Справа № 349/121/25
Провадження № 11-сс/4808/138/25
Категорія ст.303 КПК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
про відмову у відкритті апеляційного провадження
02 квітня 2025 року м. Івано-Франківськ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Івано - Франківського апеляційного суду ОСОБА_3 , перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Рогатинського районного суду Івано - Франківської області від 27 лютого 2025 року,-
Ухвалою слідчого судді Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 27 лютого 2025 року в задоволенні скарги ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, після отримання заяви про кримінальне провадження, відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням слідчого судді ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати ухвалу слідчого судді Рогатинського районного суду від 27.02.2025 року. Постановити нову ухвалу, якою скаргу ОСОБА_4 , ОСОБА_5 задовольнити, зобов'язати уповноважену особу ВП №4 (м. Рогатин) Івано - Франківського РУП ГУНП в Івано - Франківській області внести в порядку ст. 214 КПК України відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, вказані в заяві від 09.11.2024 року.
Вважаю, що вказана ухвала слідчого судді оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, а тому необхідно відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою та повернути її апелянтам, з таких підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1 і 2 статті 309 КПК України визначено перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.
Відповідно до вказаної вище статті, під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про:
1) відмову у наданні дозволу на затримання (ст. 190 КПК);
2) застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні (ст. 183 КПК);
3) продовження строку тримання під вартою або відмову в його продовженні (ст. 197 КПК);
4) застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмову в його застосуванні (ст. 181 КПК);
5) продовження строку домашнього арешту або відмову в його продовженні (ст. 181 КПК);
5-1) застосування запобіжного заходу у вигляді застави або про відмову в застосуванні такого заходу (ст. 182 КПК України);
6) поміщення особи в приймальник-розподільник для дітей або відмову в такому поміщенні (ст. 499 КПК);
7) продовження строку тримання особи в приймальнику-розподільнику для дітей або відмову в його продовженні (ст. 499 КПК);
8) направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи або відмову у такому направленні (ст. 509 КПК);
9) арешт майна або відмову у ньому (глава 17 КПК);
10) тимчасовий доступ до речей і документів, яким дозволено вилучення речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа-підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність (глава 15 КПК);
11) відсторонення від посади або відмову у ньому (глава 14 КПК);
11-1) продовження відсторонення від посади;
12) відмову у здійсненні спеціального досудового розслідування;
13) закриття кримінального провадження на підставі частини дев'ятої статті 284 цього Кодексу.
2. Під час досудового розслідування також можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження або на рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі пункту 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній.
Зазначений перелік є вичерпний та розширеному тлумаченню не підлягає, а тому, відповідно до ч. 3 ст. 309 КПК України, заперечення проти інших ухвал слідчого судді можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Право на суд, одним із аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним. Право на суд, особливо щодо умов прийнятності скарги, може бути обмеженим настільки, щоб не було порушено саму сутність цього права, тобто, обмеження повинні мати законну мету і зберігати пропорційність між використаними засобами та досягнутими цілями.
Право на доступ до суду, закріплене у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути реалізовано тільки у відповідності до вимог національного законодавства, в зв'язку з чим суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про право на оскарження рішень слідчих суддів, діє в межах тих повноважень, які встановлені діючим кримінальним процесуальним законом і не приймає до уваги доводи щодо законності, обґрунтованості та справедливості оскаржуваного рішення, оскільки вони можуть бути перевірені судом тільки в результаті розгляду апеляційної скарги по суті.
Виходячи із системного тлумачення низки положень КПК України, що стосуються постановлення слідчим суддею ухвал, ухвали про відмову у задоволенні скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, до вказаного переліку не входять, та в апеляційному порядку оскарженню не підлягають.
Отже, змістом ст. ст. 307, 309 КПК України не передбачено можливість апеляційного оскарження ухвалу слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора.
За наведених вище обставин, оскаржуване рішення слідчого судді не може бути предметом апеляційного перегляду.
Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями ст. 394 КПК України.
Така законодавча позиція узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема цей Суд у своєму рішенні від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України» зазначив, що у спосіб, у який ст. 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також повинні бути взяті до уваги норми внутрішнього законодавства.
За таких обставин, враховуючи те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подали апеляційну скаргу на рішення слідчого судді, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, у відкритті апеляційного провадження за цією апеляційною скаргою необхідно відмовити.
Таке рішення не обмежує особі доступ до правосуддя та не позбавляє її права звернення до уповноваженого органу за захистом своїх прав, свобод та інтересів в межах та в порядку, визначених кримінальним процесуальним законом.
Керуючись ст. ст. 392, 399, 422 КПК України,
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 27 лютого 2025 року.
Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надіслати особам, які подали апеляційну скаргу, - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , разом з апеляційною скаргою.
На ухвалу апеляційного суду може бути подано касаційну скаргу протягом трьох місяців з дня її проголошення до Верховного Суду.
Суддя ОСОБА_3