79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"31" березня 2025 р. Справа № 907/146/24
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,
Суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,
за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,
та представників:
від позивача - не з'явився
від відповідача (апелянта) - Лесько А.О.
розглядаючи апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Грицик Лариси Олексіївни від 12 жовтня 2024 року
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 26 вересня 2024 року (повний текст підписано 26.09.2024), суддя Андрейчук Л.В.
у справі №907/146/24
за позовом Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород
до відповідача Фізичної особи-підприємця Грицик Лариси Олексіївни, м. Ужгород
про стягнення 314 477,88 грн
встановив:
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 26 вересня 2024 року у справі №907/146/24 позовні вимоги задоволити повністю, присуджено до стягнення з Фізичної особи-підприємця Грицик Лариси Олексіївни на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради заборгованість за договором оренди землі в розмірі 314 477,88 грн.
Суд у рішенні, зокрема зазначає: що згідно з постановою від 18.11.2021 у справі №907/12/19 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду року встановлено досягнення між сторонами всіх істотних умов договору та визнано укладеним договір оренди землі на змінених Додатковою угодою від 30.10.2018 р. умовах. Так, згідно з пунктом 8, договору оренди земельної ділянки (в редакції додаткової угоди від 30.10.2018 року про викладення договору оренди землі в новій редакції) договір укладено строком до 30.10.2023 року. Відповідно до пунктів 11, 30 договору, орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового місяця, а на орендаря покладено обов'язок своєчасно вносити плату за використання земельної ділянки. Пунктом 40 договору (в редакції додаткової угоди від 30.10.2018 року про викладення договору оренди землі в новій редакції) передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, а право оренди землі виникає в порядку визначеному чинним законодавством. Таким чином, керуючись вищенаведеним, укладений між сторонами договір (в редакції додаткової угоди від 30.10.2018 року про викладення договору оренди землі в новій редакції), чітко та однозначно визначено, що такий набуває чинності з моменту його підписання сторонами, тобто 30.10.2018 року та діє до 30.11.2023 року. В свою чергу, як вже було зазначено судом з посиланням на відповідні правові норми та позицію Верховного суду, слід розмежовувати момент укладення договору оренди землі, з якого у його сторін виникають права і обов'язки у зобов'язальних правовідносинах, і момент виникнення на підставі вказаного правочину речового права, який пов'язаний з моментом державної реєстрації такого права. З матеріалів справи вбачається, а сторонами не заперечується та визнається, що договір оренди землі (в редакції додаткової угоди від 30.10.2018 року про викладення договору оренди землі в новій редакції) було укладено із протоколом розбіжностей, що стосувалися незгоди орендаря з пунктами 14 та 30 додаткової угоди. Вказані розбіжності було врегульовано в судовому порядку за результатом розгляду справи №907/12/19. Судом з'ясовано, що дію договору оренди земельної ділянки (в редакції додаткової угоди від 30.10.2018 року про викладення договору оренди землі в новій редакції) не припинено у встановленому законом порядку. Суду не надано будь-яких доказів, котрі б свідчили про дострокове припинення договору чи визнання його недійсним. За наведених обставин та правових підстав, суд погоджується з твердженням позивача, що наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди землі в розмірі 314 477,88 грн за користування земельною ділянкою у 2021 році.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач - ФОП Грицик Лариса Олексіївна звернулася до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 26 вересня 2024 року у справі №907/146/24 та прийняти нове про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Однією з підстав для скасування рішення суду першої інстанції, апелянт зазначає відсутність реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі, а відтак і відсутність підстав для стягнення з відповідача орендної плати, визначеної у відповідності до такої додаткової угоди.
Ухвалою суду від 24 лютого 2025 року в судовому засіданні оголошено перерву до 31 березня 2025 року.
31 березня 2025 року від відповідача до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку справи за №907/882/22.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримала клопотання про зупинення провадження у справі.
Представник позивача у судове засідання (в режимі відеоконференції) не з'явився. У телефонному режимі повідомив суд про неможливість взяти участь у судовому засіданні з особистих мотивів, проти зупинення провадження у справі не заперечував.
Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, колегія суддів дійшла висновку про задоволення такого, з огляду на наступне:
На розгляді Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду знаходиться справа №907/882/22 за позовом Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради до ФОП Грицик Лариси Олексіївни про стягнення 279 829,39 грн за договором оренди землі від 18.02.2014 №1691/1 за період з 01.01.2020 по 31.12.2020.
Предметом позову у цій справі (№907/146/24) є стягнення з ФОП Грицик Л.О. на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради 314 477,88 грн за договором оренди землі від 18.02.2014 №1691/1 за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, тобто наступний період.
Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2025 року у справі №907/882/22 справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що з огляду на виконання функцій із забезпечення сталості та єдності судової практики справа №907/882/22 підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, які викладені у постановах від 19.01.2023 у справі №803/806/17 та від 28.03.2024 у справі №160/240/23, щодо необхідності державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі, укладеного після 01.01.2013.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених зокрема, пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку (п.11 ч.1 ст.229 ГПК України).
З огляду на наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про зупинення апеляційного провадження у справі №907/146/24 за апеляційною скаргою ФОП Грицик Лариси Олексіївни на рішення Господарського суду Закарпатської області від 26 вересня 2024 року до закінчення перегляду в касаційному порядку справи №907/882/22.
Керуючись ст.ст.228, 229, 234 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,
постановив:
1.Зупинити апеляційне провадження у справі №907/146/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку справи №907/882/22.
2.Сторонам повідомити суд про усунення обставин, що слугували підставою для зупинення апеляційного провадження.
3.Про поновлення провадження у справі сторони будуть повідомлені ухвалою суду.
4.Копії ухвали суду надіслати сторонам у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.
Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.
Суддя Бойко С.М.
Суддя Бонк Т.Б.