Виноградівський районний суд Закарпатської області
Справа № 299/2310/24
Категорія 2
31.03.2025 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючо судді Леньо В.В., секретар судового засідання Казимірська Н.В., за участі представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Пилипчук Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні питання розподілу витрат на правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 , про визнання права власності за набувальною давністю,
У провадженні Виноградівського районного суду Закарпатської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 , про визнання права власності за набувальною давністю.
Рішенням від 11.03.2025 року у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю відмовлено.
14.03.2025 року через систему “Електронний суд» представник відповідача ОСОБА_1 - адвоката Пилипчук Л.М., подала заяву про стягнення з позивача витрат за надання правничої допомоги у розмірі 40000 гривень.
Подана заява мотивована тим, що 04 грудня 2021 року між відповідачем ОСОБА_1 та адвокатом Пилипчук Лесею Мінівною було укладено договір про надання правничої допомоги. 17 квітня 2024 року між ОСОБА_1 та адвокатом Пилипчук Лесею Мінівною було укладено Додаток № 1 до договору про надання правової допомоги від 04.11.2021, відповідно до п.1 якого адвокат зобов'язується здійснювати представництво інтересів Клієнта у справі № 299/2310/24, яка знаходиться в провадженні Виноградівського районного суду Закарпатської області.
На виконання взятих на себе зобов'язань, Адвокатом було забезпечено правовий супровід вказаної справи при розгляді її Виноградівським районним судом Закарпатської області.
Адвокатом було вжито заходів щодо професійної підготовки до розгляду справи, забезпечено ґрунтовне вивчення чинного законодавства, якими врегульовуються спірні правовідносини сторін, проаналізовано практику застосування такого законодавства та практику Верховного Суду з приводу уже вирішення подібних спорів.
Повнота та належність виконання зобов'язань за договором про надання правничої допомоги підтверджується складеним та підписаним сторонами актом наданих юридичних послуг (правової допомоги) від 11 березня 2025 року, за змістом якого сторони визначили вид наданої правничої допомоги а також засвідчили відсутність у сторін договору будь-яких заперечень та зауважень з приводу його виконання.
Згідно ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.
Вартість правничої допомоги та порядок її оплати сторонами передбачено в Додатку № 1 до Договору про надання правової допомоги від 04.11.2021 за змістом якого, за надання правової допомоги при розгляді Виноградівським районним судом Закарпатської області даної справи ОСОБА_1 сплачує гонорар в сумі 25000,00 грн, та який може бути збільшений у зв'язку з тривалим (понад три місяці) розглядом справи з незалежних від адвоката причин. Відповідно до п.3 рахунок на оплату виставляється після завершення розгляду справи судом першої інстанції.
Гонорар в сумі 40000,00 грн. було оплачено ОСОБА_1 згідно наданого рахунку № 002 від 11.03.2025, та підтверджується актом наданих юридичних послуг (правової допомоги) від 11.03.2025.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним у постановах від 15 червня 2021 року у справі №159/5837/19, від 01 вересня 2021 року у справі №178/1522/18 , від 06 листопада 2023 року в справі №725/8953/21, від 08 листопада 2023 року в справі № 443/299/22.
Отже, якщо договірний обов'язок щодо оплати наявний, то такого обов'язку достатньо для визнання витрат фактичними і такими, що підлягають компенсації.
При цьому, визначаючи розмір гонорару за надання правової допомоги сторонами договору було враховано значимість цивільного спору для Клієнта, складність справи та робот, що має бути виконана Адвокатом.
З огляду на викладене, гонорар адвоката за надану правову допомогу є співмірним, розумним, обґрунтованим та реальним.
Необхідність понесення витрат на професійну правничу допомогу зумовлено відсутністю у позивача спеціальних юридичних знань, специфічністю спору та важливістю її для позивача у справі.
У постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року в справі № 285/5547/21 вказано, якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі.
У межах даної справи акт від 11 березня 2025 року складений після закінчення розгляду справи в суді першої інстанції, як і був наданий рахунок про оплату відповідно до умов укладеного договору, а тому, у відповідачки ОСОБА_1 не було об'єктивної можливості подати його раніше.
Отже, наявні підстави для поновлення відповідачці ОСОБА_1 строку на подання доказів понесених нею витрат по оплаті професійної правничої допомоги.
Оскільки Виноградівським районним судом Закарпатської області рішення у справі №299/2310/24 винесено 11 березня 2025 року, крайній строк на подання даної заяви - 16 березня 2025 року.
З урахуванням наведеного та практики ЄСПЛ просить вимоги заяви задоволити.
Не погоджуючись із вимогами заяви позивачем ОСОБА_2 до суду подано заперечення, згідно якого вважає розмір правничої допомоги у сумі 40000 грн. завищеним та необгрунтованим з наступних підстав.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання - передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
Відповідно до положень ч. 1, п. 1, 4, ч. 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно із частиною восьмою статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Стаття 137 ЦПК України детально описує порядок відшкодування та визначення вказаних витрат, зокрема:
- витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша);
- за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга);
- для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя);
- розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта);
- у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята);
- обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста).
Із Заяви представника відповідача, ОСОБА_6 , випливає, що основним критерієм розрахунку витрат на правову допомогу в сумі 40.000,00 грн. є тривалий (понад три місяці) розгляд справи.
Але, час витрачений адвокатом в справі не є прямо пропорційним часу судового розгляду справи. В даному випадку, представник відповідача брала участь у справі через відео конференції, тобто без відрядження в суд першої інстанції.
Виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) в даному випадку, необхідно взяти до уваги, той факт, що основна робота, як адвоката, була проведена представником ОСОБА_7 у справі № 299/7791/23 за позовом її клієнта ОСОБА_1 про витребування з чужого незаконного володіння квартири, в якій проживає ОСОБА_2 . Судом прийнято 09.12.2024 року рішення яким у позові відмовлено. Крім того, в цій справі ОСОБА_1 , як позивач, отримала відстрочку від сплати судового збору в зв'язку з своїм матеріальним станом і не сплатила повної суми судового збору.
Тому, вважає, що сума в 40000,00 грн. не відповідає конкретним обставинам справи №299/2310/24.
Відсутність доданих до Заяви документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Представник відповідача не надала детального опису наданих робіт (послуг).
Відповідно до Постанови ВС від 05.06.2018 року у справі № 904/8308/17 Підставою для відмови у розподілі витрат на професійну правничу допомогу в заявленій сумі може бути ненадання переліку послуг (робіт), наданих (виконаних) адвокатом.
Згідно із Постановою ВП ВС від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
Що також підтверджується Рішенням ЄСПЛ від 23.01.2014 року у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява №19336/04, Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим, та Рішенням ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії», заява № 58442/00. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Первинні документи щодо погодження з клієнтом переліку послуг правничої професійної допомоги не можуть вважатися достовірним та достатнім доказом факту прийняття їх (послуг) виконання таким клієнтом. При цьому, при визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Постановою ВС від 24.01.2019 року у справі №910/15944/17, від 19.02.2019 року у справі №917/1071/18, визначено, що якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.
В даній Заяві представника відповідача, Пилипчук Л.М., відсутній детальний опис наданих робіт (послуг) в справі №: 299/2310/24, що в свою чергу робить розмір витрат на правову допомогу в сумі 40000,00 грн. необгрунтованим.
Даний факт підтверджує порушення принципів розумності та обгрунтованості.
Тому, враховуючи вищевикладене, сторона позивача не вбачає підстав для відшкодування витрат відповідача на правову допомогу адвоката у розмірі 40.000,00 грн. Така сума стягнення становить надмірний тягар для позивача ОСОБА_2 , який інвалідом II групи з ампутованими обома ногами.
У зв'язку з цим просить у стягненні з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 40000,00 грн. - відмовити.
У судовому засіданні представник відповідача - адвокат Пилипчук Л.М. підтримала подану заяву про розподіл судових витрат на надання правничої допомоги з підстав викладених у заяві.
Додатково зазначила, що понесення судових витрат відповідачем підтверджено. Згідно судової практики підлягає відшкодуванню навіть такі судові витрати, які сторона згідно договору про надання правової допомоги зобов'язана сплатити адвокату.
Крім того заявила, що інвалідність позивача не є підставою для відмови у стягненні з нього витрат на правову допомогу.
Представник позивача - адвокат Лапчак І.Я. у судове засідання не з'явився, проте подав до суду заяву розгляд справи без його участі. У задоволенні заяви просив відмовити.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Встановлено, що у провадженні Виноградівського районного суду Закарпатської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 , про визнання права власності за набувальною давністю.
У судовому засіданні 11.03.2025 року представник відповідача заявила, що докази на понесення судових витрат буде надано на протязі п'яти днів.
Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 11.03.2025 року у задоволенні позову ОСОБА_2 про про визнання права власності за набувальною давністю відмовлено.
У зв'язку із звільненням позивача ОСОБА_2 від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України “Про судовий збір» як інваліда другої групи, судові витрати покладено за рахунок держави.
Роз'яснено порядок набрання рішенням законної сили та порядок оскарження.
14.03.2025 року через систему “Електронний суд» представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Пилипчук Л.М. подала заяву про стягнення з позивача витрат за надання правничої допомоги у розмірі 40000 гривень.
Ухвалення судом додаткового рішення врегульовано ст.270 ЦПК України.
Так, відповідно до ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати;
4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Відповідно до ч.4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено (ч.5 ст.270 ЦПК України).
Суд констатує, що при ухваленні судового рішення не вирішено питання розподілу судових витрат за надання правової допомоги, оскільки за заявою представника відповідача така була подана після винесення рішення в межах п'ятиденного терміну, що в силу положень п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України є підставою для ухвалення додаткового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).
Відповідно до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно положень ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо); такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно положень п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
На підтвердження дійсного понесення витрат на надання правничої допомоги до суду подано:
- додаток № 1 від 17.04.2024 року до договору про надання правової допомоги від 04.11.2021;
- рахунок від 11.03.2025 року на суму 40000 грн.
- акт надання юридичних послуг (правової допомоги) від 11.03.2025 року.
З огляду на зазначене, понесення судових витрат відповідачем підтверджено.
Вирішуючи питання щодо співмірності заявленого розміру витрат на правничу допомогу із складністю даної справи, суд частково погоджується з доводами позивача, наведеними у запереченні.
Так, за загальним правилом, визначеним ч.4 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд приймає до уваги, що представник відповідача приймала участь у вказаній справі в режимі відео конференції. Хоч розгляд справи і тривав відносно довгий час, однак вказане було пов'язано з труднощами щодо належного повідомлення інших учасників, неможливості прийняти участі у розгляді справи сторін, та інших обставин. Фактично тривалий час зайняли підготовчі дії. Сам розгляд справи тривав недовго. Справу розглянуто за одне судове засідання.
За вказаних обставин, з урахуванням встановлених обставин справи, майнового, становища сторін, керуючись принципами розумності, співмірності та об'єктивності, вимоги заяви підлягають частковому задоволенню у розмірі 10000 гривень.
Керуючись ст. 260, 270 ЦПК України,
Вимоги заяви задоволити частково.
Стягнути з позивача ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь відповідачки ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) витрати на надання правової допомоги у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 02.04.2025 року.
ГоловуючийВ. В. Леньо