Справа № 761/10699/25
Провадження № 1-кс/761/7671/2025
20 березня 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025100000000271 від 08.03.2025, -
Прокурор звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно.
В обґрунтування клопотання вказано, що слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві 08.03.2025 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100000000271 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
08.03.2025 в ході огляду місця події встановлено, що за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 17, у закладі громадського харчування «KINK», наявні камери відеоспостереження, які зафіксували обставини вчинення кримінального правопорушення. Також, встановлено, що відеозаписи з вищевказаних камер, зберігають інформацію на відео рекордері «Network Video Recorder Model:IR-7216», серійний номер: 8701281141973, який було вилучено та поміщено до сейф-пакету № EXP0430579.
08.02.2025 отримано заяву про добровільну згоду на вилучення відео рекордера «Network Video Recorder Model:IR-7216», серійний номер: 8701281141973 від власника ОСОБА_4 .
Посилаючись на встановлені в ході досудового розслідування обставини, з метою забезпечення збереження речових доказів, а також враховуючи, що вказане майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, прокурор просив накласти арешт на вилучене майно.
Прокурор у судове засідання не з'явився, у прохальній частині клопотання просив здійснювати розгляд без його участі.
Власник майна у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином.
Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України неприбуття прокурора та власника майна у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання, слідчий суддя ухвалив здійснювати розгляд без їх участі.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві 08.03.2025 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100000000271 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
08.03.2025 в ході огляду місця події встановлено, що за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 17, у закладі громадського харчування «KINK», наявні камери відеоспостереження, які зафіксували обставини вчинення кримінального правопорушення. Також, встановлено, що відеозаписи з вищевказаних камер, зберігають інформацію на відео рекордері «Network Video Recorder Model:IR-7216», серійний номер: 8701281141973, який було вилучено та поміщено до сейф-пакету № EXP0430579.
Постановою слідчого від 08.03.2025 вказане майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Дане клопотання подано 10.03.2025, а отже прокурором не пропущено строк звернення до суду з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно.
Згідно ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів.
При цьому, ч. 3 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Так, в силу ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Так, слідчим суддею з матеріалів клопотання встановлено, що вказане майно може бути використано як доказ у кримінальному провадженні, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а накладення арешту на вказане майно є необхідним з метою забезпечення збереження речових доказів.
Як постанова слідчого про визнання майна речовим доказом так і клопотання прокурора про арешт майна, з посиланням на встановлені у кримінальному провадженні фактичні обставини кримінального правопорушення, містять відповідні мотиви та підстави на обґрунтування висновку про відповідність такого майна ознакам речових доказів, визначеним ст. 98 КПК України, зокрема посилання на те, що вилучене майно може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у ньому обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, а відтак клопотання підлягає задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 98, 100, 131, 132, 170-173, 175, 309, 395 КПК України, суд, -
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт на майно - відео рекордер «Network Video Recorder Model:IR-7216», серійний номер: 8701281141973, який належить ОСОБА_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1