Провадження № 2/748/238/25
Єдиний унікальний № 748/5114/24
01 квітня 2025 рокум. Чернігів
Чернігівський районний суд Чернігівської області
в складі:
головуючої судді Меженнікової С.П.,
при секретарі Орішко К.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
08 грудня 2024 року, через систему "Електронний суд", ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 35090 від 05 червня 2021 року в сумі 11900,00 грн та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05 червня 2021 року між первісним кредитором ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 35090 про надання фінансового кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися. Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит у сумі 2000,00 гривень, строком на 18 днів, стандартна процентна ставка 2,5 % в день. Кредит наданий у безготівковій формі шляхом перерахування коштів за реквізитами платіжної картки НОМЕР_1 .
17 лютого 2022 року між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 02-17/02/2022, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників від 17 лютого 2022 року до договору факторингу № 02-17/02/2022 ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .
Станом на 22 червня 2024 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 11900,00 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту - 2000,00 грн, простроченої заборгованості за процентами 9900,00 грн.
Позивачем на адресу ОСОБА_1 направлялася вимога про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором № 35090, проте зазначена вимога залишена відповідачем без виконання.
Ухвалою суду від 11 грудня 2024 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Представником позивача в позові зазначено клопотання про розгляд справи без участі сторони позивача.
У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не подав, у зв'язку з чим згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України, справа розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали позовної заяви суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що індивідуальна частина договору про надання фінансового кредиту № 35090 від 05 червня 2021 року між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 підписана позичальником електронним підписом, відтвореного шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора АV3941 (а.с. 14-16).
Довідкою про ідентифікацію підтверджується, що ОСОБА_1 , з яким укладено договір від 05 червня 2021 року № 35090 ідентифікований ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) здійснювалось в інформаційно-телекомунікаційній системі https://www.aviracredit.com.ua/, одноразовий ідентифікатор НОМЕР_5 направлений 05 червня 2021 року на номер телефону НОМЕР_2 (а.с.11).
Згідно з інформаційною довідкою від 21 травня 2024 року № 4282/05 ТОВ «Платежі Онлайн» повідомляє, що на сайті торговця через платіжний сервіс «Platon» проведена успішна транзакція, а саме 05 червня 2021 року на номер платіжної картки НОМЕР_3 перераховано кредитні кошти в сумі 2000,00 грн, видача кредиту # 35090 (а.с.28).
17 лютого 2022 року між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 02-17/02/2022, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників (а.с. 18-21).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 02-17/02/2022 від 17 лютого 2022 року ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 35090 на загальну суму заборгованості у розмірі 11900,00 грн (а.с. 10).
Згідно з випискою з особового рахунка за Кредитним договором № 35090 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» станом на 25 червня 2024 року складає 11900,00 гривень, з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту - 2000 гривень, прострочена заборгованість за процентами - 9900,00 гривень. Нарахування відсотків, пені, штрафів ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» не здійснювало (а.с. 9).
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов'язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".
Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно долученого в якості доказу до позовної заяви індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту, останій підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора (електронного підпису НОМЕР_6).
Відомості про те, що відповідач пройшов ідентифікацію та верифікацію особи підтвердив номер мобільного телефону, ознайомився з умовами надання кредиту, умовами кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, здійснив акцептування кредитного договору, шляхом надсилання електронного повідомлення підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором та підписав договір одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України "Про електронну комерцію", Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та Закону України "Про платіжні послуги", належними, допустимими та достатніми доказами не доведено. Факт укладання кредитного договору підтверджений довідкою про ідентифікацію з одноразовим ідентифікатором НОМЕР_5, який в свою чергу не відповідає вказаному ідентифікатору в договорі(НОМЕР_6).
Будь-який формуляр заяви на отримання кредиту, який би мав бути складеним і підписаним електронним підписом відповідача, електронна ідентифікація (автентифікація) якої здійснена з дотриманням вимог Закону, та який би був підтверджений і сумнівів у суду не викликав, в матеріалах справи відсутній.
Документи, що підтверджують особу позичальника в матеріалах справи відсутні.
Крім того, згідно наданої індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту, відповідачу ОСОБА_1 надано кредит на умовах строковості, зворотності, платності в розмірі 2000 грн 00 коп. строком на 18 днів, в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської карти, вказаної клієнтом та вважається укладеним в день перерахування грошових коштів на банківський рахунок Клієнта (п.1.4. Договору). Згідно затвердженого графіку розрахунку орієнтовна сукупна вартість кредиту становить 3200 грн, з яких 2000 грн - сума кредиту, 300 грн - сума комісії, 900 грн. - сума нарахованих процентів за користування кредитом, (2,5 % фіксована процентна ставка за день користування кредитом).
Однак належних доказів на підтвердження факту надання кредиту (перерахування коштів) відповідачу матеріали справи не містять. Інформаційна довідка ТОВ "Платежі онлайн" № 4282/05 від 21.05.2024 року про успішну транзакцію не є належним доказом перерахування коштів відповідачу, оскільки не відображає відомостей про особу, одержувача коштів. Клопотань про витребування судом належних доказів про надходження коштів на картковий рахунок відповідача та вжиття заходів самостійного їх отримання позивачем не заявлялося.
Крім того жодних первинних бухгалтерських документів на підтвердження здійснення нарахувань по вказаному кредитному Договору, можливого погашення, чи внесення відповідачем сум на його погашення, дат такого внесення, їх періодичності тощо позивачем не надано.
Позивачем на підтвердження заборгованості за кредитним договором №35090 від 05.06.2021 подано лише виписку з особового рахунку, згідно якої загальна заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК КЕШ ТУ ГОУ" становить 11900,00 гр, де зазначено, що нарахування пені, штрафів ТОВ "ФК КЕШ ТУ ГОУ" не здійснювалось, отже сума заборгованості первинного кредитора не змінювалася. Разом з тим, відсутній розрахунок з відповідним алгоритмом нарахування простроченої заборгованості як за простроченою сумою кредиту, так і за процентами.
Відсутність обгрунтованого розрахунку заборгованості за договором №35090, а також первинних бухгалтерських документів позбавляє суд можливості з'ясувати дійсний розмір заборгованості за кредитним договором, що є обов'язковим при вирішенні питання про стягнення боргу.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності сторін (ст. 12 ЦПК України), в силу якого сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. При цьому кожна сторона в силу статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Вимогами ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.
У відповідності до вимог ст. 512, 514, 517 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Позивач ТОВ "ФК "КЕШ ТУ ГОУ", до якого за договором факторингу перейшло право грошової вимоги до Відповідача, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту укладення договору відповідачем із відповідним ідентифікатором підпису особи, а, отже, дійсності кредитних відносин, розрахунку заборгованості Відповідача перед первісним кредитором, здійснення нарахувань по вказаному кредитному Договору.
Згідно правового висновку Верховного Суду викладеного в постанові від 21 липня 2021 року в справі 287/363/16, при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування з важливим елементом змагальності судового процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про недоведеність.
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд має право винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі (правова позиція Верховного Суду в постанові від 29 вересня 2022 року в справі 857/7/22).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність кредитних відносин з відповідачем та не надав обгрунтованого розрахунку заборгованості, що заявлена до стягнення, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості належним чином перевірити видачу відповідачу кредитних коштів, користування ним кредитними коштами, проведення споживачем оплати (за наявності платежів) на погашення кредитної заборгованості, а також правильності проведеного позивачем розрахунку боргу, а тому в задоволенні вказаного позову слід відмовити за недоведеністю та необґрунтованістю.
Оскільки в задоволені позову відмовлено, відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Керуючись ст. 4,12,13,19,76-81,95,141,247,258,259,265,273,279,354,355 ЦПК України,
У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК КЕШ ТУ ГОУ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відомості про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ», код ЄДРПОУ: 42228158, юридична адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: С.П. Меженікова