Іменем України
31 березня 2025 року м. Кропивницький
справа № 176/1591/24
провадження № 22-ц/4809/247/25
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя: Дуковського О.Л.
судді: Дьомич Л.М., Письменного О.А.
Розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на заочне рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 жовтня 2024 року, у складі головуючого судді Голосеніної Т.В. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У червні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обгрунтування позову позивач вказував, що 18.11.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 133067969 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Відповідно до умов зазначеного договору, первісний кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 11 600,00 грн зі сплатою процентів.
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 133067969 від 18.11.2021.
У подальшому згідно додаткових угод від 28.11.2019 № 19, від 31.12.2020 № 26, від 31.12.2021 № 27 строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 продовжено до 31.12.2022.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 133067969 від 18.11.2021.
У подальшому згідно додаткових угод від 03.08.2021 № 2, від 30.12.2022 № 3 строк дії договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 продовжено до 30.12.2024.
06.10.2023 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 02/06102023.
Відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідачки в сумі 36 599,76 грн .
Позивач вказував, що відповідачка свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, заборгованість не сплачує.
Просив стягнути із відповідачки заборгованість за кредитним договором №133067969 від 18.11.2021 у розмірі 36 599,76 грн, а також судові витрати та витрати на правничу допомогу.
Заочним рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 жовтня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, а позов задовольнити. Послався на те, що чинним законодавством передбачено укладення договорів факторингу щодо переходу права грошової вимоги, як строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також щодо права вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Згідно ч.ч.1,3 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи категорію та складність даної справи, справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним нормам процесуального права.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 18 листопада 2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №133067969, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов'язалось надати відповідачці кредит на суму 15 000,00 грн у формі кредитного ліміту на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідачка зобов'язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику.
Зазначеним договором передбачено, що сума першого траншу за договором складає 11 600,00 грн, яку кредитодавець надає одразу після укладення договору, а позичальник повинен повернути до 18 грудня 2021 року (а.с.75 зворот -79).
Кредит надано на строк 30 днів.
Договір кредитної лінії № 133067969 від 18.11.2021 підписаний відповідачкою одноразовим ідентифікатором MNV493UM та згідно платіжного доручення № f5562ccc-7f96-4353-9d62-d0263a6bec6bвід 18.11.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 11 600,00 грн (а.с. 79 зворот).
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01 та ряд додаткових угод, якими продовжено строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, та відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №174 від 22.02.2022 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідачки за кредитним договором №133067969 від 18.11.2021.
Позивач у позовній заяві посилається на те, що ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідачки - 22.02.2022, а договір факторингу між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено 05.08.2020, тобто до отримання ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до відповідачки.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції послався на те, що кредитний договір №133067969 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений через три роки після укладення договору факторингу №28/1118-01 між ТОВ «ТаліонПлюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» , а тому право вимоги до ОСОБА_1 не існувало на момент укладення договору факторингу від 28 листопада 2018 року.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права.
Тому, доводи позивача, який посилається на договір факторингу, укладений у 2018 році, тоді як кредитний договір був укладений у 2021 році, тобто після відступлення прав вимоги, є безпідставними.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким відступається.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 38) навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Отже, за приписами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, та за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином, що існувала на момент переходу цих прав , що узгоджується із правовою позицію викладеною у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 914/868/17.
Відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
З цього слідує, що майбутня вимога може бути предметом договору факторингу лише в тому разі, коли існує зобов'язання, визначене певним договором, але строк платежу за яким ще не настав.
В справі, що розглядається, на момент укладення договору факторингу (2018 році), на який посилається позивач, і який на його думку дає йому право вимоги, зобов'язань відповідача перед ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» не існувало, оскільки кредитний договір між ними був укладений лише 18.11.2021.
Отже, право вимоги за зобов'язаннями, що виникли в 2021 році, не можуть бути предметом договору факторингу від 2018 року.
Встановивши, що передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину, суд правильно та обґрунтовано констатував, що позовні вимоги до ОСОБА_1 є безпідставними.
З огляду на вказане, суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив обґрунтовано.
Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» залишити без задоволення.
Заочне рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий О.Л. Дуковський
Судді: Л.М. Дьомич
О.А. Письменний