01 квітня 2025 року
м. Київ
справа №300/3793/24
адміністративне провадження №К/990/10647/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мацедонської В.Е.,
суддів - Білак М.В., Желєзного І. В.,
перевіривши касаційну скаргу адвоката Винника Юрія Григоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1
на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року
у справі № 300/3793/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу,-
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Винник Юрій Григорович, звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати п.1 наказу начальника ГУНП в Івано-Франківській області від 17.04.2024 №658 про притягнення підполковника поліції ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУНП в Івано-Франківській області від 25.04.2024 №167 о/с (по особовому складу) в частині звільнення зі служби в поліції підполковника поліції ОСОБА_1 , спеціальний жетон - 0103825, старшого інспектора-чергового чергової частини відділення поліції №2 (смт. Богородчани) Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області, на підставі п.6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» з 25.04.2024, звільненого зі служби в поліції у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби;
- поновити підполковника ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора- чергового чергової частини відділення поліції №2 (смт. Богородчани) Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області та допустити до негайного виконання рішення суду у цій частині;
- стягнути з ГУНП в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 25.04.2023 по день постановлення рішення у справі та допустити до негайного виконання рішення суду у цій частині у межах стягнення за один місяць.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, представник позивача звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
З матеріалів касаційної скарги встановлено, що вони оформлені без дотримання вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Перевіривши касаційну скаргу представника позивача, Судом встановлено, що її зміст не відповідає вимогам пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, оскільки ним не обґрунтовано підстави, на якій подана касаційна скарга, що перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Так перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги установлено, що скаржник посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України та зазначає, що судами неправильно застосовано норми матеріального права всупереч правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 21 грудня 2020 року у справі № 420/1499/19, від 15 вересня 2020 року у справі №205/4196/18, від 14 грудня 2023 року у справі №480/9492/20 щодо застосування частин четвертої та п'ятої статті 22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Окрім того, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій при застосуванні положення пункту 6 та пункту 10 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», не було враховано висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 14 березня 2023 року у справі №320/1206/21 в частині розмежування видів юридичної відповідальності.
Слід зазначити, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов'язковим є взаємозв'язок усіх чотирьох умов.
Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається норма права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні; висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду із зазначенням дати її прийняття та номеру справи; обґрунтування подібності правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
При цьому необхідно виходити з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.
Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанції у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
При цьому, обов'язковою умовою є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду та у якій подається касаційна скарга).
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Разом з тим, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.
За результатом аналізу касаційної скарги встановлено, що частина 5 статті 22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, на яку посилається скаржник, не була застосована судами попередніх інстанцій. До того ж частина четверта та п'ята статті 22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України не були застосовані у постановах Верховного Суду, які вказує заявник.
Щодо посилання на пункт 6 та пункт 10 частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію», то п. 10 також не був застосований ні судами попередніх інстанцій, ні у постанові, на яку посилається скаржник.
З огляду на це Суд відхиляє посилання скаржника на п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України.
Разом з тим скаржник посилається на п. 4 ч. 4 ст. 328 КАС України, а саме на п.1 ч. 2 ст. 353 КАС. Отже, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.
Звертаємо увагу, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про недослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.
Аналіз вищенаведених норм дозволяє дійти висновку про те, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв'язку із недослідженням судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Тобто, указане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження.
У відсутності обґрунтованих підстав, визначених пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України, Суд позбавлений можливості прийняти доводи скаржника щодо наявності підстави передбаченої пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України.
Водночас, скаржником не зазначено виняткових обставин, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, за наявності яких можуть бути оскаржені в касаційному порядку судові рішення у справах незначної складності. Не зважаючи на розгляд в порядку загального позовного провадження, дана справа є справою незначної складності у відповідності до п. 1 ч. 6 ст. 12 КАС України.
Згідно з вимогами частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а за змістом частини першої статті 341 КАС України, за винятком частини третьої цієї статті КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Таким чином межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, зазначеними скаржником, та викладеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.
Отже, у разі не зазначення в касаційній скарзі підстав (підстави), на якій подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав) (пункт 4 частини другої статті 330 КАС України) така касаційна скарга має бути залишена без руху.
Згідно із частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Частинами першою і другою статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, відповідно до частин першої та другої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику касаційної скарги строку у 10 днів для усунення недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції:
- касаційної скарги в новій редакції із зазначенням підстав (підстави), на яких подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 КАС України підстави (підстав) (пункт 4 частини другої статті 330 КАС України), з належним її обґрунтуванням, а також обґрунтуванням наявності виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Керуючись статтями 3, 169, 330, 328, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу адвоката Винника Юрія Григоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року у справі № 300/3793/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без руху.
Надати строк для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали - протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Роз'яснити, що невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк є підставою для повернення касаційної скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді М. В. Білак
І. В. Желєзний