справа № 932/1921/25
Номер провадження № 1-кп/932/239/25
підготовчого судового засідання
10 березня 2025 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченої ОСОБА_5 ,
провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська підготовче судове засідання по кримінальному провадженню (внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025042110000154 від 15 січня 2025 року) за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дніпропетровськ, громадянки України, із середньою освітою, вдови, офіційно не працевлаштованої, працюючої за договором у приватних осіб, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307, ч.1 ст. 321 КК України, -
До Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з Центральної окружної прокуратури міста Дніпра надійшло кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025042110000154 від 15 січня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307, ч.1 ст. 321 КК України.
Ухвалою судді від 25 лютого 2025 року по вказаному провадженню було призначено підготовче судове засідання.
У судовому засіданні учасники судового розгляду не заперечували проти призначення справи до розгляду по суті.
Дане кримінальне провадження підсудне Бабушкінському районному суду м. Дніпропетровська, обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України і підстави для його повернення прокурору відсутні, підстав для закриття провадження суд не вбачає.
В порядку підготовки справи до розгляду суд вирішив питання про склад осіб, які будуть приймати участь у судовому розгляді.
Оскільки підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини 3 статті 314 КПК України не встановлені, суд, з'ясувавши думку учасників судового провадження, вважає за можливе призначити судовий розгляд даного кримінального провадження у відкритому судовому засіданні.
Крім того, у підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала письмове клопотання про продовження відносно обвинуваченої ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, обґрунтовуючи, це тим, що ризики, які існували при обранні такого виду запобіжного заходу раніше до теперішнього часу не зникли і продовжують існувати.
Обвинувачена ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора та просила змінити їй запобіжний захід з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Захисник ОСОБА_4 підтримала позицію обвинуваченої ОСОБА_5 .
Суд, вислухавши думку учасників судового провадження з приводу клопотання прокурора та обвинуваченої, приходить до наступного.
Вирішуючи питання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
За змістом ст. 199 КПК України підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Ризик - це невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для суду подій, визначених у ч.1 ст.177 КПК України.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілих і свідків, тощо.
Підставою для продовження дії запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави суду, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний, обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2025 року обвинуваченій ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 15 березня 2025 року включно.
Враховуючи, що розгляд кримінального провадження неможливо завершити до закінчення строку дії запобіжного заходу, тобто до 15 березня 2025 року, суд, не роблячи передчасних висновків щодо вини обвинуваченої ОСОБА_5 , дійшов висновку про доцільність застосування відносно обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не даючи при цьому оцінки зібраним доказам, та беручі до уваги наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме того, що ОСОБА_5 може:
- переховуватись від органів досудового розслідування та суду, з огляду на суворість покарання за вчинення у т.ч. тяжкого кримінального правопорушення у виді позбавлення волі від 6 до 10 років, та наслідки і ризик втечі для обвинуваченої можуть бути визнані нею менш небезпечними ніж кримінальне переслідування. Також, обґрунтовуючи існування вищевказаного ризику, суд звертає увагу, що у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачені можуть ухилитись від слідства;
- вчинити інше кримінальне правопорушення, підтверджується тим, що обвинувачена ОСОБА_5 ніде офіційно не працевлаштована, на життя заробляє тимчасовими заробітками, та є достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 може продовжити займатися незаконною діяльністю, у т.ч. у сфері незаконного обігу наркотичних засобів.
Крім того, зазначені ризики, на думку суду, посилюються через введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
При обранні запобіжного заходу судом враховано також особу обвинуваченої. Так, ОСОБА_5 є працездатною, не працює, вдова, неповнолітніх дітей чи осіб похилого віку на утриманні не має, на обліках у лікаря нарколога і психіатра не перебуває, характеризується за місцем проживання посередньо, раніше не судима, обвинувачується у вчиненні у тому числі тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років.
За таких обставин, суд вважає, що обраний стосовно обвинуваченої запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченої, характеру та тяжкості кримінальних правопорушень, що їй інкримінуються, не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду.
Враховуючи, що на даний час не відпали, а є дійсними та триваючими ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, не спроможний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої, що на даний час виключає можливість зміни запобіжного заходу на більш м'який.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Європейський суд з прав людини визнає виправданим тривале тримання під вартою за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності встановлених ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченої, судом на теперішній час не встановлено.
Таким чином, з урахуванням вищенаведеного та вимог ст. 183 КПК України, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження обвинуваченій ОСОБА_5 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, а клопотання обвинуваченої ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, у виді домашнього арешту, задоволенню не підлягає.
Разом з тим, відповідно до вимог ч.3 ст. 182 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог п.3 ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За таких обставин, суд, при обранні обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважає за необхідне, як альтернативний запобіжний захід, визначити заставу у виді 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у сумі 181680,00 грн., поклавши на ОСОБА_5 певні обов'язки у випадку звільнення з-під варти внаслідок внесення застави.
Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 193-199, 314-317 КПК України, -
Призначити судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307, ч.1 ст. 321 КК України, у відкритому судовому засіданні на 15 годину 00 хвилин 18 березня 2024 року у приміщенні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська.
Доручити представнику персоналу органу пробації, а саме Шевченківському районному відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області, скласти досудову доповідь щодо обвинуваченої ОСОБА_5 , яку надати до суду в строк до 18 березня 2025 року.
Клопотання прокурора Центральної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_6 про обрання обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Обрати обвинуваченій ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дніпропетровську, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто по 08 травня 2025 року включно, в ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)».
Визначити ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у сумі 181680,00 грн., яка може бути винесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області в будь-який момент протягом дії ухвали до 08 травня 2025 року.
У разі внесення застави, на підставі ч.5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися з населеного пункту в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування); утриматися від спілкування зі свідками та іншими особами, які мають причетність до даного кримінального провадження; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави до 08 травня 2025 року.
У задоволенні клопотання обвинуваченої ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту, - відмовити.
У судове засідання викликати прокурора, захисника та обвинувачену.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.
Вручити копію цієї ухвали учасникам негайно після її оголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Суддя