Справа № 932/1279/25
Провадження № 2-а/932/31/24
20 березня 2025 року м. Дніпро Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська в складі головуючого - судді Малінова О.С., за участі секретаря судового засідання Стогнушенко В.О.,- розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстрований згідно позовної заяви: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в інтересах якого діє адвокат Ситник Олег Петрович (РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Просить суд поновити строк на оскарження постанови № 2083 від 11.11.2024 р. по справі про адміністративне правопорушення, відкрити провадження по справі, визнати протиправною та скасувати постанову № 2083 від 11.11.2024 р. за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , - закрити. Стягнути з відповідача судові витрати.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 10.11.2024 р. в м. Дніпро він був зупинений представниками патрульної поліції. В ході перевірки його документів представниками поліції було з'ясовано, що він перебуває в розшуку за поданням ІНФОРМАЦІЯ_1 . Причини його розшуку йому не відомі. З'ясувавши, що він перебуває в розшуку, його було доставлено до ТЦК поліцейськими. Позивачем було повідомлено як представників поліції, так і представників ТЦК, що він хворіє, має погане самопочуття та підвищену температуру, у зв'язку з чим раніше того ж дня звертався до свого сімейного лікаря. Представник ТЦК запропонував йому виміряти температуру тіла, а у випадку, якщо вона дійсно підвищена, то йому буде надана можливість покинути будівлю ТЦК після отримання повістки, яка передбачатиме явку для уточнення облікових даних. Виявилося, що температура його тіла була 38.5 градусів по Цельсію - йому була виписана повістка, яка передбачала обов'язок з'явитися на наступний день, тобто 11.11.2024 року, на 8.00 годину. 11.11.2024 року через поганий стан здоров'я (підвищена температура та сильна слабкість) він не зміг з'явитися до ТЦК. 13.11.2024 року його стан здоров'я не покращився, у зв'язку з чим йому було зроблено тест на COVID-19 - результат виявився позитивним. 19.11.2024 року в нього було виявлено ВІЛ-інфекцію, що підтверджується довідкою № ЦС-2374/24 від 27.11.2024 року. 28.11.2024 року він з'явився до ТЦК для оновлення даних та проходження медичного огляду (ВЛК), за результатом якого його було визнано непридатним до військової служби. Після проходження ВЛК, яке було завершено 06.12.2024 року, його медичні документи були направлені на перевірку до вищої за ієрархією військово-лікарської комісії. В ході явки до ТЦК в проміжку між 28.11.2024 та 06.12.2024 від співробітників ТЦК жодних заяв, повідомлень або вимог, що стосувалися нібито скоєного адміністративного правопорушення не лунало, пропозицій ознайомитися з протоколом та/або з постановою про притягнення до адміністративної відповідальності не надходило. 23.01.2025 року Позивачу в мобільний застосунок для інтренет-банкінгу «Monobank» надійшло повідомлення від АТ «Універсал Банк» про відкриття виконавчого провадження № 76814080 на суму 56 420,00 грн щодо нього, що відкрита на підставі постанови № 2083 від 11.11.2024 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП (далі - Постанова). Згодом банком на підставі постанови виконавця про арешт коштів було арештовано його грошові кошти, що були розміщені на банківських рахунках. Вважає протиправною та просить скасувати постанову № 2083 від 11.11.2024 р. за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , - просить закрити.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2025 року відкрито провадження у справі. Судове засідання призначене на 20 лютого 2025 року. Ухвалою суду від 20 лютого 2025 року розгляд справи відкладено у зв'язку з неявкою відповідача, призначено провести судові засідання по справі в режимі відеоконференції.
У судове засідання позивач, представник позивача не з'явились, надали заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили позов задовольнити (а.с.40-41).
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату засідання повідомлений належним чином, про причини не явки не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено, що 11.11.2024 р. щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 винесена постанова № 2083, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП України та накладено штраф у розмірі 25500 грн (а.с. 12).
У постанові зазначено, що ОСОБА_1 після отримання повістки, не з'явився в установлений період до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення (оновлення) облікових даних, чим порушив вимоги абз. 5. ч. 10 ст. 1, п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Враховуючи, що вищезазначені дії (бездіяльність) скоєні особою в умовах особливого періоду, то ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, яке передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП України.
Відповідно до частини 2 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку вчинене в особливий період - тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За змістом оскаржуваної постанови кваліфікуючою ознакою вчиненого адміністративного правопорушення є порушення правил військового обліку в особливий період.
Згідно із абзацом 11ст. 1Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указами Президента України N 64/2022 та N 69/2022 від 24.02.2022 року в Україні оголошено воєнний стан та загальну мобілізацію, які діють і по цей час. Тобто, на дату винесення оскаржуваної постанови в Україні діяв особливий період.
Диспозиція частини другої ст. 210КУпАП'є бланкетною, тобто передбачає вказівку про порушення вимог іншого нормативно-правового акта.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" НОМЕР_1 -XII(далі -Закон N 2232-XII).
Відповідно до частини 3статті 1 Закону N 2232-XIIвійськовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно з частиною 10статті 1 Закону N 2232-XIIгромадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема:
прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Загальні правила військового обліку встановлені статтею 33 Закону N 2232-XII, якою закріплено, що військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За приписами підпункту 2 частини 1статті 37 Закону N 2232-XII взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, серед іншого:
військовозобов'язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12. 2022 N 1487, додатком 2 до якого затверджені Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який діяв на час винесення оскаржуваної постанови (далі Правила військового обліку).
Відповідно до положень пункту 1 Правил військового обліку призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні, зокрема:
прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів;
особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів", а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що позивач притягнутий до адміністративної відповідальності через неявку до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення (оновлення) облікових даних.
При цьому, суд звертає увагу, що у постанові не зазначений початок періоду, з якого позивач не перебував на військовому обліку.
Як встановлено судом, 11.11.2024 р. на 8.00 годину позивачу необхідно було з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 14). 11.11.2024 р. через поганий стан здоров'я (підвищена температура та сильна слабкість) він не зміг з'явитися до ТЦК. 13.11.2024 року позивачу зроблено тест на COVID-19 - результат виявився позитивним (а.с. 15).
19.11.2024 р. у позивача ОСОБА_1 було виявлено ВІЛ-інфекцію, що підтверджується довідкою № ЦС-2374/24 від 27.11.2024 р. (а.с. 18).
28.11.2024 року позивач з'явився до ТЦК для оновлення даних та проходження медичного огляду (ВЛК), за результатом якого його було визнано непридатним до військової служби.
Після проходження ВЛК, яке було завершено 06.12.2024 року, його медичні документи були направлені на перевірку до вищої за ієрархією військово-лікарської комісії. В ході явки до ТЦК в проміжку між 28.11.2024 та 06.12.2024 від співробітників ТЦК жодних заяв, повідомлень або вимог, що стосувалися нібито скоєного адміністративного правопорушення не надходило, постанова № 2083 від 11 листопада 2024 року вручена йому не була, пропозицій ознайомитися з протоколом та/або з постановою про притягнення до адміністративної відповідальності не надходило (а.с. 16-17, 19-21).
Відповідно до ст. 19Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішенні справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Проте відповідач не надав доказів правомірності прийняття постанови від 11 листопада 2024 року № 2083, які в нього наявні.
Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
З урахуванням відсутності належних та достатніх доказів вчинення позивачем порушень, суд дійшов висновку про недоведеність вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 статті 210 КУпАП.
Згідно з пунктом 3 частини третьої ст.286КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Отже, постанова № 2083 від 11 листопада2024 року підлягає скасуванню, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 210 КУпАП, підлягає закриттю.
Керуючись статтями 7, 9, 222, 247, 251, 258, 276, 283,284,293 КУпАП, статтями 5, 19, 20, 72, 77, 90, 241-246, 286 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 (зареєстрований згідно позовної заяви: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в інтересах якого діє адвокат Ситник Олег Петрович ( РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2083 від 11 листопада 2024 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за ч. 3 ст. 210 КУпАП, та накладення штрафу у сумі 25 500 гривень.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП - закрити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (зареєстрований згідно позовної заяви: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), сплачений ним при поданні позову судовий збір в розмірі 605 гривень 60 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.С.Малінов