Справа № 2 - 3748|2007 рік
20 вересня 2007 року
Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:
судді - Романенко В.В.,
при секретарі - Кириловій К.Ю.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі Ялтинського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сідо» про стягнення суми,
Позивач, уточнив позовні вимоги, просить суд стягнути з відповідача 50000 гривень, як борг за неналежне виконання договірних зобов'язань; 21000 гривень, як суму інфляції с 12.10.2006 року по 04.04.2007 рік; 20143,84 гривень, як пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за 173 дні; 3554,79 гривень, як 3% річних від загальної суми заборгованості; 4500 гривень, як витрати на юридичні послуги; 858 гривень, як судові витрати, пов'язанні з розглядом справи.
Вимоги мотивовані тим, що 01 лютого 2006 року між ОСОБА_1. та ТОВ «Сідо» був укладений договір цільової позики. Відповідно до умов договору ОСОБА_1. надав відповідачу цільову грошову позику в розмірі 25000 гривень на два місяці, а відповідач зобов'язався повернути суму боргу протягом одного місяця по закінченню двомісячного строку. Станом на 29 березня 2006 року вся сума боргу була одержана ТОВ «Сідо», проте свого обов'язку з виконання грошового зобов'язання ТОВ «Сідо» не виконало. 12 квітня 2006 року цей договір був посвідчений нотаріально, зобов'язання за первісним договором позики були підтверджені сторонами, але і після цього відповідач не виконав зобов'язання в повному обсязі і не повернув весь борг. Згідно вимог ст.551 ЦК України та п.8.2 договору від 01 лютого 2006 року повинна бути сплачена штрафна санкція за невиконання грошового зобов'язання. Також відповідач зобов'язаний відповідно до п.8.4 договору від 01 лютого 2006 року і п.6.1 договору позики від 12 квітня 2006 року сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, виходячи з суми неповернутих грошових коштів за кожний день прострочення. На підставі ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на виконання кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.
Представник відповідача у попередньому судовому засіданні надав суду заяву про визнання позову в повному обсязі.
Відповідно до ст.130 ч.4 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст.174 ч.4 ЦПК України.
Згідно зі ст.174 ч.4 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд, вислухавши думку відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) гроші, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей (суму позики).
Договір позики вважається є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей, певних родовими ознаками.
Частина 2 ст. 1047 Цивільного Кодексу України передбачає, що на підтвердження укладання договору позики і його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, що засвідчує передачу йому позикодавцем певної грошової суми або певної кількості речей.
Частиною 1 ст. 1049 Цивільного Кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (кошти в такій же сумі або речі, певні родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду й такої ж якості, які були передані йому позикодавцем) у строк і в порядку, установлені договором.
Судом встановлено, що 01 лютого 2006 року між ОСОБА_1. та ТОВ «Сідо» був укладений договір цільової позики.
Відповідно до умов договору ОСОБА_1. надав відповідачу цільову позику в розмірі 25000 гривень на два місяці, а відповідач зобов'язався повернути суму боргу протягом одного місяця по закінченню двомісячного строку.
Станом на 29 березня 2006 року вся сума боргу була одержана ТОВ «Сідо», проте свого обов'язку з виконання грошового зобов'язання ТОВ «Сідо» не виконало.
12 квітня 2006 року цей договір був посвідчений нотаріально, зобов'язання за первісним договором позики були підтверджені сторонами, але і після цього відповідач не виконав зобов'язання в повному обсязі і не повернув весь борг.
Згідно, уточнених позивачем вимог, борг відповідача перед ним складає 50000 гривень.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинне виконуватися належним чином і у встановлений договором строк.
Згідно вимог ст.551 ЦК України та п.8.2 договору від 01 лютого 2006 року за невиконання грошового зобов'язання повинні бути сплачені штрафні санкції.
Відповідно до п.8.4 договору від 01 лютого 2006 року і п.6.1 договору позики від 12 квітня 2006 року відповідач повинний сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, виходячи з суми неповернутих грошових коштів за кожний день прострочення, що складає 20143,84 гривень за 173 дні.
На підставі ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на виконання кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, що складає 21000 гривень, а також 3 % річних від простроченої суми, що складає 3554,79 гривень.
Також підлягають стягненню 4500 гривень, сплачені позивачем за юридичні послуги та судові витрати по справі у сумі 858 гривень.
Таким чином, з ТОВ «Сідо» на користь ОСОБА_1. підлягає стягненню 100056,63 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 625, 526, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 130, 174, 212, 213, 215, 217 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сідо» на користь ОСОБА_1 100056 (сто тисяч п'ятдесят шість) гривень 63 копійки.
На рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим в порядку та строки, передбачені ст. ст. 294, 296 ЦПК України.
Суддя: