вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" квітня 2025 р. Справа№ 911/3089/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Суліма В.В.
Коротун О.М.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЬВІЛ"
на рішення Господарського Київської області від 27.11.2024
у справі №911/3089/23 (суддя Карпечкін Т.П.)
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська заліниця»
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЬВІЛ"
про стягнення 69 898,43 грн штрафу за порушення строків поставки товару за договором про закупівлю матеріально-технічних ресурсів №ОД/НХ-23-212НЮ від 27.04.2023
Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЬВІЛ» (далі - відповідач) про стягнення 69 898,43 грн з яких: 56 369,70 грн 15% штрафу від вартості непоставленого в строк товару та 13 528,73 грн пені у розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що між ним та відповідачем було укладено договір закупівлі № ОД/НХ-23-212НЮ від 27.04.2023, в порушення умов якого, відповідач, на підставі письмової заявки (вих. № НХ09/3991 від 17.05.2023), яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару, не поставив позивачу лампи прожекторні ПЖ 110-500 Е27 та ПЖ 50-500-1 Р40s/41 (вартість яких відповідно до специфікації № 1 (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною договору, складає 375 798,00 грн), у зв'язку з чим відповідно до п. 9.3.1 договору відповідачеві був нарахований штраф у розмірі 15 % вартості непоставленого в строк товару в сумі 56 369,70 грн та пеня у розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення в сумі 13 528,73 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Київської області від 27.11.2024 у справі №911/3089/23 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЬВІЛ» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» 56 369,70 грн - 15% штрафу, 13 528,73 грн - пені, 2 684,00 грн витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду обґрунтовано тим, що відповідач свої зобов'язання не виконав, лампи прожекторні ПЖ 110-500 Е27 та ПЖ 50-500-1 Р40s/41 в обумовлений договором строк позивачу не поставив, у зв'язку з чим позивач надіслав відповідачу претензію № НХ09/3991 від 29.08.2023 з вимогою про сплату штрафу за порушення строків поставки товару, яка залишена позивачем без відповіді.
Оскільки відповідачем договірні зобов'язання щодо поставки товару не були виконані своєчасно, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно нараховані 56 369,70 грн 15% штрафу від вартості непоставленого в строк товару та 13 528,73 грн пені у розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення, що відповідає п. 9.3.1 договору та задовольнив зазначені суми у заявленому розмірі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛЬВІЛ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області у справі №911/3089/23 від 27.11.2024 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Акціонерному товариству "Українська залізниця" про стягнення штрафу та пені із Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЬВІЛ".
Апелянт зазначає, що у зв'язку із систематичними відключеннями електроенергії, що розпочались внаслідок військової агресії рф, опрацювання заявок, їх отримання, передача інформації постачальнику для своєчасного вжиття заходів для поставки товару - дуже ускладнилось та зайняло значно більше часу;
- у відповідь на звернення відповідача до виробника ламп, що поставляються за зазначеним вище договором отримано лист, в якому ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» повідомив, що затримка строків поставки відбулась через залучення підрозділами ТЦК та СП працівників виробника продукції до лав ЗСУ, у тому числі працівників виробничих підрозділів, що сповільнює або на певний час зупиняє виробництво.
Разом з тим, враховуючи, що за результатами розгляду даного спору у ТОВ "ЕЛЬВІЛ" можуть виникнути підстави для пред'явлення регресного позову до ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» у зв'язку із шкодою, завданою порушенням строків поставки товару, апелянт у апеляційній скарзі просив залучити ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
У свою чергу, Акціонерне товариство "Українська залізниця" надало до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 27.11.2024 без змін. Також просить залишити без задоволення клопотання відповідача про залучення ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Позивач зазначає, що надані до апеляційної скарги лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 та копії листів-виробника ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра», якими апелянт підтверджує настання обставин непереборної сили, не подавались ним до Господарського суду Київської області під час розгляду даної справи, хоча відповідач був обізнаний про розгляд даної справи у Господарському суді Київської області, про що свідчить відзив на позовну заяву, отриманий судом 13.12.2023. До того ж, відповідно до змісту відзиву на позовну заяву, відповідач наголошував на тому, що ним не було отримано від позивача жодного листа чи рознарядки на поставку передбаченого умовами договору товару, а не на настанні обставин непереборної сили, як вказується ним у апеляційній скарзі.
Варто зауважити, що наданий відповідачем лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 є документом загального інформаційного характеру та не може вважатися сертифікатом ТПП, виданим відповідно до положень ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб'єкта господарювання у конкретному зобов'язанні. Зміст вказаного листа ТПП України носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2024, справу №911/3089/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Майданевич А.Г.- головуючий суддя; суддів Сулім В.В., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЬВІЛ" на рішення Господарського Київської області від 27.11.2024 у справі №911/3089/23 та призначено до розгляду апеляційну скаргу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників.
З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, та закінчення процесуальних строків на подання до суду документів, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2024, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.
Заявлені клопотання та результати їх розгляду
Стосовно клопотання про залучення у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство «Львівський електроламповий завод «Іскра», колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно п. 6 ч. 3 ст. 165 ГПК України відзив повинен містити перелік
документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення документів і доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання.
За ч.ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Як вбачається з матеріалів справи №911/3089/23, пп. 3, 4 ухвали від 20.10.2023 Господарського суду Київської області було запропоновано відповідачу надати: 1) обґрунтований письмовий відзив на позовну заяву, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення або визнання вимог позивача з посиланням на діюче законодавство та з дотриманням приписів ст. 165 Господарського процесуального кодексу України; 2) заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; докази направлення вищезазначених документів на адресу учасників справи. Попереджено відповідача про те, що у разі ненадання відзиву без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України.
При цьому, якщо докази не можуть бути подані разом з відзивом з об'єктивних причин, відповідач повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч.ч. 3, 4 ст. 80 ГПК України).
Реалізуючи своє право, передбачене ст. 165 ГПК України, відповідач надав до Господарського суду Київської області відзив · без посилань та доказів на підтвердження настання форс-мажорних обставин; без клопотання про залучення до участі у справі третьої особи - ПАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра»; без повідомлення суду про неможливість подання доказів та/або клопотання разом з відзивом з об'єктивних причин, тобто, не дотримуючись вимог ч. 4 ст. 13, ч.3, 4 ст. 80, ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України.
Крім цього, заявляючи клопотання про залучення до участі у справі третьої особи ПАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» у Північному апеляційному господарському суді, апелянт не надав до суду докази неможливості заявлення такого клопотання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього та не надав до суду апеляційної інстанції доказів на підтвердження того, що за результатами розгляду даного спору у ТОВ «ЕЛЬВІЛ» можуть виникнути підстави для пред'явлення регресного позову до ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» у зв'язку із шкодою, завданою порушенням строків поставки товару.
Відповідно до ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Предметом даного позову є стягнення нарахованого позивачем штрафу та пені, у зв'язку з несвоєчасною поставкою відповідачем товару за договором закупівлі № ОД/НХ-23- 212НЮ від 27.04.2023, який укладений між позивачем та відповідачем.
Матеріали справи не містять доказів наявності підстав для залучення ПАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, оскільки відповідачем не обґрунтовано, не заявлено та не доведено у встановлений Господарським судом Київської області строк та ГПК України поряду, яким чином рішення у даній справі може вплинути на права або обов'язки ПАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра».
Таким чином, з підстав, викладених вище, колегія суддів дійшла до висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про залучення у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство «Львівський електроламповий завод «Іскра».
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа №911/3089/23 розглядалась протягом розумного строку.
Так, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача в межах викладених скаржником доводів та вимог не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до умов договору закупівлі № ОД/НХ-23-212НЮ від 27.04.2023 (далі-договір), укладеного між сторонами у справі, відповідач (постачальник) зобов'язався поставити та передати у власність покупцю товар, відповідно до специфікації № 1 (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною договору, (лампи прожекторні ПЖ 110-500 Е27 та ПЖ 50-500-1 Р40s/41 вартістю відповідно до специфікації №1 375 798,00 грн). Позивач (покупець), в свою чергу, зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість, відповідно до умов зазначеного договору.
Пунктом 4.2. договору передбачено, що поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Строк поставки товару протягом 60 (шістдесяти) робочих днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем.
Умовами п. 4.5. договору сторони визначили, що документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця.
Відповідно до п. 4.6. договору датою поставки товару вважається дата підписання сторонами видаткової накладної.
Строк дії договору встановлюється з моменту його підписання сторонами до 31.12.2023 (п. 15.1 договору).
На виконання умов договору позивачем було направлено відповідачу письмову заявку (вих. № НХ09/3991 від 17.05.2023), яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару.
На підтвердження факту направлення покупцем на електронну адресу постачальника заявки (вих. № НХ09/3991 від 17.05.2023, яка міститься в матеріалах справи) на поставку товару, позивачем додана до позовної заяви відповідна роздруківка з його поштового програмного забезпечення, яка у свою чергу спростовує твердження відповідача, що ним не було отримано від позивача жодного листа чи рознарядки на поставку передбаченого умовами договору товару.
Строк поставки товару з урахуванням обумовлених договором 60 робочих днів з моменту надання письмової заявки склав до 09.08.2023 включно.
Проте, відповідач свої зобов'язання не виконав, лампи прожекторні ПЖ 110-500 Е27 та ПЖ 50-500-1 Р40s/41 в обумовлений договором строк позивачу не поставив, у зв'язку з чим позивач надіслав відповідачу претензію № НХ09/3991 від 29.08.2023 з вимогою про сплату штрафу за порушення строків поставки товару, яка залишена позивачем без відповіді.
Відповідно до п. 9.3.1. договору при порушенні строків постачання постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15% від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених п. 4.2. цього договору, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення.
У зв'язку з невиконанням відповідачем договірних зобов'язань позивач звернувся з позовом до суду про стягнення 56 369,70 грн 15% штрафу від вартості непоставленого в строк товару та 13 528,73 грн пені у розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення.
При розгляді справи (після відкриття провадження у справі) відповідачем було поставлено обумовлений сторонами товар, доказом чого є видаткові накладні № 6239 від 19.10.2023, № 6247 від 23.10.2023, № 6338 від 02.11.2023 та № 6362 від 09.11.2023.
Таким чином, відповідачем умови договору не були виконані своєчасно, зокрема, відповідно до умов договору він повинен був поставити товар до 09.08.2023 включно, однак здійснив це лише 19.10.2023, 23.10.2023, 02.11.2023 та 09.11.2023.
Оскільки відповідач станом на час подання позовної заяви поставив позивачу товар з порушенням встановленого договором строку, останній і звернувся до суду з даним позовом до суду.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вірно встановлено судом першої інстанції, Строк поставки товару з урахуванням обумовлених договором 60 робочих днів з моменту надання письмової заявки склав до 09.08.2023 включно.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було поставлено обумовлений сторонами товар, доказом чого є видаткові накладні № 6239 від 19.10.2023, № 6247 від 23.10.2023, № 6338 від 02.11.2023 та № 6362 від 09.11.2023.
Відповідач не заперечував факту прострочення поставки обумовленої контрактом продукції, проте зазначав, що таке порушення сталося внаслідок виникнення форс-мажорних обставин.
Так, відповідач вказав, що у зв'язку із систематичними відключеннями електроенергії, опрацювання заявок, їх отримання, передача інформації постачальнику для своєчасного вжиття заходів для поставки товару ускладнились та зайняли багато часу.
Крім того, у відповідь на звернення відповідача до виробника ламп, що постачаються за договором про закупівлю матеріально-технічних ресурсів № ОД/НХ-23-212НЮ від 27.04.2023, ТОВ «ЕЛЬВІЛ» було отримано лист, в якому ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» повідомив відповідача, що затримка строків поставки товару відбулась через залучення підрозділами ТЦК та СП працівників виробника продукції до лав ЗСУ, у тому числі працівників виробничих підрозділів, що сповільнює або на певний час зупиняє виробництво.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
У контексті приписів ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з положеннями статті 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно (ч.1).
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. (ч.2).
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Таких висновків дотримується Верховний Суд у постановах від 16.07.2019р. у справі №917/1053/18, від 09.11.2021р. у справі №913/20/21, від 30.05.2022р. у справі №922/2475/21, від 14.06.2022р. у справі №922/2394/21 та у постанові від 01.06.2021 у справі №910/9258/20.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Тобто, при виникненні форс-мажорних обставин сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Колегія суддів відмічає, що для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі ст. 617 ЦК України, ст. 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі №904/6463/14 (3-216гс15)).
Верховний Суд у постанові від 04.10.2022 у справі № 927/25/21 зазначив, що непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, яка повністю звільняє від відповідальності особу, що порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, від 21.12.2021 у справі № 905/1252/16.
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Оцінюючи наведені відповідачем форс-мажорні обставини в сукупності з іншими доказами, колегія суддів відзначає, що вони не свідчать про відсутність вини відповідача за неналежне виконання зобов'язань.
Зокрема, підставою для форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) позивач визначає лише відсутність електроенергії через військову агресію Російської Федерації проти України.
Водночас, колегія суддів враховує, що договір про закупівлю укладений між сторонами 27.04.2023, тобто після введення на території України воєнного стану. А тому, під час укладення даного договору, погодження строків, порядку поставки та ціни товару, відповідач усвідомлював та мав враховувати ситуацію, яка склалась на території України у зв'язку із введенням військового стану через військову агресію Російської Федерації.
Посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 колегія суддів відхиляє, оскільки даним листом лише засвідчено загальновідому обставину з приводу військової агресії Російської Федерації проти України, що є обставиною непереборної сили.
Разом з цим, такий лист не є сертифікатом у розумінні положень Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та не є документом, виданим за зверненням відповідача з приводу неможливості виконання зобов'язань перед позивачем за укладеним між сторонами договором.
Саме по собі посилання відповідача на наявність листа Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, як на наявність обставин непереборної сили без надання відповідних доказів в підтвердження своїх доводів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин щодо неможливості виконання зобов'язання перед позивачем.
Більше того, 13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов'язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов'язанням окремо.
Таким чином, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов'язання (а доведення причинно-наслідкового зв'язку в такому випадку є обов'язковим).
Посилання відповідача на лист ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра», в якому останній повідомив, що затримка строків поставки відбулась через залучення підрозділами ТЦК та СП працівників виробника продукції до лав ЗСУ, у тому числі працівників виробничих підрозділів, що сповільнює або на певний час зупиняє виробництво, не підтверджує неможливості виконання саме укладеного між учасниками даного спору договору поставки, а доводить недодержання своїх обов'язків контрагентом відповідача.
Колегія суддів враховує приписи ст. 617 ЦК України, які передбачають, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Тому, недодержання своїх обов'язків контрагентом відповідача за договором не може бути тією обставиною, що звільняє відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання.
Колегія суддів також враховує приписи ст. 42 ГК України (чинний на час виконання правовідносин), відповідно до умов якої підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.
Колегія суддів також зазначає, що в силу положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Таким чином, відповідач, уклавши з позивачем договір на відповідних умовах, зобов'язаний нести всі ризики, пов'язані з порушенням власних зобов'язань.
Крім того, відповідно до п. 10.2. договору сторона, що не може виконати зобов'язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 5 робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів у строк, що не перевищує 30 робочих днів. Належним доказом наявності вищезазначених обставин та їх тривалості є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.
Якщо сторона без поважних причин не повідомила іншу сторону у строки, визначені п. 10.2 цього договору, про виникнення (наявність) обставин непереборної сили та/або не надала підтверджуючі ці обставини документи, така сторона у подальшому не має права вимагати, зокрема, звільнення від відповідальності, передбаченої за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором.
В той же час, відповідачем не було дотримано порядку, встановленого п. 10.2 договору щодо повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин, у зв'язку з чим ТОВ «ЕЛЬВІЛ» згідно з п. 10.5 договору втрачає право посилатися на форс-мажорні обставини як на підставу звільнення від відповідальності за неналежне виконання умов договору.
Крім того, сертифікату Торгово-промислової палати України або уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати на підтвердження наявності форс-мажорних обставин до матеріалів справи у суді пешої інстанції не надавались.
З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що наведені відповідачем обставини, за конкретних обставин справи не свідчать про відсутність вини останнього за неналежне виконання зобов'язань.
За порушення строків поставки товару позивачем на підставі пункту 9.3.1. договору нараховано та заявлено до стягнення 69 898,43 грн.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 610 та частина 1 статті 612 ЦК України).
Положеннями статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до п. 9.3.1 договору при порушенні строків поставки постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15% від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених п. 4.2 договору, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення. При цьому, постачальник не звільняється від виконання своїх зобов'язань поставити товар, якщо про інше його не попередив письмово покупець.
Оскільки відповідачем договірні зобов'язання щодо поставки товару не були виконані своєчасно, колегія суддів вважає, що позивачем правомірно нараховані 56 369,70 грн 15% штрафу від вартості непоставленого в строк товару та 13 528,73 грн пені у розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення, що відповідає п. 9.3.1 договору, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог у заявленому розмірі.
Інші доводи апеляційної скарги вказаних висновків суду першої інстанції не спростовують.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЬВІЛ" на рішення Господарського суду Київської області від 27.11.2024 у справі № 911/3089/23 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЬВІЛ" на рішення Господарського суду Київської області від 27.11.2024 у справі № 911/3089/23 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Київської області від 27.11.2024 у справі № 911/3089/23 слід залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЬВІЛ" на рішення Господарського суду Київської області від 27.11.2024 у справі № 911/3089/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 27.11.2024 у справі № 911/3089/23 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
4. Матеріали справи № 911/3089/23 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді В.В. Сулім
О.М. Коротун