів електричної енергії власниками квартир безвідносно до укладення ними з ОСР договору на розподіл та відкриття енергопостачальником таким споживачам відповідних особових рахунків у ОСББ припиняється обов'язок оплачувати спожиту такими власниками квартир електричну енергію. Таким чином, за висновками суду першої інстанції, ТОВ "Київські енергетичні послуги" безпідставно нарахувало ОСББ "Майкопська 1-А" борг з оплати за спожиту електричну енергію в розмірі 376 952,98 грн, адже спірний обсяг електричної енергії підлягає сплаті власниками квартир у будинку 1-А по вул. Гетьманській у м. Києві, в якому створено ОСББ "Майкопська 1-А", у зв'язку із чим відсутні підстави для задоволення вимоги ТОВ "Київські енергетичні послуги" про стягнення з ОСББ "Майкопська 1-А" боргу з оплати електричної енергії в розмірі 376 952,98 грн. Як наслідок, вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних також не підлягають задоволенню як похідні.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2024 у справі № 910/3666/24, ТОВ "Київські енергетичні послуги" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що:
- переважна більшість встановлених судом першої інстанції обставин стосувалася виключно взаємовідносин ОСР та відповідача за окремим договором споживача про надання послуг із розподілу електричної енергії, що, фактично, усунуло позивача з-поза меж впливу на розгляд справи;
- суд першої інстанції не врахував особливості ринку електричної енергії та чіткі ролі їх учасників;
- оскаржуване рішення суду не породжує правових наслідків для ОСР, зокрема, не створює для нього зобов'язання щодо вчинення дій, тому відповідні обсяги споживання добровільно не будуть скориговані ОСР та зняті з обліку позивача, а продовжуватимуть обліковуватись у грошовому вираженні як дебіторська заборгованість;
- оскаржуване рішення є несправедливим стосовно позивача та порушує принцип пропорційності, адже за відсутності порушень позивача у взаємовідносинах із відповідачем та ОСР, належно виконавши зобов'язання за Договором, результат розгляду справи породжує збитки позивача (як у частині суми, в якій відмовлено в задоволенні, так і в частині судового збору);
- судом першої інстанції порушено принцип змагальності, диспозитивності та рівності учасників справи, а його поведінка свідчить про недотримання неупередженості щодо сторін;
- усупереч ст. 13 та 14 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд при ухваленні рішення взяв на себе роль сторін щодо збирання доказів;
- встановлений судом факт щодо достовірного зняття показів із встановлених 23.05.2022 приладів обліку у квартирах не ґрунтується на нормах права, оскільки ці обсяги не обліковані ОСР у передбаченому порядку й, відповідно, не враховані в комерційному обліку відповідача;
- судом не враховано положення підп. 3 п. 3.16 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.10.2023 № 1822 (далі - ПРРЕЕ) та абз. 1 п. 7 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Ходаківської І.П., Владимиренко С.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Київські енергетичні послуги"; призначено розгляд апеляційної скарги на 18.03.2025 об 11:10; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 21.02.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 задоволено заяву ТОВ "Київські енергетичні послуги" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Позиції учасників справи
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Також, відповідач подав до Північного апеляційного господарського суду клопотання про розподіл судових витрат у даній справі, в якому просить суд стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати, понесені у зв'язку з наданням професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, в розмірі 5 000,00 грн.
Третя особа у письмових поясненнях щодо апеляційної скарги просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Явка представників учасників справи
У судовому засіданні 18.03.2025 взяли участь представник позивача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, а також представники відповідача та третьої особи-1 (Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" (далі - ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі") в залі суду.
Інші треті особи або їх представники в судове засідання не з'явились.
Усі учасники справи належним чином повідомлені судом про дату, час та місце судового засідання.
Враховуючи, що явка учасників справи в судове засідання обов'язковою не визнавалась, а неявка в судове засідання третіх осіб не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи аргументи апеляційної скарги і доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів вважає за можливе здійснити перегляд оскаржуваного судового акта в апеляційному порядку без участі в судовому засіданні інших третіх осіб (їх представників).
У судовому засіданні представники позивача та третьої особи-1 вимоги апеляційної скарги підтримали і просили суд її задовольнити.
Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував і просив суд залишити її без задоволення.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 08.03.2023 ОСББ "Майкопська 1-А" приєдналося до умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на умовах Комерційної пропозиції "Колективна Побутова" постачальника універсальних послуг ТОВ "Київські енергетичні послуги".
Публічний договір та Комерційна пропозиція (усі редакції) опубліковано на офіційному веб-сайті ТОВ "Київські енергетичні послуги".
Відповідачу присвоєно особовий рахунок № 45862011, а договір з ОСББ "Майкопська 1-А" зареєстровано за реквізитами - № 45862011ПУ від 08.03.2023.
Згідно з п. 2.1 Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Постачальник купує електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру об'єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватних домогосподарств, величина встановленої потужності яких не перевищує 30 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими приватними домогосподарствами на підставі укладеного між ним та побутовим споживачем договору про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом приватним домогосподарством відповідно до додатку до цього Договору.
Пунктом 2.2 Договору встановлено, що обов'язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу/передачі електричної енергії. Побутовий споживач використовує електричну енергію виключно на власні побутові потреби, у тому числі для освітлення, живлення електроприладів тощо, що не включає професійну та/або господарську діяльність. Малі непобутові споживачі можуть використовувати електричну енергію для професійної, господарської, підприємницької та іншої діяльності.
За положеннями п. 3.3 Договору постачальник за цим Договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої оплати за спожиту електричну енергію, що не визначена у Комерційній пропозиції, яка є додатком до цього Договору.
Датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата зазначена в заяві-приєднанні (п. 3.4 Договору).
Згідно з п. 5.2 Договору спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в Комерційній пропозиції постачальника. Для одного об'єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни на електричну енергію.
Пунктом 5.3 Договору встановлено, що ціна на електричну енергію визначається постачальником у разі дотримання умов надання універсальних послуг, визначених у пункті 3.1 глави 3 цього Договору, та у відповідності до методики (порядку) розрахунку ціни на електричну енергію, затвердженої Регулятором.
У п. 5.8 Договору визначено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Відповідно до п. 5.10 Договору оплата рахунка постачальника за цим Договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в Комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
Пунктом 5.13 Договору передбачено, що споживач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії у складі вартості (ціни) електричної енергії постачальника. При виставленні рахунку за спожиту електричну енергію споживачу постачальник зобов'язаний окремо вказувати оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії та оплату вартості електричної енергії.
Цей Договір укладається на строк, зазначений в Комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання. Умови цього Договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні (п. 13.1 Договору).
Протягом дії Договору діяло дві редакції Комерційної пропозиції "Колективна Побутова" - в редакції до 13.07.2023 та в редакції після 13.07.2023.
За умовами Комерційної пропозиції "Колективна Побутова" в редакції, що діяла до 13.07.2023, розрахунок (оплата) за фактично спожиту електричну енергію має здійснюватися у строк вказаний у рахунку, але в будь-якому випадку не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим, не залежно від отримання рахунку. Договір укладається на строк до кінця календарного року. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо не пізніше ніж за 21 календарний день до закінчення терміну дії Договору жодна зі сторін не заявить про припинення його дії або перегляд його умов. При наявності розбіжностей в частині визначення обсягу спожитої електричної енергії вони підлягають врегулюванню відповідно до Кодексу комерційного обліку або в судовому порядку. До вирішення цього питання величина обсягу спожитої електричної енергії встановлюється відповідно до даних оператора системи. У разі суперечностей (невідповідності) будь-якої з умов договору умовам, викладеним в цій комерційній пропозиції, застосовуються умови цієї Комерційної пропозиції. По всім питанням, не врегульованим договором або цією Комерційною пропозицією, сторони керуються чинним законодавством України, зокрема, Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами роздрібного ринку електричної енергії.
За умовами комерційної пропозиції "Колективна Побутова" в редакції, що діяла після 13.07.2023, розрахунок (оплата) за фактично спожиту електричну енергію має здійснюватися у строк вказаний у рахунку, але в будь-якому випадку не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим, не залежно від отримання рахунку. Обсяг фактично спожитої електричної енергії визначається адміністратором комерційного обліку у відповідності до Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311, та включає зокрема, технологічні витрати в мережах до межі балансової належності та/або на роботу елементів електричної мережі за наявності у власності/користуванні споживача елементів електричної мережі (силовий трансформатор, автотрансформатор, лінії електропередавання і реактори, тощо). Для інших споживачів договір набирає чинності з наступного дня після подання споживачем заяви-приєднання, в якій вказано про обрання Комерційної пропозиції "Колективна Побутова", якщо протягом трьох робочих днів споживачу не буде повідомлено про невідповідність його критеріям обраної комерційної пропозиції. При наявності розбіжностей в частині визначення обсягу спожитої електричної енергії вони підлягають врегулюванню відповідно до Кодексу комерційного обліку або в судовому порядку. До вирішення цього питання величина обсягу спожитої електричної енергії встановлюється відповідно до даних оператора системи.
У процесі виконання Договору ТОВ "Київські енергетичні послуги" (позивачем) на підставі отриманих від ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" даних про спожиті ОСББ "Майкопська 1-А" обсяги електроенергії сформовано та видано рахунки за розрахункові періоди "квітень 2023 р." - "жовтень 2023 р." на загальну суму 1 268 628,48 грн, а саме: від 06.04.2023 № 45862011/4/1 на суму 1 135 542,24 грн; від 06.05.2023 № 45862011/5/1 на суму 34 440,00 грн; від 06.06.2023 № 45862011/6/1 на суму 28 728,48 грн; від 06.07.2023 № 45862011/7/1 на суму 17 695,92 грн; від 06.08.2023 № 45862011/8/1 на суму 18 324,24 грн; від 06.09.2023 № 45862011/9/1 на суму 18 865,44 грн; від 06.10.2023 № 45862011/10/1 на суму 15 032,16 грн.
Звертаючись із позовом у даній справі, ТОВ "Київські енергетичні послуги" послалось на те, що за розрахунковий період "квітень 2023 р." відповідачем сплачено 851 683,20 грн із зазначенням у призначенні платежу відповідного періоду наступними оплатами: від 06.04.2023 на суму 500 000,00 грн; від 14.04.2023 на суму 351 683,20 грн.
За розрахункові періоди "травень 2023 р." - "жовтень 2023 р." оплати з посиланням на період оплати у призначенні платежу не здійснювалися.
Таким чином, позивач зазначив, що за період з 01.04.2023 по 31.10.2023 відповідачу нараховано 1 268 628,48 грн, а сплачено 891 675,50 грн, у зв'язку із чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 376 952,98 грн, у тому числі неоплачена частина за "квітень 2023 р." у розмірі 243 866,74 грн та нарахування за "травень 2023 р." - "жовтень 2023 р." у повному обсязі.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на неправомірність нарахування позивачем боргу за електроенергію, яка споживалась співвласниками ОСББ "Майкопська 1-А" за індивідуальними договорами, зокрема, відповідач оспорює обсяг нарахованої електроенергії, стверджуючи, що від загального обсягу показів лічильників необхідно відрахувати обсяг електроенергії, яка обліковано спожита власниками квартир у будинку за адресою: м. Київ, вул. Майкопська, 1-А.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно із частиною першою статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із частиною першою статті 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Частиною першою статті 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Приписами частини шостої статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як передбачено частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положеннями статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (№ 2189-VIII від 09.11.2017) встановлено, що індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Якщо за особою на праві господарського відання закріплене нежитлове приміщення, ця особа має права та обов'язки власника такого майна, але з обмеженою можливістю розпоряджання. Відповідно, у розумінні Закону "Про житлово-комунальні послуги" зазначена особа є індивідуальним споживачем житлово-комунальних послуг (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 30.10.2023 у справі № 910/103/22).
Індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Вказана позиція є усталеною та викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 922/4239/16, Верховного Суду від 09.06.2021 у справі № 303/7554/16-ц, від 21.08.2019 у справі № 922/4239/16, від 25.09.2019 у справі № 522/401/15-ц, від 10.12.2018 у справі № 638/11034/15-ц та від 26.04.2018 у справі № 904/6293/17.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.
За змістом ст. 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Згідно зі ст. 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання. Господарче забезпечення діяльності об'єднання може здійснюватися власними силами об'єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб'єктів господарювання. Об'єднання є юридичною особою, що створюється відповідно до закону. Об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Об'єднання відповідає за своїми зобов'язаннями коштами і майном об'єднання, від свого імені набуває майнові і немайнові права та обов'язки, виступає позивачем та відповідачем у суді. Об'єднання не несе відповідальності за зобов'язаннями співвласників.
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - ОСББ) не є фізичною особою чи фізичною особою-підприємцем, а як юридична особа ОСББ не має свого власного споживання. ОСББ, згідно з нормами чинного законодавства, сприяє отриманню співвласниками багатоквартирного будинку комунальних послуг, зокрема постачанню та розподілу електричної енергії. Ця електрична енергія постачається у багатоквартирний будинок виключно задля функціонування спільного майна співвласників (зокрема, інженерно-технічних систем будинку, як-то роботи індивідуального теплового пункту, котелень, підкачувальних насосів тощо) та для задоволення побутових (спільно-побутових) потреб співвласників (зокрема, електропостачання ліфтів, освітлення місць загального користування та прибудинкової території тощо).
ОСББ має особливий статус, відмінний від інших юридичних осіб, оскільки створюється та функціонує як непідприємницьке товариство згідно з окремим Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", має статус неприбутковості та не є суб'єктом господарювання, не використовує електричну енергію для власних потреб.
Отже, ОСББ в частині споживання електричної енергії на побутові потреби за аналогією закону підпадає під визначення "колективний побутовий споживач" електроенергії у випадку, коли ці організації об'єднують мешканців у багатоквартирних будинках та діють в їхніх інтересах для забезпечення комфортних умов проживання у будинку.
Відповідний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 916/3837/21.
Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, за умовами укладеного між ОСББ "Майкопська 1-А" (споживачем) та ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" (ОСР) договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії о/р 45862011, додатку № 3 до вказаного договору в редакції від 06.03.2023 і в редакції від 22.06.2023 та додатку 1 до акта введення в експлуатацію автоматизованої системи збору даних та керування лічильниками від 23.01.2023 загальний обсяг споживання електричної енергії будинком вул. Майкопська, 1-А (відповідачем та квартирами) вираховується, виходячи з наступних коефіцієнтів обліку: 1) для точки обліку № 45862011.00001 (лічильник № 03261878) - 80; 2) для точки обліку № 45862011.00002 (лічильник № 03261875) - 60; 3) для точки обліку № 45862011.00003 (лічильник № 03300948) - 1; 4) для точки обліку № 45862011.00004 (лічильник № 03300823) - 1.
Відповідно до наданої ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" (третьою особою-1) інформації загальний обсяг споживання електричної енергії субспоживачами (квартирами) в період з 23.05.2022 по 31.10.2023 склав 304 479 кВт/год.
У той же час, за розрахунками відповідача загальний обсяг спожитої електричної енергії відповідачем та субспоживачами (квартирами) в розрахункових періодах квітень-листопад (фактичне споживання березень-жовтень) 2023 року склав 800 607 кВт/год.
За розрахунками ОСББ "Майкопська 1-А" обсяг спожитої ним безпосередньо електричної енергії в розрахункових періодах квітень-листопад (фактичне споживання березень-жовтень) 2023 року склав: 496 128 кВт/год (800 607 кВт/год - 304 479 кВт/год).
З листа ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" вих. № 3/01/5/36888 від 21.11.2023 вбачається, що ОСР визначив обсяг спожитої електричної енергії безпосередньо ОСББ "Майкопська 1-А" (відповідачем) у розрахункових періодах квітень-листопад (фактичне споживання березень-жовтень) 2023 року в розмірі 747 698 кВт/год (675 918 кВт/год + 20 500 кВт/ год + 15 614 кВт/год + 6 703 кВт/ год + 6 941 кВт/год + 7 146 кВт/ год + 5 694 кВт/ год + 9 182 кВт/ год) або на 251 570 кВт/год більше.
Тобто, як вказано судом, ОСР отримано таке значення шляхом віднімання від загального обсягу спожитої власниками квартир електричної енергії, обсягу електроенергії, спожитої власниками квартир, що заключили індивідуальні договори, і дану різницю включено до обсягів споживання ОСББ.
При цьому судом з'ясовано, що ОСР подає Енергопостачальнику покази не всіх лічильників, а виключно тих, власники яких уклали договори з ОСР та Енергопостачальником, що породжує збільшений обсяг електроенергії, який покладається на ОСББ.
За положеннями п. 1.1.2 ПРРЕЕ в редакції, чинній на час спірних правовідносин, підп. 14 п. 1.2.1 Кодексу комерційного обліку електричної енергії під влаштуванням вузла обліку розуміється здійснення комплексу організаційно-технічних заходів з організації вимірювання на об'єкті споживача з метою обліку обсягів електричної енергії та величини потужності, що використовується в певний момент та/або період часу.
Згідно з п. 2.3.6 ПРРЕЕ послуги з облаштування вузла обліку електроустановки або реконструкції вузла обліку надаються споживачу постачальником послуг комерційного обліку електричної енергії відповідно до договору про надання послуг комерційного обліку та Кодексу комерційного обліку.
Відповідно до п. 2.1 Кодексу систем розподілу підключення - виконання комплексу організаційно-технічних заходів з первинної подачі напруги в точці приєднання на контактні з'єднання електричних мереж замовника та ОСР згідно з проєктною схемою.
Тобто, як правильно визначено судом першої інстанції, правомірне постачання електроенергії власникам квартир можливе виключно за умови дотримання процедури підключення, яка передбачає як влаштування вузла обліку (сертифікованого лічильника з його пломбування ОСР), так і фізичного приєднання дротів з метою подачі напруги.
Метою цих дій є як забезпечення безпеки використання електроенергії, так і забезпечення достовірного обліку спожитої електроенергії для правильних розрахунків із постачальником.
Ці дії виконуються ОСР, проте за правилами та кодексами виключно після укладання договору на розподіл електроенергії.
Разом із тим, судом встановлено, що облаштування вузлів обліку всіх квартир (крім 63), з опломбуванням лічильників та забезпечення підключення електрообладнання квартир до напруги було централізовано здійснено ОСР у травні 2022 року, тобто до укладання відповідних договорів. Також із цього моменту ОСР знімає через АСКОЕ показання споживання таких квартир.
Як правомірно враховано судом, відповідно до п. 4.8.5 Кодексу систем розподілу фактом виконання зобов'язання ОСР з приєднання об'єкта замовника (будівництва електричних мереж зовнішнього електропостачання об'єкта замовника від місця забезпечення потужності в точку приєднання) є факт подачі напруги в узгоджену точку приєднання та встановлення в точці приєднання ввідного пристрою із комутаційним апаратом (ввідним).
Факт надання послуги з приєднання підтверджується наданим ОСР замовнику повідомленням про надання послуги з приєднання.
Послуга з приєднання вважається наданою з дати надання ОСР замовнику повідомлення з урахуванням вимог пункту 4.8.2 глави 4.8 цього розділу.
Судом встановлено, що згідно з актом виконаних робіт (надання послуг) від 23.05.2022 № 150752327 підключення квартир із влаштування вузлів обліку мало місце у травні 2022 року, в цей час діяли ПРРЕЕ у редакції постанови НКРЕКП від 20.10.2021 № 1811.
За положеннями п. 1.2.15 ПРРЕЕ укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил.
Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).
На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.
За змістом п. 1.1.2 ПРРЕЕ споживання електричної енергії - користування електричною енергією споживачем за допомогою електрообладнання для задоволення потреб споживача відповідно до укладених договорів.
З огляду на зазначене вище, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що з початком споживання електроенергії власниками квартир почалося договірне споживання такої електроенергії. Відбувся факт укладання договору постачання.
Це підтверджується також і конклюдентними діями позивача та ОСР, які, визнаючи факт користування електроенергією власниками квартир, не наполягають на самовільному чи безобліковому споживанні вказаними особами електроенергії.
Як було зазначено вище, судом встановлено, що в даному випадку через дії ОСР обліковане споживання електроенергії почалося до укладання договору про розподіл електроенергії, в той час як постачання електроенергії постачальником універсальних послуг, яким є позивач (єдиний у місті Києві) виключало можливість альтернативного постачальника чи необхідність узгодження якихось окремих умов, що не є можливим.
Подальше внесення змін до п. 1.2.15 ПРРЕЕ з 01.07.2023 та виключення формулювання щодо укладання договору з початку споживання, не спростовує того факту, що в момент підключення ОСР власників квартир до мережі та облаштування точок обліку діяв цитований раніше п. 1.2.15 ПРРЕЕ, що зумовило виникнення договірних відносин постачання.
Отже, з врахуванням вищенаведеного, апеляційний господарський суд вважає вмотивованим та правомірним висновок суду першої інстанції, що зобов'язання з оплати вартості спожитої електроенергії у обсягах, зафіксованих приладам обліку та наявних у АСКОЕ, виникло у відповідних власників квартир, а не ОСББ.
Таким чином, із моменту опломбування приладів обліку ОСР та виникнення можливості зняття достовірних відомостей обсягів електричної енергії власниками квартир безвідносно до укладення ними з ОСР договору на розподіл та відкриття Енергопостачальником таким споживачам відповідних особових рахунків у ОСББ припиняється обов'язок оплачувати спожиту такими власниками квартир електричну енергію.
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20).
Так, відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).
З огляду на викладене, позивачем не доведено належними та допустимими доказами як заявлену до стягнення суму позовних вимог, так і правові підстави її нарахування, а відтак, правомірним є висновок Господарського суду міста Києва про відмову в позові.
Доводи апеляційної скарги фактично дублюють аргументи позовної заяви, яким було надано ґрунтовну та правильну оцінку судом першої інстанції.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що в даній справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку із чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Судові витрати
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1, ч. 4 ст. 129 ГПК України).
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати зі сплати судового збору за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Щодо клопотання ОСББ "Майкопська 1-А" про розподіл судових витрат, поданого до Північного апеляційного господарського суду 25.02.2025, в якому відповідач просить суд стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати, понесені у зв'язку з наданням професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, в розмірі 5 000,00 грн, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем у порядку ч. 1 ст. 124 ГПК України наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач понесе у зв'язку з наданням йому професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції під час розгляду Північним апеляційним господарським судом справи № 910/3666/24, що складає 5 000,00 грн.
На підтвердження понесення ОСББ "Майкопська 1-А" витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції відповідачем надано до матеріалів справи копії:
- договору про надання правової допомоги № 90/17092024 від 17.09.2024, укладеного між адвокатом Божком Андрієм Володимировичем (далі - Божко А.В.) (адвокат) та ОСББ "Майкопська 1-А" (клієнт) (далі - Договір про надання правової допомоги);
- додаткової угоди № 1 від 18.02.2025 до Договору про надання правової допомоги;
- рахунка № 2/90/17092024 від 18.02.2025 на суму 5 000,00 грн;
- платіжної інструкції № 1665 від 18.02.2025 на суму 5 000,00 грн;
- акта про надання адвокатських послуг № 2 від 21.02.2025 до Договору.
Крім того, до відзиву на апеляційну скаргу відповідачем додано ордер серії АА № 1545193 на надання правничої допомоги ОСББ "Майкопська 1-А" на підставі Договору про надання правової допомоги в Північному апеляційному господарському суді у справі № 910/3666/24 адвокатом Божком А.В., виданий 20.02.2025.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, додатковою угодою № 1 від 18.02.2025 до Договору про надання правової допомоги:
- п. 1.1 Договору доповнено підп. 1.1.5, відповідно до якого адвокат зобов'язується надати клієнту правову допомогу щодо ознайомлення з апеляційною скаргою ТОВ "Київські енергетичні послуги" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2024 у справі № 910/3666/24, підготовки відзиву клієнта на таку апеляційну скаргу та представництва інтересів клієнта під час розгляду Піврічним апеляційним господарським судом господарської справи № 910/3666/24;
- п. 4.1.3 Договору доповнено підп. 4.1.3, згідно з яким вартість послуг адвоката (гонорару) за послуги, визначені в підп. 1.1.5 Договору, становить 5 000,00 грн.
21.02.2025 адвокат та клієнт склали акт надання адвокатських послуг № 2 від 21.02.2025 до Договору про надання правової допомоги, в якому наведено перелік наданих адвокатом послуг, який відповідає підп. 1.1.5 п. 1.1 Договору про надання правової допомоги.
За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень частини п'ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Така правова позиція викладена в постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Законом України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі - Закон) встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ст. 26 Закону).
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до частини третьої статті 27 Закону до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Згідно зі ст. 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Така правова позиція Верховного Суду викладена, зокрема, в постанові від 16.02.2023 у справі № 916/1106/21.
Колегія суддів зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони у разі наявності її заперечень щодо співрозмірності заявленої суми компенсації має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд звертає увагу на те, що надані учасником справи документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному ним розмірі за рахунок іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, розумної необхідності таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18 та постанові Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17.
Так, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 Європейським судом з прав людини також зауважено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Таких висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, в постанові від 18.05.2021 у справі № 918/917/19.
Згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
З урахуванням наведеного, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2021 у справі № 910/9243/20.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони у разі наявності її заперечень щодо співрозмірності заявленої суми компенсації має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
З урахуванням наведеного в сукупності, з огляду на спірні правовідносини, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду відповідачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру з огляду на ціну позову, значення справи для сторін, колегія суддів дійшла висновку, що компенсація відповідачу витрат у розмірі 5 000,00 грн є обґрунтованою, розумною, співмірною та пропорційною до предмета спору.
Натомість позивачем не доведено неспівмірності розміру витрат відповідача на оплату послуг адвоката, пов'язаних з розглядом вказаної апеляційної скарги.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що апеляційна скарга позивача у справі № 910/3666/24 підлягає залишенню без задоволення, клопотання відповідача про розподіл судових витрат у даній справі належить задовольнити.
Керуючись ст. 74, 126, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2024 у справі № 910/3666/24 залишити без змін.
3. Клопотання Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Майкопська 1-А" про розподіл судових витрат у справі № 910/3666/24 - задовольнити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд, 31, код ЄДРПОУ 41916045) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Майкопська 1-А" (03118, м. Київ, вул. Гетьманська (Майкопська), 1-А, код ЄДРПОУ 40618758) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн 00 коп.
5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
6. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
7. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з тривалими повітряними тривогами по місту Києву, повна постанова складена - 01.04.2025.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді І.П. Ходаківська
С.В. Владимиренко