Справа № 577/1021/25
Провадження № 2-а/577/29/25
31 березня 2025 року м. Конотоп
Конотопський міськрайонний суд Сумської області
в складі: головуючого судді Галяна С.В.
за участю секретаря судового засідання Іваненко Н.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Конотоп адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Лішунов Євгеній Олександрович до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту ІНФОРМАЦІЯ_2 ) ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження в справі,-
Адвокат Лішунов Є.О., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом, у якому просить постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АП № 3443 від 23.12.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (далі по тексту Постанова) з накладенням штрафу в розмірі 17000 грн., винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 скасувати, а провадження в справі закрити. Вимоги обгрунтовує тим, що постановою серії АП №3443 від 23.12.2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення прийнятої уповноваженою особою начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 , на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. Значена постанова винесена безпідставно та з істотним порушенням його прав, не відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому підлягає скасуванню. Зі змісту постанови вбачається, що він порушив вимоги абзацу другого частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в редакції Закону, яка діяла до 18.05.2024 року (Після набуття чинності змін, що внесені Законом 3633-1Х, до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з 18.05.2024 року, ця норма залишається чинною та зафіксована у абзаці першому частини першої та абзаці другому частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), а також вимоги абзацу третього частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Він не погоджується із постановою та вважає, що вона винесена з порушенням матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню за наступних підстав. Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідач як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього. Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення При цьому, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом скоєння правопорушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. 16 травня 2024 року Кабінет Міністрів ухвалив Постанову № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період». Документ регулює процес призову на службу під час мобілізації та порядок видавання повісток громадянам. Відповідно Постанова винесена відносно нього безпідставно та підлягає скасуванню, оскільки норми закону були застосовані неправильно. Окрім того, під час винесення постанови було грубе порушення порядку розгляду справи. Розгляд справи відбувся за його відсутності, його не було своєчасно сповіщено. Отже, факт неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням установленої процедури. Як наслідок, його позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу. Він не отримував ніяких повісток і не був проінформований, що відносно нього відбувається розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності.
В судове засіданні представник позивача Лішунов Є.О. та Спасьоненко О.О. не з'явилися, представник надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с. 45).
Відповідач: начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 у надісланому письмовому відзиві просить відмовити у задоволенні вимог, оскільки спірна Постанова винесена з дотриманням діючого законодавства, а відтак є законною. При цьому звернув увагу, що нормами ст. 210-1 КУпАП визначена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Так, ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачений обов'язок громадян з'являтися за викликом ТЦК та СП у строк та місце зазначені у повістці.
У випадку ж неявки з поважних причин громадянин у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначений у повістці дати і часу, повинен повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці ТЦК та СП, або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів (п. 79 постанови КМУ від 30.12.2022 р. № 1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів»).
Зазначає, що ОСОБА_1 отримавши 06.12.2024 року під підпис повістку про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 повинен був з'явитися на визначену дату - 09.12.2024 року з метою проходження військово-лікарської комісії та визначення призначення на особливий період, або не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до ТЦК та СП, повідомити про причини неявки з подальшим прибуття у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Оскільки ОСОБА_1 не з'явився у строк визначений у повістці та не повідомив про причини неявки, 09.12.2024 року в присутності особи, яка притягається до адмінвідповідальності, було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від підпису якого ОСОБА_1 відмовився у присутності двох свідків. У протоколі також був вказаний день і час розгляду справи про адміністративне правопорушення, а тому твердження позивача про відсутність протоколу та неповідомлення належним чином про день та час розгляду справи не відповідають дійсності.
Ухвалою судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 12.03.2025 року, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 21.03.2025 року (а.с. 25).
21.03.2025 року протокольною ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області у зв'язку з заявою відповідача судове засідання відкладено на 31.03.2025 року (а.с. 28).
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши усі докази по справі і оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов наступного висновку.
Положеннями ст. 9 КАС визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 72 КАС).
Статтями 74-76 КАС регламентовано, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За положеннями частини другої статті 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Це означає, що наведена норма Закону встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, а повідомлені позивачем обставини справи відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує.
Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ч. 1 ст. 9 КУпАП закріплено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою КМУ від 23.02.2022 року №154 - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки). Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства. Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя (пункти 1, 7 Положення).
За пунктами 9, 12 згаданого Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема розглядають справи (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення відповідно та з дотриманням Кодексу України про адміністративні правопорушення. Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 Кодексу України, і накладати адміністративні стягнення.
За змістом статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно оскаржуваної Постанови АП № 3443 від 23.12.2024 року, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. За змістом вказаної постанови, 09.12.2024 року було встановлено факт адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП громадянином ОСОБА_1 , який 09.12.2024 року об 11 год. 15 хв. в особливий період під час мобілізації відмовився від проходження військово-лікарської комісії, чим порушив вимоги абзацу першого частини першої та абзацу другого частини третьої ст. ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вимоги абзацу третього частини десятої ст. 1 Закону України « Про військовий обов'язок і військову службу» з метою проходження медичного огляду та визначення придатності на особливий період (а.с.6).
Із представлених стороною відповідача доказів видно, що 06.12.2024 року ОСОБА_1 , під особистий підпис, була вручена повістка про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 09.12.2024 року о 10:00 год. з метою проходження військово-лікарської комісії та визначення призначення на особливий період (а.с. 42 зв.).
09.12.2024 року в присутності ОСОБА_1 уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 солдатом взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 був складений протокол №3443 про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, згідно якого 09.12.2024 року об 11:15 год. громадянин ОСОБА_1 в особливий період під час мобілізації відмовився від проходження військово-лікарської комісії, чим порушив вимоги абзацу першого частини першої та абзацу другого частини третьої ст. ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вимоги абзацу третього частини десятої ст. 1 Закону України « Про військовий обов'язок і військову службу» з метою проходження медичного огляду та визначення придатності на особливий період. У цьому документі зазначено про роз'яснення прав особі, яка притягається до відповідальності, передбачених ст. 268 КУпАП, а також, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10:00 год. 23.12.2024 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 (розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , кабінет № 1). До протоколу додана копія військового квитка, копія облікової картки, витяг з наказу про звільнення, довідка ВЛК від 05.05.2023 року, копія картки медичного огляду, копія повістки. Крім того, у протоколі вказано, що від пояснень та підписання протоколу ОСОБА_1 відмовився у присутності свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 35-42).
Порядок притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення закріплений у КУпАП, а процедура складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів, оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, пов'язаних з порушенням законодавства про оборону, мобілізаційною підготовкою та мобілізацією, а також з порушенням призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку та псуванням або недбалим зберіганням зазначеними особами військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), яке спричинило їх втрату, визначена Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою Наказом Міністерства оборони України 01.01.2024 року № 3, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05.01.2024 р. за № 36/41381 (далі по тексту Інструкція).
За положеннями п. 2 розділу І Інструкції уповноважені посадові особи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, яким надано право складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1, 211 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), визначаються наказами керівників відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до витягу із Наказу № 447 од від 29.12.2023 року на складання протоколів про адміністративні правопорушення, передбачених ст.ст. 201, 210-1, 211 КУпАП у ІНФОРМАЦІЯ_5 уповноважений солдат взводу охорони першого відділу ОСОБА_3 (а.с. 44).
Згідно п. 5 розділу ІІ Інструкції уповноважена посадова особа, яка склала протокол, пропонує особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, ознайомитися із складеним протоколом, дати письмове пояснення по суті вчиненого правопорушення із проставлянням свого підпису та дати. Пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, можуть бути викладені на окремому аркуші з відміткою про це в протоколі.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, має право робити зауваження і надавати пояснення щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.
У разі відмови особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу уповноважена посадова особа, яка складала протокол, робить про це відповідний запис та засвідчує його своїм підписом із зазначенням дати.
Відмова від пояснення або підписання протоколу також може підтверджуватися підписами свідків.
Відмова від підписання протоколу, а також відсутність свідків не є підставами для припинення складання протоколу.
Пунктами 9, 10, 11 розділу ІІ Інструкції визначено, що матеріали справи про адміністративне правопорушення подаються уповноваженою посадовою особою, яка склала протокол, керівнику територіального центру комплектування та соціальної підтримки, для її розгляду у порядку, визначеному КУпАП.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до статті 283 КУпАП виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення (додаток 4) (далі - постанова).
Постанова заповнюється державною мовою друкованим способом або від руки розбірливим почерком.
У справі керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який її розглядає, відповідно до статті 284 КУпАП виносить одну з таких постанов: про накладення адміністративного стягнення; про закриття справи.
Аналіз зазначених доказів надає підстави для висновку, що ОСОБА_1 , отримавши під особистий підпис повістку про необхідність явки за викликом для проходження військово-лікарської комісії, з'явився 09.12.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 але відмовився від її проходження. Того ж дня уповноваженою на складання протоколів особою в присутності ОСОБА_1 був складений протокол за ч.3 ст. 210-1 КУпАП від підпису якого позивач відмовився, що підтверджено особистими підписами свідків та особи, яка складала протокол. Також необхідно звернути увагу, що окрім іншого у протоколі були зазначені час та місце розгляду справи - 23.12.2024 року о 10:00 год., а відтак ОСОБА_1 належним чином та завчасно (більше ніж за три дні) був обізнаний про розгляд справи.
Отже, посилання представника позивача на неналежність, недопустимість, відсутність доказів, а також порушення прав під час складання протоколу та винесення оскаржуваної Постанови, на переконання суду, не заслуговують на уваги.
Щодо кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, то суд вважає її вірною з огляду на таке.
Диспозиція наведеної норми є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів.
Так, ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, який діє до теперішнього часу про що загальновідомо.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII від 21 жовтня 1993 року (далі Закон № 3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Згідно ст. 2 Закону № 3543-XII правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України «Про оборону України», цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.
За приписами ст. 22 Закону № 3543-XII громадяни зобов'язані, зокрема: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Отже, об'єктом правопорушення встановленого ст. 210-1 КУпАП є суспільні відносини у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації, об'єктивна сторона - полягає у порушенні законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зокрема нез'явлення за викликом на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, суб'єктивна сторона - характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності, а суб'єктами правопорушення можуть бути як посадові особи, так і громадяни.
З огляду на викладене відмова від проходження від проходження військово-лікарської комісії вірно кваліфікована за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Щодо інших наведених в позові підстав, то вони жодним чином не впливають на законність та об'єктивність оскаржуваної Постанови.
З урахуванням викладеного у задоволенні вимог слід відмовити.
Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Керуючись ч.3 ст.210, ст.ст.268, 278 - 280, 285, 289, 293 КУпАП, ст. ст. 242-246 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Лішунов Євгеній Олександрович, до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження в справі - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 )
Відповідач: Начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ).
Суддя Галян С. В.