Справа №760/5787/25 1-кс/760/3731/25
27 березня 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві клопотання слідчої СВ Солом'янського УП ГУНП у м. Києві лейтенанта поліції ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні за №12025100090000690 від 04.03.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України,-
До слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва надійшло клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, подане в рамках кримінального провадження №12025100090000690 від 04.03.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України.
Подане кло потання обґрунтовується тим, що 03.03.2025 до ЧЧ Солом'янського УП ГУНП у місті Києві на лінію "102" від ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за фактом того, що 03.03.2025 близько о 20:00 невстановлені особи перебуваючи в квартирі АДРЕСА_1 , в умовах воєнного стану вчинили розбій спрямований на заволодіння майном останньої та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме мобільних телефонів. (ЖЄО 21690 від 03.03.2025)
Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснюється групою прокурорів Солом'янської окружної прокуратури міста Києва.
В клопотанні слідча вказує, що в ході проведення затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в ході обшуку затриманої особи за адресою: АДРЕСА_2 , було виявлено та вилучено наступні предмети:
- мобільний телефон торгової марки «Nokia» в корпусі чорного кольору (imei НОМЕР_1 ), який було поміщено до сейф пакету з маркуванням «ICR0104399», де всі учасники слідчої дії поставили свої підписи;
-ліхтар чорного кольору та розкладний ніж, які було поміщено до сейф пакету з маркуванням «CRI1040011», де всі учасники слідчої дії поставили свої підписи;
- паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , банківські картки у кількості 2 шт., шкіряний гаманець коричневого кольору, посвідчення учасника бойових дій № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_8 поміщено до сейф пакету з маркуванням «CRI1040011», де всі учасники слідчої дії поставили свої підписи;
Орган досудового розслідування, виходячи з фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, вважає, що вказані вище речі повністю та беззаперечно відповідають критеріям речових доказів, у розумінні статті 98 КПК України, оскільки ймовірно були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди та можуть містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому вказані речі постановою слідчого визнані речовими доказами та приєднані до кримінального провадження в якості речових доказів.
В клопотанні слідчою поставнлено питання про накладення арешту на майно, вилучене в ході проведення затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в ході обшуку затриманої особи за адресою: м. Київ, вул. Смілянська, 13 що супроводжувалось вилученням речей, що мають значення речового доказу в даному кримінальному провадженні, визнані речовими доказами та в подальшому можуть бути доказами під час судового розгляду, зокрема:
- мобільний телефон торгової марки «Nokia» в корпусі чорного кольору (imei НОМЕР_1 ), який було поміщено до сейф пакету з маркуванням «ICR0104399», де всі учасники слідчої дії поставили свої підписи;
-ліхтар чорного кольору та розкладний ніж, які було поміщено до сейф пакету з маркуванням «CRI1040011», де всі учасники слідчої дії поставили свої підписи.
Сторони в судове засідання не з'явилися. Причини неявки суду не повідомили. Про розгляд справи повідомлені належним чином. В клопотанні слідча просить суд розглянути справу без участі слідчої та власника вилученого в ході обшуку майна. Вимоги поданого клопотання повністю підтримує та просить задовольнити.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, проаналізувавши докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.
Частиною 1 статті 131 КПК України передбачено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Частиною 2 статті 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
З огляду на положення ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З огляду на положення ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
При цьому, згідно ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України - тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Судовим розглядом встановлено, що Слідчим відділом Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025100090000690 від 04.03.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 03.03.2025 до ЧЧ Солом'янського УП ГУНП у місті Києві на лінію "102" від ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за фактом того, що 03.03.2025 близько о 20:00 невстановлені особи перебуваючи в квартирі АДРЕСА_1 , в умовах воєнного стану вчинили розбій спрямований на заволодіння майном останньої та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме мобільних телефонів. (ЖЄО 21690 від 03.03.2025)
В ході проведення затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в ході обшуку затриманої особи за адресою: АДРЕСА_2 , було виявлено та вилучено наступні предмети:
- мобільний телефон торгової марки «Nokia» в корпусі чорного кольору (imei НОМЕР_1 ), який було поміщено до сейф пакету з маркуванням «ICR0104399», де всі учасники слідчої дії поставили свої підписи;
-ліхтар чорного кольору та розкладний ніж, які було поміщено до сейф пакету з маркуванням «CRI1040011», де всі учасники слідчої дії поставили свої підписи;
- паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , банківські картки у кількості 2 шт., шкіряний гаманець коричневого кольору, посвідчення учасника бойових дій № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_8 поміщено до сейф пакету з маркуванням «CRI1040011», де всі учасники слідчої дії поставили свої підписи;
Постановою слідчого від 04.03.2025 зазаначені речі визнані речовими доказами та приєднані до кримінального провадження в якості речових доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій.
Відповідно до вимог ст. ст. 2, 9, 25, 91 КПК на сторону обвинувачення покладається вжиття заходів щодо швидкого, всебічного, повного та неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, виявлення події кримінального правопорушення, осіб, які його вчинили, інших обставин, що підлягають доказуванню.
При цьому для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні (ч. 4 ст. 132 КПК).
Вищенаведені положення кримінального процесуального закону узгоджуються з практикою ЄСПЛ, який, проаналізувавши питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, згідно з яким ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв'язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п. 203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі "Узан та інші проти Туреччини" / Uzan and others v. Turkey, заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08).
Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.
У п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України зазначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
У випадку, передбаченому п.п. 1, 2 ч.2 ст.170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а також у випадку застосування спеціальної конфіскації. Дана норма закону не обмежує можливість накладення арешту на майно фізичних чи юридичних осіб, які не мають правового статусу підозрюваного, обвинуваченого чи засудженого.
Відповідно до ч.7 ст.236 КПК України вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Відповідно до ч.5 ст. 170 КПК України у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Отже, при накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
При цьому, слідчий суддя бере до уваги, що критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Рішення ЄСПЛ від 05.01.2000 у справі «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, параграф 107). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (рішення ЄСПЛ у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, заява № 8793/79, параграф 50).
Відповідно до ч 1. ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином майно, а саме мобільний телефон торгової марки «Nokia» в корпусі чорного кольору (imei НОМЕР_1 ), який було поміщено до сейф пакету з маркуванням «ICR0104399», та ліхтар чорного кольору та розкладний ніж, які було поміщено до сейф пакету з маркуванням «CRI1040011» на яке просить слідча накласти арешт відповідає критеріям визначеним в статті 98 КПК України, а саме те, що майно є речовим доказом, та майном, щодо якого існує сукупність розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, що в сукупності слугує підставою для застосування обмежувальних заходів з метою уникнення приховування, перетворення чи знищення майна.
Враховуючи викладене, перевіривши надані матеріали клопотання, дослідивши докази по даних матеріалах, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 96, 98, 131, 132, 170, 171, 172, 173, 175, 309, 369, 370, 371, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт на майно, вилучене в ході обшуку у підозрюваного у вчиненні злочину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_2 , а саме:
- мобільний телефон торгової марки «Nokia» в корпусі чорного кольору (imei НОМЕР_1 ), який було поміщено до сейф пакету з маркуванням «ICR0104399»;
-ліхтар чорного кольору та розкладний ніж, які було поміщено до сейф пакету з маркуванням «CRI1040011».
Оскарження ухвали про накладення арешту не зупиняє її виконання.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.
Повний текст ухвали оголошено 27.03.2025.
Слідчий суддя: ОСОБА_1