Справа № 346/746/25
Провадження № 22-ц/4808/560/25
Головуючий у 1 інстанції Сольський В. В.
Суддя-доповідач Томин
02 квітня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючої (суддя-доповідач) Томин О.О.,
суддів: Бойчука І.В., Пнівчук О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Івано-Франківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 17 лютого 2025 року, ухвалену в складі судді Сольського В.В., у справі за заявою Івано-Франківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надання послуг розподілу природного газу,
У лютому 2025 року Івано-Франківська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надання послуг розподілу природного газу в розмірі 3883,92 грн. за період з 01 жовтня 2024 року по 31 січня 2025 року на користь ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Івано-Франківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» та понесених судових витрат в розмірі 242 грн. 24 коп.
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 17 лютого 2025 року у видачі судового наказу за заявою Івано-Франківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Івано-Франківська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» подала апеляційну скаргу. Вважає таку ухвалу незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з'ясування обставин справи.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції, відмовляючи у видачі судового наказу, послався на відсутність доказів надсилання боржнику копій заяви про видачу судового наказу та доданих до неї документів. Проте стаття 163 ЦПК України не містить такої вимоги, як і жодна інша норма ЦПК України.
Апелянт вважає, що вимоги щодо форми і змісту заяви про видачу судового наказу передбачені ст. 163 ЦПК України, в якій наведений вичерпний перелік додатків до заяви. Наголошує, що дані правовідносини врегульовані діючим цивільно-процесуальним законодавством, прогалин у законодавстві з цього приводу немає, тому підстав для застосування аналогії закону не вбачається.
На переконання апелянта суд допустив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права юридичної особи на судовий захист.
Звертає увагу, що відповідно до вимог статті 169 ЦПК України саме на суд покладено обов'язок одночасно з копією судового наказу надсилати боржникові копію заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами.
Просить оскаржувану ухвалу Коломийського міськрайонного суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України, частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може гуртуватися на припущеннях.
Ухвала суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, Івано-Франківська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надання послуг розподілу природного газу в розмірі 3883,92 грн. за період з 01 жовтня 2024 року по 31 січня 2025 року на користь ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Івано-Франківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» та понесених судових витрат в розмірі 242 грн. 24 коп. через систему «Електронний суд» (а.с. 1-5).
До заяви додано копії платіжної інструкції №311, довіреності, сформовані в системі «Електронний суд», витягу з ЄДРЮОФОПГФ, типового договору розподілу природного газу, заяви-приєднання ОСОБА_1 до умов договору розподілу природного газу (для побутового споживача), паспортних даних власника особового рахунку ОСОБА_1 , розрахунку суми заборгованості ОСОБА_1 за послуги розподілу природного газу перед Івано-Франківською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України» (а.с. 6-20).
Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що заявником подано заяву про видачу судового наказу через підсистему «Електронний суд» до боржника, який не має зареєстрованої офіційної електронної адреси, та не додано доказу надсилання листом з описом вкладення боржнику копій поданих до суду документів.
Однак, апеляційний суд не може погодитися із вказаним висновком, з огляду на наступне.
Зі змісту заяви про видачу судового наказу вбачається, що заява містить вимогу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надання послуг розподілу природного газу в розмірі 3883,92 грн. за період з 01 жовтня 2024 року по 31 січня 2025 року на користь ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Івано-Франківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», тобто вимогу яка випливає з правовідносин з оплати житлово-комунальних послуг (пункт третій частини першої статті 161 ЦПК України).
Вказані процесуальні правовідносини регулюються розділом II ЦПК України «Наказне провадження», який встановлює окремий процесуальний режим розгляду відповідних справ, тому до заяв про видачу судового наказу, де особа, якій належить право вимоги ініціює видачу судового наказу, застосовуються визначені положення наказного провадження.
Згідно з частиною першою, другою статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Пунктом третім частини першої статті 161 ЦПК України встановлено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Відповідно до статті 163 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником.
У заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
До заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Якщо заяву подано в електронній формі до боржника, який має електронний кабінет, заявник надалі повинен подавати будь-які процесуальні та інші документи, пов'язані з розглядом його заяви, виключно в електронній формі.
Відповідно до частин першої, четвертої, восьмої статті 14 ЦПК України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.
Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.
За частиною п'ятою статті 43 ЦПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Відтак, за приписами статей 14, 43 ЦК України, які є загальними щодо інших положень ЦПК України, на вчинення процесуальної дії, подання процесуальних документів до суду в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи та її підсистем є правом учасників процесу, яке може бути обмежене лише у випадках, прямо передбачених Кодексом.
Розділ ІІ «Наказне провадження» ЦПК України не містить спеціального обмеження на подання процесуальних заяв, зокрема заяви про видачу судового наказу, в електронній формі.
Таким чином, положеннями ЦПК України передбачена можливість для заявника подати заяву про видачу судового наказу в електронній формі з використанням ЄСІТС та її модулів, зокрема в тих випадках, коли боржник не має електронного кабінету.
Частиною четвертою статті 163 ЦПК України передбачено лише те, що за умов подання до суду заяви про видачу судового наказу в електронній формі й одночасно наявності у боржника електронного кабінету, такий заявник зобов'язаний надалі подавати будь-які процесуальні та інші документи, пов'язані з розглядом його заяви, виключно в електронній формі.
Частиною першою статті 165 ЦПК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у видачі судового наказу. Суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 2-1) заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу; 4) наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої цієї статті; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; 9) заяву подано з порушенням правил підсудності.
Частиною 1 статті 165 ЦПК України не передбачено, що подання заявником заяви про видачу судового наказу в електронній формі за відсутності у боржника зареєстрованого електронного кабінету має наслідком відмову заявнику у видачі судового наказу.
Крім того, положення статті 163 ЦПК України щодо форми та змісту заяви про видачу судового наказу, а також інші положення розділу ІІ «Наказне провадження» ЦПК України не містять норм, які б покладали на заявника обов'язок надавати докази направлення боржнику заяви про видачу судового наказу з доданими до неї копіями документів через підсистему «Електронний кабінет» або в паперовому вигляді за допомогою засобів поштового зв'язку.
Відповідно до частини другої статті 169 ЦПК України одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами.
Отже, зазначеною нормою процесуального права щодо розгляду справ наказного провадження передбачено процесуальний порядок, за яким саме на суд покладено обов'язок надіслати боржнику копію заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами одночасно з надсиланням копії судового наказу.
Суд першої інстанції не звернув уваги на ці обставини і всупереч вимогам вищевказаних процесуальних норм ЦПК України відмовив Івано-Франківській філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» у видачі судового наказу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі №2-591/11 (провадження №14-31цс21) вказано, що суд застосовує аналогію закону й аналогію права тоді, коли, на переконання суду, певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого є прогалина в законодавчому регулюванні. Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Відсутність у процесуальних кодексах положень про аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.
Однак, застосування судом першої інстанції за аналогією права положень частини сьомої статті 43 ЦПК України є помилковим, оскільки процесуальні відносини у наказному провадженні достатньо урегульовані відповідними нормами цього Кодексу, прогалин з питання форми заяви про видачу судового наказу в законі немає.
Відтак, наведені в апеляційній скарзі доводи дають підстави для висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права.
Пунктом 6 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно із п. 4 ч. 1ст. 379 ЦПК України порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 17 лютого 2025 року слід скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Івано-Франківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» задовольнити.
Ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 17 лютого 2025 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційному оскарженню не підлягає.
Головуюча: О.О. Томин
Судді: І.В. Бойчук
О.В. Пнівчук
Повний текст постанови складено 02 квітня 2025 року.