справа № 492/410/25
провадження № 1-кс/492/45/24
Іменем України
про відмову у відкритті провадження
02 квітня 2025 року м.Арциз
Слідчий суддя Арцизького районного суду Одеської області ОСОБА_1 ,
ознайомившись із клопотанням представника заявника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 в порядку ст. 206 КПК України про зобов'язання уповноважених службових осіб вчинити певні дії, -
встановив:
До Арцизького районного суду Одеської області надійшло клопотання представника заявника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 в порядку ст. 206 КПК України про зобов'язання начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 негайно звільнити ОСОБА_2 , який незаконно затриманий та позбавлений свободи з 31.03.2025 року і на даний час перебуває у ІНФОРМАЦІЯ_3 , посилаючись на те, що 31 березня 2025 року приблизно о 11 год. 15 хв. ОСОБА_2 , який рухався на своєму транспортному засобі Мазда-323 на ділянці автодороги двох стовпів м.Одеси зупинено співробітником поліції, який не представився та висловив вимогу представити на огляд військово-облікові документи. ОСОБА_2 надав для огляду свій військовий квиток, пакет документів на отримання відстрочки з підстав догляду на своєю хворою матір'ю, яка за висновком ЛКК потребує догляду, що дає підстави для звільнення його від мобілізації за п. 9 ч. 1 ст.23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», свою заяву до ІНФОРМАЦІЯ_4 про надання відстрочки, а також повістку на 04 квітня 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 , де він стоїть на військовому обліку та протокол про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, який саме мав розглядатися 04 квітня 2025 року у ІНФОРМАЦІЯ_4 . Співробітник поліції повідомив, що він зобов'язаний викликати представників ТЦК та СП, на місце пригоди прибули співробітники ІНФОРМАЦІЯ_1 , які, залишивши автомобіль без нагляду на дорозі, незаконно позбавили ОСОБА_2 свободи, заштовхали у мікроавтобус та відвезли до ІНФОРМАЦІЯ_5 , розташованого в АДРЕСА_1 , де незаконно утримували його до 19 години, після чого не визволяючи, повезли до ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого в АДРЕСА_2 , де він незаконно знаходиться по теперішній час, без законних на то підстав, маючи право на отримання відстрочки від мобілізації, яким він повинен був скористатися за повісткою за його викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 , де він перебуває на військовому обліку. Посилаючись на Конституцію України, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, рішення Європейського суду з прав людини та Конституційного Суду України, КПК України та інше, заявниця вважає, що порушені права ОСОБА_2 , у зв'язку з чим звернулася до слідчого судді з зазначеним клопотанням.
Ознайомившись із клопотанням представника заявника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 , дослідивши додані до клоптанням документи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Частина 1 статті 24 КПК України встановлює, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
Європейський суд з прав людини у справі «Мельник проти України» зазначив, що право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
Згідно із пунктом 18 частини 1 статті 3 КПК України, слідчий суддя здійснює судовий контроль за дотриманням прав, свобод та осіб у кримінальному провадженні.
Кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (пункт 10 частина 1 статті 3 КПК України).
Параграфом першим Глави 26 КПК України передбачений порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органу досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, передбачений частиною 1 статті 303 КПК України.
Стаття 206 КПК України надає слідчому судді специфічні повноваження щодо перевірки наявності підстав позбавлення особи свободи (зокрема наявності судового рішення тощо) та звільнення такої особи, якщо за результатами такої перевірки відповідних підстав не буде встановлено, або забезпечення проведення у найкоротший строк розгляду клопотання прокурора, слідчого про застосування запобіжного заходу.
Відповідно до правової позиції Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловленої у постанові від 27 травня 2019 року (справа №766/22242/17), відповідно до частин 2-5 статті 206 КПК України, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому КПК України порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи. При цьому слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи. Водночас якщо до доставлення такої особи до слідчого судді прокурор, слідчий звернеться з клопотанням про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний забезпечити проведення у найкоротший строк розгляду цього клопотання. Незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора, слідчий суддя зобов'язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе: 1) існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; 2) не перевищення граничного строку тримання під вартою; 3) відсутність зволікання у доставленні особи до суду».
Наведені вище положення статті 206 КПК України мають на меті забезпечення процесуального механізму звільнення слідчим суддею будь-якої особи, яка позбавлена свободи за відсутності судового рішення, та застосовуються саме в таких випадках. При цьому вказаний механізм не включає процедур оскарження рішень, дій чи бездіяльності працівників правоохоронних органів, пов'язаних із затриманням особи в порядку, передбаченому статтею 208 КПК України, «post factum», оскільки відповідні заперечення особа може висловити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу та/або під час підготовчого судового засідання й судового розгляду кримінального провадження по суті.
Вказана позиція узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27 травня 2019 року (справа № 766/22242/17).
Відповідно до положень статті 3 Закону України «Про попереднє ув'язнення» підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального-процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом.
Згідно з вимогами статті 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення» установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
Таким чином, відповідно до частини 1 статті 206 КПК України та Законом України «Про попереднє ув'язнення» вбачається, що слідчий суддя може зобов'язати орган державної влади чи службову особу додержатися прав такої особи, якщо вона тримається під вартою в слідчому ізоляторі Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
Слідчим суддею встановлено, що із змісту клопотання адвоката ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_2 не є особою, яка тримається під вартою, в тому числі й у зв'язку із застосованим відносно нього запобіжним заходом, не є затриманим у порядку статті 208 КПК України та не є особою, затриманою не уповноваженою службовою особою, у порядку статті 207 КПК України, не утримається правоохоронними органами у зв'язку із розслідуванням ними кримінальним правопорушенням у межах жодного порушеного кримінального провадження.
Відповідно до положень частини 3 статті 26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Отже, КПК України не передбачено право слідчого судді з'ясовувати підстави позбавлення волі особи у інших випадках, не пов'язаних із досудовим розслідуванням конкретного кримінального провадження та розгляду у порядку статті 206 КПК України заяви, скарги, поданих не в рамках кримінального провадження.
Слідчим суддею встановлено, що адвокатом ОСОБА_3 до заяви не додано доказів того, що ОСОБА_2 був затриманий уповноваженою службовою особою у випадку, пов'язаного із досудовим розслідуванням конкретного кримінального провадження, без ухвали слідчого судді, що позбавляє слідчого судді здійснити перевірку наявності підстав позбавлення ОСОБА_2 свободи (зокрема наявності судового рішення тощо) та звільнення його, якщо за результатами такої перевірки відповідних підстав не буде встановлено.
Відповідно до частини 4 статті 304 КПК України, слідчий суддя відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Враховуючи викладене, беручи до уваги, що адвокат ОСОБА_3 подала клопотання, яке не може бути предметом розгляду у порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування, оскільки вказана заява не пов'язана із досудовим розслідуванням конкретного кримінального провадження, подана не в рамках кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_3 з подальшим його розглядом, внаслідок чого необхідно відмовити у відкритті провадження за таким клопотанням.
Слідчий суддя зазначає, що відповідно до вимог КПК України, у кримінальному провадженні слідчий суддя вирішує лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами кримінального провадження та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Водночас, слідчий суддя вважає за необхідне роз'яснити, що відмова у відкритті провадження не позбавляє заявницю права повторного звернення до слідчого судді або в іншому судовому порядку і не перешкоджає захисту прав особи, яка подала скаргу, в порядку, передбаченому КПК України.
Керуючись статтями 3, 24, 26, 206, 303, 304, 309 КПК України, слідчий суддя, -
постановив:
У відкритті провадження за клопотанням представника заявника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 в порядку ст. 206 КПК України про зобов'язання уповноважених службових осіб вчинити певні дії - відмовити.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надіслати особі, яка подала заяву, разом із заявою та усіма доданими до неї документами.
Роз'яснити, що повернення заяви не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому КПК України.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня отримання копії наявної ухвали.
Слідчий суддя
Арцизького районного суду
Одеської області ОСОБА_1