вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" квітня 2025 р. Справа№ 910/18783/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Гаврилюка О.М.
Суліма В.В.
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»
на рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2024
у справі №910/18783/23 (суддя Полякова К.В.)
за позовом Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»
до 1. Комунального підприємства «Київтранспарксервіс»
2. Київської міської державної адміністрації
про стягнення 99 007,49 грн
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2023 року Акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва до Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» (далі-відповідч) про відшкодування шкоди в розмірі 99 007,49 грн, заподіяної унаслідок пошкодження транспортного засобу марки Hyundai, державний номер НОМЕР_1 , через падіння 10.02.2020 дерева біля в'їзду на парковку за адресою: м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних (Івана Дзюби), буд. 3.
У відзиві на позовну заяву відповідач-1 зауважив, що не є належним відповідачем у справі, оскільки не виступає власником земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних (Івана Дзюби), будинок 3, та не відповідає за благоустрій даної території.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 задоволено клопотання Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про залучення співвідповідача до участі у справі. Залучено до участі у справі в якості співвідповідача Київську міську державну адміністрацію.
У свою чергу, відповідач-2 подав заяву про застосування строку позовної давності.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів того, що дерево, яке впало на транспортний засіб марки «Hyundai Santa Fe», державний номерний знак НОМЕР_1 , у місті Києві на вулиці Сім'ї Сосніних (Івана Дзюби), будинок 3, відповідно до вимог частини 5 статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» перебувало на балансовому обліку виконавчого комітету чи будь-якої організації, в той час, як організація роботи з цього питання проводиться виключно органами місцевого самоврядування.
За наведених обставин, оскільки дерево було розташовано на землі комунальної власності, власником якого є територіальна громада міста Києва, суд першої інстанції дійшов висновку про покладення обов'язку з відшкодування майнової шкоди, заподіяної власнику забезпеченого позивачем транспортного засобу марки «Hyundai Santa Fe», державний номерний знак НОМЕР_1 , на Київську міську державну адміністрацію.
Судом першої інстанції встановлено, що спірний страховий випадок відбувся 10.02.2020, з якого розпочався перебіг трирічного строку позовної давності.
Разом із цим, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з 12 березня 2020 року на усій території України встановлено карантин, дія якого тривала до 30.06.2023 року.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину".
Отже, строк позовної давності тривав до 10.02.2023 та був продовжений на час дії карантину до 30.06.2023. Натомість, позивач звернувся з даним позовом до суду 06.12.2023, тобто вже після спливу строку позовної давності.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку у задоволенні позову відмовити внаслідок пропуску позивачем строку позовної давності.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 та ухвалити нове, яким позовну заяву задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права.
Апелянт зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не застосовано норми п.19 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідно до яких у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу продовжуються на строк його дії, які діяли на момент звернення з позовом до суду. Отже, апелянт вважає, що суд першої інстанції належним чином не встановив норми, на підставі яких у позивача продовжився строк на реалізацію захисту порушеного права.
Скаржник зауважує, що строки, передбачені ст.257 ЦК України продовжуються на весь час правового режиму воєнного стану та каратину і не потребує зі сторони позивача доказування з приводу чого відбувся пропуск строку на звернення з позовною заявою та надання поважних причин з його пропуску, а встановлює імперативне право особи, яка звертається до суду в період пропуску строку на звернення з позовною заявою і забезпечує її право в незалежності від інших обставин.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
У свою чергу, Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» надало до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 без змін. .
Відповідач-1 зазначає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що матеріали справи не містять доказів того, що дерево, яке впало на транспортний засіб марки «Hyundai Santa Fe», державний номерний знак НОМЕР_1 , у місті Києві на вулиці Сім'ї Сосніних (Івана Дзюби), будинок 3, відповідно до вимог частини 5 статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» перебувало на балансовому обліку виконавчого комітету чи будь-якої організації, в той час, як організація роботи з цього питання проводиться виключно органами місцевого самоврядування.
Також відповідач-1 вказує, що строк позовної давності тривав до 10.02.2023 та був продовжений на час дії карантину до 30.06.2023. Натомість, позивач звернувся з даним позовом до суду 06.12.2023, тобто вже після спливу строку позовної давності. Проте, жодних пояснень або доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку позовної давності позивачем не подано.
Відповідач-1 вважає, що суд дійшов правильного висновку щодо відмови в задоволенні позову внаслідок пропуску позивачем строку позовної давності.
Узагальнені доводи відповіді на відзив на апеляційну скаргу
16.12.2024 Акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» надало до суду апеляційної інстанції відповідь на відзив на апеляційну скаргу, де зазначає, що існує факт заподіяння шкоди внаслідок падіння аварійного дерева, що росте на узбіччі дороги. Відповідачем не було доведено, що балансоутримувачем даного дерева є не відповідач-1, як і не було надано жодних документів, які вказують, що дане дерево не є аварійним.
Крім того, позивач наголошує, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не застосовано норми п.19 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідно до яких у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу продовжуються на строк його дії, які діяли на момент звернення з позовом до суду.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи №910/18783/23 між суддями від 22.11.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Гаврилюк О.М., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/18783/23.
02.12.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/18783/23.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 у справі №910/18783/23 та призначено до розгляду апеляційну скаргу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників.
З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, та закінчення процесуальних строків на подання до суду документів, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2024, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа №910/18783/23 розглядалась протягом розумного строку.
Так, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача в межах викладених скаржником доводів та вимог підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Судом першої інстанції встановлено, що 24.05.2019 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю « 2ДЗД» (далі - страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №УА/0140659, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом марки «Hyundai Santa Fe», державний номерний знак НОМЕР_1 .
10.02.2020 у місті Києві, на вулиці Сім'ї Сосніних (Івана Дзюби), будинок 3, біля в'їзду на парковку, був пошкоджений транспортний засіб марки «Hyundai Santa Fe», державний номерний знак НОМЕР_1 , у результаті падіння дерева.
Відповідно до протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 10.02.2020, Святошинським управлінням поліції ГУНП у місті Києві отримано усну заяву ОСОБА_1 про те, що 10.02.2020 близько 10:05 год. за адресою: м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних (Івана Дзюби), будинок 3, на паркувальний майданчик впало дерево на автомобіль «Hyundai Santa Fe», державний номерний знак НОМЕР_1 .
Дане повідомлення зареєстровано Святошинським управлінням поліції ГУНП у місті Києві за ЄО № 9527 від 10.02.2020.
10.02.2020 страхувальник звернувся до позивача з повідомленням про настання страхового випадку за №3356/20, та 18.02.2020 із заявою про виплату страхового відшкодування за №4173/20.
Відповідно до платіжного доручення від 27.02.2020 №2116 позивачем сплачено страхове відшкодування страхувальнику в сумі 99 007,49 грн за страховим актом від 25.02.2020 № 23/57627/2.1.5.1.
Судом першої інстанції встановлено, що у відповідь на претензію позивача від 12.03.2020 №4904 Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Святошинського району м. Києві у листі від 17.03.2020 повідомило, що територія за адресою: м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних (Івана Дзюби), будинок 3, не відноситься до балансової території підприємства.
У відповіді Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 04.02.2022 на запит адвоката позивача від 07.04.2021 № 4904/ІНС щодо балансоутримувача зелених насаджень за адресою: м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних (Івана Дзюби), буд. 3, вказано, що власником земельної ділянки 8000000000:75:315:0007 та балансоутримувачем зелених насаджень на вказаній земельній ділянці є Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс».
Надалі, позивач звернувся до Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» із претензією від 07.02.2022 № 4904/ІНС про відшкодування шкоди в сумі 99 007,49 грн.
25.04.2022 Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» надано відповідь на претензію позивача від 07.02.2022 № 4904/ІНС, в якій зазначено, що підприємство не займається утриманням зелених насаджень у місті Києві.
Звертаючись з позовною заявою, позивач просив стягнути з Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на користь Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» завдані збитки у розмірі 99 007,49 грн.
Разом із цим, у відповіді від 02.02.2024 Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації на запит адвоката позивача від 23.01.2024 № 4904/АО щодо балансоутримувача зелених насаджень за адресою: м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних (Івана Дзюби), буд. 3, повідомлено, що зелені насадження за комунальними підприємствами району не обліковуються.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 залучено до участі у справі в якості співвідповідача Київську міську державну адміністрацію.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Пунктом 2 частини 1 статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).
Згідно зі ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
За змістом ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст. 27 Закон України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Вказана норма закону кореспондується з приписами ст. 993 ЦК України.
Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
Здійснивши виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування, до нового кредитора, в порядку приписів ст. 514 ЦК України, переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов'язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди.
Таким чином, до позивача після виплати страхового відшкодування перейшло право вимоги страхувальника до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян (підпункт 7 пункту «а» частини 1 статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування»).
Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров'ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об'єктів благоустрою.
Пунктом 7 частини 2 статті 18 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" передбачено, що підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів мають право відшкодовувати збитки та іншу шкоду, завдану ними внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою та охорони навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, установлених законодавством України.
Правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади (частина 7 статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).
У пункті 3.2 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105 (далі - Правила), встановлено, що елементами благоустрою є: покриття доріжок відповідно до норм стандартів; зелені насадження (у тому числі снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях; будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів; засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами; комплекси та об'єкти монументального мистецтва; обладнання дитячих, спортивних та інших майданчиків; малі архітектурні форми; інші елементи благоустрою.
Відповідальними за збереження зелених насаджень, належний догляд за ними є: на об'єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об'єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво, - забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі (пункт 5.5. Правил).
Пунктом 9.1.11.3 Правил передбачено, що під час проведення щорічних обстежень зелених насаджень потрібно виявляти аварійні дерева.
Пунктом 9.1.12 Правил визначено, що аварійне дерево - це дерево, яке може становити загрозу для життя і здоров'я пішоходів, транспортних засобів, пошкодити лінії електропередач, будівлі і споруди або перебуває у пошкодженому стані внаслідок снігопадів, вітролому, урагану та інших стихійних природних явищ чи за наявності гнилої серцевини стовбура, значної суховершинності, досягнення вікової межі.
Правила благоустрою міста Києва, затверджені рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051, дія яких поширюється на всі підприємства, установи та організації незалежно від форми власності та підпорядкування, що знаходяться в межах міста Києва, а також громадян.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно із відповіддю від 02.02.2024 Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації на запит адвоката позивача від 23.01.2024 № 4904/АО щодо балансоутримувача зелених насаджень за адресою: м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних (Івана Дзюби), буд. 3, зелені насадження за комунальними підприємствами району не обліковуються.
Таким чином, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що матеріали справи не містять доказів того, що дерево, яке впало на транспортний засіб марки «Hyundai Santa Fe», державний номерний знак НОМЕР_1 , у місті Києві на вулиці Сім'ї Сосніних (Івана Дзюби), будинок 3, відповідно до вимог частини 5 статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» перебувало на балансовому обліку виконавчого комітету чи будь-якої організації, водночас організація роботи з цього питання проводиться виключно виконавчими органами місцевого самоврядування.
Таким чином, оскільки дерево було розташовано на землі комунальної власності, власником якого є територіальна громада міста Києва, суд дійшов правильного висновку про покладення обов'язку з відшкодування майнової шкоди, заподіяної власнику забезпеченого позивачем транспортного засобу марки «Hyundai Santa Fe», державний номерний знак НОМЕР_1 , на Київську міську державну адміністрацію.
У свою чергу, Київська міська державна адміністрація заперечення по суті позовних вимог не подавала, заявивши водночас заяву про застосування строку позовної давності до пред'явлених позовних вимог.
Щодо вимоги відповідача-2 про застосування строку позовної давності колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).
У статті 267 Цивільного кодексу України передбачені наслідки спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд першої інстанції вірно встановив, що спірний страховий випадок відбувся 10.02.2020, з якого розпочався перебіг трирічного строку позовної давності.
Пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачає, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID- 19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» було постановлено установити карантин на усій території України з 12.03.2020. Строк дії карантину неодноразово продовжувався.
30 червня 2023 року Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантин скасовано.
Таким чином, карантин на території України діяв з 12.03.2020 по 30.06.2023.
Отже, встановлена статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність тривалістю у три роки та яка мала спливти з 10.02.2023 по 30.06.2023, була продовжена.
24.02.2022 російською федерацією здійснено військову агресію проти України, що стало підставою для введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб згідно із Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Наразі Указом Президента України від 14.01.2025 № 26/2025 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб.
Отже, встановлена статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність тривалістю у три роки, сплив якої припадав на карантин, що скасований під час дії воєнного стану, продовжена до закінчення дії воєнного стану відповідно до положень п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.
Відтак, колегія суддів зазначає, що у даній справі відсутні підстави щодо застосування наслідків спливу позовної давності.
Тому, висновок суду першої інстанції, що позивач звернувся з даним позовом до суду 06.12.2023, тобто після спливу строку позовної давності є передчасним.
Враховуючи вищенаведені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про відшкодування Київською міською державною адміністрацією шкоди у розмірі 99 007,49 грн, заподіяної унаслідок пошкодження транспортного засобу марки Hyundai, державний номер НОМЕР_1 , через падіння 10.02.2020 дерева біля в'їзду на парковку за адресою: м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних (Івана Дзюби), буд. 3, з урахуванням встановлених обставин, викладених у цій постанові. У задоволенні позовних вимог до Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» слід відмовити, оскільки зазначене підприємство не є належним відповідачем у даній справі.
Таким чином, на переконання колегії суддів, рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 у справі № 910/18783/23 слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.
Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 у справі №910/18783/23 підлягає задоволенню. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 у справі №910/18783/23 слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 у справі №910/18783/23 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 у справі №910/18783/23 скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Київської міської державної адмінстрації (03680, м.Київ, вул.Дегтярівська, буд. 31, ЄДРПОУ 00022527) на користь Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (04176, м.Київ, вул. Електриків, 29 А, 29А, ЄДРПОУ 20842474) відшкодування шкоди у розмірі 99 007 (дев'яносто дев'ять тисяч сім) грн 49 коп, заподіяної унаслідок пошкодження транспортного засобу марки Hyundai, державний номер НОМЕР_1 , 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) 00 коп. судового збору за подання позовної заяви та 4 026 (чотири тисячі двадцять шість) грн 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
У задоволенні позовних вимог до Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» відмовити.
4. Видати наказ.
5.Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва відповідно до вимог процесуального законодавства.
6. Матеріали справи №910/18723/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді О.М. Гаврилюк
В.В. Сулім