Постанова від 01.04.2025 по справі 569/8517/24

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2025 року

м. Рівне

Справа № 569/8517/24

Провадження № 22-ц/4815/404/25

Головуючий у Рівненському міському суді

Рівненської області: суддя Першко О.О.

Рішення суду першої інстанції проголошено

(вступна і резолютивна частини) о 14 год. 38 хв.

13 грудня 2024 року у м. Рівне

Рівненської області

Повний текст рішення складено: 20 грудня 2024 року

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Хилевич С.В.

судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 ;

за участі: представників сторін - адвокатів Омельчук Тетяни Василівни та Пилипчук Лесі Ігорівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Омельчук Тетяни Василівни на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 13 грудня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року в суд звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, а саме просив визнати за ним право власності на 135/1000 частин секції XV у гуртожитку, що знаходиться у будинку АДРЕСА_1 (кімната АДРЕСА_2 , що становить 1/2 частин житлових кімнат №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , житловою площею 30,30 м2, загальною площею 40,50 м2, у секції XV спільного заселення, розташованого на IV поверсі 5-ти поверхового гуртожитку, загальною площею 148,7 м2, житловою площею 110,5 м2, та складається з 8 кімнат (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 583688856101).Обґрунтовуючи вимоги, позивачем вказувалося, що сторонами 15 вересня 2022 року укладено шлюб, за час перебування у якому 23 вересня 2022 року ними набуто у власність 27/100 частин секції XV у гуртожитку, що знаходиться у будинку АДРЕСА_3 .

Ці об'єкти нерухомості відповідно до умов укладеного договору купівлі-продажу від 23 вересня 2022 року набуто за належні їм на праві спільної сумісної власності грошові кошти. Титульне право на нерухоме майно зареєстровано за відповідачем. Отже, спірні 27/100 частин секції XV у гуртожитку належать їм обом на праві спільної сумісної власності і підлягають поділу у рівних частках.

Заперечуючи проти позову, 30 травня 2024 року ОСОБА_2 пред'явила зустрічний позову до ОСОБА_1 , де просила збільшити частку у спільному майні подружжя та поділити спільне майно, визнавши за нею право власності на 18/100 житлових кімнат №№ НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 , житловою площею 30,30 м2, реєстраційний номер 583688856101; за позивачем - 9/100 житлових кімнат АДРЕСА_5 .

Мотивуючи зустрічний позов, зазначала, що від зареєстрованого 15 вересня 2022 року шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Син проживає разом з нею, вона здійснює безпосередній догляд за ним, піклується про нього та його здоров'я, забезпечує комфортні умови для його всебічного розвитку та життя, організовує його щоденне життя.

Сімейне життя з позивачем не склалося, адже він вчиняв відносно неї протиправні дії, які містять ознаки злочину. Зокрема, останню з таких подій було зафіксовано шляхом звернення до правоохоронних органів з поданням відповідної заяви. В зв'язку з цим Рівненським міським судом Рівненської області вирішується питання про відкриття провадження у справі про розірвання між ними шлюбу.

Під час перебування у шлюбі 23 вересня 2024 року було укладено договір купівлі-продажу щодо 27/100 частини секції XV у гуртожитку, що знаходиться у будинку АДРЕСА_1 , кімнати 94, 95, загальна площа кімнат 40, 50 м2, житлова 30,3 м2.

За цією адресою проживає вона разом зі своїми дітьми: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Натомість позивач мешкає за адресою: АДРЕСА_6 , тобто житлом забезпечений.

Спірне нерухоме майно придбане за частину коштів, які належали їй на праві особистої приватної власності, про що відомо ОСОБА_1 . До укладення шлюбу тривалий час вона неодноразово здійснювала поїздки за межі України з метою заробити кошти для придбання житла, оскільки на утриманні в неї перебували двоє неповнолітніх дітей та виникла необхідність у забезпеченні їх житловою площею.

За період проживання в шлюбі та після народження сина ОСОБА_3 позивач коштів на утримання сім'ї не надавав, про матеріальний стан сім'ї не дбав, вчиняв скандали, наносив тілесні ушкодження. В той час вона перебувала в декретній відпустці, не мала змоги працювати та отримувати самостійно дохід, в зв'язку з чим між ними постійно виникали конфлікти, адже необхідно було купувати санітарно-гігієнічні товари для дитини, харчування, одяг тощо. Оскільки ОСОБА_1 не надавав коштів на утримання дитини, вона змушена була звертатись за позикою до знайомих за потреби купувати речі першої необхідності.

Витрати по сплаті комунальних послуг за кімнати в гуртожитку вона весь час несла самостійно. Позивач коштів на утримання майна не надавав, а перебуваючи в стані сп'яніння, псував спільно нажите майно - диван, шафу, особистий мобільний телефон, тощо.

Оскільки ОСОБА_1 не надавав кошти на утримання сина, вона була змушена звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання дитини. 30 квітня 2024 року Рівненським міським судом Рівненської області видано судовий наказ у справі №569/8016/24 про стягнення з позивача на її користь аліментів на утримання малолітнього сина. Наразі він коштів на утримання дитини також не надає, натомість звернувшися до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом про зменшення розміру аліментів з на 1/8 частку доходів.

Вважає за доцільне та необхідне здійснити поділ спільного сумісного майна, набутого за час проживання та перебування у шлюбі, шляхом виділення їй у власність по 2/3 частки наведених об'єктів нерухомого майна, відступивши від засад рівності часток подружжя. При цьому слід врахувати те, що потенційний відступ від засад рівності часток сторін подружжя шляхом збільшення частки майна відповідача не становитиме для позивача надмірного та неспівмірного тягаря, адже він жодним чином не буде позбавлений як належного йому права власності майна, так і житла з огляду на зареєстроване місце проживання позивача, що є відмінним від спірного приміщення. Крім цього, ОСОБА_1 не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї та ухилявся від участі в утримання сім'ї та спільної дитини, неповнолітній син перебуває на повному її утриманні, і вона вимушена була звернутись до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з позивача аліментів, за результатами розгляду якої судом було постановлено відповідний судовий наказ, який не виконується боржником, що в своїй сукупності свідчить про те, що розмір аліментів є недостатнім для забезпечення дитячих потреб у виді фізичного, духовного розвитку та лікування.

Оскільки на її утриманні перебуває спільний син ОСОБА_3 та ще двоє дітей від попередього шлюбу, які потребують нормальних умов життєдіяльності для забезпечення їх належного фізичного та духовного розвитку, догляду та виховання, що фактично вона самостійно виконує як мати, вважає, що існують достатні підстави відступити від засад рівності часток при поділі майна подружжя.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 03 червня 2024 року зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя прийнято до розгляду та об'єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 13 грудня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 135/1000 частин секції 15 у гуртожитку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що становить 1/2 частин житлових кімнат №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 у секції 15 спільного заселення, розташованого на 4 поверсі 5-ти поверхового гуртожитку (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 583688856101).

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на 135/1000 частин секції 15 у гуртожитку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що становить 1/2 частин житлових кімнат №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 у секції НОМЕР_3 спільного заселення, розташованого на 4 поверсі 5-ти поверхового гуртожитку (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 583688856101).

В задоволенні решти зустрічного позову відмовлено.

У поданій через свого представника - адвоката Омельчук Т.В. апеляційній скарзі ОСОБА_2 , вважаючи оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, що полягало у порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким визнати за нею право власності на 2/3 частини житлових кімнат №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 житловою площею 30, 30 м2, а за ОСОБА_1 - право власності на 1/3 частину житлових кімнат за цією адресою.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначалося про неврахування судом того, що ОСОБА_1 не мав самостійних доходів і коштів на придбання спірного нерухомого майна заощадити не АДРЕСА_2 було придбано ОСОБА_2 за власні заощадження та за кошти, які надавала її мати, працюючи за кордоном. При цьому майно придбане саме в інтересах дітей, що підтверджується відповідною довідкою ОСББ №8 від 12 червня 2024 року. Спірна нерухомість є її єдиним житлом, тоді як позивач забезпечений власною трикімнатною квартирою.

Звертала увагу, що матеріали справи не містять жодного доказу, який би спростовував доводи ОСОБА_2 щодо придбання майна за її особисті кошти, а також відсутні будь-які докази про те, що ОСОБА_1 узагалі мав якийсь дохід і міг придбати житло.

Судом перевірено докази про існуючу заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_1 . Відповідач не має змоги на цей час працювати в зв'язку із доглядом за дитиною, отримуючи лише 850 гривень доходу. Позивач же, будучи працездатним, будь-якої матеріальної допомоги не надає.

Також ним не відшкодовано матеріальної шкоди, яка була завдана внаслідок псування мобільного телефону, меблів і лікування тілесних ушкоджень.

Ці обставини суд залишив без належної уваги.

З огляду на наведене судом не застосовано норми ст.ст. 57, 60, 69, 70 СК України та висновок Верховного Суду, що висловлений у постанові від 21 червня 2023 року у справі №654/3751/18.

Тому вважає, що обставини справи свідчать про необхідність збільшення частки ОСОБА_2 при здійсненні поділу спільного сумісного майна, набутого сторонами під час проживання і перебування у шлюбі. Отже, вона має право на 2/3 частини спірного нерухомого майна, відступивши від засад рівності часток подружжя, з урахуванням того, що потенційний відступ від засад рівності часток шляхом збільшення частки майна ОСОБА_2 не становитиме для позивача надмірного та неспівмірного тягаря, адже він не буде позбавлений як належного йому права власності, так і від житла.

У поданому відзиві ОСОБА_1 , вважаючи оскаржуване рішення законним і обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.

Як з'ясовано судом, 15 вересня 2022 року між сторонами зареєстровано шлюб, що підтверджується відповідним свідоцтвом серії НОМЕР_4 , виданим повторно Рівненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 27 квітня 2024 року.

Під час перебування у шлюбі 23 жовтня 2022 року ОСОБА_2 , яка діяла за згодою ОСОБА_1 , оплатно придбала у ОСОБА_5 , яка діяла від свого імені та від імені і в інтересах ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , 27/100 частин секції ХV у гуртожитку, що знаходиться у будинку за АДРЕСА_1 (кімнати 94, 95) за 677 000 гривень.

Цей факт сторонами визнається і підтверджується договором купівлі-продажу від 23 вересня 2022 року, посвідченим приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Бештинарським О.В. та зареєстрованим в реєстрі за №534, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №376419462 від 29 квітня 2024 року.

23 вересня 2022 року згоду подружжя на купівлю 27/100 частин секції XV у гуртожитку, що знаходиться у будинку за АДРЕСА_1 (кімнати АДРЕСА_7 ) за належні їм на праві спільної сумісної власності, як подружжю, грошові кошти - на умовах та за ціну, які їм відомі, підтверджено відповідною заявою, посвідченою того ж дня приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Бештинарським О.В. і зареєстрованою в реєстрі за №535.

ІНФОРМАЦІЯ_4 , під час перебування у шлюбі, у сторін народився син ОСОБА_3 , що видно зі свідоцтва про народження, виданого Рівненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 30 серпня 2023 року, серії НОМЕР_5 .

На підставі наказу Рівненського професійного ліцею від 09 листопада 2023 року №157-к/тр ОСОБА_2 як вихователю надано відпустку для догляду за дитиною - сином ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 10 листопада 2023 року до 28 серпня 2026 року.

Судовим наказом Рівненського міського суду Рівненської області від 30 квітня 2024 року у справі №569/8016/24, який набрав законної сили, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 26 квітня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

З розрахунків заборгованості зі сплати аліментів, складених державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у ВП №75221417, за період з 26 квітня 2024 року по 31 серпня 2024 року сума аліментів, яка підлягає до сплати ОСОБА_1 , помісячно визначена державним виконавцем в розмірі 3 339, 50 гривень, за вказаний період ним сплачено 7 190 гривень, заборгованість станом на 31 серпня 2024 року становить 6 724, 58 гривень.

Відповідно до довідки Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги «Ювілейний» Рівненської міської ради від 17 липня 2024 року №523 малолітній ОСОБА_3 спостерігається в лікаря-педіатра; ОСОБА_2 піклується про здоров'я та розвиток сина, своєчасно приходить на щомісячні профілактичні огляди і виконує рекомендації лікаря.

Крім сина - ОСОБА_3 , ОСОБА_2 має іще двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвом про народження, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції 07 травня 2010 року, серії НОМЕР_6 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції 21 травня 2013 року, серії НОМЕР_7 . Батьком дітей записано ОСОБА_9 .

З довідки ОСББ «Відвага-2023» від 12 червня 2024 року №8 видно, що ОСОБА_2 разом з трьома дітьми проживають у кімнатах АДРЕСА_5 .

За місцем проживання ОСОБА_2 характеризується позитивно, тоді як ОСОБА_1 за період проживання за цією адресою охарактеризований негативно, що стверджується відповідною характеристикою за місцем проживання ОСББ «Відвага-2023» від 22 червня 2024 року №9.

З вироку Рівненського міського суду Рівненської області від 25 квітня 2024 року у справі №569/6698/24, який набрав законної сили 27 травня 2024 року, вбачається, що 22 березня 2024 року ОСОБА_1 наніс ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження, за що був притягнутий до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК України.

З виписки за кредитним договором №23050734239289 від 07 травня 2023 року видно, за період з 07 травня 2023 року по 10 жовтня 2023 року ОСОБА_2 сплачено кредит в загальній сумі 8 284, 05 гривень.

Нею ж подано виписку по особовому рахунку з інформацією про проведені операції у АТ КБ «ПриватБанк» за грошовими переказами з 01 січня 2021 року по 01 січня 2022 року, відповідно до якої від ОСОБА_10 для ОСОБА_2 09 і 22 липня 2021 року були перераховані кошти в сумі по 490,10 євро.

Дублікати чеків за адресою: АДРЕСА_3 свідчать, що за період з 20 жовтня 2022 року по 16 травня 2024 року комунальні послуги оплачувалися ОСОБА_2 .

З наданого ОСОБА_2 товарного чека видно, що 18 травня 2024 року придбано одяг на загальну суму 4 454 гривень, а 25 травня 2024 року - коляску прогулянкову за 3 900 гривень.

За місцем роботи вона характеризується позитивно, що підтверджується відповідною характеристикою, виданою Рівненським професійним ліцеєм.

З "Індивідуальних відомостей про застраховану особу" вбачається, що ОСОБА_2 з 2009 року працевлаштована у Рівненському професійному ліцеї та отримувала такий річний дохід: в 2009 році - 4 084, 93 гривні; в 2010 році - 7 066, 62 гривні; в 2011 році - 11 557 гривень; в 2012 році - 13 177 гривень; в 2013 році - 10 698 гривень; в 2014 році - 14 616 гривень; в 2015 році - 47 710, 17 гривень; в 2016 році - 41 548, 71 гривень; в 2017 році - 60 142, 75 гривень; в 2018 році - 71 953, 48 гривень; в 2019 році - 75 810, 39 гривень; в 2020 році - 91 562, 35 гривень; в 2021 році - 116 14, 55 гривень; в 2022 році - 135 026, 07 гривень; в 2023 році - 131 637, 76 гривень; в 2024 році - 21 300 гривень.

Як видно з відповіді Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в Рівненській області від 16 липня 2024 року №31/97аз-еп-17-2024, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру транспортних засобів МВС 15 листопада 2012 року за ОСОБА_2 був зареєстрований автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT, 2007 року виготовлення; вказаний транспортний засіб 22.02.20213 (так зазначено у листі) був знятий з обліку для реалізації і 26.02.20213 (так зазначено у листі) зареєстрований за новим власником.

ОСОБА_2 надано суду копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_8 , відповідно до якого вона виїжджала за кордон з 30 червня 2018 року по 17 серпня 2018 року, з 07 липня 2019 року по 18 серпня 2019 року та з 21 травня 2020 року по 09 серпня 2020 року.

Згідно з довідкою про внесення заявки до реєстру заяв на сезонні роботи №ZAS/06610/2021/0000099 від 12 травня 2020 року, виданої старостою м. Плоцьк Республіки Польща, ОСОБА_2 має право виконувати сезонні роботи.

ОСОБА_1 з 05 березня 2007 року належить на праві спільної часткової власності 1/3 частка квартири АДРЕСА_8 , про що свідчить інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №382570506 від 12 червня 2024 року.

З відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору встановлено, що станом на 14 травня 2024 року ОСОБА_1 за період з 1 по 4 квартал 2023 року отримав дохід в загальній сумі 204, 47 гривень.

Відповідно до платіжних інструкцій він перераховував на користь ОСОБА_2 власні кошти: 01 жовтня 2022 року - 1 005, 03 гривні; 05 жовтня 2022 року - 1 005, 03 гривні; 08 жовтня 2022 року - 1 005, 03 гривні; 22 жовтня 2022 року - 1 005, 03 гривні; 25 жовтня 2022 року - 1 005, 03 гривні; 12 листопада 2022 року - 770 гривень та 954, 77 гривень; 13 листопада 2022 року - 320 гривень; 26 листопада 2022 року - 500 гривень та 500 гривень; 08 грудня 2022 року - 870 гривень; 10 грудня 2022 року - 1 100 гривень; 12 грудня 2022 року - 430 гривень та 1 320 гривень; 14 грудня 2022 року - 1 600 гривень; 06 лютого 2023 року - 1 000 гривень; 08 лютого 2023 року - 1 000 гривень; 09 лютого 2023 року - 500 гривень; 10 лютого 2023 року - 900 гривень; 11 лютого 2023 року - 960 гривень; 15 лютого 2023 року - 1 000 гривень; 16 лютого 2023 року - 1 000 гривень; 18 лютого 2023 року - 1 000 гривень; 20 лютого 2023 року - 1 500 гривень; 21 лютого 2023 року - 500 гривень; 22 лютого 2023 року - 1 000 гривень; 23 лютого 2023 року - 962 гривень; 24 лютого 2023 року - 936 гривень; 28 лютого 2023 року - 450 гривень; 04 березня 2023 року - 491 гривень; 06 березня 2023 року - 266 гривень та 1 407, 04 гривні; 08 березня 2023 року - 733, 67 гривень; 10 березня 2023 року - 502, 51 гривні та 502, 51 гривні; 01 квітня 2023 року - 1 005, 03 гривні; 05 квітня 2023 року - 643, 22 гривні; 06 квітня 2023 року - 502, 51 гривні; 07 квітня 2023 року - 854, 27 гривні; 08 квітня 2023 року - 994, 97 гривень; 10 квітня 2023 року - 1 005, 03 гривень; 15 травня 2023 року - 1 000 гривень (для погашення кредиту); 20 листопада 2023 року - 1 005, 03 гривень; 24 листопада 2023 року - 1 005, 03 гривень.

ОСОБА_1 подано суду заяву про надання кредиту «Оплата частинами», відповідно до якої він 14 січня 2024 року отримав кредит в сумі 11 399, 90 гривень на умовах строковості, зворотності та платності.

Крім того, показаннями свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 підтверджено, що кімнати АДРЕСА_9 , АДРЕСА_4 придбано обома сторонами під час перебування у шлюбі. Разом з тим переважну частину грошових коштів на придбання кімнат надала саме ОСОБА_2 , яка частково їх заробила за кордоном, а частину їй передала мати, яка теж працює за кордоном.

Згідно зі ст.ст. 3, 21, 60, 69, 70, 71 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Відповідно до ст.ст. 368, 369, 372 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Приходячи до переконання про залишення оскаржуваного рішення без змін, колегія суддів, погоджуючись із судом першої інстанції, бере до уваги, що якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім'я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява, одного з подружжя, про те, що річ була куплена на її особисті кошти не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною. Доказів того, що спірне майно було придбано за особисті кошти одного з подружжя, суду не подано.

У договорі купівлі-продажу від 23 вересня 2022 року, посвідченому приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Бештинарським О.В., зареєстрованим в реєстрі за №534, вказувалося, що ОСОБА_2 діє зі згоди чоловіка і окремо 23 вересня 2022 року ОСОБА_1 була надана нотаріально посвідчена цим же нотаріусом та зареєстрована в реєстрі за №535 згода дружині на укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна, а саме 27/100 частин секції XV у гуртожитку, що знаходиться у будинку АДРЕСА_3 за належні їм на праві спільної сумісної власності, як подружжю, грошові кошти.

Отже, наявність письмової згоди одного з подружжя на укладення іншим із подружжя договору купівлі-продажу майна, зафіксованої у такому договорі, свідчить про придбання майна за спільні кошти у спільну сумісну власність, оскільки згода іншого подружжя на набуття майна підтверджує придбання такого майна за спільні кошти подружжя.

У разі, якщо інший з подружжя надав згоду на розпорядження майном (коштами) для набуття майна в спільну сумісну власність і така згода зафіксована безпосередньо у договорі купівлі-продажу майна, який вчинено іншим з подружжя, то суд не може своїм рішенням підміняти домовленість подружжя про набуття майна в спільну сумісну власність.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2024 року у справі №712/3590/22.

За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи, що позивач надав згоду ОСОБА_2 на укладання договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна, така згода зафіксована у вказаному правочині, зокрема, зазначено, що відповідач діє зі згоди свого чоловіка, 27/100 частин секції ХV у гуртожитку, який знаходиться у буд. за АДРЕСА_1 (кімнати №№94, 95), придбані сторонами під час їх перебування у зареєстрованому шлюбі, за спільні кошти подружжя і вони є об'єктом їхнього права спільної сумісної власності.

При цьому відповідач не спростувала презумпцію спільності права власності на вказане майно, не надала належних доказів на підтвердження своїх доводів про те, що майно, яке є предметом спору, придбане в основному за її власні кошті та за кошти її матері. Крім того, посилання ОСОБА_2 на недоведеність економічно-фінансової участі позивача у придбанні спірного майна не має правового значення, адже набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя, яка не потребує доказування та не потребує встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує, поки не спростована.

Сам по собі факт працевлаштування відповідача - як до, так і після укладення шлюбу, виїзд тричі за кордон з дозволом на виконання сезонних робіт у Республіці Польща у 2020 році не свідчить про те, що майно було придбано за її особисті кошти.

Як правильно зауважив суд, докази, які відповідач надала на підтвердження придбання спірного майна частково за кошти її матері не є належними і допустимими доказами в розумінні ст.ст. 77-78 ЦПК України, адже з виписки по особовому рахунку вбачається, що відповідач двічі отримувала перекази у липні 2021 року від ОСОБА_10 , а не від своєї матері. З показань свідка ОСОБА_13 видно, що вона давала відповідачу кошти в загальній сумі 8 000 євро, однак цілі їх надання не встановлено і не надано докази, що саме ці кошти внесені ОСОБА_2 у рахунок оплати вартості спірної нерухомості. При цьому договір купівлі-продажу заінтересованими особами не оспорювався, в т.ч. і матір'ю відповідача, він є правомірним і створює відповідні юридичні наслідки.

Щодо аргументів заявника про наявність підстав для відступу від засад рівності часток у спільному сумісному майні подружжя, то з ними також погодитися не можна.

Так, ОСОБА_2 зазначається, що позивач не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини, пошкодив спільне майно, а розмір аліментів є недостатнім для забезпечення дитячих потреб у виді фізичного, духовного розвитку та лікування. Разом з тим ОСОБА_1 просить суд поділити спільне майно подружжя на рівні частки та визнати за кожним право власності на частку об'єкта спільної сумісної власності.

Як вказувалося судом, статтею 70 СК України передбачено два випадки, коли суд має право відступити від принципу рівності часток подружжя у праві спільної власності.

По-перше, при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засад рівності часток подружжя у спільній сумісній власності подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

По-друге, за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

З роз'яснень, які дані в абзаці третьому пункту 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вбачається, що при вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але і випадки, коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК України).

Аналізуючи наведені норми сімейного законодавства України, можна дійти висновку, що майно, яке набуте подружжям під час перебування у шлюбі, є об'єктом права спільної сумісної власності цього подружжя та у випадку вирішення питання про його розподіл підлягає поділу між сторонами у рівних частках.

За наявності обставин, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 70 СК України, які стосуються неналежного виконання одним із подружжя батьківських обов'язків та неналежного матеріального забезпечення сім'ї, частку іншого з подружжя у такому майні може бути збільшено.

Обов'язок, передбачений ст.ст. 12, 81 ЦПК України, щодо доведення обставин, які б вказували на наявність підстав, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 70 СК України, у такому випадку покладається на особу, яка ініціює питання про збільшення частки у спільному сумісному майні подружжя.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

У частині другій ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Жодних доказів того, що позивач не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини, пошкодив спільне майно тощо відповідачем надано не було.

Оплата особисто відповідачем комунальних послуг не свідчить про те, що позивач не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, в той час як ним подані платіжні інструкції про перерахування періодично ОСОБА_2 власних коштів протягом 2022-2023 років.

Вироком Рівненського міського суду від 25 квітня 2024 року у справі №569/6698/24, який набрав законної сили, стверджується, що позивач вчинив сімейне насильство, завдав відповідачу тілесних ушкоджень, що свідчить про його протиправну поведінку, яка не притаманна для подружжя.

Водночас зазначене не є і не може бути підставою для відступу від рівності часток подружжя.

Також, як встановлено судом, за судовим наказом з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 26 квітня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

З розрахунку державного виконавця видно, що сума аліментів, яка підлягає сплаті, визначена виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості 13 358 гривень, в розмірі частки - 3 339 гривень, що перевищує прожитковий мінімум на дитину відповідного віку. Так, відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для дитини віком до 6 років складає 2 563 гривні.

ОСОБА_2 не було надано суду належних і допустимих доказів про те, що розмір аліментів, які вона одержує, недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування дитини. Також суд звернув увагу, що вона не заявляла вимог про збільшення розміру аліментів в разі їх недостатності для утримання дитини чи стягнення додаткових витрат, пов'язаних з утриманням дитини, її розвитком чи лікуванням.

Сам по собі факт проживання дитини з відповідачем та існування у позивача заборгованості зі сплати аліментів за два місяці з огляду на з'ясовані судом обставини та положення ст. 70 СК України не є підставою для збільшення частки одного з подружжя. Наявність інших обставин, за яких можливе відступлення від засад рівності часток подружжя при поділі спірного майна, ОСОБА_2 доведено не було.

Тому враховуючи, що спірна нерухомість набута сторонами у період перебування у зареєстрованому шлюбі, за їх спільні кошти, виходячи із принципу рівності часток подружжя у спільному майні, це майно є спільною сумісною власністю сторін і підлягає поділу між ними шляхом визнання за сторонами права власності по частці за кожним.

Повно і правильно з'ясувавши обставини справи та встановивши, що при вирішенні спірних правовідносин до застосування підлягають норми матеріального права, на застосуванні яких наполягав позивач та частково - відповідач, суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив первісний позов і частково - зустрічний, поділивши між сторонами спірне майно з визнанням за кожним права власності на частину житлових кімнат №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 у секції НОМЕР_3 спільного заселення, розташованого на 4 поверсі 5-поверхового гуртожитку у буд. АДРЕСА_1 .

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не мав самостійних доходів і коштів на придбання спірного нерухомого майна заощадити не міг, тоді як спірні кімнати №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 було придбано ОСОБА_2 за власні заощадження та за кошти, які надавала її мати, працюючи за кордоном, то цим обставинам суд попередньої інстанції дав детальну та об'єктивну оцінку.

Так само було оцінено і аргументи про існуючу заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_1 , а також про факт невідшкодування матеріальної шкоди, яка була завдана внаслідок псування мобільного телефону, меблів і лікування тілесних ушкоджень.

З приводу тверджень про помилкове застосування норм матеріального права та неврахування позиції Верховного Суду, що висловлена у постанові від 21 червня 2023 року у справі №654/3751/18, то вони спростовуються правильністю висновків суду. При цьому правовідносини, які були предметом перегляду касаційним судом, відрізняються від спірних прав і обов'язків своїми обставинами, правовою природою та характеристиками, а тому не є подібними між собою.

Не можна також погодитися з аргументами представника ОСОБА_2 - адвоката Омельчук Т.В. про порушення судом норм процесуального права.

Так, згідно із абз. другим ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Однак будь-яких фактів про процесуально-правові дефекти, що потягли би помилкове розв'язання цивільно-правового спору, заявник не надав, матеріали справи їх не містять, а апеляційним судом здобуто не було.

При цьому встановлено й відсутність обставин, які свідчили би про обов'язкове скасування судового рішення внаслідок існування підстав, передбачених ч. 3 ст. 376 ЦПК України.

Решта доводів автора апеляційної скарги також колегією суддів відхиляються з огляду на їх необгрунтованість.

Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).

У справі "Рябих проти Росії" (заява №52854/99, рішення від 24 липня 2003 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ст. 6 § І Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має тлумачитися в світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Одним із основних аспектів верховенства права є принцип юридичної певності, який, серед іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів. Правова певність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Цей принцип наполягає на тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов'язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи. Повноваження судів вищої ланки переглядати рішення мають використовуватися для виправлення судових помилок, помилок у здійсненні правосуддя, а не заміни рішень.

Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при його ухваленні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Омельчук Тетяни Василівни залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 13 грудня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено: 01.04.2025

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: С.С. Шимків

Н.М.Ковальчук

Попередній документ
126285241
Наступний документ
126285243
Інформація про рішення:
№ рішення: 126285242
№ справи: 569/8517/24
Дата рішення: 01.04.2025
Дата публікації: 03.04.2025
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Рівненський апеляційний суд
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто у апеляційній інстанції (01.04.2025)
Результат розгляду: залишено без змін
Дата надходження: 07.05.2024
Предмет позову: поділ майна подружжя
Розклад засідань:
03.06.2024 11:00 Рівненський міський суд Рівненської області
01.07.2024 09:30 Рівненський міський суд Рівненської області
23.09.2024 10:00 Рівненський міський суд Рівненської області
23.10.2024 11:00 Рівненський міський суд Рівненської області
25.11.2024 12:00 Рівненський міський суд Рівненської області
13.12.2024 14:00 Рівненський міський суд Рівненської області
11.03.2025 11:00 Рівненський апеляційний суд
01.04.2025 11:30 Рівненський апеляційний суд