Справа № 605/66/25
Іменем України
01 квітня 2025 рокум.Підгайці
Підгаєцький районний суд Тернопільської області
у складі: головуючої судді Лелик О.М.,
секретарів с/з Мохун Т.В.,Лежигубської О.В.,
справа №605/66/25,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м.Підгайці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно,-
за участі представника позивача адвокатка Луцишин Г.М..
19 лютого 2025 року адвокат Луцишин Ганна Михайлівна, яка діє на підставі ордеру серії ВО №1092245, звернулася до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та просить суд визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку житлового будинку АДРЕСА_1 з надвірними будівлями та спорудами у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким за життя було складено заповіт, посвідчений секретарем Мужилівської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області 01.12.2005 року за реєстровим №71, яким заповів все своє майно ОСОБА_1 .
Після смерті спадкодавця ОСОБА_1 прийняла спадщину у вигляді земельної ділянки, що належала ОСОБА_6 , отримавши свідоцтво про право на спадщину за заповітом, виданих Підгаєцькою державною нотаріальною конторою Тернопільської області 26.02.2018 року.
Проте, у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 завідувачем Підгаєцької державної нотаріальної контори Хім'як Олександрі Василівні було відмовлено у зв'язку з тим, що у свідоцтві на право особистої власності на жилий будинок від 22.01.1990 року, виданого виконкомом Бережанської районної ради Тернопільської області, належить 4-ом членам колгоспного двору, головою якого є ОСОБА_6 , тобто не визначено власників будинку та частин, яка належить кожному учаснику, в тому числі частка яка належала ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Оскільки, позивач не може реалізувати своє право на спадщину, змушена звернутися до суду за захистом порушеного права.
Відповідачі не скористалися правом подання письмового відзиву на позовну заяву.
Ухвалою від 20.02.2025 суд відкрив провадження у справі та постановив розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження з викликом сторін. Цією ж ухвалою суд витребував з Підгаєцької державної нотаріальної контори Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції належним чином завірену копію спадкової справи на ім'я спадкодавця ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою від 19.03.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.
Позивач в судове засідання 01.04.2025 не з'явилася, на адресу суду надійшла заява від ОСОБА_1 про те, що вона просить слухати справу у її відсутності, просить задовольнити позовні вимоги.
12.03.2025 на адресу суду надійшла заява від ОСОБА_7 про те, що вона просить слухати справу у її відсутності, не заперечує щодо задоволення позовних вимог. До заяви долучила копію паспорта, копію свідоцтва про шлюб з якого вбачається, що відповідачка змінила прізвище на ОСОБА_8 .
13.03.2025 на адресу суду з Підгаєцької державної нотаріальної контори Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшла витребувана судом належним чином завірена копія спадкової справи на ім'я спадкодавця ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
19.03.2025 відповідач ОСОБА_3 подала заяву про розгляд справи у її відсутності, не заперечує щодо задоволення позовних вимог.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не прибула, однак 26.03.2025 року подала через канцелярію суду заяву про розгляд справи у її відсутності, не заперечує щодо задоволення позовних вимог.
Заслухавши пояснення представника позивачки, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд дійшов такого.
Згідно частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень, викладених у ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд встановив такі обставини справи.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, копія якого міститься і матеріалах справи./арк.спр.7/.
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживав у власному житловому будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 та був головою колгоспного двору, що підтверджується свідоцтвом на право особистої власності на жилий будинок від 22.01.1990, виданого виконкомом Бережанської районної ради Тернопільської області та довідкою КП Підгаєцьке районне бюро технічної інвентаризації №210 від 21.10.2024 року /арк.спр.12,21/.
Судом встановлено, що згідно архівного витягу з погосподарської книги с. Мужилів Підгаєцького району Тернопільської області за 1986-1990 роки, виданими архівним сектором Підгаєцької міської ради за №15-14/797 від 09.10.2024 членами господарства, крім голови - ОСОБА_6 , записані ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 (прізвище після реєстрації шлюбу ОСОБА_3 ), ОСОБА_4 , ОСОБА_10 (прізвище після реєстрації шлюбу ОСОБА_5 ) /арк.спр. 13-14/.
Згідно рішення виконкому Бережанської районної ради народних депутатів №235 від 17.10.1989 року «Про оформлення права власності на жилі будинки, зі списками та копією реєстрової книги №3, згідно якої вбачається, що жилий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 належить колгоспному двору, який з складається з 4-х членів, головою якого є ОСОБА_6 /арк.спр.19-20/.
За життя ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 склав заповіт, посвідчений Н.Г.Солониною, секретарем Мужилівської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області від 01.12.2005 року за реєстровим №71, яким заповів все своє майно ОСОБА_1 /арк.спр.11/.
Після смерті спадкодавця, ОСОБА_1 прийняла спадщину у вигляді земельної ділянки, що належала ОСОБА_6 , отримавши свідоцтво про право на спадщину за заповітом, виданий Підгаєцькою державною нотаріальною конторою Тернопільської області 26.02.2018 року /арк.спр.9/.
Судом встановлено, що у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 завідувачем Підгаєцької державної нотаріальної контори Хім'як Олександрі Василівні було відмовлено у зв'язку з тим, що у свідоцтві на право особистої власності на жилий будинок від 22.01.1990 року, виданого виконкомом Бережанської районної ради народних депутатів Тернопільської області, належить 4-ом членам колгоспного двору, головою якого є ОСОБА_6 , тобто не визначено власників будинку та частин, яка належить кожному учаснику, в тому числі частка яка належала ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , відмова міститься в матеріалах справи за №713/01-16 від 15.10.2024 року/арк.спр.10/.
Щодо правових норм, які підлягають застосуванню під час вирішення спору.
Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
До способів захисту цивільних прав та інтересів згідно п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України відноситься, зокрема, визнання права.
Згідно з ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За положеннями ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися в момент його смерті.
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (ст. 1223 ЦК України).
Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийнята спадщини з умовою чи із застереженням.
За змістом статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 12 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
За змістом положень ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Тобто, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку та в інший спосіб такі перешкоди не можуть бути усунуті.
У матеріалах справи наявна відмова нотаріуса в оформлені позивачці ОСОБА_1 права на спадщину за заповітом на 1/4 житлового будинку /арк. спр. 10/.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Пунктами 4.15, 4.18 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ від 22.02.2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. За відсутності у спадкодавця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Тож, відсутність факту офіційного визнання перешкоджає належному володінню, користуванню та розпорядженню успадкованим майном, створює умови правової невизначеності речових прав позивачки.
В даному випадку, нотаріусом було відмовлено позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину, зокрема, у зв'язку із тим, що у свідоцтві на право особистої власності на жилий будинок від 22.01.1990 року, виданого виконкомом Бережанської районної ради Тернопільської області, не визначено власників будинку та частин, яка належить кожному учаснику.
Отож суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/4 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 є законними, обґрунтованими, а тому такі необхідно задовольнити.
Відомості, які б спростовували даний висновок суду, відсутні, а інше вирішення спору не відповідало б таким засадам цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 ЦК України).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд вважає, що у зв'язку з тим, що вимог про розподіл судових витрат позивачкою заявлено не було, дане питання судом не вирішується..
Керуючись ст. 3, 12, 13, 77, 81, 141, 259, 263-266, 268 ЦПК України, ст. 1216-1218, 1223, 1268-1270 ЦК України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку житлового будинку АДРЕСА_1 з надвірними будівлями та спорудами у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідачі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення виготовлений та підписаний 02.04.2025.
Суддя: О. М. Лелик