вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
(додаткова)
"31" березня 2025 р. Справа№ 910/8391/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Тищенко А.І.
Козир Т.П.
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Зебілліон» про покладення на позивача судових витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Б'юті поінт ЮА»
на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2024
та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024
у справі № 910/8391/24 (суддя О.М. Спичак)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Б'юті поінт ЮА»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зебілліон»
про стягнення 150 000,00 грн, -
04.07.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Б'юті поінт ЮА» (далі - ТОВ «Б'юті поінт ЮА», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зебілліон» (далі - ТОВ «Зебілліон», відповідач) про стягнення 150 000,00 грн, з яких 50 000,00 грн - орендна плата за перший місяць користування приміщенням, 50 000,00 грн - орендна плата за останній місяць користування приміщенням та 50 000,00 грн - гарантійний платіж, у зв'язку з неналежним виконанням Договору оренди №03/24 (нежитлового приміщення) від 01.05.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання із забезпечення вільного доступу позивача до орендованого приміщення за Договором оренди №03/24 (нежитлового приміщення) від 01.05.2024, а саме невжиття відповідачем заходів, які би забезпечували позивачеві можливість користуватись під'їздними шляхами до приміщення з метою заїзду та стоянки вантажного транспорту на прибудинковій території. З огляду на те, що акт прийому-передачі нежитлового приміщення сторонами не був підписаний, передачі приміщення в оренду не відбулося, відповідач має повернути позивачеві кошти, сплачені ним в рахунок орендної плати, оскільки відсутні підстави для їх утримання.
Рішенням Господарського суду міста Києвавід 05.09.2024 у справі №910/8391/24 у задоволенні позову відмовлено.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі №910/8391/24 задоволено заяву відповідача та стягнуто з ТОВ «Б'юті поінт ЮА» на користь ТОВ «Зебілліон» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2025 апеляційну скаргу ТОВ «Б'юті поінт ЮА» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі №910/8391/24 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі № 910/8391/24 залишено без змін.
03.02.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від ТОВ «Зебілліон» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №910/8391/24 щодо компенсації витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до Протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 03.02.2025 заяву про покладення на позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/8391/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Козир Т.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 у складі колегії суддів: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Козир Т.П., Агрикової О.В. прийнято до розгляду заяву адвоката Ярошенка Д.В., представника ТОВ «Зебілліон» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/8391/24. Розгляд заяви ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
06.02.2025 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від ТОВ «Б'юті поінт ЮА» надійшли додаткові пояснення у справі, які за своїм змістом є клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, у якому позивач просить суд зменшити розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає розподілу між сторонами до розміру 0,00 грн.
Разом з тим, позивач зазначає, що відповідачем не додано належних доказів до заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/8391/24 щодо фактичного понесення додаткових витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
Службовою запискою головуючого судді та розпорядженням Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/784/25 від 10.03.2025 у зв'язку з рішення Вищої ради правосуддя № 302/0/15-25 від 20.02.2025 про звільнення судді Агрикової О.В., яка входить до складу колегії суддів, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/8391/24.
Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2025 заяву у справі № 910/8391/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Тищенко А.І., Козир Т.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 заяву ТОВ «Зебілліон» про ухвалення додаткового рішення у справі №910/8391/24, прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Тищенко А.І., Козир Т.П. та повторно ухвалено здійснювати її розгляд у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву ТОВ «Зебілліон», дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення вказаної заяви відповідача, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною 2 цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Згідно з частиною 3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Однак, оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога частини 8 статті 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні. Водночас в даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога частини 8 статті 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2020 у справі №922/376/20.
Статтею 123 ГПК України унормовано, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
У відповідності до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено статтею 16 ГПК України.
Відповідно до частин 1-3 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
На підтвердження вимоги про стягнення з позивача витрат на правову допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у сумі 10 000,00 грн, до заяви про покладення на ТОВ «Б'юті поінт ЮА» судових витрат на професійну правничу допомогу було додано Акт № 2-1/2024 від 19.11.2024 про надання правничої допомоги на підставі Договору № 23/07 від 23.07.2024, платіжну інструкцію № 897 від 03.02.2025 та роздруківку, що підтверджує накладення Виконавцем та Клієнтом електронного цифрового підпису на Акт № 2-1/2024 від 19.11.2024.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
За приписами частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Як вбачається з матеріалів справи, правова допомога у суді апеляційної інстанції надавалася відповідачу на підставі Договору № 23/07 про надання правничої допомоги від 23.07.2024 (далі - договір), укладеного з керуючим партнером Адвокатського об'єднання «ЕФ ТІ ЛІГАЛ» Ярошенком Дмитром Валерійовичем, який діє на підставі свідоцтва № 003250 від 21.03.2018 про право на заняття адвокатською діяльністю, виданого на підставі рішення № 8 Ради адвокатів Одеської області від 21 березня 2018 року.
Відповідно до пункту 1.1. договору Виконавець зобов'язується за завданням Клієнта протягом дії даного Договору надавати за винагороду Клієнту правничу допомогу, а Клієнт зобов'язується оплатити вартість наданої Виконавцем правничої допомоги та відшкодувати (за наявності) фактичні витрати, у тому обсязі та на тих умовах, що закріплені за взаємною згодою Сторін у даному Договорі.
Пунктом 2.1. договору передбачено, що питання, щодо яких надається правнича допомога за Договором, формується клієнтом у Замовленні. Правнича допомога з питань, визначених у Замовленні, може надаватися Виконавцем у формі: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності Клієнта, захисту прав Клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництва інтересів Клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, нотаріусами, державними реєстраторами тощо.
Згідно пункту 3.1. договору плата (гонорар) за Договором та порядок розрахунків визначається та погоджується Сторонами в Замовленні. Якщо, у виключних випадках, Сторони не визначили плату (гонорар) у Замовленні, він вказується в Акті надання правничої допомоги в залежності від обсягу витраченого співробітниками Виконавця часу на надання правничої допомоги, виходячи з узгодженого порядку оплати.
Пунктом 3.2. договору встановлено, що підтвердженням щодо надання правничої допомоги є підписаний Сторонами Акт надання правничої допомоги.
Клієнт зобов'язаний оплатити Виконавцю суму, зазначену в Акті надання правничої допомоги протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання такого акту, в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок Виконавця (пункт 3.6. Договору).
На виконання умов вищевказаного договору був підписаний Акт № 2-1/2024 від 19.11.2024 про надання правничої допомоги, відповідно до якого Виконавець в особі керуючого партнера АО «ЕФ ТІ ЛІГАЛ» Ярошенка Д.В. надав, а Клієнт прийняв правову допомогу згідно Договору № 23/07 від 23.07.2024. Керуючим партнером АО «ЕФ ТІ ЛІГАЛ» Ярошенком Д.В. надані відповідачу наступні послуги правничої допомоги: аналіз апеляційної скарги у справі № 910/8391/24, формування правової позиції, узгодження її з Клієнтом, складання та подання відзиву на апеляційну скаргу.
Сторони погодили, що гонорар за надання правової/правничої допомоги складає 10 000,00 грн. Гонорар сплачується протягом 3-х банківських днів з моменту підписання Акту про надання правничої допомоги.
Як вбачається з матеріалів заяви ТОВ «Зебілліон» про покладення на позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, відповідачем в рахунок підтвердження сплати отриманих послуг з правової/правничої допомоги надано платіжну інструкцію № 897 від 03.02.2025.
Колегія суддів, досліджуючи платіжну інструкцію № 897 від 03.02.2025, встановила, що в призначенні платежу даної платіжної інструкції зазначено: «оплата за надання правничої допомоги на підставі Договору №23/07 від 23.07.24р, Акту 1-1/2024 від 06.08.24р, Без ПДВ».
Тобто, відповідач в призначенні платежу вищевказаної платіжної інструкції зазначає Акт № 1-1/2024 від 06.08.2024, який є доказом понесених додаткових витрат на правову допомогу у суді першої інстанції.
Разом з тим, судом взято до уваги заперечення позивача з посиланням на вищевказану обставину, як таку що вказує на відсутність належних доказів, доданих відповідачем до заяви про ухвалення додаткового рішення у справі щодо фактичного понесення додаткових витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
Надавши оцінку вищевказаній обставині, колегія суддів дійшла висновку, що платіжна інструкція № 897 від 03.02.2025 є належним доказом понесених витрат на правову допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, оскільки з даної платіжної інструкції вбачається, що оплата здійснена за послуги, надані саме в суді апеляційної інстанції, так як дата платіжної інструкції співпадає з датою електронного підписання Акту 2-1/2024 від 19.11.2024, а сплачена сума у розмірі 10 000,00 грн відповідає розміру гонорару, погодженого сторонами саме за послуги в суді апеляційної інстанції.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 ГПК України).
Відповідна правова позиція викладена у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18, а також у додатковій постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі №914/633/18, які в силу частини 4 статті 236 ГПК України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
У частині 4 статті 129 ГПК України закріплено загальне правило розподілу судових витрат.
Разом із тим, у частині 5 наведеної норми ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 ГПК України.
У пунктах 119, 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 №922/1964/21 зроблено наступний висновок: "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7 та 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи".
Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Таким чином, домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", рішення у справі "Баришевський проти України", рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України", рішення у справі "Двойних проти України", рішення у справі "Меріт проти України").
Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статті 126, 129 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 16.11.2022 №910/1964/21.
Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду відповідачем заяв та матеріалів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу відповідача не відповідає принципам розумності в даних правовідносинах, не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спірних правовідносин.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України" суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.
Таким чином, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
В даному випадку, виходячи з того, що юридична кваліфікація правовідносин у даній справі не є складною, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що така вимога, як стягнення судових витрат у розмірі 10 000,00 грн, не відповідає критерію розумності, так як не містить обґрунтування обсягу фактичних дій представника відповідача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із заявленою до стягнення сумою судових витрат, у зв'язку з чим відшкодування такої суми, з огляду на обставини даної справи, матиме надмірний характер.
Крім того, колегією суддів взято до уваги, що адвокатом відповідача в суді апеляційної інстанції під час перегляду вищевказаного рішення та додаткового рішення надано послугу щодо написання лише одного процесуального документу, а саме відзиву на апеляційну скаргу.
Варто зауважити, що з матеріалів справи вбачається, що правова позиція відповідача в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору, адвокатське об'єднання «ЕФ ТІ ЛІГАЛ» надавало правову допомогу відповідачу у суді першої інстанції, а отже, було обізнане із всіма деталями справи та вже мало сформовану правову позицію у даній справі під час її перегляду в суді апеляційної інстанції.
Враховуючи вищезазначене, оцінивши подані заявником докази в підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, колегія суддів дійшла висновку про невідповідність заявлених витрат на професійну правничу допомогу вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору, у зв'язку з чим заява відповідача підлягає частковому задоволенню, з покладенням на позивача обов'язку по відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Керуючись статтями 124, 126, 129, 221, 234, 235, 244 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Зебілліон» про покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Б'юті поінт ЮА» судових витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Б'юті поінт ЮА» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі № 910/8391/24 задовольнити частково.
2. Судові витрати, пов'язані із наданням правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Зебілліон» в сумі 7 000,00 грн, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Б'юті поінт ЮА».
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Б'юті поінт ЮА» (04060, м. Київ, вул. Максима Берлінського, буд. 31, офіс 10, код ЄДРПОУ 45176836) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зебілліон» (02222, м. Київ, вул. Сабурова, буд. 11-А, кв. 165, код ЄДРПОУ 42239856) 7 000 (сім тисяч) грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.
4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
5. Матеріали справи № 910/8391/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 286-291 ГПК України.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді А.І. Тищенко
Т.П. Козир