Дата документу 01.04.2025
Справа № 501/3929/24
2/501/459/25
01 квітня 2025 року м. Чорноморськ Одеської області
Іллічівський міський суд Одеської області в складі:
головуючого - судді Смирнова В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Троян Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Іллічівського міського суду Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до громадського об'єднання «Гаражне товариство «Портовик-1» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.
Предмет та підстави позову:
- визнати поважною причиною пропуску ОСОБА_1 процесуального строку звернення до суду та поновити такий строк;
- визнати дії громадського об'єднання «Гаражне товариство «Портовик-1» до ОСОБА_1 протиправними;
- поновити ОСОБА_1 на посаді охоронця громадського об'єднання «Гаражне товариство «Портовик-1»;
- стягнути з громадського об'єднання «Гаражне товариство «Портовик-1» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 165000,0 грн.;
-стягнути з громадського об'єднання «Гаражне товариство «Портовик-1» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 40000,0 грн.;
- стягнути з громадського об'єднання «Гаражне товариство «Портовик-1» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 20000,0 грн.,
І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
16.09.2004р. до Іллічівського міського суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до громадського об'єднання «Гаражне товариство «Портовик-1».
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що з 2018 року він працював за цивільно- правом договором, укладеним з ГО «Гаражне товариство «Портовик-1», а з січня 2019 року по серпень 2022 року працював за безстроковим трудовим договором на посаді охоронця.
Після зміни керівництва у ГО «Гаражне товариство «Портовик-1» у серпні 2022 року нова голова правління Кальній Д.П. з 17.08.2022 року перестала його пускати до робочого місця та виплачувати заробітну плату. Він звернувся до Південного міжрегіонального управління Державної служби з праці зі скаргою про порушення трудових прав за результатами перевірки на відповідача був накладений штраф у розмірі 21000,0 грн. 11.03.2024р. він отримав лист від голови правління ГО «ГТ «Портовик-1» ОСОБА_2 , що його повноваження на посаді охоронця припинені з 17.08.2022р. на підставі заяви за власним бажанням, однак такої заяви він е писав.
Оскільки відповідач всіляко відмовляється надати йому будь-які документи про його звільнення а також відмовляється надавати відповідь Південному міжрегіональному управлінню Державної служби ним був пропущений строк звернення до суду. Позивача зазначає що він пенсіонер, людина похилого віку, вказані обставин вплинули на його здоров'я. Морально-психологічний стан, порушило нормальний життєвий уклад, що призвело до додаткових витрат часу та грошових коштів для звернення до лікарів.
За вказаних обставин просив суд визнати поважною причину пропуску процесуального строку на звернення з позовною заявою та поновити строк звернення з позовною заявою.
Представник відповідача ГО «Гаражне товариство «Портовик-1» Стрельцов Ф.Ф. надав суду відзив на позовну заяву в якій вказав, що позовні вимоги не визнає та просив суд у їх задоволенні позивачу відмовити.
Відзив мотивований тим, колишній голова правління Кальній Д.П. і до цього часу не передала нинішньому керівництву ГТ «ГТ «Портовик-1» жодних документів та майна даної юридичної особи, голова правління ГТ «ГТ «Портовик-1» Стрельцов Ф.Ф через інформацію на веб-порталі «Судова влада» з'ясував, що на даний час у провадженні П'ятого апеляційного адміністративного суду перебуває справа № 420/262/24 за апеляційною скаргою Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року (у справі за адміністративним позовом Громадської організації «Гаражне товариство «Портовик- 1»» до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування рішення).
Ознайомившись 20 березня 2025 р. із матеріалами вищевказаної адміністративної справи № 420/262/24, представник ГО «ГТ «Портовик-1» з'ясував, що, по-перше, ОСОБА_1 має в ній процесуальний статус третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача, а значить, має доступ до усіх документів, які містяться в матеріалах справи, а також має процесуальні права щодо подання заяв, заперечень тощо з приводу будь-яких доказів у вказаній справі.
По-друге, ще на стадії розгляду адміністративної справи № 420/262/24 судом першої інстанції, тобто за кілька місяців до того, як позивач ОСОБА_1 подав до суду даний позов від 16 вересня 2024 р., представники ГО «ГТ «Портовик-1» Кальній Д.П. та Артем'єва К.М. надали до матеріалів справи № 420/262/24 письмовий доказ - заяву ОСОБА_1 від 08 вересня 2022 р., написану ним власноручно і адресовану голові правління ГО «ГТ «Портовик-1» Кальній Д.П., в якій він особисто просить звільнити його з посади контролера-охоронця ГО «ГТ «Портовик-1» за угодою сторін з виплатою йому компенсації за невикористану щорічну відпустку та заборгованості із заробітної плати за серпень 2022 року. Копія даної заяви від 08 вересня 2022 р. додається, оригінал зберігається в матеріалах адміністративної справи № 420/262/24.
ОСОБА_1 , будучи третьою особою у вищезгаданій справі № 420/262/24, ні до Одеського окружного адміністративного суду, ні до П'ятого апеляційного адміністративного суду станом на 20 березня 2025 р. так і не подав жодних заперечень і доказів стосовно його заяви від 08 вересня 2022 р. про звільнення за угодою сторін.
Також і в матеріалах даної цивільної справи № 501/3929/24 відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_1 оспорював факт написання ним вищевказаної заяви про звільнення від 08 вересня 2022 р., оспорював справжність підпису на ній, звертався до правоохоронних органів зі фактом підробки даної заяви тощо.
Зокрема, з 17 серпня 2022 р. по 23 серпня 2022 р. ОСОБА_1 не з'являвся на робочому місці, про що ОСОБА_3 та іншими особами були складені відповідні акти. В свою чергу, ОСОБА_1 стверджує, що саме ОСОБА_3 з 17 серпня 2022 р. перестала допускати його до робочого місця, однак жодних доказів цієї обставини до матеріалів справи не надав. В матеріалах справи відсутні будь-які звернення ОСОБА_1 до роботодавця з приводу недопуску до робочого місця у період з 17 серпня 2022 р. по 08 вересня 2022 р., будь-які його звернення на адресу правоохоронних органів чи Державної служби з питань праці з приводу порушення його трудових прав тощо.
Натомість вже 08 вересня 2022 р. ОСОБА_1 подає ГО «ГТ «Портовик-1» власноручно написану заяву, в якій просить звільнити його із займаної посади за угодою сторін
Зазначена обставина дає підстави для висновку, що колишній керівник ГО «ГТ «Портовик-1» ОСОБА_3 мала намір звільнити ОСОБА_1 за прогули (п.п.4 ч.І ст.40 КЗпП України), однак після звернення ОСОБА_1 08 вересня 2022 р. між сторонами трудового спору було досягнуть компромісне рішення, суть якого зводиться до того, що трудові відносини між ОСОБА_1 та ГО «ГТ «Портовик-1» припиняються за угодою сторін з ініціативи самого ОСОБА_1 (згідно з п.п. 1 ч.І ст.36 КЗпП України - підставами припинення трудового договору є угода сторін)
Разом із тим, більше ніж через рік після свого звільнення за угодою сторін ОСОБА_1 звертається із заявою-скаргою до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 31 жовтня 2023 р. в якій просить провести перевірку ГО «ГТ «Портовик-1» у зв'язку із тим, що йому нібито не було виплачено заробітну плату і вихідну допомогу при звільненні, не видано копію наказу про звільнення, не внесено записів до трудової книжки, а головне - що він нібито не писав заяву про звільнення.
Згодом позивач ОСОБА_1 звернувся до ГО «ГТ «Портовик-1» із заявами від 25 січня 2024 р. (а.с.9) та від 13 березня 2024 р. (а.с.7), в яких просить надати йому копії його заяви про звільнення та наказу про звільнення. Тобто звернення позивача до відповідача мали місце аж через 1,5 роки після дати звільнення - 08 вересня 2022 р.
На момент звернення ОСОБА_1 із даним позовом (16 вересня 2024 р.) минуло 2 роки і 7 днів з дати його звільнення (08 вересня 2022 р.), тобто позивач пропустив визначений ст..233 КЗпП України строк звернення до суду з позовом.
ОСОБА_1 не надав суду доказів поважності пропуску строку, який визначений ст..233 КЗпП України.
Інші процесуальні дії у справі.
18.09.2024п. постановлена ухвала про залишення позову без руху (а.с.14).
02.10.2024р. постановлена ухвала про відкриття провадження у справі (а.с.19)..
Представник позивача ОСОБА_4 у судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. що підтверджується розпискою на а.с.47. про причини неявки суд не повідомив.
Судом на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст правовідносин.
Відповідно до ч.1ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У статті 15 Цивільного кодексу України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі ст. 16 ЦК України,кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 надав суду лист ГО «Гаражне товариство «Портовик-1», за підписом голови правління Кальній Д.П. , без вихідного номера та дати в якому вказано, що ОСОБА_1 повідомляється про те, що його повноваження на посаді охоронця у ГО «Гаражне товариство «Портовик-1» припинено з 17.08.2022р. на підставі його власноруч написаної заяви про звільнення, у зв'язку з чим запропоновано йому прийти до товариства для ознайомлення та підписання наказу про його звільнення.
ОСОБА_1 надані копії його заяви на адресу відповідача від 13.09.2024р.. 25.01.2024р. в яких він просив товариство надати йому його власноруч написану заяву про звільнення, наказ про звільнення (а.с.7, 9).
31.10.2023р. ОСОБА_1 звернувся до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці із заявою скаргою в якій вказує, що у серпні 2022 року його було звільнено (а.с.10).
З позовною заявою позивач звернувся до суду 16.09.2024р..
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (частина перша статті 233 КЗпП України).
Отже, повторюючи загальне правило про те, що строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права
В позовні заяві позивач вказує, що його було звільнено з посади охоронця ГО «Гаражне товариство «Портовик-1» у серпні 2022р.
У постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 758/9773/15-ц вказано, що: "строки звернення до суду у справах щодо трудових правовідносин врегульовано нормами КЗпП України. Зазначені строки звернення до суду застосовуються виключно щодо спорів, які за своєю юридичною природою належать до трудового права. Так, частина перша статті 233 КЗпП України підтверджує визнання тримісячного строку як загального строку для звернення за захистом суб'єктивних трудових прав працівників. Разом з тим виняток ця стаття встановлює для спорів про звільнення. Спір про звільнення - це спір за заявою про поновлення на роботі. Для звернення з позовами про поновлення на роботі встановлено місячний строк… якщо строк звернення до суду, установлений статтею 233 КЗпП України, пропущено без поважних причин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском зазначеного строку".
Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
Поважними причинами пропущення строку звернення до суду за вирішенням трудового спору визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами щодо неможливості такого звернення (див. постанови Верховного Суду: від 12 грудня 2019 року у справі № 243/9604/18 (провадження № 61-14423св19), від 02 грудня 2020 року у справі № 203/2276/19 (провадження № 61-8269св20), від 29 червня 2021 року у справі № 588/1672/18 (провадження № 61-9199св20).
У постанові Верховного Суду від 30 липня 2021 року у справі № 263/6538/18 (провадження № 61-1619св20) зазначено, що "у статті 234 КЗпП України не передбачений перелік поважних причин для поновлення строку, їх поважність визначається судом в кожному випадку залежно від конкретних обставин. Як поважні причини пропуску строку, встановленого в частині першій статті 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об'єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами. Поважними причинами пропуску строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волі заявника і пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами".
Крім того, у постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 5023/2756/11 (922/336/20) вказано, що "…позивачка звернулась до суду в порядку норм КЗпП України і строки передбачені статтею 233 КЗпП України не є строками позовної давності, що регулює ЦК України і застосовується судом незалежно від наявності заяви зацікавленої сторони…".
Строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору обчислюється за правилами, визначеними нормами статті 233 КЗпП України. Перевірка дотримання вимог закону щодо строків звернення до суду за вирішенням трудового спору здійснюється судом за принципом ex officio, незалежно від того, чи заявляє відповідач про пропуск позивачем строку звернення до суду, на відміну від застосування позовної давності при вирішені судом цивільного спору, коли застосування позовної давності судом здійснюється тільки за заявою сторони у спорі (частина третя статті 267 ЦК України) (див., зокрема: постанови Верховного суду: від 02 грудня 2020 року у справі № 751/1198/18 (провадження № 61-5845св19, від 03 жовтня 2022 року у справі № 204/1724/20 (провадження № 61-18714св20), від 26 жовтня 2022 року у справі № 757/62971/19-ц (провадження № 61-1092св22), від 16 листопада 2022 року у справі № 240/19150/20 (провадження № К/990/18015/22), від 09 травня 2023 року у справі № 398/1985/22 (провадження № 61-1351св23).
В позовні заяві позивач вказує, що його було звільнено з посади охоронця ГО «Гаржне товариство «Портовик-1» у серпні 2022р., також у заяві - скарзі на адресу Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці він вказує про те, що був звільнений у серпні 2022р.
Таким чином, з моменту звільнення позивача до часу як він звернувся з цією позовною заявою до суду минуло два роки.
ОСОБА_1 в обґрунтування поважності причин пропуску строк для звернення до суду з відповідним позовом вказав про те, що він не писав заяву про звільнення, змушений був звертатися до представника відповідача про надання йому його заяви про звільнення, наказу про звільнення та з вимогою про надання відомостей про нараховані грошові кошти при звільненні однак йому відповідь не була надана. Він пенсіонер, людина похилого віку, вказані обставини вплинули на його здоров'я, морально-психологічний стан, рорушило його нормальний життєвий уклад.
Враховую, що ОСОБА_1 не доведено наявності обставин, які б об'єктивно перешкоджали йому, як звільненому працівнику, в реалізації його права на оскарження рішення роботодавця про звільнення у визначений статтею 233 КЗпП України строк для звернення до суду з відповідним позовом, тому у задоволені позові слід відмовити у зв'язку з пропуском установленого статтею 233 КЗпП України строку звернення до суду з цим позовом.
Керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд -
ОСОБА_1 у задоволені позовних вимог до Громадського об'єднання «Гаражне товариство «Портовик-1» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.В.Смирнов