Житомирський апеляційний суд
Справа №293/780/21 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/168/25
Категорія ч.2 ст.345-1 КК України Доповідач ОСОБА_2
26 березня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретарів: ОСОБА_5 , ОСОБА_6
обвинуваченого: ОСОБА_7
захисників: ОСОБА_8 , ОСОБА_9
потерпілого: ОСОБА_10
прокурора: ОСОБА_11
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_12 на вирок Черняхівського районного суду Житомирської області від 07 листопада 2023 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 345-1 КК України та виправдано у зв'язку з відсутністю в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 залишено без розгляду.
Запобіжний захід ОСОБА_7 не обирався.
Питання про речові докази вирішено згідно до ст. 100 КПК України і у апеляційному порядку не оскаржується.
Як зазначено у вироку, за версією обвинувачення, 22.02.2021 приблизно о 15 годині, за вказівкою керівництва Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕКАНАЛ СТБ», до Ксаверівської сільської ради Новопільського старостинського округу Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області, що за адресою: Житомирська область, Черняхівський район, с. Ксаверівка, вул. Миру, 8, прибула група журналістів Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРЛАЙТ ПРОДАКШ» - виробника телевізійної передачі «Один за всіх», у складі відповідно до редакційного завдання (редакційного посвідчення): ведучого ОСОБА_13 , журналіста ОСОБА_14 , особи яка надає послуги з проведення відео зйомки ОСОБА_10 , з метою збирання, одержання інформації, шляхом проведення телевізійної зйомки епізодів Проекту для її поширення невизначеному колу осіб через засіб масової інформації телерадіоорганізацію, - телевізійний канал «СТБ», а саме отримати коментар/взяти інтерв'ю у представника органу місцевої влади, зокрема ОСОБА_7 як посадової особи.
В цей же час, перебуваючи неподалік території Ксаверівської сільської ради Новопільського старостинського округу Оліївської сільської ради, особа яка надає послуги з проведення відео зйомки ОСОБА_10 , керуючись при цьому положеннями ч.1 ст.307 ЦК України, відповідно до яких згода особи на знімання її на фото-, кіно, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру, здійснював зібрання відеоматеріалу, фіксуючи його на спеціальні технічні прилади, зокрема відеокамеру з метою подальшого оброблення та висвітлення у засобах масової інформації.
Помітивши зазначене, ОСОБА_7 , в цей же час, а саме близько 15 годин, зайшовши до приміщення Ксаверівської сільської ради Новопільського старостинського округу Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області, що за адресою: Житомирська область, Черняхівський район, с. Ксаверівка, вул. Миру, 8, діючи за раптово виниклим прямим умислом, спрямованим на нанесення тілесних ушкоджень, достовірно знаючи, що ОСОБА_10 являється журналістом телевізійного каналу «СТБ», реалізовуючи свої злочинні дії, направлені на заподіяння журналісту тілесних ушкоджень у зв'язку із здійсненням цим журналістом законної професійної діяльності, підійшов до ОСОБА_10 , який в цей час в приміщенні сільської ради здійснював зібрання відеоматеріалу, фіксуючи його на спеціальні технічні прилади, зокрема на відеокамеру, та наніс останньому один удар лівою рукою в область щелепи праворуч, чим заподіяв ОСОБА_10 фізичного болю, але не спричинив тілесних ушкоджень.
Дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ч. 2 ст. 345-2 КК України, які виразились в умисному заподіянні журналісту побоїв, у зв'язку із здійсненням цим журналістом законної професійної діяльності.
Суд, дійшов висновку, що в ході судового розгляду за наслідками всебічного, повного неупередженого дослідження всіх обставин справи, стороною обвинувачення не було доведено поза розумними сумнівами, що в діянні ОСОБА_7 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345-1 КК України, тому всі сумніви щодо доведеності винуватості обвинуваченого слід тлумачити на його користь та в силу презумпції невинуватості, закріпленої у ст. 62 Конституції України, виправдати обвинуваченого на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати, ухвалити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України та призначити йому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.
На підставі ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк два роки, зобов'язавши його періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти даний орган про зміну місця проживання, роботи. Задовільнити цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 .
Вважає, що вирок суду підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
На переконання сторони обвинувачення, ухвалюючи виправдувальний вирок суд в повній мірі не дотримався вимог ст. 94, 370, 374 КК України та роз'яснень постанови Пленуму ВС України п. 22 №5 від 29.06.1990 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму ВС України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку».
Стверджує, що факт спричинення удару ОСОБА_7 підтверджується показаннями потерпілого та свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_13 .
Вважає, що суд безпідставно відкинув показання свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , вказавши, що покази вказаних свідків були спростовані показами свідків захисту, оскільки свідки, які могли б спростувати факт спричинення удару допитані не були, а зацікавленість вказаних свідків в результатах судового розгляду, в тому числі у порядку ст. 96 КПК України не доведено.
Зазначає, що показання потерпілого ОСОБА_10 повністю узгоджуються з відеозаписом подій, який був досліджений під час судового розгляду, а також з протоколом пред'явлення до впізнання від 17.03.2021 та протоколом слідчого експерименту за участю потерпілого.
Вважає, що судом безпідставно не надано оцінку як доказу- відеозапису зйомки від 22.01.2022 року наданої ТОВ « Старлайт Продакшн», оскільки з даного відеозапису вбачається, що ОСОБА_7 наблизився до особи з відеокамерою та чути удар, після якого у ОСОБА_10 падає відеокамера.
Також вважає, що висновки суду про те, що діяльність ОСОБА_10 у день події кримінального правопорушення не була пов'язана із здійсненням законної професійної діяльності журналістом є помилковою, оскільки це суперечить нормам ЗУ « Про державну підтримку засобів масової інформації та соціального захисту журналістів» та положенням ст. 345-1 КК України, окрім того, такі висновки спростовуються змістом редакційного завдання від 22.02.2023
Посилання суду на коментар до ст. 126 КК України, як на відсутність у діях ОСОБА_7 кваліфікуючих ознак - побої, оскільки потерпілому спричинено лише один удар, вважає хибним, з огляду на те, що коментар не нормативно-правовим актом та має лише рекомендаційний характер.
На переконання прокурора, висновки суду про відсутність в діянні обвинуваченого ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення зроблені без повного, всебічного та об'єктивного аналізу наявних в матеріалах справи доказів, натомість суд взяв до ували лише покази самого обвинуваченого.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора та потерпілого, які підтримали апеляційну скаргу, пояснення обвинуваченого та захисників, які заперечили щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши повторно докази, перевіривши матеріали провадження, відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 Кримінального процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
На переконання колегії суддів, виправдовуючи ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 345-1 КК України суд першої інстанції вказаних вимог кримінального процесуального закону не дотримався в повній мірі.
Висновки суду, що у день події 22.02.2021 року діяльність потерпілого ОСОБА_10 не була пов'язана із здійсненням законної професійної діяльності журналіста та не підтверджено доказами, що ОСОБА_7 наніс потерпілому один удар в область щелепи праворуч не відповідають фактичним обставинам справи, а в частині відсутності об'єкту кримінального правопорушення суперечать Закону України про кримінальну відповідальність з таких підстав.
Основним безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ст. 345-1 КК України є нормальна діяльність журналістів, а додатковим обов'язковим об'єктом - їх психічна недоторканність або їх близьких родичів, їх здоров'я.
Об'єктивна сторона злочину може бути виражена у: 1) погрозі (ч 1); 2) заподіянні побоїв, а також тілесних ушкоджень - легких, середньої тяжкості (ч. 2) або тяжких (ч. 3)
Відповідальність за ч. 2 ст. 345-1 КК України настає, коли мали місце, зокрема, побої журналіста у зв'язку із здійсненням цим журналістом законної професійної діяльності.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» журналіст - творчий працівник, який професійно збирає, одержує, створює і займається підготовкою інформації для ЗМІ, виконує редакційно-посадові службові обов'язки в засобі масової інформації (в штаті або на позаштатних засадах) відповідно до професійних назв посад (роботи) журналіста, які зазначено в державному класифікаторі професій України.
Відповідно до ч.2 ст.15 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» до журналістів закон також прирівнює кіно- і телеоператорів, режисерів та інших працівників засобів масової інформації, якщо вони за необхідності входять до складу відряджених творчих груп.
Приміткою ст.345-1 КК України під професійною діяльністю журналіста визначено систематичну діяльність особи, пов'язану із збиранням, одержанням, створенням, поширенням, зберіганням або іншим використанням інформації з метою її поширення на невизначене коло осіб через друковані засоби масової інформації, телерадіорганізацїї, інформаційні агентства, мережу Інтернет.
Статус журналіста або його належність до засобу масової інформації підтверджується редакційним або службовим посвідченням чи іншим документом, виданим засобом масової інформації, його редакцією або професійною чи творчою спілкою журналістів.
Апеляційний суд звертає увагу, що примітка до статті 345- 1 Кримінального кодексу України містить ширше визначення журналістської діяльності порівняно зі статтею 1 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», додаючи до кола зазначених фахівців не лише осіб, які обіймають посади згідно з професійними назвами посад (робіт) журналіста, які зазначено в державному класифікаторі професій України, але й тих, хто займає інші посади, пов'язані зі збиранням, одержанням, створенням, поширенням, зберіганням або іншим використанням інформації з метою її поширення на невизначене коло осіб.
Крім того, колегія суддів враховує постанову Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду України у справі №214/4970/18 від 19.08.2020 року у якій вказано, що аналізуючи два наведених вище визначення понять «журналіст», Суд вбачає, що поняття, зазначене у примітці до статті 345-1 КК, є значно ширшим, аніж в Законі України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів».
Так, законодавець поклав в основу визначення цього поняття у КК України функціональний аспект професії журналіста, тобто статус журналіста пов'язується з діяльністю, яка має ознаки, зазначені у примітці до статті 345-1 ККУ, а не займаною посадою.
Потерпілий ОСОБА_10 пояснив, що є особою, яка надає послуги з проведення відео зйомки на ТОВ "СТАРЛАЙТ ПРОДАКШН" та вказав, що 22.02.2021 року він в складі знімальної групи: ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та водія прибули до Ксаверівської сільської ради.
Надав пояснення, що до сільської ради вони прибули, щоб зібрати інформацію для програми "Один за всіх", для каналу "СТБ". У них був план дій, який вони повинні були знімати далі. Про їх редакційне завдання, про передачу для якої знімають сюжет і про те, яка інформація їм потрібна обвинуваченого повідомляла ОСОБА_14 . Пояснив, що за редакційним завданням у його обов'язки входило знімати інтерв'ю та для сюжету кадри. Він почав готуватися до зйомки: одягнув навушники, взяв камеру. Це відбувалося на вулиці біля машини. Мікрофон був у ОСОБА_14 , тому він все чув. Вони зайшли до сільської ради та запитали про пана Бєлого. Дві жінки, які були у сільській раді повідомили, що він дві хвилини тому поїхав додому. Вони поїхали до сільського голови додому, бо на робочому місці його не було. Під'їхавши до будинку, ОСОБА_14 вийшла з машини з мікрофоном. Через навушники чув як ОСОБА_14 привіталась з ОСОБА_7 та повідомила, що вона журналіст із телеканалу "СТБ", телепрограми "Один за всіх". Водночас вона пред'явила посвідчення. В цей час пан ОСОБА_7 привітався та запитав, які до нього запитання. Після поставлених питань ОСОБА_14 за редакційним завданням, у пана ОСОБА_7 починала змінюватися реакція і він почав йти в бік свого будинку та уникати питань. ОСОБА_14 йшла за ним та продовжувала задавати питання по суті редакційного завдання, по програмі. Після того як пан ОСОБА_7 зайшов до будинку, через деякий час вийшли хлопець та дівчина, які вели діалог з ОСОБА_14 . Через деякий їх попросили залишити територію домоволодіння, що вони і зробили, повернувшись до автомобіля. Через хвилин 2-3 пан ОСОБА_7 вийшов зі свого подвір'я і запросив до Ксаверівської сільської ради, де він дасть коментар з приводу редакційного завдання. Біля сільської ради у пана ОСОБА_7 змінився настрій і він почав чинити їм перешкоди.
Біля входу до сільської ради був пан ОСОБА_7 , який їх не дуже тепло зустрів. Почав перешкоджати роботі журналіста ОСОБА_17 , яка неодноразово демонструвала посвідчення журналіста. ОСОБА_7 постійно перешкоджав, закривав двері перед ОСОБА_14 , виштовхував її. В якийсь момент їй вдалося зайти в середину приміщення сільської ради. Пан ОСОБА_7 , заходячи до кабінету, знову почав діалог з ОСОБА_14 . Він постійно намагався виштовхнути її з кабінету. Показав, що в якийсь момент ОСОБА_7 відкрив двері свого кабінету і направився до нього (в цей час він тримав камеру в районі грудей) зі словами, що він просив не знімати наніс удар лівою рукою в праву щелепу. Показав, що удар ОСОБА_7 пройшовся вище камери. Пояснив, що під час удару у нього на секунду сплуталась свідомість, а камера впала на підлогу. Він намагався пана ОСОБА_7 заспокоїти, однак не пам'ятає як це було, бо подія розгорталася дуже швидко. Через декілька секунд він відштовхнув від себе ОСОБА_7 руками. В кабінеті, як він зрозумів, була секретар, яка почала зйомку, бо пан ОСОБА_18 сказав: «Знімай, знімай». Він побачив, що в кабінеті знаходиться ще якась особа. Чи то ОСОБА_19 , чи то ОСОБА_20 , не пам'ятає точно хто, знаходилися позаду нього і передали йому камеру. Після огляду камери дійшов висновку, що вона наче записує і продовжив знімати. Далі пан ОСОБА_7 почав дзвонити в поліцію з повідомленням, що начебто знімальна група на нього напала. Тобто ОСОБА_7 розумів, що вони знімальна група. ОСОБА_14 неодноразово показувала документ, посвідчення журналіста. ОСОБА_7 казав, що це не посвідчення журналіста, тобто він не довіряв. До нього ОСОБА_7 не звертався з проханням показати посвідчення журналіста. Редакційне завдання було у ОСОБА_14 . Його функція полягала у проведенні відео зйомки. У ОСОБА_13 висіло посвідчення. На лобовому склі їхнього автомобіля була табличка "СТБ". Після усіх подій вони вийшли з Ксаверівської сільської ради та теж зателефонували в поліцію. Через деякий час до них підійшов представник поліції і запросив у кабінет до пана ОСОБА_7 зі словами, що він хоче перед ними вибачитися. Пан ОСОБА_18 попросив перед ними вибачення, але на питання за що він просить вибачення, він відповів: "За дану ситуацію". За яку ситуацію вони так і не зрозуміли. Для них це було важливо, за що саме вибачається пан ОСОБА_7 , однак відповіді так і не отримали.
Аналогічні пояснення потерпілий ОСОБА_10 надав і в апеляційному суді.
Свідок ОСОБА_13 в першої інстанції пояснив, що з обвинуваченим та потерпілим він не знайомий. 22.02.2021 він вперше побачив ОСОБА_7 . В цей же день він вперше побачив ОСОБА_10 . Пояснив, що за декілька днів до 22 лютого йому повідомили в телефонному режимі про те, що потрібно виїхати та зняти в межах програми, яка вже була знята, називається «Постскриптум», інтерв'ю. Старшим в групі журналістів було визначено ОСОБА_14 , а він був як ведучий, оскільки його завданням було спілкування з ОСОБА_7 в межах інтерв'ю ОСОБА_14 . Вранці вони приїхали до Новопільської сільської ради, куди зайшли разом із журналістом, яка запитала, чи можемо потрапити на прийом до ОСОБА_7 . Якісь дві жінки повідомили, що хвилину тому на білому фольксвагені ОСОБА_7 від'їхав у напрямку Ксаверівської сільської ради, і вони ще можуть його наздогнати. Після чого вони поїхали у напрямку Ксаверівської сільської ради та побачили схожий автомобіль білого кольору, який стояв припаркований біля двору. Вони з водієм залишилися в автомобілі, ОСОБА_14 пішла з'ясовувати, чи там перебуває ОСОБА_7 . Вказав, що він та ОСОБА_10 , у той час залишились в всередині автомобіля. Через деякій час вийшов чоловік (за даними свідка це був ОСОБА_7 ),вони про щось поспілкувалися за подвір'ям. ОСОБА_14 , в той час продемонструвала йому посвідчення журналіста, після цього обвинувачений розвернувся і попрямував на територію власного домоволодіння. ОСОБА_14 , пішла поряд із ним. Відчинивши хвіртку, обвинувачений зайшов, хвіртку за собою не зачинив, тому за ним зайшла ОСОБА_14 . Жестів забороняючого характеру, які б означали не заходити, не дозволяю, він не бачив. Про що вони говорили, він не чув. Через деякий час перебування ОСОБА_14 на території домоволодіння обвинуваченого, вийшов сам обвинувачений, і вони попрямували до Ксаверівської сільської ради. Водій залишався в автомобілі. Вийшов оператор та ОСОБА_14 і попрямували до Ксаверівської сільської ради. Вказав, що ОСОБА_14 та оператор намагались потрапити до приміщення сільської ради. Що там відбувалося, про що вони говорили, він не чув, але бачив в руках ОСОБА_14 посвідчення. Коли ОСОБА_14 разом з оператором зайшли у приміщення сільської ради, він в той час стояв у дверях. Двері були відчинені. Показав що бачив як в якийсь момент ОСОБА_7 лівою рукою вдарив в обличчя в область щоки ОСОБА_10 який від удару похитнувся, втратив рівновагу і у нього з рук випала камера. Після того він вибіг із сільської ради а коли знову повернувся побачив, що ОСОБА_10 тримає за руки обвинуваченого. Він для себе розумів для того, щоб обвинувачений не продовжував далі наносити ОСОБА_10 , удари. Після цього ОСОБА_7 викликав поліцію і знімальна група також викликала поліцію.
В апеляційному суді надав аналогічні пояснення та додатково вказав, що автобус на якому прихала знімальна група до Новопільської сільської ради був з логотипом СТБ. ОСОБА_10 жодних агресивних дій по відношенню до обвинуваченого не вчиняв. В місці удару у потерпілого бачив почервоніння.
Свідок ОСОБА_14 в суді першої інстанції пояснила, що з обвинуваченим вона раніше знайома не була. З потерпілим вони були знайомі до цих подій, оскільки разом працюють.
22.02.2021 вона, ОСОБА_15 - ведучий програми "Один за всіх", ОСОБА_21 - оператор та ОСОБА_22 - водій, поїхали у відрядження згідно редакційного завдання для того, щоб взяти інтерв'ю у ОСОБА_7 . Приїхали вони вранці до Новопільської сільської ради, щоб знайти та взяти інтерв'ю у ОСОБА_7 . Коли вони туди приїхали, їм дві жінки сказали, що декілька хвилин тому він поїхав у сторону Ксаверівської сільської ради, і що вони ще можуть його наздогнати та назвали модель і колір машини, на якій поїхав Бєлий. Вони знайшли білу машину і орієнтувалися по ній. Далі вона вийшла з машини, аби спитати, чи це ОСОБА_7 , де його можна знайти і потрапила саме на нього, який ствердив, що саме він є ОСОБА_7 ». Вона показала йому посвідчення журналіста, сказала, що з телеканалу "СТБ", програма "Один за всіх", що приїхала до нього, щоб взяти інтерв'ю з приводу сім'ї ОСОБА_23 , яка брала участь в проекті. Після цього ОСОБА_7 , розвернувся та пішов у напрямку свого будинку. Вона пішла за ним декілька метрів. ОСОБА_21 в цей час стояв за воротами, він не заходив на подвір'я. Коли вона зайшла на подвір'я, ОСОБА_7 нічого не говорив та не забороняв заходити на територію домогосподарства. Після того як вона побачила, що він заходить у двері будинку, то далі не пішла. Вона вже мала повертатися, але вийшли незнайомі їй дві людини. Один із них хлопець, він почав казати, щоб вона йшла геть, почалася нецензурна лексика, він почав її штовхати. На її запитання хто вони і, що їй потрібно поговорити з ОСОБА_7 - відповіли, що з нею говорити не будуть. Коли вона вже йшла до машини то вийшов ОСОБА_7 та запропонував пройти до сільської ради. Вона покликала ОСОБА_10 і пішли разом до сільради, а ОСОБА_15 з водієм повільно їхали у машині до сільради. Коли підійшли до сільради при вході ОСОБА_7 побачив оператора та почав грубіянити, говорив про те, щоб його не знімали. Оператор йшов у напрямку до сільради з відеокамерою. Коли зайшли до сільради, ОСОБА_7 знову попросив показати посвідчення, яке вона продемонструвала та повідомила, що вони діють як знімальна група. Згодом ОСОБА_7 запросив до свого до кабінету, але вони не зайшли, тому що він знову звернув свою увагу на оператора і зі словами "не знімати" ОСОБА_7 вдарив ОСОБА_10 , останній похитнувся, і в нього випала камера. Після чого вона взяла камеру і почала знімати. Це відбувалося через хвилину, після того як впала камера. Вона стала знімати для того, щоб зафіксувати те, що відбувається. Після нанесеного удару ОСОБА_10 продовжував тримати руки ОСОБА_7 , щоб той не продовжував бійку. Потерпілий у відповідь удари не наносив. Після цього ОСОБА_7 почав викликати поліцію зі словами: "До мене ввірвалися незнайомі люди".
Свідок наголосила, що ОСОБА_7 знав що вони журналісти і з якого приводу приїхали. При цьому показала, що у неї в руці був беєйдж а у ОСОБА_13 такий був на шиї.
Після того як ОСОБА_7 , викликав поліцію вона також зробила повідомлення в поліцію про те, що було вчинено перешкоджання журналістській діяльності та було застосовано фізичну силу щодо оператора.
Після цього приїхав хлопець, який представився головою сільської ради. Він сказав, що ОСОБА_7 хоче перед нами вибачитися. Вони пішли до кабінету ОСОБА_7 , де перед ними вибачився сільський голова за дії ОСОБА_7 . У подальшому ОСОБА_7 також сказав, що вибачається. На запитання, за що вибачається ОСОБА_7 повідомив, що "за даний інцидент".
Свідок ОСОБА_14 також показала, що напередодні конфлікту до неї телефонував ОСОБА_7 , після того як сім'я ОСОБА_23 поїхала зі студії після програми та звинувачував у тому, що вони винні у загибелі дитини. Її колеги з ОСОБА_7 спілкувалися, намагалися зустрітись, однак інтерв'ю у ОСОБА_7 так і не вдалося взяти через виниклий конфлікт.
Апеляційний суд вжив всіх можливих заходів для допиту вказаного свідка, однак свідок залишила територію України, а тому було повторно досліджено покази, які надавала ОСОБА_14 в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до редакційного завдання (редакційне посвідчення) від 22.02.2021 року, за яким ТОВ «Телеканал СТБ», телерадіоорганізація, засіб масової інформації, що здійснює свою діяльність у сфері телевізійного мовлення, на підставі виданої Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення ліцензії на мовлення, доручає знімальній групі: ОСОБА_13 - ведучий, ОСОБА_14 - журналіст, ОСОБА_10 - проведення відеозйомки, ТОВ «Старлайт Продакшн» виробника телевізійної передачі «Один за всіх» в межах виконання договору замовлення, здійснити збирання, одержання інформації шляхом проведення телевізійної зйомки епізодів проекту з метою її поширення невизначеному колу осіб через засіб масової інформації, телерадіоорганізацію- телевізійний канал «СТБ». Зокрема, завданням було отримати коментар/взяти інтерв'ю у представника органу місцевої влади, зокрема ОСОБА_7 як посадової особи. (т.3 а.с.72)
22.02.2021 року на підставі редакційного завдання ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_10 та водій прибули до с.Новопіль Черняхівського району, де розташована Ноповільська сільська рада, з метою взяти інтерв'ю в ОСОБА_24 .
За таких обставин висновки суду про те, що ОСОБА_10 не є журналістом є помилковими, оскільки потерпілий здійснював відеозйомку репортажу, був оператором та входив до складу відрядженої творчої групи на підставі редакційного завдання ТОВ «Телеканал СТБ», телерадіоорганізація, засіб масової інформації, що здійснює свою діяльність у сфері телевізійного мовлення, на підставі виданої Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення ліцензії на мовлення, який доручив в межах виконання договору замовлення ТОВ «Старлайт Продакшн» виробнику телевізійної передачі «Один за всіх» здійснити збирання інформації та провести телевізійну зйомку.
Висновки суду про те, що на оператора знімальної групи чи ведучого, які включені до відрядженої творчої групи на підставі редакційного завдання не поширюється статус журналіста та захист передбачений законом при збиранні інформації та створенні сюжету, а виключно лише на особу, яка обіймає штатну посаду журналіста є очевидно необґрунтованими та помилковим, оскільки в даному випадку усі ці особи діяли як журналісти, їх діяльність була направлена на збирання, одержання, створення, поширення, зберігання або інше використання інформації з метою її поширення на невизначене коло осіб через засоби масової інформації при цьому враховуючи складність відповідного редакційного завдання кожен з ним відповідно до своїх навичок виконував певні обов'язки, а зокрема оператор ОСОБА_10 здійснював відеозйомку без якої створення телевізійного сюжету було неможливе.
Не може апеляційний суд погодитися і з версією захисту про те, що обвинувачений не знав, що до нього приїхала знімальна група і він не знав, що потерпілий ОСОБА_10 є журналістом, як і інші учасники цієї знімальної групи, а тому в його діях відсутній умисел.
Так, з показань обвинуваченого ОСОБА_7 слідує, що він розумів, що до нього приїхала знімальна група каналу СТБ, оскільки вказував, що вони раніше спілкувалися з приводу смерті дитини ОСОБА_23 , про яких СТБ знімало сюжет, та обвинувачений знав з якого приводу з ним хочуть поспілкуватися журналісти.
На знімальній групі були розпізнавальні знаки, а саме бейджики, на автомобілі та камері логотип СТБ, а тому обвинувачуваний усвідомлював, що він спілкується із журналістами під час здійснення ними професійної діяльності.
Свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які були безпосередніми очевидцями події, повідомили, що ОСОБА_14 пред'явила посвідчення журналіста та повідомила, що вони з телеканалу СТБ та хочуть у ОСОБА_25 взяти інтерв'ю.
Вказане підтверджується відеозаписом, який був досліджений апеляційним судом на якому чітко зафіксовано як ОСОБА_14 неодноразово представляється йому журналістом, показує посвідчення, просить надати інтерв'ю, а поруч з нею знаходяться інші учасники творчої групи, серед яких був потерпілий, який вів відеозйомку.
Тому, обвинувачений достеменно знав та усвідомлював, що ОСОБА_10 входить до складу знімальної групи та виконує функції оператора і при цьому він неодноразово просив його не знімати намагаючись порозмовляти з ОСОБА_14 без фіксації цієї розмови, не допускав знімальну групу в приміщення сільської ради, яка не є власністю обвинуваченого, а є загальнодоступним місцем, що також зафіксовано на відеозйомку.
Також, колегія суддів не може погодитись з висновком суду про недоведення доказами нанесення ОСОБА_7 удару потерпілому ОСОБА_10 в область щелепи праворуч.
Суд апеляційної інстанції враховує правову позицію Верховного Суду, зазначену у постанові суду від 09 листопада 2021 року (справа №281/128/19, провадження № 51-4536км19), відповідно до якої доказування досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх доказів, які вказують на характер дій обвинуваченого, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння, обстановку, в якій діяла відповідна особа тощо, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) винуватості особи.
Повторно дослідивши докази колегія суддів вважає, що ці докази у справі підтверджують нанесення обвинуваченим ОСОБА_7 одного удару потерпілому ОСОБА_10 в область щелепи праворуч.
Зокрема, це підтверджено показаннями в суді потерпілого ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які вказували на цю обставину послідовно ще зі стадії досудового розслідування з моменту повідомлення на лінію 102 ОСОБА_14 , при проведенні з вказаними свідками слідчих експериментів, які зафіксовано на відеозапис, а також показаннями у судах.
Вказані показання об'єктивно підтверджено відеозаписом проведеним потерпілим на відеокамеру, який досліджено апеляційним судом, з якого вбачається, як ОСОБА_25 , в коридорі сільської ради, спочатку вимагає зупинити зйомку, відштовхує від себе Альохіну, після чого раптово наближається до оператора, замахується рукою та завдає удар потерпілому у верхню частину тіла, чути звук удару, після чого у оператора падає камера.
Показання потерпілого та цих свідків є послідовними, переконливими, узгоджуються між собою та іншими доказами та у колегії суддів сумнівів не викликають та підтверджують версію досудового розслідування викладену в обвинуваченні щодо нанесення ОСОБА_25 удару рукою в обличчя ОСОБА_10 .
Відповідно до протоколу огляду предмету від 18.03.2021, який було досліджено апеляційним судом, згідно якого оглянутий DVD-Rдиск 16 Х «Verbatim» 4,7 GB 120 min, серії МАР6311АО3180258, із відеозаписом зйомки від 22.02.2021 за адресою: Житомирська область Черняхівський район с. Ксаверівка, вул. Миру, з відтворенням фотозображень.
При перегляді вказаного відеозапису встановлено, що на відеозаписі відображено вхід до приміщення Ксаверівської сільської ради, що за адресою: Житомирська область Черняхівський район с. Ксаверівка, вул. Миру,8 та біля вхідних дверей знаходиться ОСОБА_7 , позаду якого журналіст ОСОБА_26 , відеозапис супроводжується аудіозаписом. При перегляді вказаного відеозапису встановлено, як ОСОБА_7 звертається до ОСОБА_14 з вимогою пред'явити посвідчення, після чого ОСОБА_26 пред'являє посвідчення та вказує що це посвідчення журналіста. На пред'явлений ОСОБА_14 документ ОСОБА_7 відповідає:" Ви знімалась в програмі від пацанки до панянки, та це не є документ, до побачення"(Зображення №1,2). на зображеннях №3,4,5 відтворено фіксацію входу ОСОБА_7 в приміщення одного з кабінетів Ксаверівської сільської ради, відштовхуючи своєю лівою рукою ОСОБА_14 та звертається до особи з камерою ( ОСОБА_10 ) "не знімати"; в подальшому ОСОБА_7 , наближається до особи з відеокамерою та наносить один удар лівою рукою по особі, яка здійснює відеозйомку, внаслідок чого в останнього падає на підлогу відеокамера (Зображення 6,7). На зображеннях №8,9 відтворено розташування відеокамери; зображення за №№10,11,12 містить відтворення як ОСОБА_7 та ОСОБА_10 тримають один одного за одяг та руки та як ОСОБА_10 відштовхнув ОСОБА_7 від себе (вказану подію знімає ОСОБА_27 ), має місце звернення ОСОБА_20 до Бєлого "Ви побили нам камеру", на що Бєлий відповів "Я нічого Вам не бив, я казав пред'явіть документи"; на зображеннях №13,14 здійснюється фіксація як ОСОБА_14 пред'являє ОСОБА_7 посвідчення та заходить до приміщення кабінету, де ОСОБА_7 викликає поліцію, а ОСОБА_14 біля вхідних дверей кабінету задає питання відносно сім'ї ОСОБА_23 , на що ОСОБА_7 нічого не відповідає (зображення №15).
Згідно з протоколом проведеного слідчого експерименту від 17.03.2021 за адресою: АДРЕСА_2 з додатком до протоколу проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_13 від 17.03.2021- флешнакопичувач марки Kingston 16 GB, під час якого свідок ОСОБА_13 показав та розповів про події, що відбувались 22.02.2021.
Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 17.03.2021 місце проведення: АДРЕСА_2 з додатком до протоколу проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_10 від 17.03.2021- флешнакопичувач марки Kingston 16 GB під час якого потерпілий ОСОБА_10 , показав та розповів про події, що відбувались 22.02.2021.
Згідно з протоколом проведення слідчого експерименту від 17.03.2021 за адресою: АДРЕСА_2 з додатком до протоколу проведення слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_14 від 17.03.2021- флешнакопичувач марки Kingston 16 GB, під час якого свідок показала та розповіла про події 22.02.2021.
Що стосується показань свідків ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , то вони як засвідчує відеозапис не були очевидцями нанесення удару потерпілому. Так свідок ОСОБА_27 хоча і вказує, що бачила увесь конфлікт і стверджує, що обвинувачений потерпілого не бив, а саме потерпілий вдарив ОСОБА_33 , згідно відеозапису, в коридорі сільської ради де відбулася сутичка, в цей момент, не була, а перебувала в кабінеті і бачила лише продовження конфлікту, після того, як потерпілий реагуючи на удар по обличчю кинувся до обвинуваченого та схватив його за руки.
Інші свідки захисту ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 цих обставин не спостерігали їх показання щодо відсутності розпізнавальних знаків телеканалу на автомобілі, неправомірних на їх думку дій журналістки ОСОБА_14 , яка вела себе зухвало, зайшла на територію домоволодіння без дозволу власника, правильності зазначених у обвинувальному акті фактичних обставин нанесення удару обвинуваченим потерпілому не спростовують, а також і тієї обставини, що таку дію обвинувачений вчинив у зв'язку з виконанням ОСОБА_10 свого журналістського обов'язку - ведення відеозйомки репортажу, який здійснювала ОСОБА_14 задаючи незручні запитання старості села ОСОБА_25 .
Крім того, свідки ОСОБА_29 , ОСОБА_27 є колегами обвинуваченого, ОСОБА_34 , ОСОБА_35 є близькими родичами обвинуваченого, свідки ОСОБА_30 , ОСОБА_28 , ОСОБА_36 є мешканцями села, які як самі вказали є виборцями обвинуваченого та дуже йому вдячні за надану допомогу у вирішенні особистих питань, а тому їх показання викликають обґрунтовані сумніви щодо об'єктивності обставин, які вони повідомляли.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, вважає встановленим нанесення ОСОБА_7 одного удару потерпілому ОСОБА_10 , в область щелепи праворуч і що це було пов'язане саме з професійною діяльністю журналіста.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками суду, що в діях ОСОБА_7 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345-1 КК України з таких підстав.
Об'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого, ч.2 ст.345-1 КК України може бути виражена у вчинення таких дій заподіянні побоїв, а також тілесних ушкоджень - легких, середньої тяжкості журналісту, близьким родичам, членам його сім'ї.
Відповідно до зміненого обвинувального акту ОСОБА_7 обвинувачується у нанесенні ОСОБА_10 одного удару лівою рукою в область щелепи праворуч, чим завдано ОСОБА_10 фізичного болю без спричинення тілесних ушкоджень.
Дії ОСОБА_25 кваліфіковані, як заподіяння журналісту побоїв, у зв'язку із здійсненням ним законної професійної діяльності.
Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції вказана норма закону України про Кримінальну відповідальність передбачає відповідальність за завдання побоїв або легких чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а тому нанесення лише одного удару, яким не спричинено тілесних ушкоджень, а завдано фізичного болю є недостатнім для настання кримінальної відповідальності за ч.2 ст.345-1 КК України.
Як слушно вказав суд першої інстанції побої - це багаторазове (два і більше) завдання ударів по тілу потерпілого, яке не спричинило тілесних ушкоджень, що у вказаній справі ОСОБА_7 не інкримінувалося.
Доводи ж сторони обвинувачення про помилковість такого висновку в апеляційній скарзі прокурора необґрунтовано.
На переконання апеляційного суду, про правильність таких висновків суду свідчить і диспозиція ч.1 ст.126 КК України, якою визначено ознаки конкретного виду кримінально караного діяння.
Так, вказана норма КК передбачає відповідальність та розрізняє умисні протиправні діяння, які призводять до наслідків у виді фізичного болю: завдання удару, побоїв, або вчинення інших насильницьких дій.
З цього слідує, що умисне завдання удару та побоїв не є тотожним поняттям, а множинний відмінок слова побої свідчить, що це є багаторазове (два і більше) завдання ударів.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність в діях ОСОБА_37 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345-1 КК України та рішенням про його виправданням.
Апеляційний суд вважає, що у діях ОСОБА_37 може мати місце склад іншого кримінального правопорушення, як наприклад, передбаченого ст.126 КК України або ст.171 КК України, однак апеляційний суд, відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги, а суд першої інстанції в межах обвинувачення та не вправі погіршувати становище обвинуваченого, а тому за відсутності таких вимог, підстав для перекваліфікації його дій не вбачає.
Слід зважати і на те, що притягнення до кримінальної відповідальності ст.126 КК України можливе лише на підставі заяви потерпілого у відповідності до ч.1 ст.477 КПК України, а така заява у справі відсутня, а досудове розслідування розпочато на підставі заяви свідка ОСОБА_14 .
В судовому засіданні апеляційного суду потерпілий ОСОБА_10 , прокурор підтвердили, що такої заяви до органу досудового розслідування не подавалося.
Не вбачає апеляційний суд і правових підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_37 на ч.1 ст.171 КК України, яка передбачає відповідальність за перешкоджання законній професійній діяльності журналістів, зважаючи, що мотивом такого кримінального правопорушення є намір перешкодити законній діяльності журналіста, наприклад завадити зняти репортаж.
При цьому, фізичне насильство застосоване до журналіста з інших мотивів, в тому числі з метою помсти, чи на грунті раптової неприязні до журналіста у зв'язку зі здійсненням ним такої діяльності не охоплюється складом кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.171 КК України.
Апеляційний суд вважає, що він не вправі самостійно за власною ініціативою перебирати на себе функції сторони обвинувачення та встановлювати нові обставини, в тому числі мотив та мету дій обвинуваченого по відношенню до ОСОБА_10 , враховуючи і те, що стороною обвинувачення перевірялася версія про перешкоджання журналістській діяльності, саме з також заявою зверталася ОСОБА_14 до правоохоронних органів і такого мотиву не було встановлено, а дії ОСОБА_37 кваліфіковані за ч.2 ст. 345-1 КК України.
За таких обставин, апеляційний суд частково погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора та вважає, що вирок Черняхівського районного суду Житомирської області від 07 листопада 2023 року щодо ОСОБА_7 необхідно змінити, виключивши формулювання, які суперечать фактичним обставинам кримінального провадження та не відповідають вимогам закону України про кримінальну відповідальність.
Разом з тим, висновки суду про відсутність в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 345-1 КК України, в зв'язку з тим, що умисна дія обвинуваченого, нанесення одного удару, не охоплюється складом цього кримінального правопорушення, апеляційний суд вважає законними та обґрунтованими та підстав для скасування вироку не вбачає.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 408 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_12 задовольнити частково.
Вирок Черняхівського районного суду Житомирської області від 07 листопада 2023 року щодо ОСОБА_7 - змінити.
Виключити з вироку Черняхівського районного суду Житомирської області від 07 листопада 2023 року щодо ОСОБА_7 :
- висновок суду про те, що діяльність ОСОБА_10 у день події кримінального правопорушення 22.02.2021 року не була пов'язана із здійсненням законної професійної діяльності журналіста у розумінні примітки до ст.345-1 КК України та відсутності об'єкту злочину, передбаченого ч.2 ст.345-1 КК України;
- висновок суду щодо непідтвердження доказами нанесення ОСОБА_7 удару потерпілому ОСОБА_10 в область щелепи праворуч.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана безпосередньо до Касаційного Кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді: