Іменем України
31 січня 2025 року м. Кропивницький
справа № 405/3396/24
провадження № 22-ц/4809/439/25
Кропивницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Письменного О.А.,
суддів - Дьомич Л.М., Мурашка С.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15 листопада 2024 року (суддя Шевченко І.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3 % річних та інфляційних витрат,-
встановив:
В травні 2024 року ТОВ «ФК «Профіт капітал» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь 41 667,33 грн. заборгованості, що складається із заборгованості за ставкою 3% річних за період з 04.04.2017 по 23.02.2022 у розмірі 11 087,21 грн; інфляційних втрат за період з 04.04.2017 по 23.02.2022 у розмірі 30 580,11 грн.; а також стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» 10 000 грн. витрат на правовому допомогу; а також стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» 3 028 грн. судового збору.
Позивач позов обґрунтував тим, що 24.03.2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №14-09.5-082348, за умовами якого останній отримав кредит в сумі 230 658,75 грн. строком до 24.03.2028 за сплатою 15,5% річних за користування кредитним грошима. З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за вищевказаним кредитним договором, між банком та ОСОБА_2 24.03.2008 року було укладено договір поруки №014-9.5-082348, за умовами якого остання добровільно взяла на себе зобов'язання у повному обсязі солідарно відповідати перед банком по зобов'язанням ОСОБА_1 , які випливають з кредитного договору №14-09.5-082348 від 24.03.2008.
Послався на те, що заочним рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24.04.2011 в справі № 2/405/11 позов ПАТ «Райффайзен банк Аваль» до ОСОБА_1 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_1 солідарно на користь ПАТ «Райффайзен банк Аваль» 263084,75 грн. заборгованості за кредитним договором № 014-09.5-082348 від 24.03.2008та 1820 грн. судових витрат.
Вказав, що рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 05.06.2012 у справі № 2-405/11 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, заочне рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24.04.2011 скасовано, позов ПАТ «Райфайзен банк Аваль» до ОСОБА_1 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково, стягнуто ОСОБА_1 та ОСОБА_1 солідарно на користь ПАТ «Райфайзен банк Аваль» 75 693 грн. 35 коп. заборгованості за кредитним договором № 014-09.5-082348 від 24.03.2008 та 756 грн. судових витрат, а всього - 76 449 грн. 35 коп.
Зазначив, що 24.06.2016 між АТ «Райффайзен банк Аваль» та ПАТ «Вектор Банк» було укладено договір відступлення прав вимоги № 114/23, за умовами якого первісний кредитор відступив останньому право вимоги до боржників за кредитним договором № 014-9.5-082348 від 24.03.2008. Того ж дня, між ПАТ «Вектор Банк» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № 240620161, за умовами якого ПАТ «Вектор Банк» відступив заявнику право вимоги до боржників за кредитним договором № 014-9.5-082348 від 24.03.2008.
Позивач вказав, що рішення суду набрало законної сили та стало обов'язковим до виконання для всіх учасників справи. Невиконання відповідачем рішення суду порушує майнові права та інтереси позивача, оскільки завдає значних збитків, що полягають у матеріальних втратах від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та безпідставному користуванні відповідачами грошовими коштами банку та змушує звернутися за захистом своїх прав до суду.
Рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда від 15.11.2024 позову заяву ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» 41 667,33 грн. заборгованості, що складається із заборгованості за ставкою 3% річних за період з 04.04.2017 року по 23.02.2022 року у розмірі 11 087,21 грн.; інфляційних втрат за період з 04.04.2017 по 23.02.2022 року у розмірі 30 580,11 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» 10 000 грн. витрат на правовому допомого. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» 3 028 грн. судового збору.
В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, а в задоволенні позову відмовити. Послався на те, що матеріалами справи не підтверджено наявність вини відповідачів у невиконанні зобов'язання щодо сплати боргу, визначеного рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 5 червня 2012 року. Також зазначив, що йому не було відомо про відкрите виконавче провадження, тому був позбавлений можливості виконати зобов'язання добровільно. Оскільки з 2010 по 2017 роки переніс ряд складних медичних операцій, не був обізнаний про наявність відповідних боргових зобов'язань, тому не міг їх добровільно виконати. Крім того, вважає, що позов було заявлено поза межами позовної давності, тому з врахуванням, що він не брав участі в суді першої інстанції, просив апеляційний суд застосувати її.
Відповідно до вимог ч.1 ст.368, ч.1 ст.369 ЦК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності її учасників, відповідно до ч.13 ст.7, ч.2 ст.247 ЦПК України судове засідання не проводиться і фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Крім того, згідно з ч.ч.4, 5 ст.268 та ст.383 ЦПК України постанова не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 05.06.2012 у справі № 2-405/11 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, заочне рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 24.04.2011 скасовано, позов ПАТ «Райфайзен банк Аваль» до ОСОБА_1 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_1 солідарно на користь ПАТ «Райфайзен банк Аваль» 75 693 грн. 35 коп. заборгованості за кредитним договором № 014-09.5-082348 від 24.03.2008 та 756 грн. судових витрат, а всього - 76 449 грн. 35 коп.
18.12.2019 між АТ «Райффайзен банк Аваль» та АТ «Оксі Банк» було укладено договір відступлення прав вимоги № 114/2-28, за умовами якого первісний кредитор відступив останньому право вимоги до боржників за кредитним договором № 014-09.5-82348 від 24.03.2008.
Того ж дня, між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № 114/2-28-1, за умовами якого АТ «Оксі Банк» відступив заявнику право вимоги до боржників за кредитним договором № 014-09.5-82348 від 24.03.2008.
Ухвалою Ленінського районного суду м.Кіровограда від 23.11.2020 заяву ТОВ «ФК «Профіт Капітал» задоволено, замінено стягувача АТ «Райффайзен банк Аваль» на його правонаступника ТОВ «ФК «Профіт Капітал» у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчих листів, виданих Ленінським районним судом м. Кіровограда у справі № 2-405/11 про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_1 солідарно на користь ПАТ «Райфайзен банк Аваль» 75 693 грн. 35 коп. заборгованості за кредитним договором № 014-09.5-082348 від 24.03.2008 року та 756 грн. судових витрат, а всього - 76 449 грн. 35 коп.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми та інфляційні втрати. А відтак, з ухваленням 31.03.2010 судового рішення про стягнення боргу зобов'язання відповідачів сплатити заборгованість за вищевказаними Кредитним договором та Договором поруки не припинилося та триватиме до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання. Тому кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. і
Відповідно до ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ч. 1 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе за це відповідальність.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а також за умови прострочення виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Встановивши, що кредитні зобов'язання відповідачів, підтверджені рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 05.06.2012, котрим з відповідачів солідарно стягнуто заборгованість в розмірі 75 693,35 грн., невиконані, та враховуючи період, за який здійснюється розрахунок з 04.04.2017 по 23.02.2022, суд першої інстанції правильно та обґрунтовано констатував, що розмір 3% річних за вказаний період складає 11 087,21 грн., розмір інфляційних втрат за вказаний період складає 30 580,11 грн., що разом становить 41 667,33 грн.
Одним із аргументів апеляційної скарги є пропущення позивачем строку позовної давності, на що не зреагував суд першої інстанції.
Згідно зі ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За правилами ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Колегія суддів з цього приводу вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.1 ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ч. 1 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе за це відповідальність.
Тобто, відповідальність за невиконання грошового зобов'язання триває до його повного виконання боржником. Таким чином, дане порушення є триваючим, перебіг позовної давності за яким ще не настав.
Суд першої інстанції правильно вказав, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правові відносини сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.112019 року по справі № 127/15672/16-и (провадження №14-254ис19) викладена правова позиція, відповідно якої право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Позов поданий в травні 2024 року. Отже, період стягнення, який має охоплювати позов, повинен був обмежуватись з травня 2021 по травень 2024 років.
Проте, Законом України №540ІХ від 30 березня 2020 року, який набрав чинності 2 квітня 2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п.12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID19), строки позовної давності (ст.ст. 257, 258 ЦК України), продовжуються на строк дії такого карантину. Строк дії зазначеного карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України №1236 від 9 грудня 2020 року, становить до 30 червня 2023 року.
Згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, перебіг позовної давності, визначений ЦК України, зупиняється на строк дії такого стану. Воєнний стан в Україні продовжувався неодноразово і тримає по даний час.
З огляду на вказане, період, за який позивачем здійснюється розрахунок невиконання зобов'язання відповідачами - з 04.04.2017 по 23.02.2022, визначено з врахуванням встановленим законодавством обмеженням обчислення перебігу строку позовної давності, пов'язаним з карантином і воєнним станом.
Отже, суд першої інстанції позов задовольнив обґрунтовано.
Аргументи відповідача щодо його необізнаності про наявність зобов'язання є неправдивими, оскільки факт його обізнаності про наявність кредитної заборгованості підтверджується рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 05.06.2012, в засіданні якого ОСОБА_1 брав безпосередню участь.
Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 15.11.2024 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Судді:
О.А. Письменний Л.М. Дьомич С.І. Мурашко