Справа № 466/2216/25
Провадження № 1-кп/466/572/25
01 квітня 2025 року м. Львів
Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючий суддя ОСОБА_1
секретар с/з ОСОБА_2
з участю: прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
потерпілого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові кримінальне провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025142380000134 від 03.03.2025 про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Муроване, Пустомитівського району, Львівської області, українця, громадянина України, одруженого, має на утриманні трьох малолітніх дітей, із середньою спеціальною освітою, робочого в ТОВ «Ліга Контракшен», раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,-
Обвинувачений ОСОБА_4 , 02.03.2025 приблизно 21 год. 30 хв., перебуваючи на вулиці біля будинку №7 по вул. Смілій у м. Львові, на ґрунті раптово виниклого конфлікту, у результаті словесного конфлікту, маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, умисно наніс один удар головою у ділянку обличчя ОСОБА_5 , чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді синців на верхній повіці правого ока, в ділянці носа, садна в ділянці правої орбіти, в ділянці носа, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, а також перелом носа, який відноситься до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.
В судовому розгляді обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованому йому кримінального правопорушення, надав пояснення, якими повністю підтвердив вказані в обвинувальному акті обставини. Зазначив, що у вчиненому розкаюється, просив вибачення у потерпілого, вказав, що конфлікт був спровокований словесним конфліктом між потерпілим та його дружиною, усвідомив, що не повинен був наносити тілесні ушкодження.
Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначив, що приймає вибачення обвинуваченого, щодо міри покарання відніс це питання на розсуд суду.
Фактичні обставини справи та докази, які підтверджують доведеність вини ОСОБА_4 у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення не оспорювались в судовому засіданні ні самим обвинуваченим, ні іншими учасниками судового розгляду.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
У зв'язку із чим судом, після роз'яснення сторонам кримінального провадження наслідків визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, особливості апеляційного оскарження окремих судових рішень згідно ч.2 ст.394 КПК України, ухвалено обмежитись дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого та матеріалів щодо речових доказів у справі.
Оцінюючи встановлені та досліджені судовим розглядом обставини вчиненого кримінального правопорушення, суд приходить до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 125 КК України, так як своїми умисними діями він спричинив потерпілому умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, суди повинні виходити з класифікації злочинів згідно ст. 12 КК України, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.
У відповідності до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим ОСОБА_4 є кримінальним проступком.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому не встановлено.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним правопорушення, його наслідки, особу винного, який раніше не судимий, одружений, на утриманні має трьох малолітніх дітей, є учасником бойових дій, на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, визнання обвинуваченим своєї вини, його розкаювання, відношення обвинуваченого до вчиненого, думку потерпілого, який питання призначення міри покарання відніс на розсуд суду.
Суд вважає, що міру покарання ОСОБА_4 слід обрати в межах санкції статті, за якою кваліфіковано кримінальне правопорушення у виді штрафу.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 не обирався.
Речові докази відсутні.
Цивільний позов не заявлявся.
Судові витрати відсутні.
Керуючись ст. ст. 371, 373, 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн. (вісімсот п'ятдесят гривень) в дохід держави.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги встановленого ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1