01 квітня 2025 року
м. Рівне
Справа № 572/2459/24
Провадження № 22-ц/4815/430/25
Головуючий у Сарненському районному суді
Рівненської області: суддя Ведяніна Т.О.
Рішення суду першої інстанції
ухвалено (повним текстом)
16 вересня 2024 року у м. Сарни
Рівненської області
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: Хилевич С.В.
судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Штундер Лілії Вікторівни на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 16 вересня 2024 року у цивільній справі за позовом Головного управління Національної поліції в Рівненській області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,
У червні 2024 року в суд звернулося Головне управління Національної поліції в Рівненській області (далі - ГУНП в Рівненській області) з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди у розмірі 28 896 гривень.
Мотивуючи вимоги, позивачем вказувалося, що на підставі ухвали Сарненського районного суду Рівненської області від 01 вересня 2023 року ОСОБА_1 , який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 345, ч. 4 ст. 296 КК України, обрано запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту з покладенням обов'язку носити електронний засіб контролю.
На виконання судового рішення інспектором слідчого відділення Сарненського ВП ГУНП капітаном поліції Мінчук В.Ф. застосовано до відповідача однокомпонентний пристрій GPS-стеження "Аttenti" (TD4i) (№34607733) з провідним та мобільним зарядним пристроєм (№441900302). Підозрюваний підписав зобов'язання щодо матеріальної відповідальності за цілісність та збереження встановленого йому обладнання.
Під час перевірки поведінки підозрюваного ОСОБА_1 за місцем прожання відповідач повідомив, що за невідомих обставин втратив виданий йому мобільний зарядний пристрій (повербанк) для зарядження застосованого до нього електронного пристрою. За цим фактом проведено службову перевірку, за наслідками якої встановлено, що втратою мобільного зарядного пристрою до ЕКЗ ОСОБА_1 спричинив позивачу матеріальну шкоду у розмірі 28 896 гривень, яку добровільно не відшкодував.
Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 16 вересня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто із із ОСОБА_1 на користь ГУНП в Рівненській області 28 896 гривень завданих збитків та 3 028 гривень судового збору.
У поданій через свого представника - адвоката Штундер Л.В. апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, що полягало у недоведеності обставин, які суд визнав установленими, та неповноті з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати, відмовивши ГУНП в Рівненській області у задоволенні позову повністю.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначалося про неврахування судом того, що 22 вересня 2023 року відповідно до протоколу застосування ЕКЗ за місцем проживання підозрюваного відповідачу було застосовано однокомпонентний пристрій GPS-стеження Attenti (TD4i) (№34607733) з провідним та мобільним пристроєм №4409003 02. У висновку про обставини втрати підозрюваним ОСОБА_1 мобільного зарядного пристрою до однокомпонентного ЕКЗ від 31 січня 2024 року вказувалося, що за інформацією керівника ТОВ "Сігма Технолоджи" станом на 22 січня 2024 року вартість одного мобільного зарядного пристрою до однокомпонентного пристрою TD4i становить 16 890 гривень, проте на той час мобільні зарядні пристрої відсутні, а, отже, визначити точну вартість не є можливим. Натомість розмір матеріальної шкоди позивачем визначено на підставі листа директора ТОВ "Сігма Технолоджи" від 01 лютого 2024 року, де встановлено, що вартість мобільного зарядного пристрою до однокомпонентного пристрою TD4i у разі придбання як окремої технічної одиниці складає 28 896 гривень за одну штуку. Тому вказані суми значно різняться між собою.
Вважає, що надана ГУНП в Рівненській області цінова пропозиція щодо мобільного зарядного пристрою у розмірі 28 896 гривень є неналежним доказом, адже не адресована позивачу і не доводить розміру завданої матеріальної шкоди. Тому для з'ясування цієї обставини слід було дослідити накладну стосовно придбання ГУНП в Рівненській області однокомпонентного пристрою GPS-стеження Attenti (TD4i) (№34607733) з провідним та мобільним пристроєм №4409003 02. Разом з тим такої накладної до матеріалів справи ГУНП в Рівненській області долучено не було.
У поданому відзиві представник ГУНП в Рівненській області - Раєвська В.А., вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.
Як з'ясовано судом, на підставі ухвали Сарненського районного суду Рівненської області від 01 вересня 2023 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту з покладенням обов'язку носити електронний засіб контролю.
Відповідно до протоколу про застосування електронного засобу контролю від 22 вересня 2023 року інспектором слідчого відділення Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області капітаном поліції Мінчук В.Ф. того ж дня о 12 годині 48 хв. у АДРЕСА_1 , застосовано цей електронний пристрій щодо підозрюваного ОСОБА_1 . Тоді ж інспектором роз'яснено відповідачу правила користування електронним засобом контролю, про що складено відповідний протокол та вручено ОСОБА_1 пам'ятку з експлуатації електронних засобів контролю.
Після закінчення дії ухвали суду першої інстанції, 27 грудня 2023 року, встановлено, що ОСОБА_1 втрачено зарядний пристрій №441900302, про що Сарненським РВП ГУНП в Рівненській області внесено відповідне повідомлення до ІТС ІПНП за №11538 від 27 грудня 2023 року.
За цим фактом 31 січня 2024 року позивачем проведено службове розслідування, за наслідками якого з'ясовано факт втрати ОСОБА_1 мобільного зарядного пристрою до однокомпонентного пристрою GPS-стеження "Attenti" (ТВ4i). При цьому враховано письмові пояснення самого відповідача, довідку про результати розгляду повідомлення по факту втрати мобільного зарядного пристрою, рапорти інспектора Мінчук В.В. і рапорт помічника чергового Сарненського РВП Жука Я.Р., доповідну записку про обставини втрати мобільного зарядного пристрою до однокомпонентного ЕЗК, висновок про обставини втрати підозрюваним ОСОБА_1 мобільного зарядного пристрою до однокомпонентного ЕЗК.
Як видно із листа УОАЗОР ГУНП в Рівненській області від 29.03.2024 №243/02/25-2024, вартість однокомпонентного пристрою GPS-стеження Attenti (TD4i) з провідним та мобільним зарядним пристроєм, ремінцем і кліпсами затиску в комплекті складає 31 263, 96 гривень (оборотна відомість до товарно-матеріальних цінностей). Відповідно до інформації директора ТОВ "Сігма Технолоджи" станом на 29 березня 2024 року вартість одного мобільного зарядного пристрою до однокомпонентного приладу TD4i складає 28 896 гривень.
Повно і правильно з'ясувавши обставини справи та встановивши, що при вирішенні спірних правовідносин до застосування підлягають норми матеріального права, на застосуванні яких наполягав позивач, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов повністю, стягнувши із ОСОБА_1 на користь ГУНП в Рівненській області 28 896 гривень завданих збитків.
Згідно зі ст.ст. 22, 1166, 1192 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Приходячи до переконання про залишення оскаржуваного рішення без змін, колегія суддів також бере до уваги, що для застосування деліктної відповідальності необхідною умовою є наявність складу правопорушення, а саме протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; наявності шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду. Цієї ж позиції дотримується Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди».
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені нормами ст. 1166 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для настання деліктної відповідальності за ст. 1166 ЦК України необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.
Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.
Подібні правові висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 25 лютого 2019 року у справі № 466/4051/15-ц.
За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо доводів апеляційної скарги про помилковість оцінки доказів у справі через те, що вартість мобільного зарядного пристрою до однокомпонентного ЕКЗ за інформацією одного і того ж самого господарюючого суб'єкта відрізняється - в одному документі вказується про 16 890 гривень, а в іншому - про 28 896 гривень, то з ними колегія суддів не погоджується.
Так, відповідно до ст.ст. 76-78 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З повідомлення УОАЗОР ГУНП в Рівненській області від 29 березня 2024 року №243/02/25-2024 вбачається, що згідно з оборотною відомістю по товарно-матеріальних цінностях вартість однокомпонентного пристрою GPS-стеження Attenti (TD4i) з провідним та мобільним зарядним пристроєм, ремінцем та кліпсами затиску в комплекті становить 31 263, 96 гривень. Відповідно до інформації директора ТОВ "Сігма Технолоджи" станом на 29 березня 2024 року вартість одного мобільного зарядного пристрою до однокомпонентного приладу TD4i складає 28 896 гривень.
Вартість у 31 263, 96 гривень однокомпонентного пристрою GPS-стеження Attenti (TD4i) з провідним та мобільним зарядним пристроєм, ремінцями та кліпсами затиску в комплекті зафіксовано в довідці станом на 03 червня 2024 року, виданої заступником начальника УФЗБГО ГУНП в Рівненській області - начальником ВОФЗПП. Цим доказом спростовуються аргументи заявника про відсутність у матеріалах справи накладної щодо придбання однокомпонентного пристрою GPS-стеження Attenti (TD4i), адже на час пред'явлення позову зазначена накладна була знищена 24 лютого 2022 року у зв'язку із тим, що термін зберігання таких документів складав три роки.
Отже, попередня інформація директора ТОВ "Сігма Технолоджи", зафіксована у висновку ГУНП в Рівненській області від 31 січня 2024 року про обставини втрати зарядного пристрою до однокомпонентного ЕЗК, про те, що станом на 22 січня 2024 року вартість одного мобільного пристрою до однокомпонентного приладу TD4i становить 16 860 гривень, однак на той момент відсутні мобільні зарядні пристрої, а тому визначити точну вартість не є можливим, - є передчасною, не підтвердженою жодними об'єктивними і переконливими доказами та спростовується сукупністю фактичних даних у справі.
При цьому будь-яких засобів доказування на спростування наведених обставин відповідачем надано не було.
Решта покликань автора апеляційної скарги колегією суддів визнаються теж необґрунтованими і з цих міркувань відхиляються.
Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до пункту 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.
У справі "Рябих проти Росії" (заява №52854/99, рішення від 24 липня 2003 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ст. 6 § І Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має тлумачитися в світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із основних аспектів верховенства права є принцип юридичної певності, який, серед іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів. Правова певність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Цей принцип наполягає на тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов'язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи. Повноваження судів вищої ланки переглядати рішення мають використовуватися для виправлення судових помилок, помилок у здійсненні правосуддя, а не заміни рішень.
Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при його ухваленні.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - адвоката Штундер Лілії Вікторівни залишити без задоволення, а рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 16 вересня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: С.В. Хилевич
Судді: Н.М.Ковальчук
С.С.Шимків