01 квітня 2025 року
м. Київ
справа №440/18407/23
адміністративне провадження № К/990/6323/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Мацедонської В.Е., Смоковича М.І.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 440/18407/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року;
- зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року та з урахуванням раніше виплачених сум;
- в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року визнано неповажними наведені військовою частиною НОМЕР_1 причини пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення; апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Полтавського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року залишено без руху. Встановлено скаржнику строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги у десять днів з моменту отримання ухвали шляхом подання до Суду: вмотивованої заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням поважних підстав його пропуску та наданням відповідних доказів; документу про сплату судового збору; доказів надсилання листом з описом вкладення копій цієї апеляційної скарги заявником для учасників у справі.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження; відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року у справі № 440/18407/23.
Ухвалами Верховного Суду від 19 грудня 2024 року,11 лютого 2025 року касаційні скарги військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 440/18407/23 повернуто особі, яка їх подала.
17 лютого 2025 року через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду надійшла повторна касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 440/18407/23.
Ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2025 року касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 440/18407/23 залишено без руху. Надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання документу про сплату судового збору у вказаному Судом розмірі та за належними реквізитами.
На виконання вимог зазначеної ухвали, скаржник не надав доказів про сплату судового збору у вказаному судом розмірі, натомість звернувся до суду з клопотанням про відстрочення його сплати, яке мотивує тим, що військова частина НОМЕР_1 є розпорядником бюджетних коштів третього рівня та отримує бюджетні асигнування за підпорядкованістю від ІНФОРМАЦІЯ_1 через фінансово-економічне управління ІНФОРМАЦІЯ_1 . Скаржник зазначає, що кошти на сплату судового збору замовлено фінансово-економічною службою військової частини НОМЕР_1 та по надходженню замовлених коштів зобов'язується сплатити судовий збір за подання касаційної скарги.
Вирішуючи зазначене клопотання, Суд виходить з того, що відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, ураховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з частиною другою статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про судовий збір» платниками судового збору є зокрема, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що, ураховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Отже, скаржник не є суб'єктом, на якого розповсюджується дія законодавства з питань звільнення від сплати судового збору, відстрочення, розстрочення його сплати чи зменшення його розміру.
Обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутність у них коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення, розстрочення чи відстрочення від такої сплати.
Отже, Судом не встановлено законодавчо визначених підстав для відстрочення суб'єкта владних повноважень від сплати судового збору.
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, установлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Оскільки скаржником не усунуто недоліку касаційної скарги у встановлений Судом строк, то касаційну скаргу необхідно повернути скаржнику.
Керуючись статтями 169, 248, 332 КАС України, Суд
Відмовити військової частини НОМЕР_1 у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 440/18407/23 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, установленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: Судді:О.Р. Радишевська В.Е. Мацедонська М.І. Смокович