21.03.2025 Справа №607/5859/25 Провадження №1-кс/607/1776/2025
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі клопотання прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №42025210000000022 від 04.02.2025 прозастосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, поліцейського взводу №1 роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в Тернопільській області ДПП НП України, що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, на утриманні 2 неповнолітніх дітей, раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, -
Прокурор відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №42025210000000022 від 04.02.2025 з підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України та за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
В обґрунтування клопотання слідчий вказує на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що що згідно з наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України № 1289 о/с від 26.09.2023 ОСОБА_4 призначено на посаду поліцейського взводу №1 роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (надалі УПП в Тернопільській області ДПП НП України).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» до правоохоронних органів, крім інших, відносяться органи Національної поліції та інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
Згідно зі ст. ст. 1, 8, 19 Закону України «Про Національну поліцію», Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству, шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Поліція діє виключно на підставі, у межах та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальні, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Відповідно до положень ст. ст. 3, 22, 24 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_4 , як службовій особі, заборонялося використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, а у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов'язаний невідкладно вжити таких заходів: відмовитися від пропозиції; за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції.
На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб введено воєнний стан, який у подальшому було неодноразово продовжено.
Відповідно до п.1.2 глави І розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402 (надалі - Положення) військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Згідно з п. 3.8 глави 3 розділу II Положення інші постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП, на особливий період оформлюються довідкою військово-лікарської комісії (додаток 4 до цього Положення) у трьох примірниках. Постанови ВЛК ТЦК та СП у формулюванні «Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)» не пізніше п'ятиденного строку з дня закінчення медичного огляду, направляються з метою контролю до ВЛК обласних (Київського та Севастопольського міських) ТЦК та СП.
Пунктом 2-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №57 передбачено, що у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов'язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін 6-12 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії).
Водночас, ОСОБА_4 , перебуваючи на вищевказаній посаді, незважаючи на обов'язок неухильно дотримуватися зазначених норм, усвідомлюючи суспільно - небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою протиправного особистого збагачення вчинив корисливий корупційний злочин за наступних обставин.
Так, 03.02.2025 ОСОБА_6 звернувся до поліцейського взводу №1 роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в Тернопільській області ДПП НП України ОСОБА_4 за отриманням інформації щодо законного перетину держаного кордону України в умовах воєнного стану.
Того ж дня о 9 год. 30 хв. під час зустрічі з ОСОБА_6 на обумовленому місці на автозаправній станції «Шел», що розташована за адресою: вул. Микулинецька, 46, м. Тернопіль, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на особисте збагачення.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 03.02.2025 у вищевказаному місці під час зустрічі з ОСОБА_6 висловив останньому протиправну вимогу про надання йому неправомірної вигоди в сумі 16 000 доларів США за вплив на прийняття рішення членами військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 (надалі ІНФОРМАЦІЯ_3 ) щодо видачі довідки про тимчасову непридатність ОСОБА_6 до військової служби, що надасть йому право виїзду за межі території України в умовах воєнного стану.
Окрім того, в ході зустрічі ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_6 , що у разі відмови від надання йому неправомірної вигоди, поліцейський, користуючись своїми зв'язками у ІНФОРМАЦІЯ_3 , вживатиме заходів щодо його мобілізації в найкоротші терміни.
В свою чергу ОСОБА_6 , будучи поставлений у вимушені умови, погодився на протиправну вимогу ОСОБА_4 . Водночас розуміючи, що дії, які вимагає здійснити ОСОБА_4 , є незаконними, звернувся до правоохоронних органів для фіксації такої діяльності та в подальшому діяв під контролем.
Надалі ОСОБА_4 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди, у двадцятих числах лютого (точного часу та дати не встановлено) під час телефонної розмови із ОСОБА_6 підтвердив раніше висунуту протиправну вимогу про надання йому неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів в розмірі 16000 доларів США за вплив на прийняття рішення членами військово-лікарської комісії щодо видачі довідки про тимчасову непридатність до військової служби останнього, та повідомив, що грошові кошти йому необхідно надати в присутності їх спільного знайомого ОСОБА_7 .
Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 19.03.2025 під час зустрічі з ОСОБА_7 на автомобільній стоянці поблизу супермаркету «АТБ», що розташований за адресою: вул. Тарнавського, 36, м. Тернопіль, повідомив ОСОБА_7 , що ОСОБА_6 необхідно надати неправомірну вигоду в більшому розмірі, а саме вже в сумі 17 500 доларів США, за вплив на прийняття рішення членами військово-лікарської комісії щодо видачі довідки про тимчасову непридатність до військової служби та заначив перелік необхідних документів, які повинен надати ОСОБА_6 з цією метою.
Надалі, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_4 20.03.2025 близько 20 год. 30 хв. під час попередньо домовленої зустрічі із ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , перебуваючи на асфальтній дорозі при в'їзді до села Різдвяни Тернопільського району за координатами: 49.3231087, 25.5966868, одержав від ОСОБА_6 раніше обумовлену неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в розмірі 17 500 доларів США, яку вимагав за вплив на прийняття рішення членами військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 , як уповноваженими особами на виконання функцій держави згідно з приміткою до ст. 369-2 КК України, щодо видачі довідки про тимчасову непридатність до військової служби ОСОБА_6 , що надасть йому право виїзду за межі території України в умовах воєнного стану.
20.03.2025ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано в порядку, передбаченому ст. 208 КПК України,
21.03.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, а саме в одержанні службовою особою неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто її надає, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, поєднаного з вимаганням такої вигоди.
Прокурор у клопотанні вказує на обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, який відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином та існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_4 може: п.1) переховуватись від органів досудового розслідування та суду; п.2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; п.3) незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні; п.4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
З урахуванням викладеного, даних про особу підозрюваного ОСОБА_4 прокурор вказує, що є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_4 процесуальних обов'язків, тому йому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів із визначенням розміру застави 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240 грн..
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 обґрунтованими.
В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 заперечили щодо задоволення клопотання слідчого та просили у його задоволенні відмовити, зсилаючись на необґрунтованість підозри та недоведеністю ризиків, на які вказує прокурор, подавши письмові заперечення. Також, вказали, що в даному випадку має місце провокація вчинення злочину зі сторони свідка. Натомість просять обрати щодо підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічну пору доби, а у разі, коли суд дійде висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, визначити суму застави в мінімальному розмірі, зважаючи на особу підозрюваного, його сімейний та матеріальний стан, зокрема, що він раніше не судимий, має постійне місце проживання та роботи, перебування на його утриманні двох неповнолітніх дітей та батьків пенсійного віку, один з яких (батько) якого потребує постійного стороннього догляду.
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до таких висновків.
Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст.370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч.1 ст.177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ст.131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.
Відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, зокрема, слідчий суддя зобов'язаний оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно положень ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчим суддею встановлено, що Четвертим слідчим відділом (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025210000000022 від 04.02.2025 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, та за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
У даному провадженні 21.03.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.369-2 КК України.
Достатніми підставами підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є зібрані у кримінальному провадженні докази, а саме дані:
- заяви ОСОБА_6 від 03.02.2025 про вчинення злочину;
- протоколів допиту свідка ОСОБА_6 від 04.02.2025, 24.02.2025;
- протоколів допиту свідка ОСОБА_7 від 24.02.2025, 20.03.2025;
- протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 20.03.2025;
- протоколу обшуку від 20.03.2025;
- протоколу огляду покупця та вручення йому грошових коштів перед початком проведення спеціального слідчого експерименту від 20.03.2025 та інших матеріалів кримінального провадження в їх сукупності.
На думку слідчого судді зазначені дані у сукупності з відомостями, викладеними у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинено, а надані слідчим до клопотання матеріали в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України.
Ухвалюючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Водночас слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Покликання в судовому засіданні захисника на необґрунтованість підозри, відсутність доказів, які б вказували про вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення спростовані матеріалами клопотання, наданими і дослідженими в судовому засіданні, обґрунтуваннями прокурора щодо їх зібрання та допустимості згідно вимог КПК України.
Так, доводи захисника, про те, що органом досудового розслідування невірно кваліфіковані діяння, долучені до клопотання докази є суперечливими, не заслуговують на увагу з огляду на те, що ці докази мають бути оцінені після повного їх дослідження в сукупності зі всіма зібраними органом досудового розслідування доказами під час розгляду обвинувального акту в суді, водночас слідчий суддя, вважає, що долучені до клопотання матеріали є достатніми для висновку про обґрунтованість його підозри.
В свою чергу, підозрюваним та його захисником не наведено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на непричетність ОСОБА_4 до злочину, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру або необґрунтованість повідомленої підозри, а тому на цій стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру є вочевидь необґрунтованим, відтак, доводи сторони захисту про необґрунтованість підозри слідчий суддя вважає передчасними.
Також, щодо доводів про провокацію злочину, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що з наявних матеріалів на даному етапі досудового розслідування не вбачається очевидних ознак провокації, на яку посилалась сторона захисту, оскільки не повідомлено будь-яких доводів, які б свідчили про наявність прихованих мотивів ОСОБА_6 або ж його залежності від правоохоронних органів та активну роль останніх. Відтак, цим аргументам захисту має надаватись оцінка під час судового провадження на підставі дослідження всіх наявних матеріалів кримінального провадження.
Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення обґрунтовуючи подане щодо ОСОБА_4 клопотання, слідчий суддя виходить із такого.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Оцінивши доводи, наведені у клопотанні слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Такий висновок ґрунтується на тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна. На думку слідчого судді, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду як на території України так і поза її межами з метою уникнення від відповідальності. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні вказаних ризиків. Також і невідворотність покарання за вказаний злочин вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Крім того, внаслідок збройної агресії російської федерації, Україною не контролюється значна частина власної території, що створює додаткові можливості для залишення території України, в тому числі поза офіційними пунктами пропуску. Вищенаведені обставини підтверджують наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, про наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчать ті обставини, що у матеріалах кримінального провадження містяться достеменні відомості про те, що саме технічні засоби передачі інформації використовувалися підозрюваними у даному кримінальному провадженні для комунікації з приводу вчинюваного злочину, відтак могли зберегти на собі сліди такої комунікації. Тому вони мають істотне значення для встановлення обставин правопорушення та існує ризик їх знищення, приховування, або спотворення, а вичерпний перелік слідчих дій щодо збору таких доказів на даний час у повному обсязі не проведені і не могли бути проведені.
Не застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою створить умови для його безперешкодного доступу до аккаунтів у месенджерах, хмарних сховищ, і вказаний вільний віддалений доступ до таких сервісів може бути використаний останнім для знищення наявних у них відомостей щодо спілкування між учасниками скоєння кримінального правопорушення, тобто знищення важливих для кримінального провадження доказів.
ОСОБА_4 у ході своєї злочинної діяльності підтримував тісні зв'язки з іншими особами, на яких повинен був вплинути, та які, можливо, будуть учасниками кримінального провадження, комікував із ними з приводу обставин, які мають значення для кримінального провадження. Враховуючи обізнаність вказаних осіб про дії ОСОБА_4 є ризик знищення, переховування чи спотворення ним документів, які є речовими доказами у цьому кримінальному провадженні.
Також, слідчий суддя вважає доведеним ризик, що підозрюваний ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідка у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України). Так, під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 може особисто чи опосередковано впливати на осіб, які є чи будуть свідками у кримінальному провадженні, зокрема працівників ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також на інших учасників у даному кримінальному провадженні, що вказує на ризик узгодження спільних показань з метою уникнення кримінальної відповідальності. Про наявність вказаного ризику свідчать дії ОСОБА_4 , а саме його комунікація та спілкування із вказаними особами.
Ураховуючи, що згідно зі ст.ст. 7, 23 КПК України однією з загальних засад кримінального провадження є безпосередність дослідження показань, речей і документів, можливість настання для кримінального провадження негативних наслідків через вплив на свідків зберігається до моменту усного отримання судом їх показань під час судового розгляду і не може бути усунута шляхом їх допиту під час досудового розслідування.
ОСОБА_4 на даний час обіймає посаду поліцейського взводу №1 роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в Тернопільській області ДПП НП України, а раніше працював у ІНФОРМАЦІЯ_5 . За час перебування на вказаних посадах ОСОБА_4 набув широке коло зв'язків, зокрема серед службових осіб органів державної влади, правоохоронних органів, керівників підприємств, установ та організацій, суб'єктів господарювання, які він може використати з метою незаконного впливу на суд, інших учасників кримінального провадження, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином для уникнення кримінальної відповідальності. Вищенаведені обставини свідчать про наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Отже, слідчий суддя доходить переконання про існування вказаних ризиків, а доводи сторони захисту про їх відсутність спростовані встановленими обставинами.
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.
Втім, за наведених вище обставин, на переконання слідчого судді, застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не гарантує унеможливлення запобігання існуючим ризикам.
Доводи сторони захисту, зокрема, що підозрюваний раніше не судимий, має постійне місце проживання та роботи, перебування на його утриманні двох неповнолітніх дітей та батьків пенсійного віку, один з яких (батько) якого потребує постійного стороннього догляду, не надають підстав для можливості застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, зокрема, домашнього арешту, тим паче, особистого зобов'язання, оскільки застосування таких запобіжних заходів не забезпечить в повній мірі дотримання належної процесуальної поведінки підозрюваного.
З урахуванням наведеного, слідчий суддя доходить висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в наведеному клопотанні, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що сторона обвинувачення в повному обсязі довела суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_4 на свободу. За встановлених обставин слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, і що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, що зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим пунктами 1, 2, 3, 4 частини 1 статті 177 КПК України. На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання сторони обвинувачення необхідно задовольнити і застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Даний вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про особу підозрюваного ОСОБА_4 , який хоча і раніше не притягався до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, працевлаштований, та тяжкості злочину, у вчиненні якого йому пред'явлено підозру, зможе у повній мірі забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
За змістом ч.3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Згідно ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п.1 ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя, з урахуванням встановлених в ході розгляду клопотання обставин та характеризуючих даних про особу підозрюваного, вважає за необхідне визначити підозрюваному ОСОБА_4 розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним передбачених КПК України обов'язків, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.
При визначенні ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя поряд із положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), за якого перспектива втрати застави буде достатнім стримувальним засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні.
Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , слідчий суддя вважає, що застава у розмірі сімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, зможе забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків.
Слідчий суддя також враховує, що метою застави має бути забезпечення процесуальних обов'язків і попередження ризиків, а не штрафну чи каральну функцію, що вплине на підозрюваного ОСОБА_4 .
Крім того, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного, в разі внесення ним застави, обов'язки, що визначені ч.5 ст.194 КПК України.
За таких обставин, слідчий суддя вважає безпідставним клопотання сторони захисту про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, у зв'язку із чим в його задоволенні слід відмовити, а клопотання сторони обвинуваченнязадовольнити.
Керуючись ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 369-372, 532 КПК України, слідчий суддя -
У задоволенні клопотання сторони захисту про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - відмовити.
Клопотання сторони обвинувачення - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України,запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 23 год. 59 хв. 18 травня 2025 року.
Визначити підозрюваному ОСОБА_4 заставу в розмірі 70 (сімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 211960 (двісті одинадцять тисяч дев'ятсот шістдесят) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; отримувач: ТУ ДСАУ у Тернопільській області; Банк отримувача ДКСУ м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA358201720355219001000003454; призначення платежу: застава за ОСОБА_4 у справі №607/5859/25 згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.03.2025.
Роз'яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
-У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 строком до 23 год. 59 хв. 18.05.2025, наступні обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України: прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду;
-не відлучатися із Тернопільського району Тернопільської області без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
-утримуватися від спілкування з наступними особами: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 та іншими особами з приводу обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, крім своїх захисників, детективів, прокурорів, слідчого судді, суду;
-здати на зберігання до Управління Державної міграційної служби у Тернопільській області усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що мають право на виїзд з України та в'їзд до України.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали вручити підозрюваному ОСОБА_4 негайно після її оголошення, прокурору та надіслати уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подання апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської областіОСОБА_1