02.04.25
22-ц/812/528/25
Провадження № 22-ц/812/528/25 Головуючий суду першої інстанції Далматова Г.А.
Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
01 квітня 2025 року м. Миколаїв Справа № 486/913/24
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Царюк Л.М.,
суддів - Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 30 січня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Далматової Г.А., в залі судового засідання в м. Південноукраїнськ, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди,
22 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнив в подальшому, до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.
Позов мотивований тим, що 06 березня 2023 року ОСОБА_2 протиправно, не маючи на те законних прав, порізав електричний кабель вводу в гаражний бокс № НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 та інші гаражні бокси, які належать іншим членам громадської організації «Добровільного товариства власників легкового транспорту «Лотос».
Зазначені дії призвели до порушення нормальної експлуатації гаража, а саме, в ньому відсутня електроенергія, що перешкоджає позивачу використовувати гаражний бокс за призначенням. Через відсутність електроенергії в ОСОБА_1 не було можливості заряджати акумулятори і вони вийшли з ладу.
Суму майнової шкоди позивач оцінив у 5 512 грн, а з урахуванням вартості пошкодженого кабелю, майнова шкода склала 6 090 грн.
Вказані дії також завдали позивачу моральних страждань, які пов'язані з тим, що йому треба вирішувати питання щодо обслуговування авто- і мототранспорта з акумуляторами, витрачати час на вирішення питання щодо відновлення електропостачання, придбавати електричний кабель замість пошкодженого. Зазначає, що має не молодий вік, всі ці клопоти погано впливають на стан його здоров'я, йому доводиться частіше звертатися до лікарів з питання погіршення морально-психологічного стану.
Моральна шкода, крім іншого, полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав, внаслідок противоправної поведінки ОСОБА_2 .
Розмір моральної шкоди позивач оцінив на рівні половини мінімальної заробітної плати - 4 050 грн.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь майнову шкоду в розмірі 6 090 та моральну шкоду в розмірі 4 050 грн.
Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 30 січня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що сукупність встановлених судом обставин, підтверджених доказами, свідчить про те, що відповідачем правомірно, згідно із Положенням № 1 про розрахунки по членським внескам, через наявні борги зі сплати членських внесків, проведено відключення гаражного приміщення позивача, шляхом відрізання кабелю від електроживлення, а тому дії відповідача не суперечать вимогам діючого законодавства, а вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги позову в повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції безпідставно не надав належної правової оцінки та не прийняв до уваги, що на день розгляду справи судом існує дві організації з різною назвою, громадська організація «Добровільне товариство власників легкового транспорту «Лотос» та громадська організація «Власники особистого транспорту «Лотос».
Судом в рішенні було вказано, що позивач є членом Громадська організація «Добровільне товариство власників легкового транспорту «Лотос», але судом не взято до уваги назву, що це є інша громадська організація.
Всупереч висновкам зазначеним в рішенні суду першої інстанції позивачем було надано до суду документи, які підтверджують, що він є членом і головою громадської організація «Добровільне товариство власників легкового транспорту «Лотос», а головою громадської організації «Власники особистого транспорту «Лотос» є ОСОБА_2 . А з серпня 2017 року позивач вже не був головою, не членом громадська організація «Добровільне товариство власників легкового транспорту «Лотос».
Всі докази надані позивачем не були прийняті судом до уваги та їм не надано належну правову оцінку, що призвело до того, що суд визнав не доведеними обставини, які ним доведені належними доказами і які знаходяться в матеріалах справи.
ОСОБА_2 надав відзив на апеляційну скаргу.
В своєму відзиві відповідач зазначав, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки Южноукраїнський міський суд дослідивши докази надані до справи прийняв вірне рішення відмовивши в задоволенні позову.
За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що згідно копії витягу станом на 11 листопада 2010 року у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 23 лютого 1993 року було зареєстровано Громадську організацію «Добровільне товариство власників легкового транспорту «Лотос». Ідентифікаційний код 19290977. Керівником вказано ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 18 травня 1994 року звертався до голови, громадської організації «Добровільне товариство власників легкового транспорту «Лотос» з заявою про прийняття його у члени громадської організації і просив виділити йому земельну ділянку для будівництва бокса - стоянки. В заяві зазначив, що зі Статутом, громадської організації «Добровільне товариство власників легкового транспорту «Лотос», проєктом та правилами будівництва ознайомлений, які обіцяє виконувати.
03 листопада 1995 року головою Южноукраїнської ради народних депутатів, громадській організації «Добровільне товариство власників легкового транспорту «Лотос» видано Державний акт на право постійного користування землею, відповідно до якого зазначеному землекористувачу надається у постійне користування 2,46 га землі в межах згідно з планом землекористування. Землю надано у постійне користування для будівництва і експлуатації гаражів легкового приватного транспорту відповідно до рішення виконавчого комітету Южноукраїнської ради депутатів від 24 жовтня 1995 року № 289. Акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за ЮК № 50.
Протоколом загальних зборів від 29 червня 2017 року № 5 громадської організації «Добровільне товариство власників легкового транспорту «Лотос» було змінено назву громадської організації на громадську організацію «Власники особистого транспорту «Лотос». Головою правління обрано ОСОБА_2 , обрано членів правління, вирішено прийняти статут громадської організації «Власники особистого транспорту «Лотос» в новій редакції та запропоновано надати документи для державної реєстрації статуту у новій редакції.
Рішенням 10 сесії 8 скликання Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 18 березня 2021 року № 305 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка перебуває у постійному користуванні Громадської організації «Власники особистого транспорту «Лотос» для колективного гаражного будівництва за адресою: Комунальна зона, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область. Кадастровий номер земельної ділянки: 4810800000:18:004:0003.
Згідно копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 17 липня 2024 року, зареєстровано громадську організацію «Власники особистого транспорту «Лотос», дата державної реєстрації 23 лютого 1993 року, керівником вказано ОСОБА_2
31 січня 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» та громадською організацією «Власники особистого транспорту «Лотос» в особі голови правління ОСОБА_2 було укладено договір № 47/5183 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Відповідно до Положення № 1 про розрахунки по членським внескам, затвердженого протоколом правління громадської організації «Власники особистого транспорту «Лотос» від 20 серпня 2017 року № 1 зі змінами внесеними протоколом загальних зборів від 21 грудня 2018 року № 8 (далі - Положення), громадська організація «Власники особистого транспорту «Лотос» є неприбутковою громадською організацією. Метою якої є будівництво і експлуатація гаражних приміщень з інженерними комунікаціями, під'їзними дорогами і ремонтними майстернями (пункт 1 Положення). Це положення є невід'ємною частиною Статуту Організації і обов'язкове для виконання членами організації (пункт 2 Положення). Членський внесок - грошовий неповоротний внесок, який щорічно сплачується членами Організації для забезпечення поточної діяльності Організації (пункт 3.2. Положення). Розмір вступних та членських внесків на рік затверджується на загальних зборах (пункт 11 Положення). У разі несвоєчасно сплачених членських внесків за перше півріччя вимикається електроживлення гаражного приміщення. Підключення гаражного приміщення до електромережі буде тільки після повної сплати членських внесків + плата за підключення (згідно Положення № 2) (пункт 13.1. Положення).
Як вбачається з довідки від 15 липня 2024 року член громадської організації «Власники особистого транспорту «Лотос», ОСОБА_1 використовує гаражне приміщення по вулиці 2 бокс 18, має заборгованість по сплаті членських внесків з 2018 по 2024 роки у сумі 5 705 грн.
07 березня 2023 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 звертались із заявою до відділення поліції № 3 Вознесенського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про вчинення ОСОБА_2 злочину, а саме, що останнім було нанесено майнової шкоди - порізав електричний кабель у вводи в гаражі № НОМЕР_2 , 14, НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_1 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 в громадській організації «Добровільне товариство власників легкового транспорту «Лотос».
12 квітня 2023 року відділенням поліції № 3 Вознесенського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області А. Чиннику було повідомлено, що в ході проведеної перевірки за заявою, в тому числі, А. Чинника встановлено, що факт пошкодження кабелю електромережі кооперативу ЛОТОС не містить ознаки адміністративного правопорушення, так як між учасниками кооперативу та головою виник спір за несплату членських внесків (електропостачання) з 2017 року. Оскільки в даній події відсутній склад кримінального правопорушення, його звернення було розглянуто згідно ЗУ «Про звернення громадян» та перевірку по даному факту припинено.
До матеріалів справи позивачем було долучено фотокопії порізаних кабелів скріншот акумуляторів та кабелю гнучкого багатожильного з зазначенням їх вартості.
Перевіривши доводи апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на таке.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звертатися до суду на захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, так і від характеру його порушення.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту у вибраний спосіб.
Цивільне судочинство відбувається на сторінках засад змагальності (частина 1 статті 12 ЦПК України ).
Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За такого, кожна сторона сама розглядає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на стороні спору, а суд розглядає справу в межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
Зобов'язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже у цій статті міститься законодавче визначення деліктної відповідальності за шкоду, завдану майну, та підстави її виникнення. Так, для настання деліктної відповідальності за завдання шкоди майну необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди;
б) протиправна поведінка заподіювача шкоди;
в) причинний зв?язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; г) вина.
Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом.
Шкода полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється правом, а майнова шкода - у зменшенні майнової сфери потерпілого, що в свою чергу тягне за собою негативні майнові наслідки для правопорушника
Протиправність поведінки заподіювача шкоди є обов?язковою підставою деліктної відповідальності. Протиправна поведінка в цивільних правовідносинах означає порушення особою вимог правової норми, що полягає в здійсненні заборонених дій або в утриманні від здійснення наказів правової норми діяти певним чином (бездіяльність).
Обов?язковою підставою деліктної відповідальності є також причинний зв?язок між протиправною поведінкою і шкодою, який характеризують наступні положення: причинний зв?язок існує там, де є тимчасова послідовність явищ. Причина завжди передує результату, а останній - це тільки та зміна в зовнішньому світі, яка створюється дією причин; причина з необхідністю породжує свій наслідок.
Суб?єктивною підставою деліктної відповідальності є вина, тобто психічне ставлення осудної особи, яка досягла певного віку, до вчиненого нею протиправного діяння, а також до наслідків.
Аналіз наведених норм, з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди. Разом з тим потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.
Право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав передбачене Цивільним кодексом України, Конституцією України та багатьма іншими нормативно-правовими актами.
Підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути: порушення майнових прав (статті 386, 396 ЦК України); особистих немайнових прав особи (стаття 280 ЦК України), а також зобов'язань у випадках, передбачених договором або законом (стаття 611 ЦК України); прийняття неправомірних рішень, а також дій чи бездіяльності органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб ( стаття 1167 ЦК України); заподіяння каліцтва, іншого ушкодження здоров'я або смерті особи (стаття1168 ЦК України) тощо.
Відповідно до частини 5 статті 23 ЦК України моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Ця ж стаття закріплює, що моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають:
наявність такої шкоди;
протиправність діяння її заподіювача;
наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Лише наявність та доведеністю всіх чотирьох елементів такої типової для правопорушення формули дає право на відшкодування моральної шкоди.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі статтею 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 та 2 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достовірність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує до свого внутрішнього переконання.
Частинами 1, 2, 8 статті 83 ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинний подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції, оцінюючи надані позивачем докази, дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статей 1166, 1167 ЦК України.
Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками суду першої інстанції погоджується, зазначаючи наступне.
В позовній заяві ОСОБА_1 зазначав, що 06 березня 2023 року відповідач протиправно, не маючи на те законних прав, перерізав електричний кабель вводу в гаражний бокс № НОМЕР_1 , який йому належить та інші гаражні бокси, які належать іншим членам громадської організації «Добровільного товариства власників легкового транспорту «Лотос».
Відповідач заперечував протиправність дій щодо відключення позивача від енергопостачання, оскільки в даному випадку він діяв як голова громадської організацію «Власники особистого транспорту «Лотос» та керувався нормативними документами, що регулюють діяльність організації, зокрема, застосування адміністративних заходів до членів організації, які не сплачують членських внесків та не реагують на попередження.
На підтвердження обґрунтованості своїх дій ОСОБА_2 надав суду першої інстанції відповідні докази, які вказують, що член громадської організації «Власники особистого транспорту «Лотос», ОСОБА_1 використовує гаражне приміщення по вулиці 2 бокс 18, має заборгованість по сплаті членських внесків з 2018 по 2024 роки у сумі 5 705 грн, протоколом загальних зборів від 29 червня 2017 року № 5 громадської організації «Добровільне товариство власників легкового транспорту «Лотос» було змінено назву громадської організації на громадську організацію «Власники особистого транспорту «Лотос». Головою правління обрано ОСОБА_2 . За положеннями Статут організації у разі несвоєчасно сплачених членських внесків за перше півріччя вимикається електроживлення гаражного приміщення. Підключення гаражного приміщення до електромережі буде тільки після повної сплати членських внесків + плата за підключення (пункт 13.1. Положення № 2).
Суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність в діях відповідача протиправності дій щодо відключення електропостачання від гаражного боксу, яким користується позивач, оскільки ОСОБА_2 діяв як голова організації та на підставі положень, що регламентують діяльність організації, а тому відсутній склад правопорушення, який є наслідком відшкодування завданої майнової шкоди.
Між тим зазначені обставини не позбавляють позивача права на звернення до суду з позовом до громадської організації «Власники особистого транспорту «Лотос» щодо протиправного відключення гаражного боксу від електропостачання.
Оскільки вимоги щодо компенсації моральної шкоди є похідними від вимог про доведеність фактів спричинення майнової шкоди, то з огляду на викладене суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги про те, що існує дві організації з різними назвами, громадська організація «Добровільне товариство власників легкового транспорту «Лотос» та громадської організації «Власники особистого транспорту «Лотос» не заслуговують на увагу, оскільки судом встановлено, що протоколом загальних зборів від 29 червня 2017 року № 5 громадської організації «Добровільне товариство власників легкового транспорту «Лотос» було змінено назву громадської організації на громадську організацію «Власники особистого транспорту «Лотос». Згідно копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 17 липня 2024 року, зареєстровано громадську організацію «Власники особистого транспорту «Лотос», дата державної реєстрації 23 лютого 1993 року, керівником вказано ОСОБА_2 .
Копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, надана позивачем на підтвердження цих доводів датована 05 квітня 2018 роком, а тому не відображає змін які були внесені в наступних роках.
Зміна назви громадської організації не свідчить про припинення членства позивача, який був її членом до зміни назви, а відтак на нього розповсюджуються відповідні обов'язки, визначені нормативними документами цієї громадської організації. За такого аргументи скарги в цій частині є неприйнятними.
Інші аргументи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом фактичними обставинами справи та наведеними нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Згідно із підпунктом "в" пунктом 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Таким чином, встановлено дискреційне повноваження суду зазначити в резолютивній частині судового рішення про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, то судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи судом апеляційної інстанції, розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 30 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Л.М. Царюк
Судді: Т.М. Базовкіна
Ж.М. Яворська
Повне судове рішення складено 02 квітня 2025 року.