Справа № 168/284/25
Провадження № 3/168/169/25
02 квітня 2025 року сел. Стара Вижівка
Суддя Старовижівського районного суду Волинської області Малюта А.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Ковельського РУП ГУНП у Волинській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
жителя АДРЕСА_1 , непрацюючого,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП,
26 лютого 2025 року о 21.00 год. ОСОБА_1 в с.Кримне по вул.Центральна Ковельського району Волинської області керував мотоциклом «ТEKKEH», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння.
Чим порушив вимоги пункту 2.9 (а) Правил дорожнього руху України. За що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину визнав повністю. Щиро розкаявся у вчиненому. Просив розстрочити йому сплату штрафу строком на 3 місяці. Оскільки ніде не працює та перебуває в скрутному матеріальному становищі.
Крім повного визнання вини, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення доводиться дослідженими в судовому засіданні доказами. А саме: протоколом серії ЕПР1 № 257296 від 26 лютого 2025 року, результатом тестування (2,16 проміле), направленням на огляд водія з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння, розпискою від 26 лютого 2025 року (відсторонення від керування) та відеозаписом події правопорушення з нагрудної камери поліцейського. Наданий відеозапис є належним i допустимим доказом в справі, оскільки в повному обсязі відображає відомості про вчинення правопорушення.
Санкція частини 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративне стягнення у виді накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Згідно з пунктом 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року, із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України №18 від 19 грудня 2008 року, суди не вправі застосовувати таке адміністративне стягнення, як позбавлення права керувати транспортними засобами, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.
З довідок Ковельського РУП ГУНП у Волинській області вбачається, що ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП протягом року не притягувався. Посвідчення водія не видавалось.
Дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до статті 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).
Пом'якшуючою відповідальність обставиною являється щире розкаяння винного. Обтяжуючих відповідальність обставин судом не встановлено.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, наявність пом'якшуючої та відсутність обтяжуючих відповідальність обставин, вважаю, що до ОСОБА_1 слід застосувати стягнення, передбачене санкцією частини 1 статті 130 КУпАП без позбавлення права керування транспортними засобам.
Що стосується розстрочки сплати штрафу ОСОБА_1 , то, дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до статті 298 КУпАП постанова про накладання адміністративного стягнення є обов'язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.
Частиною 1 статті 307 КУпАП передбачено, що штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Згідно статті 304 КУпАП питання, пов'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.
Статтею 301 КУпАП передбачено можливість відстрочення виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу за наявності обставин, що ускладнюють її виконання, яке здійснюється в порядку встановленому законом.
Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням
З урахуванням зазначених обставин та майнового стану порушника, який свідчить про те, що в строк, передбачений статтею 307 КУпАП, останній не має можливості сплатити накладений на нього штраф, суд вважає, що клопотання слід задовольнити та розстрочити ОСОБА_1 сплату штрафу терміном на 3 місяці шляхом сплати ним щомісячних платежів, до повного погашення заборгованості.
Відповідно до статті 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладене таке стягнення.
Згідно із пунктом 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, особою, на яку накладене таке стягнення сплачується судовий збір в сумі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись статтями 33, 40-1, 130, 283, 284, 289, 294 КУпАП,
статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження»
суддя
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
Накласти на ОСОБА_1 стягнення - штраф у розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень без позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Розстрочити виконання постанови в частині накладення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, терміном на 3 місяці, встановивши наступний графік погашення заборгованості:
- до 25 квітня 2025 року сплатити 5 666,67 грн.;
- до 25 травня 2025 року сплатити 5 666,67 грн.;
- до 25 червня 2025 року сплатити 5 666,66 грн.
Строк пред'явлення до примусового виконання постанови в частині накладання адміністративного стягнення у виді штрафу рахувати протягом трьох місяців, з моменту закінчення строку встановленої розстрочки.
Реквізити сплати штрафу: рахунок отримувача: UA 278999980313000106000003544; код класифікації доходів бюджету 21081100, код отримувача ЄДРПОУ 38009371.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 (шістсот п'ять гривень 60 копійок) гривень за такими реквізитами: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/ м.Київ/ 22030106 код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Старовижівський районний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя А. В. Малюта