16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 3-50-01
Справа №730/417/25
Провадження № 1-кп/730/59/2025
"01" квітня 2025 р. м. Борзна
Борзнянський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_5 - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борзна клопотання законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_5 - ОСОБА_6 про закриття провадження у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025275520000012 від 02.03.2025 року, щодо
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Любомудрівка Борзнянського району Чернігівської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, маючого на утриманні дитину 2018 року народження, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше, в силу вимог ст. 89 КК, не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України,
26 березня 2025 року до Борзнянського районного суду Чернігівської області з Ніжинської окружної прокуратури надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025275520000012 від 02.03.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 164 КК України.
31 березня 2025 року ухвалою Борзнянського районного суду Чернігівської області у вказаному провадженні призначено судове засідання.
Зі змісту обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_4 згідно судового наказу Борзнянського районного суду за № 740/4215/22 від 26.12.2022 року зобов'язаний виплачувати на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 10.11.2022 року, і до досягнення дитиною повноліття; мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не можу бути менший, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. ОСОБА_4 , будучи згідно постанови Борзнянського районного суду від 04.09.2023 притягнутим до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП за несплату аліментів на утримання дитини, достовірно знаючи про необхідність сплати аліментів, умисно ігноруючи рішення суду, діючи з прямим умислом, у період з 05.09.2023 по 31.10.2023, з 01.12.2023 по 31.12.2023, з 01.02.2024 по 29.02.2024, з 01.05.2024 по 31.05.2024, з 01.07.2024 по 31.08.2024, з 01.10.2024 по 28.02.2025 злісно ухилявся від сплати аліментів на користь ОСОБА_6 на утримання дочки ОСОБА_5 . ОСОБА_4 , не маючи обмежень за станом здоров'я, тобто, будучи працездатною особою, без поважних причин офіційно не працював, не вживав заходів для офіційного працевлаштування, не надавав потрібної матеріальної допомоги на утримання дитини, на попередження державних виконавців про кримінальну відповідальність не реагував, у результаті чого утворилась заборгованість по сплаті аліментів у сумі 38586 гривень, що сукупно перевищує суму виплат за три місяці відповідних платежів.
Дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 1 ст. 164 КК України, тобто як злісне ухилення від сплати встановлених судовим рішенням коштів на утримання дітей (аліментів).
У судовому засіданні законний представник малолітньої потерпілої ОСОБА_5 - ОСОБА_6 відмовилася від обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, та просила закрити дане кримінальне провадження відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України, вказавши, що її рішення є добровільним та беззаперечним, наслідки такої відмови їй відомі. Зазначила, що вони з обвинуваченим примирилися, вона претензій до обвинуваченого не має, від сплатив борг за аліментами у повному обсязі, а тому потерпіла відмовляється від обвинувачення у формі приватного обвинувачення та просить суд закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 164 КК України.
Прокурор висловив думку про необхідність закриття провадження у справі, посилаючись на те, що дана справа є справою приватного обвинувачення, а потерпілий в таких справах самостійно вирішує питання, підтримувати таке обвинувачення в суді або ні. Також прокурор зазначив, що оскільки потерпілий у судовому засіданні підтримав своє клопотання про закриття провадження, у зв'язку із його відмовою від обвинувачення, яке є добровільним рішенням, підстав для відмови у закритті провадження по справі відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України немає.
Обвинувачений у судовому засіданні підтримав заяву потерпілої, просив її задовольнити та закрити провадження у справі.
Таким чином, заслухавши думку обвинуваченого, який підтримав заяву потерпілого, пояснення прокурора, який не заперечив проти задоволення заяви потерпілого, потерпілого, який наполягав на задоволенні заяви, суд дійшов до висновку, що кримінальне провадження підлягає закриттю у зв'язку із відмовою потерпілого від обвинувачення, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 477 КПК України, кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, дізнавачем, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених, зокрема, й статтею 164 КК України.
Приватне обвинувачення - це регламентований законом особливий вид кримінально-процесуальної діяльності приватного обвинувача (потерпілого), що включає звернення до компетентних органів із твердженням щодо винуватості певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, збирання доказів винуватості цієї особи, подальше підтримання ним обвинувачення в суді та право відмовитись від пред'явленого обвинувачення. Таким чином, законодавець передбачив безумовну підставу для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, а саме відмову потерпілого від такого обвинувачення, небажання притягувати винну особу до кримінальної відповідальності, що здійснюється незалежно від позиції підозрюваного, обвинуваченого на відміну від акта про примирення, що носить двосторонній характер (постанова Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 285/2083/14-к).
Враховуючи особливості та обставини вчинення інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, судом встановлено, що вказане кримінальне провадження здійснюється у формі приватного обвинувачення щодо злочину, який не пов'язаний з домашнім насильством.
Також слід відмітити, що в силу засади диспозитивності і змагального характеру кримінального судочинства до числа процесуальних прав потерпілого у справах приватного обвинувачення належить його право на відмову від обвинувачення.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Згідно вимог ч. 4 ст. 26 КПК України, кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого. Відмова потерпілого від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення. Аналогічні висновки викладені у численній сталій практиці Верховного Суду (справа № 712/1710/19, № 487/1817/18).
Крім того, у справі у справі № 712/1710/19 Верховний Суд зазначив, що під час закриття кримінального провадження на підставі відмови потерпілого від обвинувачення, суд фактично визнає відсутність самого обвинувачення щодо особи, а тому не потрібно встановлювати сам факт вчинення кримінального правопорушення, ні винуватість чи невинуватість такої особи. За таких обставин не потребують перевірки судом докази, а також немає необхідності в дослідженні того, чи було дотримано інші вимоги процесуального закону під час провадження у справі.
Як убачається із матеріалів кримінального провадження, дане провадження є формою приватного обвинувачення, розпочато за заявою законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_5 - ОСОБА_6 .
Частиною 4 ст. 56 КПК України передбачено, що на всіх стадіях кримінального провадження потерпілий має право примиритися з підозрюваним, обвинуваченим і укласти угоду про примирення. У передбачених законом України про кримінальну відповідальність та цим Кодексом випадках примирення є підставою для закриття кримінального провадження.
Примирення винної особи з потерпілим (потерпілими) слід розуміти як акт прощення її ним в результаті вільного волевиявлення, що виключає будь-який неправомірний вплив, незалежно від того, яка зі сторін була ініціатором, та з яких мотивів. За загальним правилом домовленості стосовно примирення між сторонами можуть проводитися самостійно потерпілим і підозрюваним чи обвинуваченим, захисником і законним представником або за допомогою іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження, зокрема медіатора, громадської організації, які виконують функції з примирення сторін. Слідчий, прокурор та суддя не вправі брати участь в таких домовленостях.
Примирення обвинуваченого (підозрюваного) та потерпілого може мати різні наслідки, передбачені законом, в тому числі: припинення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення. Примирення в такому випадку є не абсолютним, а може бути одним із багатьох чинників, які спонукали потерпілого до такої відмови.
Враховуючи те, що примирення між потерпілим і обвинуваченим може бути досягнутим в будь-який момент під час судового провадження до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку, судді повинні інформувати обвинуваченого та потерпілого про право останнього відмовитись від обвинувачення (якщо кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення), право сторін на примирення між ними, правову природу такого примирення та його наслідки.
У судовому засіданні суд, з'ясувавши позицію потерпілого щодо його бажання відмовитися від обвинувачення, який зазначив, що його рішення є добровільним та свідомим, прийнятим без будь-якого впливу із чиєї б то не було сторони як-то застосування насильства, примусу, погрози, обіцянок, дії будь-яких інших обставин, а також розуміння ним наслідків закриття кримінального провадження, дійшов до висновку, що відмова потерпілого від обвинувачення відповідає його дійсному бажанню.
З цього приводу слід також зазначити, що відмова потерпілого від обвинувачення це є його процесуальним правом, яке будь-яким чином не може бути обмежене іншими учасниками кримінального провадження або судом.
Таким чином, обов'язковим наслідком відмови потерпілого від обвинувачення, відповідно до приписів ч. 4 ст. 26 КПК України, є закриття кримінального провадження.
Відповідно до вимог п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається у разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов'язаного з домашнім насильством.
Відповідно до абз. 2 ч. 7 ст. 284 КПК України, якщо обставини, передбачені пунктами 5, 6, 7, 8 частини першої цієї статті, виявляються під час судового провадження, а також у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що законний представник малолітньої потерпілої ОСОБА_5 - ОСОБА_6 відмовилася від обвинувачення, наслідки відмови від обвинувачення їй зрозумілі, жодних претензій до обвинуваченого вона не має, дане кримінальне провадження здійснюється у формі приватного обвинувачення, обвинувачений не заперечує проти закриття провадження в зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення, суд вважає, що кримінальне провадження слід закрити у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.
Цивільний позов у кримінальному провадженні відсутній.
Керуючись ст.ст. 26, 284, 477 КПК України, суд
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025275520000012 від 02.03.2025 року, з обвинувальним актом від 25.03.2025 року щодо ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 164 КК України закрити у зв'язку з відмовою законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_5 - ОСОБА_6 від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Копію ухвали негайно після її проголошення вручити обвинуваченому, потерпілій та прокурору.
Копію ухвали направити Борзнянському відділу ДВС для відома.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Чернігівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1