Справа № 363/5613/23
Провадження № 2/761/1813/2025
30 січня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Мальцев Д.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до Шевченківського районного суду з позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач -1), ОСОБА_3 (далі по тексту - відповідач -2) відповідно до якого просила стягнути з відповідачів на користь позивача матеріальну шкоду, завдану автомобілю позивача внаслідок ДТП 29.12.2022 року в сумі 57912,2 грн. - вартість відновлювального кузовного ремонту автомобіля позивача, стягнути з відповідачів компенсацію моральної шкоди в сумі 42 947,00 грн., у зв'язку з понесеними позивачем матеріальними збитками та немайновими збитками внаслідок ДТП з вини відповідачів та судові витрати у сумі 1073, 60 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29 грудня 2022 року о 14 год. 12 хв. сталась дорожньо-транспортна пригодо (ДТП) на вулиці Юрія Іллєнка, біля будинку № 52 в місті Київ. Вищевказана ДТП сталася з вини відповідача - 1, про це свідчать матеріали змісту протоколу тго адміністративне правопорушення (ААД №437562 від 29.12.2022 р.), що складений капітаном поліції ОСОБА_4 взводу №3 роти №2 батальйону із забезпечення супроводження Департаменту патрульної поліції м. Київ.
Вина у вищевказаній ДТП ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом марки «Маn», модель «19.343», номерний знак НОМЕР_1 , підтверджена Постановою Шевченківського районного суду м. Києва по справі про адміністративне правопорушення № 761/1698/23 (провадження 3/761/1073/2023) від 21 березня 2023 року, провадження по якій було порушено по факту даної ДТП.
Транспортний засіб «Man», модель «19.343», номерний знак НОМЕР_1 належить ОСОБА_3 , що підтверджується записом у Протоколі про адміністративне правопорушення (ААД №437562 від 29.12.2022 року.
Розмір майнової шкоди, завданої автомобілю позивача марки «Chevrolet», модель «Aveo», номерний знак НОМЕР_2 внаслідок ДТП з вини ОСОБА_2 (водія транспортного засобу «Маn», модель «19.343», номерний знак НОМЕР_1 ), визначено і відповідно до реальної вартості фактично виконаних робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі згідно положень статті 1192 ЦК України, в сумі 74712,2 грн., що підтверджується Актом виконаних робіт № 3HMS261387 від 20 липня 2023 р., виконаних на базі Приватного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація», філія «Автомобільний центр «Київ» Приватного акціонерного товариства Українська автомобільна корпорація» (ЄДРПОУ 25745327, м. Київ, пр-т Степана Бандери, :у д.22). Сума вартості відновлювальних робіт вказаного автомобіля сплачена позивачем в повному обсязі, що підтверджується банківськими платіжними документами. Вибір цього виконавця робіт з відновлювального ремонту транспортного засобу позивача зумовлений тим, що автомобіль обслуговується на підприємствах ПАТ «Українська автомобільна корпорація» протягом тривалого часу.
Крім того, позивачу внаслідок ДТП та пошкодження його майна було завдано моральної шкоди, яку останній оцінює в 42 947,00 грн., які позивач просить стягнути з відповідачів.
У зв'язку з наведеним позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Відповідачі у своєму відзиві проти позову заперечували, просили відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у відзиві. Вважаєють позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними. Зазначають, що єдиним доказом розміру матеріального збитку є експертний звіт про визначення вартості матеріального збитку заівданого власнику колісного транспортного засобу від 22.09.2023 №ЦВ/23/0059, яким визначено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику майна «Chevrolet», модель «Aveo», номерний знак НОМЕР_2 , 2007 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , внаслідок ДТП склаадає 22 103,78 грн. з ПДВ. Також не надано позивачем доказів завдання останньому моральної шкоди діями чи бездіяльністю відповідачів.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 20.11.2023 року справу передано за підсудністю на розгляд Шевченківського районного суду м. Києва.
У грудні 2023 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2023 матеріали позову передані на розгляд судді Мальцева Д.О.
22.12.2023 року ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва Мальцева Д.О. відкрито провадження у справі, прийнято рішення про розгляд справи за правилами позовного провадження в спрощеному порядку, без повідомлення сторін. Також, вказаною ухвалою відповідачу було встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву, а також клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
22.02.2024 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти неї.
13.03.2024 року на адресу суду від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив.
З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали про відкриття провадження у справі, позовної заяви з додатками та судову повістку відповідачам вручено, про що свідчить відповідна відмітка у рекомендованому повідомленні поштового відправлення, за підписом відповідачів.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що 29 грудня 2022 о 14 год. 12 хв. в м. Києві по вул. Юрія Іллєнка, біля будинку 52 відбулась ДТП за участю транспортного засобу «Man» модель «19.343», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , який на праві власності належить ОСОБА_3 та транспортного засобу «Chevrolet «Aveo», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить на праві власності позивачу.
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва №761/1698/23 від 10.03.2023 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Крі того, постановою суду також встановлено, що транспортні засоби - учасники ДТП отримали механічні пошкодження.
Згідно положень ч.6 ст.82 ЦПК України вирок в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Так, згідно Акту виконаних робіт № 3НМS261387 від 20.07.2023, наданого Приватним акціонерним товариством «Українська автомобільна корпорація», вартість ремонтних робіт, необхідних для відновлення пошкодженого транспортного засобу позивача становить 74 712,20 грн. (разом з ПДВ).
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «Chevrolet «Aveo», д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована в ТДВ СК «Альфа-Гарант», Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №211697576, який був чинний станом на 29.12.2022.
При цьому, на думку позивача, саме відповідачі як особи, які винні в завданій матеріальної та моральної шкоди, повинні відшкодувати її позивачу.
Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
При цьому, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з ч.1 ст. 76, ч. 1 ст.77 та ст. 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно роз'яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Положеннями статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон) передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до ст. 30 Закону України, «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Згідно вимог ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно вимог п.п. 34.2, 34.3 ст. 34 Закону протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
При цьому, згідно п. 36.2 ст. 36 Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди (див. пункт 35 цієї постанови). А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Відповідний правовий висновок зробив ВС в своїй постанові від 04.07.2018 по справі № 755/18006/15-ц.
З врахуванням наведеного, в судовому засіданні встановлено, що на момент ДТП, яка сталась 29.12.2022 року цивільно - правова відповідальність власника транспортного засобу «Chevrolet «Aveo», д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована в ТДВ СК «Альфа-Гарант», Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №211697576, який був чинний станом на 29.12.2022.
Разом з тим, позивачем не надано доказів того, що останній звертався до ТДВ СК «Альфа-Гарант» з вимогою щодо виплати страхового відшкодування, не надано доказів відмови Страховика у здійсненні такої виплати в межах встановлених ліміту відповідальності страховика.
Враховуючи вище викладене, а також ту обставину, що покладення обов'язку відшкодувати шкоду в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позову про стягнення моральної шкоди суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ч. 1 ст. 23 ЦК України).
Згідно ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України).
Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Разом з тим, позивачем не надано до матеріалів справи доказів того, що внаслідок дій відповідачів останній було завдано моральної шкоди, не надано доказів на підтвердження розміру моральної шкоди, а також доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідачів та моральними стражданнями позивача.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Слід відмовити у стягненні судового збору.
Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 16, 22, 23, 979, 980, 988, 991,1167 ЦК України, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 2, 4, 10-13, 17-19, 76-81, 133, 137, 141, 258-259, 263-268, 272-274, 352, 354-355 ЦПК України, суд -
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: