Житомирський апеляційний суд
Справа №288/745/21 Головуючий у 1-й інст. Зайченко Є. О. Категорія 71 Доповідач Коломієць О. С.
24 березня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Григорусь Н.Й., Павицької Т.М.
за участю секретаря
судового засідання Драч Т.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №288/745/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Попільнянський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Центрально міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Марискіна Олена Олександрівна
на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 11 червня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Зайченко Є.О.
У квітні 2021 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 11.06.2021 року просив: визнати ОСОБА_3 батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов'язати Попільнянський районний відділ ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) внести зміни до актового запису №65 про народження дитини ОСОБА_4 , складеного 20.07.2016 року Попільнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, вказавши батьком дитини -ОСОБА_3 , громадянина України.
На обґрунтування позову вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , не перебуваючи у шлюбі, у смт Попільня Попільнянського району Житомирської області, народила сина -ОСОБА_5 , про що зроблено відповідний актовий запис № 65 в Попільнянському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області.
В свідоцтві про народження дитини ОСОБА_5 відомості про батька зазначено як ОСОБА_6 .
На неодноразові пропозиції позивача до відповідачки про досудове врегулювання спору щодо вирішення питання встановлення батьківства шляхом подачі відповідної заяви до відділу РАЦС вона відмовляється, не дивлячись на те, що батьком в свідоцтві про народження дитини саме за вказівкою матері зазначений саме ОСОБА_7 , але прізвище ОСОБА_8 .
В період з лютого 2015 року по лютий 2016 року позивач мав близькі стосунки з матір'ю його сина -ОСОБА_2 , яка на час їх знайомства працювала медичною сестрою у Головному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь» м. Київ, де протягом з 24.02.2015 року по 01.04.2015 року він, як солдат контрактної служби, проходив курс стаціонарного лікування з діагнозом: негоспітальна пневмонія в нижніх частках обох легень середньої тяжкості, ускладнена двобічним ексудативним плевритом.
З кінця березня 2015 року і по лютий 2016 року вони проживали однією сім'єю, вели спільне господарство і будували плани на спільне майбутнє у місті Кременчук Полтавської області. В лютому 2016 року відповідачка з невідомих причин виїхала з міста Кременчук до смт Попільня Житомирської області, де 15 липня народила сина.
Позивач перебуває на військовій службі в зоні АТО та регулярно отримує грошове забезпечення, і щомісячно в добровільному порядку надсилав кошти на адресу відповідачки на утримання сина, ОСОБА_5 .
Мати позивача, ОСОБА_9 , неодноразово бачилася з дитиною і підтримувала дружні стосунки з онуком та його матір'ю до літа 2020 року. При черговому побаченні з онуком за місцем реєстрації відповідачки в смт Попільня Житомирської області, їй було категорично відмовлено у грубій формі в будь-якому спілкуванні з онуком.
25 травня 2021 року з документів, доданих до відзиву до позовної заяви, позивачу стало відомо, що 21 серпня 2018 року ОСОБА_2 зареєструвала шлюб з ОСОБА_10 , а 29 вересня 2019 року було видано повторно свідоцтво про народження сина як ОСОБА_4 , де батьком зазначено ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Слід зауважити, що доводи ОСОБА_2 , що вона одночасно мала відносини з обома чоловіками зазначені у відзиві, є неправдивими, оскільки в період з початку і до припинення відносин позивача та відповідачки (лютий 2015 - лютий 2016) ОСОБА_10 перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_11 та проживав в Київській області, в той час, коли ОСОБА_2 з вересня 2015 року по лютий 2016 року проживала разом з позивачем в місті Кременчук Полтавської області. Підтвердженням цих фактів є рішення Іванківського районного суду Київської області від 26.10.2015 року, 20.12.2016 року, 22.09.2017 року про розірвання шлюбу, де відповідачем та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності є ОСОБА_10 , уродженець міста Путивля Сумська область.
Доказами визнання ОСОБА_2 саме його, ОСОБА_3 батьком сина ОСОБА_12 є скріншоти переписки його матері, ОСОБА_9 з онуком ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в соціальних мережах, спільні фото його сім'ї з молодшим сином ОСОБА_12 , заява на адресу суду його колишньої дружини ОСОБА_14 , перекази коштів на утримання дитини на користь ОСОБА_2 , заява колеги його матері - ОСОБА_15 .
Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 11 червня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з'ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що висновок суду першої інстанції про наявність поважних підстав, які перешкоджали з'явитися відповідачці до експертної установи для забору відповідних зразків у дитини був передчасним та помилковим.
Судом вірно встановлено, що відповідач, яка була достовірно обізнана належним чином про дату, час та місце проведення судово-генетичної батьківства призначеної на 12 листопада 2021 року о 11 годині 30 хвилин, на 04 березня 2022 року о 10 годині 00 хвилин та на 30 вересня 2022 року о 10 годині 00 хвилин не з'явилася та не забезпечила явку дитини для забору біологічних зразків. Згідно довідки КНП Попільня ЦПМСА від 17 листопада 2021 року, ОСОБА_16 , 2016 року народження хворів з 08 листопада 2021 року по 17 листопада 2021 року, діагноз ГРВ.
Зазначена довідка не може бути належним доказом, оскільки не відповідає вимогам п.2 Розділу XII Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 24.03.2016 № 234 «Про затвердження Санітарного регламенту для дошкільних навчальних закладів». Приєднана до матеріалів справи довідка не містить кутового штампу закладу охорони здоров'я, в якому дитина перебувала під медичним наглядом, рекомендацій щодо індивідуальних особливостей режиму дитини, повної дати народження дитини щодо якої надана довідка, а отже, не може бути належним доказом поважності неявки дитини та ОСОБА_2 для проведення експертизи.
Не може бути належним доказом поважності неявки 30.09.2022 року для проведення генетичної експертизи видана філією «Центр охорони здоров'я» Київською клінічною лікарнею на залізничному транспорті №1 (м.Київ) довідка про хворобу від 04 жовтня 2022 року про те, що ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з 26 вересня 2022 року по 04 жовтня 2022 року звільнений від занять, відвідувань дитячого дошкільного закладу Попільнянської гімназії у зв'язку із захворюванням, діагноз ГРВІ, аденоїди, оскільки вона видана закладом охорони здоров'я, в якому згідно характеристики від 17.05.2021 року відповідачка по справі ОСОБА_2 працює медичною сестрою з вересня 2019 року, а ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 навчається в Попільнянському ліцеї, до якого відповідним наказом № 52-у від 31.05.2022 року був зарахований до 1-А класу і згідно листа директора Попільнянського ліцею 30.09.2022 року ОСОБА_4 був присутнім на уроках згідно класного журналу 1-А класу.
У разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд може визнати факт, для з'ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза).
Вирішуючи спір про встановлення факту батьківства судом не враховано факт ухилення відповідача від проведення експертизи, тому суд дійшов помилкового висновку про недостатність правових підстав для задоволення вимог позивача. Системне та неодноразове нез'явлення відповідача до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення судово-генетичної експертизи свідчить про його небажання отримати точні висновки щодо походження дитини, спростувати доводи позивача про його батьківство стосовно дитини.
Доказами визнання ОСОБА_2 саме його, ОСОБА_3 батьком сина ОСОБА_12 є скріншоти переписки його матері, ОСОБА_9 з онуком ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в соціальних мережах, спільні фото його сім'ї з молодшим сином ОСОБА_12 , заява на адресу суду його колишньої дружини ОСОБА_14 , перекази коштів на утримання дитини на користь ОСОБА_2 , заява колеги його матері - ОСОБА_15 .
Крім того, під час розгляду справи судом першої інстанції буди допущені порушення норм процесуального права, а саме: при зазначенні позивачем в позовній заяві Попільнянський відділ ДРАЦС у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) як відповідач, судом першої інстанції без дотримання процесуальних вимог було переведено в третю особу, яка не заявляє самостійних вимог. Неодноразово не було вирішено питання судом щодо клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів, які були надані позивачем після ознайомлення з електронними матеріалами справи, після надання можливості представнику позивача за відповідною заявою ознайомитися з матеріалами справи, які представлені в Електронному суді частково.
Відповідач скористалася своїм правом та подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
На спростування доводів апеляційної скарги вказує, що рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 11 червня 2024 року є законним та обґрунтованим, яким повно та всебічно встановлено всі обставини справи, відмовлено у позові з мотивів безпідставності та необґрунтованості. Рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням чинних норм матеріального і процесуального права.
Попільнянським районним судом Житомирської області вірно встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували походження ОСОБА_4 від позивача, також відсутні докази спільного проживання позивача та відповідача та ведення ними спільного господарства та, відповідно, відсутні докази виховання дитини позивачем. Відповідачем ОСОБА_2 20 травня 2021 року та відповідачем ОСОБА_10 21 липня 2021 року були подані заяви про застосування строку позовної давності з огляду на те, що позов подано через майже 5 років після народження дитини, тим самим звертаючи увагу на той факт, що справжній батько не може бути відсутній такий тривалий час. ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , а позов подано у 2021 році, тобто пройшло майже п'ять років. У позовній заяві чітко вказано, що позивач знав про народження дитини ще у 2016 році.
Додає, що ОСОБА_17 не подавалась заява до Попільнянського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства гостиції (м. Хмельницький) про визнання батьківства відповідно до Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених Наказом Міністерства юстиції України № 96/5 від 12.01.2011 року. Відповідно до пункту 2.13 розділу ІІ зазначених Правил, заява про визнання батьківства є підставою для внесення змін до актового запису цивільного стану. Однак, факт подання такої заяви позивачем відсутній, жодних доказів позивачем до матеріалів справи не додано.
Представник Попільнянського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Центрально міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) подав до суду пояснення щодо апеляційної скарги. Вказує, що 20 липня 2016 року до відділу звернулась ОСОБА_2 із заявою про державну реєстрацію народження сина. Оскільки у шлюбі вона не перебувала, відомості про батька дитини внесені за її заявою, відповідно до частини і статті 135 Сімейного кодексу України, а саме - ОСОБА_6 , прізвище дитині присвоєно за прізвищем матері ОСОБА_8 , про що 20.07.2016 року видано відповідне свідоцтво про народження. 26 березня 2019 року до відділу звернулися ОСОБА_10 та ОСОБА_2 із заявою про визнання батьківства ОСОБА_10 щодо ОСОБА_5 . Відповідно до положень статті 126 Сімейного кодексу України на підставі заяви про визнання батьківства були внесені зміни до актового запису про народження, внесені відомості про ОСОБА_10 як батька дитини, змінено прізвище дитини ОСОБА_8 на ОСОБА_18 та видано свідоцтво НОМЕР_1 на ОСОБА_4 . Щодо добровільного визнання батьківства закон встановлює мінімальну кількість заборон та обмежень. Слід зазначити, що до повноважень органу державної реєстрації актів цивільного стану не входить встановлення факту кровної спорідненості між батьком та дитиною, оскільки воно не має правового значення для визнання батьківства у добровільному порядку. Дії працівників відділу здійснені в межах їх компетенції, ніяким чином не були порушені права дитини.
У судовому засіданні представник позивача - адвокат Марискіна О.О. доводи апеляційної скарги підтримала, просила апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача - адвокат Марченко В.О. проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Позивач, відповідач та представник Попільнянського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Центрально міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
За приписами статті 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 20 липня 2016 року Попільнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, актовий запис № 65, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , його батьками вказані ОСОБА_6 та ОСОБА_2 (а.с.6, т. 1).
Відповідно до актового запису про народження №65, складеного 20 липня 2016 року Попільнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 народила ІНФОРМАЦІЯ_2 хлопчика Михайла, прізвище - « ОСОБА_8 » та по батькові якого вказано - « ОСОБА_19 », державна реєстрація народження якого проведена відповідно до частини першої ст.135 СК України (за заявою матері від 20.07.2016), тобто відомості про батька дитини внесені до актового запису за прізвищем матері, а ім'я та по батькові батька дитини записані за вказівкою матері - ОСОБА_6 , оскільки дитина народилася у матері, яка не перебувала у шлюбі та не було спільної заяви батьків або рішення суду. Проте, на підставі заяви про визнання батьківства від 26 березня 2019 року, до актового запису внесено зміни та зазначено відомості про батька дитини -ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Правильність такого запису, не оспорювалася. Вказаний запис є чинним, наразі не змінений і не скасований (а.с.49-50, т.3).
Тобто, 26 березня 2019 року на підставі заяви матері дитини та ОСОБА_10 про визнання батьківства та відповідно до статті 126 СК України внесено зміни до актового запису, а саме: прізвище та по батькові дитини змінено з « ОСОБА_8 », « ОСОБА_19 » на « ОСОБА_18 », « ОСОБА_20 » відповідно. Також змінено запис про батька дитини з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_10 ».
21 серпня 2018 року ОСОБА_21 зареєструвала шлюб з ОСОБА_22 , після державної реєстрації шлюбу прізвище дружини не змінилось, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 (а.с.39, т.1).
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 29 березня 2019 року Попільнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, актовий запис № 65, ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , його батьками вказані ОСОБА_10 та ОСОБА_2 (а.с.38, т.1).
Стороною відповідача ОСОБА_2 до суду подано копії: виробничої характеристики АТ «Українська залізниця» Філія «Центр охорони здоров'я» Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 1 від 17 травня 2021 року, обмінної карти пологового будинку, пологового відділення лікарні, психолого-педагогічної характеристики на вихованця ДНЗ «Чебурашка» ОСОБА_4 , заяви ОСОБА_24 від 15 травня 2021 року, відомостей про новонародженого ОСОБА_10 , аналізу крові ОСОБА_2 від 05 лютого 2016 року, які оглянуті судом (а.с.40-44, т.1).
Стороною позивача надані копії: рішень Іванківського районного суду Київської області від 06 жовтня 2015 року справа № 366/1938/15-ц, від 22 вересня 2017 року № 366/2459/17, від 28 березня 2018 року № 366/40/18, від 20 грудня 2016 року № 366/3602/16-п, від 20 грудня 2016 року № 366/3602/16-п, Витяг з Єдиного реєстру боржників, заяви: ОСОБА_15 , ОСОБА_9 , свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , службової характеристики від 26 травня 2021 року, скріншоти переписки, заяви ОСОБА_14 , паспорта ОСОБА_14 , паспорта ОСОБА_9 , медичної довідки серії 10 ААА № 834986 від 03 серпня 2016 року, сертифікат серії НОМЕР_6 від 08 липня 2016 року, медична довідка серії 10 ААЕ № 225169 від 14 квітня 2016 року та довідка № 671 від 26 травня 2021 року (а.с.60-102, т.1).
22 червня 2021 року ОСОБА_2 долучено до матеріалів справи письмові показання: ОСОБА_25 від 15 червня 2021 року та ОСОБА_26 від 15 червня 2021 року, стосовно нездорової поведінки ОСОБА_3 по відношенню до ОСОБА_2 під час вагітності (а.с.131-132, т.1).
24 червня 2021 року ОСОБА_3 до матеріалів справи долучено: копію довідки від 16 червня 2021 року № 01-21/1425 КНМП «Кременчуцька центральна районна лікарня», копію амбулаторної картки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та фотокартки (а.с.147-156, т.1).
У суді першої інстанції були допитані в якості свідків: ОСОБА_9 , ОСОБА_15 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 .
ОСОБА_9 дала покази про те, що її син познайомився з ОСОБА_32 , коли він знаходився в госпіталі, вона була медсестрею, потім вона звільнилася, влаштувалася на роботу в дитячий садочок. До ОСОБА_33 в гості часто приходила, вона була вагітна. Коли ОСОБА_34 була на 3 місяці вагітності, поїхала від них. Потім з'явився інший чоловік. ОСОБА_34 перестала виходити на зв'язок, вона приїхала до садочку, а в ОСОБА_12 вже інше прізвище. Новий чоловік погрожував їй. Цей хлопчик їх, вони хочуть спілкуватися. ОСОБА_35 завжди переказував кошти для ОСОБА_12 . Аліменти говорив, що теж буде платити. Дитині потрібно знати, хто батько. ОСОБА_34 не виходить на контакт. ОСОБА_35 дзвонив, вона не відповідала. Від неї вона потім теж трубки не брала. Вона написала в телеграм. Говорили з братом, дзвонили до нього. Дитина схожа на ОСОБА_36 , ОСОБА_34 4 рази не привозила дитину на експертизу. Є скриншоти їхніх відеодзвінків і переписок. ОСОБА_37 жила у них, вона була вагітна. Вона визнавала, що це її внук. ОСОБА_38 дуже схожий на її сина.
ОСОБА_15 зазначила, що вони працюють разом з ОСОБА_39 близько 15 років. ОСОБА_35 і ОСОБА_34 приходили разом, проживали разом. Бачила вагітною, з маленькою дитиною, потім, коли дитинка була старшою. Вона дуже часто бачила ОСОБА_40 . Бачила, що вона ходила на роботу. А потім вона зникла. Лілія мала дуже гарне відношення до дитини. Дитина була дуже схожа на свого батька. Вона бачила, бо гралася з цією дитиною. Бачила, як куплялася коляска, як купувалися іграшки.
ОСОБА_27 зазначив, що він являється батьком позивача, та коли ОСОБА_35 був не на службі, вони з ОСОБА_32 приходили до них. Коли ОСОБА_34 була вагітна, вона деякий час жила у них. Піклувалися, купляли різні речі, коляску, ліжечко. Він рахувався за дідуся. ОСОБА_38 дуже схожий на ОСОБА_19 , вони проживали разом.
ОСОБА_28 зазначила, що вона є близькою подругою ОСОБА_9 , вони знайомі дуже давно. ОСОБА_35 і ОСОБА_34 проживали разом, вона приходила в гості до ОСОБА_41 , їх бачила. Вона часто бачила як ОСОБА_34 приходила до Лілії на роботу. Лілія показувала їй фото, як вона спілкувалася з ОСОБА_42 . ОСОБА_34 вважала їх своєю сім'єю. Готували разом, робили ремонти. Лілія ОСОБА_43 передавала продукти, ліки для ОСОБА_44 , коли вони вже разом не жили.
ОСОБА_29 зазначила, що ОСОБА_18 ходив до них в садочок, вони приймали його в яслі, він завжди був охайний, дуже розвинений. Дитину з садочку забирала мама ОСОБА_34 , ОСОБА_45 та брат ОСОБА_33 , батьки ОСОБА_34 . На ОСОБА_18 говорив тато. ОСОБА_18 приводив, забирали разом. Він завжди говорив, що гуляв в парку з татом та мамою. ОСОБА_12 був розвинений, психологічно врівноважений. Як приходив ОСОБА_46 , то дитина бігла швиденько до нього. Звичайно дитина виховувалася в люблячій сім'ї. ОСОБА_12 схожий на ОСОБА_40 , точніше на ОСОБА_47 , батька ОСОБА_33 . Пам'ятає якусь жіночку. Коли вона на робочому місці, не може невідомій особі віддати дитину. Дитина не йшла на спілкування з тою жінкою. Коли вона запитала, хто це, дитина застидалася. Дитина не відповіла. Бабусею він її не називав. Забирали останнім часом дитину разом ОСОБА_34 з ОСОБА_20 , а приводив ОСОБА_45 .
ОСОБА_30 зазначила, що вона прийшла працювати в садочок з 2019 року, ОСОБА_38 вже був. Батьки дуже гарно виховали дитину. Татом називав ОСОБА_20 . Він обіймав своїх батьків. ОСОБА_48 вона не знає. Він проводив вільний час з батьками, з дідусем і бабусею. Дитина схожа і на маму, і на тата. Оксанині батьки забирали дитину з садочку. ОСОБА_34 представила їм бабусю і дідуся ОСОБА_12 . Він розповідав про бабусю і дідуся, які проживали в ОСОБА_49 . За інших не знає.
ОСОБА_31 зазначила, що вона є подругою ОСОБА_33 , вони лежали разом в лікарні, в неї була дуже тяжка вагітність. З тих пір вони почали спілкуватися і до цих пір спілкуємося. Їхні діти грають разом. Коли вони перші дні лежали разом, в неї завжди дзвонив телефон, як вона казала «невдалий кавалер». Її потім в Житомир відправили, щоб зберегти плід. Вона не знайома з ОСОБА_39 , але вона намагалася писати їй в ОСОБА_50 . ОСОБА_12 схожий на діда ОСОБА_47 . ОСОБА_51 татом називав. В них були відносини як в батька і сина. ОСОБА_12 постійно тягнувся до батьків. ОСОБА_12 виховувався в гармонійній родині. Вона не розповідала про ОСОБА_20 . Були стосунки, але не склалося. ОСОБА_34 з ОСОБА_52 одружилися не відразу. Борлуцька хоче заявитися в судове засідання, але вона на 8 місяці вагітності.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що дослідивши письмові докази по справі, вислухавши пояснення сторін, приймаючи до уваги вищезазначені положення діючого законодавства, а також відсутність в матеріалах справи інших доказів, що встановлюють батьківство позивача (хоча до закриття підготовчого провадження у справі позивачу неодноразово роз'яснювалось право на подачу інших доказів), позивач не надав будь-яких належних чи допустимих доказів, які б підтверджували походження дитини від нього, доказів спільного проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства, суд вважає, що в матеріалах справи відсутні достовірні та неспростовні докази наявності кровного споріднення між позивачем ОСОБА_3 та неповнолітнім ОСОБА_4 .
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Статтею 121 СК України встановлено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.
Відповідно до частини першої статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Частиною першою статті 135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Відповідно до статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення на підставі статті 128 СК України факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері.
Водночас статтею 129 СК України врегульовано порядок вирішення спору про визнання батьківства.
У розглядуваній справі, встановлено, що при реєстрації народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відомості про батька дитини записані за вказівкою матері на підставі положень частини першої статті 135 СК України.
В подальшому, 26 березня 2019 року на підставі заяви матері дитини ОСОБА_2 та ОСОБА_10 про визнання батьківства, до актового запису про народження ОСОБА_5 , були внесені зміни зокрема батьком дитини зазначено ОСОБА_10 , а також змінено прізвище та по батькові дитини на « ОСОБА_18 » та « ОСОБА_20 ».
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 639/2026/17 звернула увагу, що в Сімейному кодексі України є прогалина та відсутній чіткий регулятор, який визначав би правило поведінки учасників сімейних відносин у випадку, коли чоловік, який вважає себе біологічним батьком та ініціює позов про визнання батьківства щодо дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття та народження не перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, запис про батька дитини у Книзі записів народжень зроблено за вказівкою матері, проте після реєстрації матір'ю дитини шлюбу з іншим чоловіком відомості до актового запису змінюються на підставі заяви її чоловіка про визнання батьківства.
Позбавлення чоловіка, який вважає себе біологічним батьком, права ініціювати позов про визнання батьківства суперечить принципу розумності та справедливості.
Тому позов чоловіка, який вважає себе біологічним батьком, про визнання батьківства щодо дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття та народження не перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, запис про батька дитини у Книзі записів народжень зроблено за вказівкою матері, проте після реєстрації матір'ю дитини шлюбу з іншим чоловіком відомості до актового запису було змінено на підставі заяви її чоловіка про визнання батьківства, підлягає розгляду по суті з дотриманням статей 128, 129 СК України на підставі аналогії закону.
Згідно з приписами частини першої статті 129 СК України особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред'явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства.
У пункті 10 постанови від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що в судовому порядку батьківство може бути оспорено як у випадках, коли в Книзі реєстрації народжень батьками дитини записано осіб, які перебували у шлюбі між собою (статті 122, 124 СК України), так і тоді, коли при реєстрації народження дитини її батьком на підставі спільної заяви батьків або заяви чоловіка, котрий визнавав себе батьком, записано особу, яка не перебувала у шлюбі з матір'ю дитини (статті 126, 127 СК України).
Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
У постанові від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц Верховний Суд дійшов висновку, що СК України не визначає будь-яких особливостей предмету доказування у такій категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.
Слід зазначити, що висновок експертизи з питання походження дитини є одним з ключових доказів, який підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.
Вказані висновки також викладено у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 444/526/18, від 08 березня 2023 року у справі № 205/5698/21, від 20 вересня 2024 року у справі № 183/2690/21.
При цьому в якості доказів батьківства можуть розглядатися різноманітні документи (листи, заяви за місцем роботи про надання матеріальної допомоги тощо), усні заяви та поведінка відповідача під час вагітності матері та після народження дитини (турбота про матір, вітання з новонародженим, обрання імені дитині та інше). Усе це може прямо чи опосередковано свідчити про те, що батьком дитини є саме позивач (див. постанову Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 444/526/18).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).
Судом встановлено, що судова молекулярно-генетична експертиза у справі, що переглядається, не проведена.
Ухвала Попільнянського районного суду Житомирської області від 29 липня 2021 року про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи та ухвала Попільнянського районного суду Житомирської області від 11 січня 2022 року про повторне призначення судової молекулярно-генетичної експертизи за клопотаннями позивача не виконані у зв'язку з неявкою ОСОБА_2 із дитиною для відібрання експериментальних зразків.
Згідно листів Київського міського клінічного бюро судово-медичних експертиз №100-687/2002 від 06.10.2021 року, №100-789/2248 від 15.11.2021 року, № 100-29/104 від 04.01.2022 року, №100-200/962 від 05.10.2022 року та електронного повідомлення від 10.08.2022 року проведення судово-генетичної батьківства було призначено на 01 жовтня 2021 року, на 12 листопада 2021 року, на 04 березня 2022 року та на 30 вересня 2022 року, однак судом встановлено, що ОСОБА_2 не з'являлася та не забезпечувала явку дитини для забору біологічних зразків (а.с.199, 205, 241, 242, 245 т.1).
Відповідно до листа непрацездатності серії АЛВ № 397208 КНП «Попільнянський центр первинно медико-санітарної допомоги» Попільнянської селищної ради ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 19 вересня 2021 року по 02 жовтня 2021 року перебував на амбулаторному лікуванні (а.с.202, т.1).
Згідно довідки КНП «Попільнянскьий ЦПМСД» від 17 листопада 2021 року, ОСОБА_16 , 2016 року народження, хворів з 08 листопада 2021 року по 17 листопада 2021 року, діагноз ГРВІ (а.с.230, т.1).
Відповідно до довідки про хворобу, карантин та інші причини відсутності дитини, яка відвідує шкоду Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті №1 від 04 жовтня 2022 року, ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 26 вересня 2022 року по 04 жовтня 2022 року звільнений від занять у Попільнянській гімназії у зв'язку із захворюванням, діагноз ГРВІ, аденоїди (а.с.252, т.1).
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідач довела наявність поважних підстав, які перешкоджали їй з'явитися до експертної установи для забору відповідних зразків в дитини.
Під час апеляційного перегляду справи ухвалою Житомирського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року за клопотанням представника позивача призначено судову молекулярно-генетичну експертизу.
Згідно листа Київського міського клінічного бюро судово-медичних експертиз №100-606/2259 від 12.11.2024 року відбір зразків крові для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи відбудеться 06.12.2024 року о 13 годині 00 хвилин (а.с.50, т.4).
Відповідно до листа Київського міського клінічного бюро судово-медичних експертиз №100-673/2486 від 10.12.2024 року повідомлено, що 06.12.2024 року ОСОБА_2 разом із дитиною для відбору зразків крові не з'явилася, визначена наступна дата - 10 січня 2025 року на 12 годину 00 хвилин (а.с.66, т.4).
Листом Київського міського клінічного бюро судово-медичних експертиз №100-13/61 від 14.01.2025 року повідомлено суд про неможливість проведення судової молекулярно-генетичної експертизи у зв'язку із неодноразовою неявкою ОСОБА_2 на відбір зразків крові (а.с.94 зворот, т.4).
Згідно довідок КНП «Попільнянскьий ЦПМСД» від 09.12.2024 року та від 13.01.2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , хворів із 27.11.2024 року по 09.12.2024 року та із 25.12.2024 року по 13.01.2025 року, діагноз ГРВІ (а.с.109, 110, т.4).
З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про поважність причин неявки ОСОБА_2 разом із сином ОСОБА_53 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до експертної установи у визначені дати, у зв'язку із хворобою дитини.
Сторона позивача просила застосувати положення статті 109 ЦПК України, однак колегія суддів не вбачає підстав з огляду на наступне.
Статтею 109 ЦПК України визначено наслідки ухилення від участі в експертизі.
Відповідно до частини першої статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Аналізуючи зазначену норму процесуального закону, можна дійти висновку, що нею законодавець встановив спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі у експертизі. Важливим у такому випадку є встановлення ухилення осіб як умисних дій, внаслідок чого неможливо проведення експертизи для з'ясування відповіді на питання, яке для них має значення, наслідком чого може бути визнання судом факту для з'ясування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні.
Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 686/3582/16-ц.
Колегія суддів вважає, що відповідач довела наявність поважних підстав, які перешкоджали їй з'явитися разом із дитиною до експертної установи для відібрання зразків, необхідних для проведення судово-генетичної експертизи, а тому відхиляє доводи апеляційної скарги про необхідність застосування наслідків ухилення відповідача від явки для проведення експертизи, передбачені частиною першою статті 109 ЦПК України.
Апеляційний суду звертає увагу, що висновок судової молекулярно-генетичної експертизи у справах про встановлення батьківства є лише одним із засобів доказування, який підлягає оцінці у сукупності із іншими доказами у справі. У разі відсутності висновку судової молекулярно-генетичної експертизи не виключається встановлення батьківства на підставі інших доказів.
Однак, матеріали справи не містять доказів, що позивач та відповідач спільно проживали, вели спільне господарство до народження дитини, а після народження займалися її спільним вихованням та утриманням.
Позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених у позові вимог, а долучені до матеріалів справи скріншоти переписки його матері, ОСОБА_9 з онуком ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в соціальних мережах, спільні фото його сім'ї з молодшим сином ОСОБА_12 , заява на адресу суду його колишньої дружини ОСОБА_14 , перекази коштів на утримання дитини на користь ОСОБА_2 , заява колеги його матері - ОСОБА_15 не можуть бути беззаперечним доказом того, що позивач є батьком малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Крім того, вимога про внесення змін про батька в актовому записі про народження дитини також не може бути задоволена, враховуючи встановлену судом недоведеність вимог позивача про встановлення батьківства.
З приводу посилання сторони відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності звернення до суду з відповідним позовом колегія суддів зазначає наступне.
Так суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє в позові через необґрунтованість. Якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє в позові через сплив позовної давності в разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач. Вказані норми закону узгоджуються із висновком Верховного Суду України викладеним у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 446/1361/17 (провадження № 61-3679св22).
Таким чином, оскільки у задоволенні позову ОСОБА_1 про встановлення батьківства було відмовлено через недоведеність позовних вимог, питання щодо пропуску позивачем строку позовної давності звернення до суду з відповідним позовом колегія суддів залишає без обговорення.
Порушень судом норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи суд апеляційної інстанції не встановив.
Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами справи і по суті зводяться до незгоди з висновками суду стосовно установлення цих обставин, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Марискіна Олена Олександрівна, залишити без задоволення, а рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 11 червня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 01 квітня 2025 року.
Головуючий Судді