02 квітня 2025 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
Головуючого ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого (відеоконференція) ОСОБА_6
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8
потерпілого ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 , захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , які діють в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 січня 2025 року в кримінальному провадженні №12024262020003453 від 10.09.2024 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Нижньовартовськ, Тюменська область, Російська Федерація, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , освіта вища, одруженого, маючого на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, не працюючого, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України,-
Вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 січня 2025 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік.
Вирішено питання речових доказів.
ЄУНСС: 727/11270/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_10
НП: 11-кп/822/114/25 Суддя-доповідач: ОСОБА_1
Згідно вироку районного суду, ОСОБА_6 09.09.2024 року, об 11 год. 05 хв., перебуваючи в приміщенні ДУ «Чернівецький слідчий ізолятор» за адресою м. Чернівці, площа Соборна, 6 згідно ухвали Першотравневого районного суду м. Чернівці від 08.05.2024 року, під час прогулянки поруч із двориком № 6, умисно, достовірно знаючи, що ОСОБА_9 , який був одягнутий в формений одяг з знаками розрізнення працівника правоохоронного органу, виконує свої безпосередні службові обов'язки та є працівником правоохоронного органу - прапорщиком внутрішньої служби ДУ «Чернівецький слідчий ізолятор», вдарив потерпілого кулаком правої руки в обличчя, чим заподіяв останньому легке тілесне ушкодження у вигляді крововиливу в ділянці слизової оболонки лівої щоки.
На вказаний вирок надійшли апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 , захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , які діють в інтересах обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_6 у поданій апеляційній скарзі не погоджується із оскаржуваним вироком в частині призначеного покарання та визначення строку відбування покарання.
Вважає за можливе призначити йому покарання не пов'язане з позбавленням волі.
Стверджує, що після скоєння злочину він був поміщений в штрафний ізолятор на 10 діб, а тому вважає що початок відбування покарання слід рахувати саме з цього моменту.
Просить змінити вирок в частині призначеного покарання, призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі.
Захисник ОСОБА_7 у поданій апеляційній скарзі не заперечує доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_6 та кваліфікації його дій, однак вважає, що вирок районного суду є незаконним та необґрунтованим в наслідок не застосування вимог ст. 69 КК України при призначенні обвинуваченому покарання.
Зазначає, що під час підготовчого судового засідання до суду надійшла угода про примирення між потерпілим ОСОБА_9 та обвинуваченим ОСОБА_6 із узгодженою мірою покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу 34000 грн, однак суд безпідставно відмовив у затвердженні цієї угоди.
Стверджує, що ОСОБА_6 має бажання бути мобілізованим та отримав рекомендацію на офіцерську посаду в/ч НОМЕР_1 , що підтверджується рекомендаційним листом, який знаходиться у матеріалах справи.
Звертає увагу на те, що ОСОБА_6 надає матеріальну та гуманітарну допомогу військовим, перераховує кошти на ЗСУ, підтримує ветеранів війни, та збудував спортивний майданчик.
Вказує, що ОСОБА_6 помирився із потерпілим ОСОБА_9 , та останній не бажав, щоб обвинуваченому було призначено покарання у виді позбавлення волі.
Просить оскаржуваний вирок в частині призначеного покарання - змінити, призначити ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу у розмірі 34000 грн.
Захисник ОСОБА_8 у поданій апеляційній скарзі не погоджується із вироком районного суду в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, через його суворість.
Зазначає, що під час підготовчого судового засідання до суду надійшла угода про примирення між потерпілим ОСОБА_9 та обвинуваченим ОСОБА_6 із узгодженою мірою покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу 34000 грн, однак суд безпідставно відмовив у затвердженні цієї угоди.
Вказує, що суд першої інстанції відмовляючи у застосуванні вимог ст. 69 КК України посилався на те, що обвинувачений ОСОБА_6 скоїв злочин, який перешкоджає нормальній діяльності правоохоронних органів та підриває їх авторитет, однак такі дії, на думку захисника, вже враховані в диспозиції ч.2 ст. 345 КК України та не можуть додатково негативно впливати на призначене покарання.
Вважає, що районний суд належним чином не врахував того, що обвинувачений та потерпілий примирились, ОСОБА_6 розкаявся та просив пробачення, матеріалі збитки відшкодовані повністю, тяжких наслідків від дій обвинуваченого не настало.
Звертає увагу на те, що ОСОБА_6 перераховує кошти на ЗСУ, підтримує ветеранів війни, завдяки обвинуваченому було збудовано спортивний дитячий майданчик, також він написав заяву про несення служби і його рекомендовано на офіцерську посаду.
Просить оскаржуваний вирок в частині призначеного покарання - змінити, призначити ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу у розмірі 34000 грн.
Заслухавши доповідь судді, яка виклала суть вироку та вимоги апеляційних скарг, думку обвинуваченого ОСОБА_6 , його захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та потерпілого ОСОБА_9 , які підтримали подані апеляційні скарги, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження з підстав наведених в апеляційних скаргах та обговоривши наведені у них доводи, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки у поданих апеляційних скаргах не оспорюється доведеність вини ОСОБА_6 та правильність кваліфікації його дій, колегія суддів керуючись ст.404 КПК України, не наводить доказів на підтвердження чи спростування тих висновків суду першої інстанції, які не оспорюються в апеляційних скаргах.
Крім цього, як було встановлено колегією суддів з матеріалів даного кримінального провадження, за згодою учасників процесу, у відповідності до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, районним судом визнано недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, також судом роз'яснено учасникам судового провадження, в тому числі і обвинуваченому, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Перевіряючи вирок районного суду в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_6 , захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 щодо суворості призначеного покарання, є безпідставними.
Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.
При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Районний суд при винесенні вироку, зазначених вимог закону дотримався, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують покарання, та відсутність обставин, які його обтяжують
Зокрема районний суд врахував, що обвинувачений ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, яке належить до категорії нетяжких злочинів.
Також врахував, що ОСОБА_6 вину повністю визнав, заподіяну злочином шкоду відшкодував, особу обвинуваченого, який одружений, має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, має постійне місце проживання, офіційно не працює, раніше не судимий.
Судом першої інстанції взято до уваги і те, що за час утримання в державній установі «Чернівецький слідчий ізолятор» обвинувачений ОСОБА_6 характеризується посередньо, має догану за порушення вимог режиму, стягнення не погашено, за місцем проживання характеризується позитивно, приймає участь у волонтерській діяльності, має подяки за допомогу військовослужбовцям України.
Районним судом було встановлено обставини, які пом'якшують покарання: щире каяття та добровільне відшкодування завданої злочином шкоди, а також встановлено відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Врахувавши всі наведені обставини, районний суд прийшов до висновку, що для виправлення та перевиховання обвинуваченому слід призначити реальне покарання у виді позбавлення волі в найнижчій межі санкції інкримінованої статті.
Апеляційний суд погоджується із таким висновком районного суду, оскільки призначене покарання за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_6 і попередження нових кримінальних правопорушень, відповідає вимогам статей 50, 65 КК України.
У поданих апеляційних скаргах, апелянти вказують на безпідставне не застосування щодо ОСОБА_6 вимог ст. 69 КК України,
Згідно ст. 69 КК за наявності кількох обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу.
Вимоги ч.1 ст. 69 КК надають повноваження суду у виключних випадках призначити більш м'яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Для застосування судом вимог ст. 69 КК України повинні бути встановлені виключні обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості саме вчиненого кримінального правопорушення. У кожному випадку факт зниження ступеня тяжкості кримінального правопорушення повинен оцінюватися з урахуванням індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження.
Встановлені обставини, що пом'якшують покарання, мають настільки істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винуватому навіть мінімального покарання в межах санкції статті було б явно недоцільним і несправедливим.
Як вірно зазначено районним судом, встановлені обставини, які пом'якшують покарання не є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, та не дають підстав для застосування судом вимог ст. 69 КК України при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 .
Факт примирення ОСОБА_6 з потерпілим, та наявність угоди про примирення, яка не була затверджена судом, також не є підставами для застосування вимог ст. 69 КК України.
Думка потерпілого щодо призначення обвинуваченому покарання сама по собі не може бути вирішальною, та враховується судом при призначенні покарання в сукупності з іншими встановленими обставинами, крім того основним безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ст.345 КК України є нормальна діяльність правоохоронних органів, їх авторитет, а додатковим обов'язковим об'єктом - здоров'я працівників правоохоронних органів.
У даному випадку застосування вимог ст. 69 КК України неможливе, оскільки правові підстави для її застосування відсутні.
Наведені в апеляційних скаргах обставини, які позитивно характеризують особу ОСОБА_6 , та факт його примирення з потерпілим, були належним чином враховані районним судом, про що свідчить призначення найнижчого розміру покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 345 КК України.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції врахував всі обставини справи, дані про особу обвинуваченого, пом'якшуючі покарання обставини відсутність обтяжуючих, тому покарання у виді 1 року позбавлення волі, яке слід відбути реально, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння нових злочинів.
Підстав для пом'якшення призначеного ОСОБА_6 покарання за матеріалами кримінального провадження не встановлено.
Посилання обвинуваченого ОСОБА_6 на необхідність обчислювання строку відбування покарання з моменту його поміщення до штрафного ізолятору не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки в рамках даного кримінального провадження щодо ОСОБА_6 запобіжний захід не застосовувався.
Відтак, доводи апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_6 , захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду.
Вирок районного суду щодо ОСОБА_6 є належно мотивованим, обґрунтованим, законним, а тому відсутні правові підстави для його зміни чи скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, -
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 , захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , які діють в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 січня 2025 року щодо ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 345 КК України - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_6 протягом трьох місяців з моменту отримання копії ухвали.
Головуючий [підпис] ОСОБА_1
Судді [підпис] ОСОБА_2
[підпис] ОСОБА_3
"Копія. Згідно з оригіналом."
Суддя - доповідач _________________ ОСОБА_1
(посада) (М.П., підпис) (ПІБ)
02.04.2025 року
(дата засвідчення копії)