Справа № 445/1984/24 Головуючий у 1 інстанції: Сивак В. М.
Провадження № 22-ц/811/3671/24 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.
Провадження № 22-з/811/64/25
13 березня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Савуляка Р.В.,
суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,
секретаря: Салати Я.І.
з участю представника ОСОБА_1 , - ОСОБА_2 , представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Золочівського районного суду Львівської області від 18 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Глинянської міської ради Львівського району Львівської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,-
У серпні 2024 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Глинянської міської ради Львівського району Львівської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його брат ОСОБА_5 .
Вказував, що у визначений законом строк він не звернувся із заявою про прийняття спадщини, у зв'язку із тим, що про майно - земельний пай померлого брата ОСОБА_6 , йому стало відомо лише тепер від старости старостинського округу с.Куровичі.
Зазначав, що він постійно проживав у м. Львові і не знав, що брат мав такий пай, в нього були складні життєві обставини - раніше часто хворів, а тепер є особою похилого віку, бо перебуває на пенсії, відповідач - Глинянська міська рада не повідомила його про це вчасно.
Стверджував, що інших спадкоємців у померлого немає.
Просив визначити йому додатковий строк три місяці для прийняття спадщини за законом як спадкоємця другої черги після смерті брата ОСОБА_5 на приналежне йому нерухоме майно - земельний пай в с. Солова Львівського ( колишнього Золочівського) району.
Оскаржуваним рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 18 листопада 2024 року позов ОСОБА_3 до Глинянської міської ради Львівського району Львівської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - задоволено.
Визначено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , додатковий строк для прийняття спадщини за законом після смерті брата ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком три місяці з дня набрання чинності рішення суду.
Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
В апеляційній скарзі покликається на те, що спадщину, до складу якої входить житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_5 фактично прийняв його рідний брат ОСОБА_7 , оскільки був зареєстрований та проживав разом з ним.
Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , заповіт від імені ОСОБА_7 не складався та не посвідчувався.
Стверджує, що після смерті ОСОБА_7 фактично спадщину, до складу якої входить даний житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , прийняла її мати ОСОБА_8 , що підтверджується довідкою виданою Куровицьким старостинським округом Львівського району Львівської області №1349 від 16 серпня 2023 року, так як є його дружиною, та проживала разом із ним з часу укладення шлюбу (1984р.)
Зазначає, що після смерті матері ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, проте нотаріус їй роз'яснив, що їй буде відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказане майно, оскільки не надані правовстановлюючі документи саме на спадкове майно - АДРЕСА_1 .
Вказує, що його довірителька звернулася до Золочівського районного суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування.
Провадження у справі відкрито ухвалою суду від 29 січня 2024року.
Також зазначає, що згодом ОСОБА_1 дізналася про наявність оскаржуваного рішення, а також про те, що ОСОБА_3 звернувся до Глинянської міської ради з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після брата.
Вважає, що суд першої інстанції безпідставно визначив ОСОБА_3 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після брата, коли вже минуло біля 18-ти років з того часу.
Просить рішення Золочівського районного суду Львівської області від 18 листопада 2024 року скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1 816, 8 грн. судового збору та 8 000 грн. витрат на правову допомогу.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 , - ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги, пояснення представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на її заперечення, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом та матеріалами справи встановлено, що батьками ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_7 є ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , ОСОБА_9 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , ОСОБА_10 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Згідно довідки № 159 від 08 липня 2024 року, виданої Глинянською міською радою Львівського району Львівської області, вбачається, що останнім місцем проживання ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , було АДРЕСА_1 .
З копії сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РН № 552808, вбачається, що ОСОБА_5 , на підставі розпорядження голови Золочівської районної державної адміністрації від 03 червня 1997 року. № 302, є власником земельної частки (паю) розміром 2,59 в умовних кадастрових гектарах у землі, без контурного визначення зовнішніх меж на ділянці, яка перебуває у колективній власності ССГ ім. Дорошенка - у с. Солова Золочівського району Львівської області.
Також встановлено, що ОСОБА_7 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 .
ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_8 померла
ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_8 від попереднього шлюбу.
Після смерті ОСОБА_8 за заявою ОСОБА_1 приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Львівської області О.В. Демською, заведено спадкову справу, за номером 71108239 зареєстрованої в спадковому реєстрі 17 серпня 2023 року.
Також у січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Золочівського районного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_3 , в якому просила визнати право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування (справа №445/2963/23).
Ухвалою Золочівського районного суду Львівської області від 29 січня 2024 року відкрито провадження у справі (445/2963/23).
14 листопада 2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Барабаш В.Г. подав клопотання про об'єднання справи №445/1984/24 із справою №445/2963/23, однак суд першої інстанції безпідставно дане клопотання відхилив у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 не є особами, які беруть участь у справі.
У той же час, рішення суду по справі №445/1984/24 безпосередньо порушує права та інтереси ОСОБА_1 , яка ще 17 серпня 2023 року звернулася в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини після своєї матері ОСОБА_8 , а в січні 2024 року звернулася з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування (справа 445/2963/23).
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За положеннями частини першої статті 16 ЦК України, частини першої earch.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_7396/ed_2020_05_13/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#7396" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004">статті 4 ЦПК України, частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року (в редакції на час пред'явлення позову) кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України, частина перша статті 10 ЦПК України 2004 року).
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача.
Суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі в справі позивачем.
У разі пред'явлення позову до частини відповідачів чи неналежного відповідача, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі в справі як співвідповідачів та зобов'язується вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти в задоволенні позову.
Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Зазначений висновок висловлено Великою Палати Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).
Отже, заявлені ОСОБА_3 вимоги безпосередньо стосуються прав та обов'язків ОСОБА_1 і не можуть бути розглянуті судом і вирішені без залучення її співвідповідачем у цій справі, оскільки лише за наявності належних відповідачів у справі суд у змозі вирішити питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення, без залучення таких неалежних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть.
Проте, ОСОБА_1 до участі в справі в якості співвідповідача не залучена, клопотань про її залучення співвідповідачем за цим позовом позивач ОСОБА_3 не заявляв, що є підставою для відмови в задоволенні позову внаслідок неналежного складу відповідачів.
За наведених обставин, апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягає до задоволення, рішення Золочівського районного суду Львівської області від 18 листопада 2024 року до скасування та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Як вбачається з матеріалів справи, апелянтом сплачено судовий збір в розмірі передбаченому пп.6 пп.1 ч. 2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» в розмірі 1816,8грн., а саме 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, що становить 150% від суми 1211,20 грн. (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, щодо позовної заяви немайнового характеру)
При цьому у відповідності до вимог п. 2 ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
За вказаних обставин, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 1816 гривень 80 копійок судових витрат.
Крім цього, Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з цим, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору ( п. 4 ч. 1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази:
1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо);
2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо);
3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.);
4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, адвокат Барабаш В.Г. здійснював представництво ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги №41 від 06 вересня 2023 року, укладеного між «Адвокатським Бюро Володимира Барабаша» та ОСОБА_1 .
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року (справа № 904/4507/18) вказує на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
При вирішенні питання розподілу судових витрат суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Верховний Суд у своїх рішеннях зазначив, що для визначення суми відшкодування необхідно керуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови КГС ВС від 10 жовтня 2018 у справі № 910/21570/17, від 14 листопада 2018 у справі № 921/2/18, додаткова постанова КГС ВС від 11 грудня 2018 у справі № 910/2170/18, від 10 жовтня 2019 у справі № 909/116/19, від 18 березня 2021 у справі № 910/15621/19, постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 у справі № 755/9215/15-ц), Постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19, Постанови КЦС ВС у справах №757/13974/21 -ц від 31 травня 2023 року та від 28 вересня 2023 року у справі №686/31892/19. При цьому, колегія суддів, звертає увагу на ту обставину, що чинне процесуальне законодавство визначає критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначає, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Одночасно, колегія суддів зазначає, що відповідно до висновків у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою..
Дослідивши матеріали справи, фактичний вид правової допомоги, затрачений час на надання таких послуг, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, із врахуванням складності справи та обсягу наданих послуг, з урахуванням критерію розумності розміру таких витрат, колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 5 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Золочівського районного суду Львівської області від 18 листопада 2024 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_3 до Глинянської міської ради Львівського району Львівської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1816 гривень 80 копійок судових витрат та 5 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 31 березня 2025 року.
Головуючий: Савуляк Р.В.
Судді: Мікуш Ю.Р.
Приколота Т.І.