вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" березня 2025 р. Справа№ 910/6041/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Тищенко А.І.
Тарасенко К.В.
за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.
за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 19.03.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду міста Києва
від 21.09.2023 (повний текст складено 30.10.2023)
у справі № 910/6041/19 (суддя Плотницька Н.Б.)
за позовом Керівника Броварської окружної прокуратури Київської обласної прокуратури в інтересах територіальної громади села Погреби Броварського району Київської області в особі Зазимської сільської ради Броварського району Київської області
до відповідача - 1: Фонду державного майна України
до відповідача - 2: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях
до відповідача - 3: ОСОБА_1
до відповідача - 4: ОСОБА_2
до відповідача - 5: ОСОБА_3
про визнання недійсним наказу (в частині), визнання недійсним договору купівлі-продажу
Короткий зміст позовних вимог
Керівник Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах територіальної громади села Погреби Броварського району Київської області в особі Погребської сільської ради Броварського району Київської області звернувся до господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області та Сергієнка Віктора Гавриловича про визнання недійсним наказу (в частині), визнання недійсним договору купівлі-продажу, відповідно якої позивач просить суд:
- визнати недійсним наказ Фонду державного майна України від 21.06.2005 № 1611 в частині включення нежитлової будівлі колишнього "Будинку культури" за адресою: АДРЕСА_1 до переліку об'єктів державної власності групи "А", що підлягають приватизації шляхом викупу;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу об'єкта державної власності - нежитлової будівлі колишнього "Будинку культури", загальною площею 486,3 кв. м, що знаходиться на балансі СГ ТОВ "Нова Україна" та розташований по АДРЕСА_1 від 21.09.2005, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та Сергієнком Віктором Гавриловичем .
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю включення спірного майна до переліку об'єктів державної власності групи "А", що підлягають приватизації шляхом викупу, а не до групи "Ж" як об'єкта соціально-побутового призначення. На думку прокурора, відповідно до Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" спірне майно підлягало передачі в комунальну власність, а тому передача його у приватну власність відбулася всупереч встановленому законом порядку, що також порушує інтереси територіальної громади с. Погреби Броварського району Київської області.
Історія справи, короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що станом на квітень 2005 року орендар ПП Сергієнко В. Г. за власний рахунок, з дозволу орендодавця, здійснив невід'ємні поліпшення орендованого майна більше, ніж 25% від його вартості. Встановив, що станом на момент укладання договору оренди спірне майно не використовувалося за призначенням, не належало до об'єктів соціально-культурного призначення у сфері культури, а було індивідуально визначеним майном, віднесеним до об'єктів державної власності, до групи "А", що підлягають приватизації шляхом викупу. Дійшов висновку про недоведеність обставин для визнання оспорюваних наказу (в частині) та договору недійсними. Також суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування позовної давності до цих правовідносин, яка застосовується лише за наявності порушеного права позивача, чого судом встановлено не було.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.
Визнано недійсними наказ ФДМ України від 21.06.2005 № 1611 в частині включення нежитлової будівлі колишнього "будинку культури" за адресою: вул. Кірова, 55, с. Погреби, Броварський район, Київська область до переліку об'єктів державної власності групи "А", що підлягають приватизації шляхом викупу та договір від 21.09.2005 купівлі-продажу об'єкта державної власності - нежитлової будівлі колишнього "будинку культури", загальною площею 486,3 кв. м, що знаходиться на балансі СГ ТОВ "Нова Україна" та розташований на АДРЕСА_1 , зареєстрований в реєстрі за номером 5632.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний господарський суд визнав поважними причини пропуску позовної давності для звернення прокурора в інтересах територіальної громади с. Погреби Броварського району Київської області в особі Ради та поновив його. На думку суду апеляційної інстанції, включення спірного майна до переліку об'єктів державної власності групи "А", що підлягають приватизації шляхом викупу, є незаконним, оскільки спірне майно підпадало під включення до групи "Ж" як об'єкт соціально-побутового призначення та відповідно до положень Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" повинно було бути передано в комунальну власність. Суд визнав доводи відповідачів про знаходження майна в непридатному, занедбаному стані, його невикористання такими, що не спростовують порушення порядку віднесення цього майна до переліку об'єктів державної власності групи "А".
Постановою Верховного Суду від 10.09.2024 скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 у справі № 910/6041/19. Справу №910/6041/19 передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Підставами для скасування постанови апеляційної інстанцій стало те, що апеляційним господарським судом належним чином не перевірено та не встановлено:
- чи передавалося спірне майно із державної форми власності у комунальну (з посиланням в постанові на відповідні документи), а отже, чи виникли у відповідної Ради права на це майно, за захистом яких прокурор в інтересах територіальної громади в особі відповідної Ради звернувся до суду;
- до якого переліку об'єктів приватизації належало спірне майно та, чи було порушено/не порушено порядок його приватизації та вимоги законодавства під час укладення оспорюваного договору.
Також Верховний Суд зазначив про неврахування апеляційним судом висновків Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц, про те, що якщо на виконання спірного правочину сплачені кошти або передане інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не приводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі ч. 1 ст. 216, ст. 387, ч. ч. 1, 3 ст. 1212 ЦК України тощо).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням Заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувсядо Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 21.09.2023 у справі №9106041/19 скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалено місцевим судом з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. При цьому скаржник стверджував, що:
- оскаржуване судове рішення не містить жодного мотиву на спростування доводів прокурора про необхідність віднесення спірного об?єкта до категорії об?єктів соціально-культурного призначення, окрім як визначення в його назві слова "колишній" будинок культури, аналогічно як це вказано в оспорюваному наказі Фонду державного майна України від 21.06.2005 №1611 та договорі купівлі-продажу від 21.09.2005;
- приватний підприємець Сергієнко В.Г. орендував спірне приміщення будинку культури лише 2 роки до його приватизації, що передусім вказує на незаконність обрання державним органом приватизації позаконкурентного способу приватизації спірного майна шляхом його викупу орендарем;
- матеріали справи не містять будь-яких погоджень органу управління спірним державним майном, яким є Верховна Рада України на таке відчуження будинку культури, так само як і не здобуто доказів одержання погодження відповідної місцевої державної адміністрації й органу місцевого самоврядування на включення цього об?єкта державним органом приватизації до відповідного переліку об?єктів, що підлягають приватизації, у тому числі щодо терміну збереження профілю діяльності будинку культури або можливості перепрофілювання даного об?єкта.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
15.02.2024 на адресу суду від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач-2 заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою та просить суд залишити її без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін. З-поміж іншого, відповідач-1 наголошував на тому, що спірне майно знаходилось в непридатному, занедбаному стані, не використовувалось та потребувало ремонту та значних вкладень, що підтверджується Висновком про вартість майна станом на 30.06.2003 року, складеним приватним підприємством "Гарант-Експерт", Актом комісійного обстеження технічного стану будівлі будинку культури с. Погреби, вул. Кірова, 55, та листом КСП "Нова Україна" від 23.12.2003 року №04-12/53.
Також відповідач-2 вказує, що взявши до уваги той факт, що спірне майно вже станом на момент укладання договору оренди багато років не використовувалося за призначенням та не належало до об?єктів соціально-культурного призначення у сфері культури, нежитлове приміщення, будівля будинку культури площею 486,30 кв.м., розміщене за адресою: вул. Кірова, 55, с. Погреби, Броварського району, Київської області, є індивідуально визначеним майном віднесеним до об?єктів державної власності та віднесено до групи "А", що підлягають приватизації шляхом викупу, як вірно встановлено судом першої інстанції.
19.02.2024 на адресу суду від Фонду державного майна України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач-1 заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою та просить суд залишити її без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
Узагальнені доводи відзиву відповідача-1 зводяться до того, що Заступником керівника Київської обласної прокуратури у апеляційній скарзі жодним чином не спростовано висновки Господарського суду міста Києва, викладених в оскаржуваному ріщенні.
26.02.2024 на адресу суду від ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач-5 заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою та просить суд залишити її без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
Так, відзив обґрунтовано тим, що законодавство, на яке посилається апелянт, взагалі не відноситься до даних правовідносин та не підлягає застосуванню, у зв?язку з чим Господарським судом міста Києва було зроблено законні висновки про необґрунтованість вимог прокурора та про відсутність порушення права позивача.
Відповідач-5 також зазначив, що під час розгляду справи прокурором не наведено переконливих аргументів в обґрунтування причин пропуску строку на звернення до суду з відповідними позовними вимогами. Саме по собі твердження прокурора про те, що орган місцевого самоврядування не знав про здійснене відчуження нерухомого майна та лише у 2018 року виніс рішення про його повернення, не є належним доказом пропуску строку позовної давності з поважних причин.
04.03.2024 та 05.03.2024 на адресу суду надійшли заперечення Заступника керівника Київської обласної прокуратури на відзиви відповідачів, в якій останній заперечив доводи відповідачів викладені у відзивах та підтримав свою позицію, наведену в апеляційній скарзі.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги, заяв та клопотань учасників справи
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2024 апеляційну скаргу у справі №910/6041/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 призначено апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі №910/6041/19 до розгляду на 19.11.2024.
Розгляд справи призначений на 19.11.2024 не відбувся у зв'язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. на лікарняному.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024, у зв'язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/6041/19.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2024, справу №910/6041/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Тищенко А.І., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2024 колегія суддів постановила здійснювати розгляд апеляційної скарги Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі №910/6041/19 спочатку колегією суддів у складі: Коробенка Г.П. (головуючий, доповідач) судді Тищенко А.І., Тарасенко К.В., яка визначена протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2024. Розгляд апеляційної скарги призначено на 11.12.2024.
06.12.2024 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшли пояснення у справі.
Розгляд справи відкладено на 30.01.2025.
13.12.2024 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшли пояснення у справі.
27.01.2025 через підсистему "Електронний суд" від прокуратури надійшли додаткові пояснення у справі.
28.01.2025 на адресу суду від відповідача-3 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді Коробенка Г.П. на лікарняному з 28.01.2025 по 07.02.2025, судове засідання призначене на 30.01.2025 не відбулось.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 розгляд апеляційної скарги призначено на 06.03.2025.
У судовому засіданні 06.03.2025 оголошено перерву до 19.03.2025.
У судовому засіданні 19.03.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Явка представників учасників судового процессу
У судове засідання 19.03.2025, з'явився прокурор, представники позивача, відповідача-1, відповідача- 4, відповідач-5 та представник відповідача-5, які надали пояснення по справі. Представники відповідача-2 та відповідача-3 у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені шляхом доставки процесуальних документів до Електронного кабінету та шляхом направлення поштової кореспонденції. До того ж відповідач-3 просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника.
Оскільки явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов'язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення відповідача-2 та відповідача-3 про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача-2 та відповідача-3.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
01.08.2003 між РВ ФДМ України по Київській області (орендодавець) та Приватним підприємцем Сергієнком В. Г. (далі - ПП Сергієнком В. Г. (орендар) було укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого майна), що належить до державної власності, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар -приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення, будівлю будинку культури площею 486,30 кв. м, розташоване за адресою: вул. Кірова, 55, с. Погреби, Броварський район, Київська область, що знаходиться на балансі КСП "Нова України", вартість якого визначена експертним шляхом і становить 76 589,00 грн. Договір оренди укладено строком на 5 років, який діє з 01.08.2003 до 01.08.2008 з метою організації дозвілля дітей та юнацтва у позаурочний час.
Наказом ФДМ України від 21.06.2005 № 1611 до переліку об'єктів державної власності групи "А", що підлягають приватизації шляхом викупу, включено нежитлову будівлю колишнього "будинку культури" загальною площею 486,3 кв. м, яка знаходиться за адресою: вул. Кірова, 55, с. Погреби, Броварський район, Київська область.
21.09.2005 між РФ ФДМ України по Київській області (продавець) та ПП Сергієнком В. Г. (покупець) було укладено договір купівлі-продажу об'єкта державної власності - нежитлова будівля колишнього "будинку культури" загальною площею 486,3 кв. м, який знаходиться на балансі СГ ТОВ "Нова Україна" і орендується ПП Сергієнком В. Г. шляхом викупу, засвідчений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Єлістратовою С. В. та зареєстрований в реєстрі за номером 5632.
Відповідно до п. 1.1 цього договору продавець зобов'язувався передати у власність покупцю нежитлову будівлю "будинку культури" загальною площею 486,3 кв. м (згідно з свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, видане 15.09.2003 виконкомом Погребської сільської ради Броварського району та зареєстроване Броварським міжміським бюро технічної інвентаризації 15.09.2003 за реєстраційним № 2655577, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20.09.2005 № 8393614), що знаходиться на балансі СГ ТОВ "Нова Україна" та розташований за адресою: вул. Кірова, 55, с. Погреби, Броварський район, Київська область, і є об'єктом приватизації згідно з наказом ФДМ України від 21.06.2005 № 1611, а покупець - прийняти вказаний об'єкт і сплатити за нього ціну відповідно до умов, визначених в цьому договорі.
Право власності на об'єкт приватизації переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення договору та державної реєстрації (п. 1.2 договору).
Згідно з п. 2.1 договору покупець зобов'язаний внести 93 427,20 грн за придбаний об'єкт приватизації протягом 30 календарних днів з моменту переходу до нього права власності на об'єкт приватизації.
Пунктом 3.2 договору встановлено, що передача об'єкта приватизації продавцем і прийняття об'єкта покупцем посвідчується актом приймання-передачі, який підписується сторонами.
За актом приймання-передачі державного майна від 22.09.2005 продавець передав, а покупець - прийняв майно - нежитлову будівлю "будинку культури" загальною площею 486,3 кв. м, яке знаходиться на балансі СГ ТОВ "Нова Україна" та розташоване за адресою: вул. Кірова, 55, с. Погреби, Броварський район, Київська область.
За Сергієнком В. Г. було зареєстровано право приватної власності на нежитлову будівлю, яка знаходиться за адресою: вул. Кірова, 55, с. Погреби, Броварський район, Київська область, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 25.10.2005 № 8741645.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що станом на квітень 2005 року орендар ПП Сергієнко В. Г. за власний рахунок, з дозволу орендодавця, здійснив невід'ємні поліпшення орендованого майна більше, ніж 25% від його вартості. Встановив, що станом на момент укладання договору оренди спірне майно не використовувалося за призначенням, не належало до об'єктів соціально-культурного призначення у сфері культури, а було індивідуально визначеним майном, віднесеним до об'єктів державної власності, до групи "А", що підлягають приватизації шляхом викупу. Дійшов висновку про недоведеність обставин для визнання оспорюваних наказу (в частині) та договору недійсними. Також суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування позовної давності до цих правовідносин, яка застосовується лише за наявності порушеного права позивача, чого судом встановлено не було.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний господарський суд визнав поважними причини пропуску позовної давності для звернення прокурора в інтересах територіальної громади с. Погреби Броварського району Київської області в особі Ради та поновив його. На думку суду апеляційної інстанції, включення спірного майна до переліку об'єктів державної власності групи "А", що підлягають приватизації шляхом викупу, є незаконним, оскільки спірне майно підпадало під включення до групи "Ж" як об'єкт соціально-побутового призначення та відповідно до положень Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" повинно було бути передано в комунальну власність. Суд визнав доводи відповідачів про знаходження майна в непридатному, занедбаному стані, його невикористання такими, що не спростовують порушення порядку віднесення цього майна до переліку об'єктів державної власності групи "А".
Направляючи дану справу на новий розгляд суд касаційної інстанції у своїй постанові від 10.09.2024, зокрема, зазначив, що визначальним у цій справі є встановлення наявності/відсутності у позивача, в інтересах якого прокурор звернувся до господарського суду з позовом, відповідних прав на таке майно, а отже, і можливості їх захисту у випадку порушення цих прав.
Верховний суд виходив з того, що відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові та не потребує перевірки обраного позивачем способу захисту і правової оцінки по суті спору (близька за змістом правова позиція, викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.08.2023 у справі №910/5958/20, від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19).
Як встановлено судом, Регіональним відділенням ФДМУ по Київській області у 1993 році відповідно до Закону України "Про приватизацію державного майна" здійснювалася приватизація радгоспу ім. Кірова шляхом його перетворення в КСП "Нова Україна".
Відповідно до Плану приватизації державного майна радгоспу імені Кірова, затвердженого начальником Регіонального відділення фонду Державного майна України по Київській області 29.12.1993, об'єкти соціальної сфери, до яких входив будинок культури с. Погреби, не увійшли до статутного капіталу КСП "Нова Україна" та передаються трудовому колективу, на баланс підприємства, яке несе витрати на їх утримання.
Відповідно до пункту 1.3. Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом ФДМ України та Мінекономіки України від 19.05.1999 № 908/68 та зареєстрованого в Мін'юсті України органом, уповноваженим управляти державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, є державні органи приватизації.
Пунктом 1.4 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, визначені способи управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, якими, серед інших є: здійснення приватизації відповідно до Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та інших нормативно-правових актів та передача майна в оренду відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
З матеріалів справи вбачається, що 01.08.2003 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець) та Приватним підприємцем Сергієнком Віктором Гавриловичем (орендар) було укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого майна), що належить до державної власності, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення, будівля будинку культури площею 486,30 кв.м., розміщене за адресою: вул. Кірова, 55, с. Погреби, Броварського району, Київської області, що знаходиться на балансі КСП "Нова України", вартість якого визначена експертним шляхом і становить 76 589 грн.
Згідно пункту 10.1. договору оренди, цей договір укладено строком на 5 років, що діє з 01 серпня 2003 року до 01 серпня 2008 року включно.
Відповідно до пункту 10.7. договору оренди, чинність цього договору припиняється внаслідок, зокрема, приватизації орендованого майна.
При передачі в оренду, дане майно знаходилось в непридатному, занедбаному стані, не використовувалось та потребувало ремонту та значних вкладень, що підтверджується Висновком про вартість майна станом на 30.06.2003, виконаного Приватним підприємством "Гарант-Експерт", Актом комісійного обстеження технічного стану будівлі будинку культури с. Погреби, вул. Кірова, 55, та листом КСП "Нова Україна" від 23.12.2003 № 04-12/53.
Протоколом засідання комісії з обстеження державного майна КСП "Нова Україна", що було передано в комунальну власність с. Погреби станом на 1 червня 1997 року від 18 травня 2005 року, встановлено, що будівля недіючого будинку культури та будівля неіснуючої лазні не увійшли до статутного фонду КСП "Нова Україна" (нині - СГ ТОВ "Нова Україна") і є державним майном.
Крім того, судом встановлено, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна № 149988779 від 18.12.2018, 15.09.2003 року в Реєстр було внесено запис про реєстрацію спірного майна Держави в особі Верховної ради, форма власності - загальнодержавна, підстава виникнення права власності - свідоцтво про право власності, б/н, 15.09.2003, Виконком Погребської сільської ради. 25.10.2005 право приватної власності зареєстровано за Сергієнком Віктором Гавриловичем .
Таким чином, спірне нерухоме майно на час його приватизації, перебувало в державній, а не комунальній власності.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
В розумінні зазначених приписів суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Отже, передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Суд зазначає, що лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення, невизнання або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Оскільки, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права, та захисту підлягає саме порушене право. При цьому відсутність підтвердженого факту порушення прав позивача з боку відповідача є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного, невизнаного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
У розумінні приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, спосіб захисту повинен бути таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. При цьому застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності в тому числі належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством).
Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору. Отже, позивач, формулюючи позовні вимоги, повинен відштовхуватись від тих наданих йому законом прав, які були об'єктивно порушені відповідачем і позов повинен бути направлений на припинення цих правопорушень та на відновлення порушеного права.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 зазначеної Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.
У постанові від 16.10.2020 у cправі №910/12787/17 об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду зазначила, зокрема, таке:
- особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено;
- реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Судом також враховано, що згідно з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 910/9525/19, від 01.09.2020 у справі № 910/14065/18, від 26.05.2020 у справі № 922/2805/19, від 02.04.2020 у справі № 910/7160/19, від 21.07.2020 у справі № 905/1609/19, Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 923/876/16, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 29.09.2020 у справі № 378/596/16- ц, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Отже, Верховним Судом неодноразово зазначалось, що відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.
Тобто, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що права та інтереси позивача, в інтересах якого прокурор звернувся до господарського суду з позовом у даній справі, не є порушеними у даних правовідносинах, оскільки майно, яке є предметом оспорюваного наказу та договору купівлі-продажу, на момент приватизації у 1993 році радгоспу ім. Кірова шляхом його перетворення в КСП "Нова Україна", перебувало в державній, а не комунальній власності, отже права позивача не є порушеними, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Зважаючи на вищенаведені положення законодавства та висновки Верховного Суду викладені в постанові від 10.09.2024 у даній справі, враховуючи обставини встановлені місцевим господарським судом, беручи до уваги встановлену апеляційним судом відсутність порушеного права позивача щодо оскарження спірних правочинів, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, у наведеному випадку не призвело до неправильного вирішення спору в даній справі та до прийняття незаконного судового рішення, апеляційний господарський суд вбачає за необхідне змінити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, виклавши її в редакції цієї постанови.
Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної частини та (або) резолютивної частини (ч.4 ст.277 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на викладене, колегія судів дійшла висновку, що доводи наведені в апеляційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують в цілому висновків суду першої інстанції, а тому, з огляду на зміну мотивувальної частини рішення, апеляційна скарга заступника керівника Київської обласної прокуратури підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанцій підлягає зміні шляхом викладення мотивувальної частини в редакції цієї постанови.
Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладається судом на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури задовольнити частково.
Рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі №910/6041/19 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В решті рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі №910/6041/19 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Київську обласну прокуратуру.
Матеріали справи №910/6041/19 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено та підписано 28.03.2025
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді А.І. Тищенко
К.В. Тарасенко