Справа № 505/1087/25
Провадження № 1-кп/505/644/2025
02 квітня 2025 року м. Подільськ
Котовський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5 (відоеконференцзв'язок)
розглянувши за допомогою онлайн-сервісу ВКЗ, у підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12025161180000111 від 08.02.2025 року за обвинувальним актом по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, щодо:
- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, неодруженого, зареєстрованого по АДРЕСА_1 та жителя АДРЕСА_2 , із середньо спеціальною освітою, не працюючого, раніше не судимого в силу ст.89 КК України, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.121 КК України,-
До Котовського міськрайонного суду Одеської області надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
Крім того, прокурор Подільської окружної проуратури Одеської області ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотаннями про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 . Вказує, що 10.02.2025 року ухвалою слідчого судді Котовського міськрайонного суду Одеської області останньому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Просить суд продовжити застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 (шістдесят) днів.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав клопотання про продовження застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив його задовольнити, посилаючись на те, що 08.04.2025 року закінчується термін дії ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім того на даний час відсутні підстави для застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України. Крім того, прокурор зазначив, що оскільки в підготовче судове засідання не з'явився потерпілий ОСОБА_6 , вважав за можливе оголосити перерву підготовчого судового засіданні у даній справі.
Захисник ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не заперечували.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання, докази, якими прокурор обґрунтовує свої доводи, суд дійшов до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція) гарантує основоположне право на свободу та недоторканість, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у п.1 ст.5 Конвенції. Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи. Для того, щоб позбавлення свободи не вважалось свавільним, додержання національного закону при його застосуванні є недостатнім. Такий захід має бути необхідним за конкретних обставин.
Таким чином, тримання під вартою у відповідності до підпункту (c) пункту 1 статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності. Тобто, суд повинен розглядати питання, чи взяття особи під варту конче необхідним та чи можуть інші, менш суворі заходи бути достатніми для досягнення цієї цілі.
Враховуючи те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, яке відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, за які законом передбачене покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років, а тому у відповідності з вимогами п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час судового розгляду встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України, які на даний час не зменшились.
Згідно з п.п. 1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є запобігання спробам підозрюваного/обвинуваченого переховуватись від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом, незаконно впливати на потерпілих, свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час судового розгляду встановлено наявність ризиків, а саме:
- передбаченого у п. 1 ч.1 ст.177 КПК України, переховуватись від суду.
Підтвердженням даного ризику є те, що ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років. У разі доведення вини та визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, це може спонукати його до тривалого переховування від суду з метою уникнення можливого покарання. Так, небезпека переховування не може бути оцінена виключно на основі тяжкості покарання, однак тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку значно підвищують ймовірність ризику переховування обвинуваченого.
- передбаченого у п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших осіб в кримінальному провадженні.
Враховуючи те, що обвинувачений знає особисто свідків у кримінальному провадженні та може вчиняти дії, спрямовані на уникнення кримінальної відповідальності шляхом умовлянь, підкупу чи залякувань, може спонукати свідків відмовитися від надання показань, зміни раніше наданих показань чи уникати явки до суду з метою проведення їх допиту безпосередньо під час судового засідання.
Так, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Метою і підставою тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа, незаконно впливати на потерпілих та свідків або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
При судовому розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Зокрема, при розгляді клопотання суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з урахуванням конкретних обставин справи.
Як зазначив Європейський суд з прав людини, ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova («Бекчиєв проти Молдови») § 58).
Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч.1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України, при обранні запобіжного заходу слід також прийняти до уваги те, що під час досудового розслідування зібрано вагомі докази вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, наявний ризик повторення ними протиправної поведінки.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Враховуючи вище викладене, наявні всі законні підстави, у відповідності до вимог ст. 199 КПК України, обрати ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою, так як застосування більш м'якого запобіжного заходу є недостатнім та не зможе запобігти вказаним вище ризикам, а підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу немає.
На підставі вище викладеного, а також характеру вчинення кримінального правопорушення, його суспільну небезпечність, тяжкість покарання, передбаченого за вчинення вказаного злочину, суд вважає, що застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, не забезпечить у повній мірі виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків та не надасть реальної змоги запобігти вище переліченим ризикам, передбачених ст.177 КПК України, а також не дасть можливість виконання завдання кримінального провадження, передбаченого ст.2 КПК України, а саме: захист особи від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування з тим, щоб кожний хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.
Згідно ч.3 ст.183 КПК України - слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно ч.1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 2, 176-178, 183, 184, 194, 199, 372 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора Подільської окружної проуратури Одеської області ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК Українизапобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 31 травня 2025 року з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Строк дії ухвали судді про застосування відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчується - 31 травня 2025 року.
Оголосити перерву підготовчого у підготовчому судовому засіданні та призначити підготовче судове засідання по розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_5 у відкритому судовому засіданні в приміщенні Котовського міськрайонного суду Одеської області на 10 год.00 хв 22 квітня 2025 року.
Копію ухвали вручити прокурору, захиснику, обвинуваченому та направити до ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Про час розгляду справи повідомити прокурора, викликати у судове засідання осіб, перелічених у списку, долученому до обвинувального акту.
Апеляційна скаргу на ухвалу суду, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Суддя: